В кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити.

У всякого своя доля
I свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.

«Сон», 1844

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?

«Розрита могила», 1843

I забудеться срамотня
Давняя година,
I оживе добра слава,
Слава України,
I світ ясний, невечірній
Тихо засiяє...
Обнiмiться ж, брати мої.
Молю Вас, благаю.

«І мертвим, і живим, і
ненарожденним...», 1845

– Тарас Шевченко

Не завидуй багатому,
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.

Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному,
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.

А молоді як зійдуться,
Та любо та тихо,
Як у раї, — а дивишся:
Ворушиться лихо.

Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе,
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

— Тарас Шевченко

Говоримо: Сначала вона не розуміла, що відбувається, але потім все стало на свої місця.

❌ сначала
✔️ спершу

Виправляємо: Спершу вона не розуміла, що відбувається, але потім все стало на свої місця.

#Антисуржик

📚 Саме серед тієї душевної борні, що її відбувала дівчина, надійшов один випадок і тільки поскорив справу. Одного дня приїхав до Городинських убраний урочисто Голубов і... освідчився Катерині.

– Борис Грінченко. «Сонячний промінь»

#Вислови

"Старайтесь делать добро всегда. Даже, если этого сейчас никто не ценит..."

Хочеш знати, ким ти можеш стати? Ти можеш обійняти того, хто плаче. Розсмішити того, хто злиться. Присісти на лавочці поряд з тим, хто від безвиході сидить один.
Ти можеш стати для когось цілим світом.

В час весняного розливу
зацвітає верболіз.
Через річку гомінливу
дуже довгий перевіз.
Біля того перевозу
вітер котики гойда,
і пливе під верболозом
позолочена вода.
Човен ріже позолоту,
пахнуть стебла молоді,
села гріються напроти
по коліна у воді.
Неприкаяне роздолля -
повідь неба і ріки !
Ліс вітрил на видноколі,
а чи білі вишняки.
Обрій дальний і мінливий,
хвилерізи з чагаря...
В час весняного розливу
ріки схожі на моря.

– Ліна Костенко

Ви коли-небудь помічали, що людей, які не терплять брехні, неповаги або порушення особистих кордонів, завжди називають складними, токсичними і злими?
Вони не дозволяють маніпулювати собою.
Вони знають ціну своїм почуттям, часу і зусиллям. І це лякає тих, хто звик переступати межі.
Вони не кричать про свої цінності - вони живуть ними. І це змушує оточуючих або змінюватися, або йти геть.
Не бійтеся бути собою. Краще бути "складним", ніж мовчки дозволяти себе руйнувати.
Живіть так, щоб люди бачили: з вами можна по-доброму, чесно і з повагою.

📚 Остап стояв біля розпаленої печи. В руках важка крицева жердина… Крізь щілини проточувались огняні язики...
– Микола Хвильовий

📚 Над усім цим зависло сіре, крицеве небо, яке лежало так низько, що між полем та небом залишився вузький проміжок.
– Валерій Шевчук

#Словниковий_запас

Я серце стер у пошуках тебе
Я губи пік об інших, не коханих
Я їм читав надвечір щось святе
А потім пив і днями і ночами.
Я виглядав у них одну тебе

Я був сліпий до їх шальних очей
В поривах жити, я боявсь померти
Бо в світі цім ще не відчув тебе
Для тебе я життя все ладен стерти
Мій тихий біль, солодкий сум ночей.

Я серце стер у пошуках тебе.
Знайдись мені, і будь мені востаннє
Знайдись мені, а інше все пусте
Бо ти душа моя, бо ти моє кохання
Я в світі цім шукав одну тебе.

— Алла Жабокрик