🇺🇦 Роберте Амстердам, ласкаво просимо в Україну. Дякую вам за вашу працю, за вашу турботу. Сподіваюся, що Ви допоможете нам, вірним УПЦ. Тому що, коли депутати говорять, що заборонять церкву, я думаю, що насправді мають на увазі, що заборонять людей. Нас і так утискають, а після заборони ми станемо зручною групою, на яку можна звалити всі провини.
Будь ласка, допоможіть зупинити насильство проти віри і проти віруючих УПЦ, яке триває вже багато років і яке посилилося після повномасштабного російського вторгнення.

🇨🇦🇺🇸🇬🇧Mr Amsterdam, welcome to Ukraine. Thank you for your work, for your concern. I hope you will help us, the faithful of the UOC. Because when they say they will ban the church, I think they really mean to ban people. We are already being oppressed, and after the ban we will become a convenient group to blame for all the faults.
Please help stop the violence against UOC believers, which has been going on for many years and which has intensified since the full-scale Russian invasion.

Т. Царук

Матір Божа, почуй нас. Допоможи, щоб в Домі Твого Сина лунала молитва вірних твоїх.
Свята Лавра - твій уділ.

Благослови Боже всіх, хто зараз на молитві!

🔴ТРИВАЄ МОЛИТОВНЕ СТОЯННЯ БІЛЯ СТІН ЛАВРИ

#ЛавраМолебень
#ЛавраСьогодні

Мирний ранок без війни, -
Ні, не сьогодні, на жаль…
Сьогодні річниця болю, розлуки, смертей, ненависті, агресії. Сьогодні розпочинається третій рік страшної великої війни…

Звернення Блаженнішого Митрополита Онуфрія у зв’язку з другою річницею від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну

Дорогі брати і сестри!
Шановні українці!

Сьогодні виповнюється два роки, відколи російська влада розпочала широкомасштабне військове вторгнення на територію нашої Батьківщини. Свідками і жертвами наслідків цього гріховного діяння є всі наші співвітчизники, до осель яких прийшла ця страшна війна, принісши величезне горе, сповнене сліз і страждань, жаху та відчаю, але найголовніше та найстрашніше — забираючи Богом дароване нам життя.

Проте всі ми показали всьому світові нашу мужність та відвагу у захисті рідної країни, явили свою народну єдність. З перших хвилин того страшного лютневого ранку дворічної давнини українці прийняли відповідальне і жертовне рішення захищати свою країну від підступного ворога, гідно відстоюючи право на вільне життя для своєї країни.

З великою пошаною ми дякуємо сьогодні всім військовослужбовцям Збройних Сил України! Подвиг кожного і кожної із них є неоціненним внеском у перемогу над ворогом. Від самого початку війни Українська Православна Церква благословляє своїх вірних на захист Батьківщини та закликає до особливої молитви за Україну, за всіх постраждалих від війни і, звичайно ж, за воїнів, адже саме вони, за словом святителя Іоанна Златоуста, є тим оплотом, який поставлений попереду задля охорони спокою тих, хто перебуває всередині.

Щодня ми чуємо новини про загиблих військовослужбовців та мирних жителів. Нехай ці гіркі звістки нізащо не стають для нас сухою констатацією фактів чи повсякденною статистикою військової епохи. Пам’ятаймо, що кожен загиблий воїн чи мирний житель — це безцінне життя в очах Бога. Молимося, щоб Господь упокоїв спочилих наших співвітчизників в небесних обителях, а серця їхніх близьких утішив Своєю Божественною благодаттю.

Сьогодні Українська Православна Церква ще раз свідчить та нагадує про свою любов до українського народу та землі, навіть якщо це багато хто воліє не помічати. Наша Церква словом і ділом, щоденними молитвами, працею, захистом країни, до чого докладають зусилля наші вірні, підтримує нашу державу і наш народ. Ми це робимо для не для того, щоб комусь сподобатися чи щось комусь довести. Ми це робимо тому, що обов’язок захисту Батьківщини є одним з важливих принципів у житті християнина. Ми маємо бути гідними громадянами земного царства, щоб стати такими ж гідними громадянами й для Царства Небесного.
Повний текст.

Багато наших братів і сестер у Христі, вірян УПЦ захищають Україну від російського окупанта.

