☦️Віра – мій вибір, без якого я ніхто. Церква для мене – це моя велика сім'я і інститут, де проповідують християнські цінності, які є дороговказами мого життя.

Сьогодні Церква сама стоїть на роздоріжжі історії, можливо, у найважчі свої часи. Шукає свій дороговказ.

Моє ім’я Тетяна Царук. Я українка. Я православна. Я вірна Української Православної Церкви, а мій Предстоятель – Блаженніший Онуфрій.

Я кожен день пересвідчуюсь, що УПЦ і наші віряни у переважній більшості прекрасні люди. Вони різні, святі і грішні, різних національностей і політичних вподобань. Але вони зробили один вибір зі мною – вибір на користь любові та істини попри тиск цього світу. І це викликає повагу й ще більшу любов.

Вони обрали Православ’я, канонічність, вірність Церкві предків, обрали проповідувати Христа у світі, який Його розіп’яв і заохочує ненависть та егоїзм.

Сьогодні світ розпинає їх, мою сім'ю. Це несправедливо і боляче. Я хочу припинити цю несправедливість.

Відділити зерна від полови, захистити найцінніше, святе, і отримати ясність, куди ми рухаємося, хоча б для себе.

А з ясністю прийде наша згуртованість. Єдність у вірі і у реальних справах, якими керує любов. З Божою допомогою, ми захистимо і себе, і нашу Церкву, і нашу Україну. Давайте зробимо це разом! 🇺🇦

Приєднуйтеся до моєї ініціативи. Це моя спеціальна сторінка, де я буду викладати свої зустрічі з найбільш знаковими особистостями УПЦ та з парафіянами громад, у яких забрали храми, нашими новими сповідниками ❤️

Тут я ділитимуся своїми думками і враженнями, підіймати складні питання про майбутнє Церкви і стосунки з Державою. А головне разом ми будемо творити реальні добрі справи для тих наших братів і сестер, хто потрапив у скруту через війну та гоніння.

Якщо доля УПЦ і України вам небайдужа, приєднуйтеся до цієї подорожі, щоб побачити обличчя Церкви і стати частиною спільної справи!

Чекаю на ваші підписки і вашу участь! 🙏 З Богом!
Підписатися👇 https://yangx.top/tsaruk_upc

БОЖА МАТІР З ХЕРСОНОМ. А МИ?

Ніщо так не нагадує про мізерність наших сил, як сила стихії, як великі природні та техногенні катастрофи.
На цьому відео відбувається те, що наші пращури робили століттями у годину великого лиха.

Митрополит Херсонський і Таврійський Іоанн звертається з молитвою до Божої Матері про Херсон і населені пункти області, які опинилися в зоні затоплення через підрив дамби Каховської ГЕС.
В його руках чудотворний Касперівський образ Пресвятої Богородиці, перед ним – вода Дніпра, що насувається на місто. В такі моменти заглядаєш у вічність. Нам усім потрібне диво, але ніде ти так не відчуваєш свою слабкість та всесилля Господа, як на війні, як на одинці зі стихією чи страшною хворобою.

Наші молитви і думки з Херсонщиною сьогодні. І поки Господь, Божа Матір та герої ДСНС і Поліції роблять свою справу, вгамовуючи стихію і рятуючи життя, ми теж можемо щось зробити.
Ми не безсилі.

Владика Іоанн молився з Касперівською іконою Божої Матері, а тим часом сам Храм Касперівської ікони Богоматері в Херсоні вже стоїть у воді, адже знаходиться в херсонському районі Острів, що зараз найбільше страждає від затоплення (https://yangx.top/blago_church_ua/4981).

Священникам і громаді цього храму дуже потрібна допомога, про що настоятель протоієрей Іван Гордієнко записав відеозвернення (https://yangx.top/blago_church_ua/4982) і опублікували реквізити для збору допомоги.