І ми всі чекаємо їх живими і здоровими. Серед них є особливі. Такі як бойовий медик Лариса Збурлюк, молодший сержант ЗСУ.

Відчайдушна дівчина з Буковини, яка сміливо, горою стала за свою УПЦ під час гонінь. Так само, як стоїть за кожного пораненного.

Сьогодні їй знову потрібна наша допомога, шоб рятувати людей❣

Лариса звернулася до мене. У 94 батальйон, 107 бригаду потрібні евакуаційні авто, багі, дрони й тепловізійні приціли.

Збір дуже великий, давайте допоможемо!

Реквізити:
Моно:
4149499390512489

Банка
https://send.monobank.ua/jar/8NLu5wSKP9

Навколо багато агресії, і вона постійно продукується, підтримується.
Складається враження, що люди, які мають хоч трохи влади, змагаються за те, хто цю агресію очолить. В усьому світі. І у нас.

У цій атмосфері здається, що хотіти миру, просто миру, рахується зрадою. Проте, можна про нього хоча б помріяти? Про мир і про те, яким би я хотіла бачити наше сьогодні.

Сьогодні як ніколи хочеться, щоб люди читали Євангеліє, читали добрі книги, дивились добрі фільми. Спостерігали за природою. Скоро весна. Господня благодать торкатиметься сухих гілок і вони будуть наливатись бруньками, а потім - розквітати. Все зеленітиме, птахи повертатимуться додому…
Додому. Це слово. Ми теж чекаємо додому своїх чоловіків. Більше ніж саму весну. Весна просить усміхатись життю. Обіцяє життя. Боже, даруй їм життя! Бажати, щоб українські захисники були живі, здорові й не загинули.
Хотіти цього – це рахується зрадою?

Так важливо бачити новий розквіт природи і розуміти, що є ще щось, окрім війни. Що можна жити в мирі, треба жити в мирі!
Планувати майбутнє, безпечне майбутнє без постійного адреналіну чи агресії, без війни, без смертей - невже це тепер неможливо? Заборонено? Весну відмінили можливо?

Планувати мирне майбутнє, а не планувати новий бій – це рахується зрадою?

Коли повертаєшся з-за кордону,
повертаєшся в Україну – відчуваєш приреченість, біль і смерть. Жодного просвіту.
Так страшно звикнути жити у війні, бачити, як на центральній площі міста оновлюють банери з загиблими захисниками України, їх все більше. Як члени їх родин одягають траур. Вся Україна в траурі… Це не перебільшення – це реальність. Безкінечна ріка банерів, прапорів на могилах, імен загиблих, сліз, у яких може потонути саме майбутнє…

Хотіти припинити це – це рахується зрадою?

Чути жахливі речі про полон, про війну, обірвані людські життя. Бачити в психлікарні покалічених молодих чоловіків, в очах яких ані найменшого бажання жити.

Чи є розуміння КОЛИ ЦЕ СКІНЧИТЬСЯ? Чи є взагалі план, ЩО ЦЕ ВЗАГАЛІ МОЖЕ СКІНЧИТИСЯ?
Якщо відповіді немає, а ми рухаємося тою самою дорогою, то чи це не злочин перед нацією, яку не вберегли? Бо навіщо все інше, взагалі ВСЕ, якщо не буде людей?

Що далі? Має ж бути ще якийсь план!? Бо якщо ні, все це якесь всесвітнє знущання над нашою нацією, якийсь божевільний експеримент, у якому всім байдуже, що з нами буде.

Відчувати цей відчай і молити Господа про мир. Щоб в очах наших хлопців засвітилось життя. Хотіти зберегти це життя – це рахується зрадою?

Просто бажати вижити, бажати відповідальних лідерів, бажати побачити нарешті, як наші люди, українці, які змушені скитатися по світу – повертаються на рідну землю, тому що тут тебе не вб'ють і не відправлять на страшну війну і вірну смерть — це негідно, не патріотично? Так думати – злочин?

Пробачте, але так думають люди. Багато людей. Хочете від них відхреститися, назвати боягузами, зрадниками, несвідомими? Але це ваш народ. Його і так залишилося небагато.

Отож, я питаю, чи маємо ми право просто хотіти миру? Коли наші лідери все частіше виголошують песимістичні сценарії війни, хотіти миру - це все ще зрада?
Хто скаже, коли це закінчиться?
Я постійно питаю це у знайомих, хто краще знається на політиці. Напевне, вже втомила їх цим питанням, але не можу не питати.
Бо мені болить. Хоча, мабуть, питати так - це теж провокація і зрада.

Канал Тетяни Царук

"Кожен з нас, хто буває в Лаврі, обов'язково повинен постояти на молитві...
Лавра, це наша велика святиня і в нашому серці ❤️вона завжди. І ніхто, і ніщо від нас цю благодать не відбере. Тому ми завжди тут, кожен киянин має бути тут, кожен українець. Тому що Лавра - це та твердиня, яка тримає всіх нас. І ми віримо, що Пресвята Богородиця печерська помилує нас".

Настоятелька Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря #Серафима Шевчик прйняла участь сьогодні у нашому молитовному стоянні захисників Києво-Печерської Лаври.

🗓️Увечері, 27 лютого 2024 року, на території храму Архангела Михаїла і святителя Луки сталося займання приміщення недільної школи.

👩‍🚒ДСНС за лічені хвилини прибули до місця події і загасили полум’я, не давши вогню перейти і на храм, вхід до якого був через півтори метри від епіцентру пожежи.

🙏Дякуємо нашим працівникам ДСНС, які дуже швидко приїхали і загасили вогонь. На місці також працювала Екстрена медична допомога, яка надала допомогу отцю Мелетію, який травмував ногу, наразі його стан в нормі.

🤝Якщо у вас буде можливість допомогти на відновлення приміщень, які постраждали внаслідок пожежи, залишимо реквізити: https://eparhiya.od.ua/donate

❗️Ще раз нагадуємо всім, не нехтуйте правилами пожежної небезпеки та бережіть себе.

Храм подожгли 🤯

Ссылки на:
Instagram • Tik Tok • Telegram

Сьогодні на Богослужінні в Євангелії від Луки 15 глава, ми чули з вами притчу про блудного сина.
І зараз, в цій псалмі, ви можете собі її нагадати.

Притча про велику Любов батька до сина, який згрішив, пустив в своє серце гріх, впустив гординю. Проте велика любов батька вилікувала і меншого сина, й допомогла вилікувати гординю в старшого сина.
Ми маємо намагатись знаходити в собі любов до ближнього. Господь цього нас навчає. Хоча дуже важко любити тих, хто причиняє нам біль. Важко любити й важко радуватись за ближнього. Але якщо хочеш жити з Богом – потрібно цього вчитись.
Мені це не просто, а як вам ?

Як важливо, щоб Господь ніколи не залишав нас своєї Любові. Був терпеливим, вів до свого Царства, любив, дарував людей, які б нас любили, терпіли, і яких би любили й терпіли ми). Як важливо, щоб ми бачили в собі гріхи й каялись. Були строгими до себе і милосердними до інших.

В цьому, напевне, істинний шлях до Царства Божого…

Тетяна Царук

Мені надсилають відео вдячності за конкурс і за подарунки, - надзвичайно приємно 😊❤️

Ларисо, спасибі, що Ви у нас є!!! Хай береже Вас Господь!
Мій конкурс, подарунки, медійна підтримка у військових зборах - це найменше, що я можу зробити.

Бережи Вас Господь і усіх ваших рідних- близьких ❤️🙏🏻

Пост диякона Андрія - просто фото і просто євангельська цитата, - але до мурах.

І справді, в Росії, там, звідки прилетів збитий дрон-вбивця, будуть й далі стверджувати, що таким чином "звільняють нас".

Що серед іншого так вони "захищають канонічну церкву", а значить — служать Господу.
Все за пророцтвом.

Зло усюди вдягає камуфляж гарних намірів.

Український народ — заручник цієї проклятої війни. Кожна смерть - це втрата, біль якої зрозуміють лише ті, хто втрачали близьких людей.

І особливо страшно, коли через ворожі дрони і ракети, гинуть зовсім мирні люди, які засинали в домівках, заколисавши своїх дітей. А прокинулись вже на небесах…

Страшно за чоловіка, який прокинувся вдівцем. Страшно за дітей, котрі залишились сиротами…

Всім, кого Господь вберігає , залишає тут на землі, після втрати рідних близьких людей, - терпіння і невимовної сили💔

Бо це важко — знайти сенс життя, коли його відняли …

Біль і співчуття 🙏🏻