Приводжу їхні цитати, реквізити і закликаю допомагати!
«Рівень води піднявся від 1,5 до 4 метрів. Біля церкви близько 2 метри.
Усі церковні приміщення затоплено. Все, що збиралося десятиліттями – у воді. Оголошую збір для нашої церковної громади.
Наші люди лишилися без житла, їжі, медикаментів.
Наші священики без засобів для існування», - звернулося духовенство.
У протоієрея Іоанна Гордієнка сім'я 8 дітей.
Протоієрей Валерій Слободянюк має інвалідність, матінка та дочка потребують медпідтримки.

🙏Підтримати Херсон:
5363 5423 0758 5100 Приват.
5375 4114 1133 8754 Моно.
Гордієнко Іван

Є особливий тип щастя, неможливий без горя, коли ти втрачаєш щось дуже важливе, найдорожче, а потім тобі його повертають.
Мені здається, найкраще це розуміють родичі наших полонених солдатів, яких тільки-но повернули додому. Це відчуття дива і болю, що вгамувалися.
Ніколи люди, мабуть, так не вдячні Богу.

До полону потрапляють не тільки українські солдати, але й українські священники. Нещодавно така радість після смутку була у нашої Церкви.
З російського полону звільнили клірика Херсонської єпархії священника Ігоря Новосільського, настоятеля храму святої княгині Ольги у селі Токарів Херсонської області.

Зараз священник у безпеці, але 9 місяців перебування в умовах фізичного насилля та психологічного тиску, голод і тортури - залишили відбиток на його здоров’ї. Зараз це щастя у сльозах.

Наші люди, солдати, цивільні – повертаються з полону і це велика радість для сімей. Це надія для тих, хто ще не повернувся. Бажаю всім тим людям, які пройшли через такі випробування чимшвидшої реабілітації і повернення до звичного життя.
В якому не буде тортур, психологічного насилля і ненависті. Але чи в таке мирне життя повертаються всі наші полонені, зокрема вірні УПЦ?
Чи з російської буцегарні потрапляють до духовної катівні, створеної у тилу іншими українцями? На жаль тут, у тилу, деякі користуються суспільною напругою, харчуються агресією.

Ось вже другий рік наше суспільство живе в умовах війни, смерті, незахищеності. Жахливо, адже кожного дня нам стало звичним отримувати звістки про біду, поранення, загибель, полон, збори на порятунок... Напруга і втома зростають, ми всі стаємо більш вразливими, роздратованими. Мовні, релігійні питання, соціальні, політичні – стають тим тригером, спусковим гачком, який вивільняє нашу агресію. І вона несправедливо лягає на людей, які ні в чому не винні, на людей, які поруч.

Разом з тим, дуже часто підняття питань, що підбурюють суспільство як от релігійні, мовні, стає ширмою, за якою ховається чиясь лиха мета, політичний егоїзм, корупція, злочини чи злочинна бездіяльність, а їх найлегше приховати у шумі конфліктних ситуацій, за образом борця з внутрішнім ворогом.

Ось в таку реальність повертаються наші полонені. В таку реальність, де він "московський піп", і "агент у рясі", не бажаний в Україні, повернувся отець Ігор після 9 місяців жаху у полоні. Що він відчуває? Як реагує на те, що за цей час влада оголосила війну його Церкві під соусом патріотизму? Як йому те, що УПЦ викинуто з Верхньої Лаври і йде вигнання монахів і Митрополії з Нижньої?
Може, краще було не потрапляти у таку інформаційну реальність. У полоні, принаймні, було 100% зрозуміло, хто кат і ворог!
Не знаю, що у його думках. Але хочу дізнатися і спробую зробити це.

Не хочеться бути чиєюсь «ширмою», іграшкою в руках маніпуляторів. Які розпалюють ворожнечу.
Навпаки хочеться обійняти всіх людей, всіх дітей України, тому що це наше життя. Проходять дні, які ми не повернемо. Від нас йдуть люди, яким ми не встигли зробити вдосталь добра.

Хочеться, щоб для кожного знайшлась підтримка, на яку він чекає; втіха, яку потребує. Сенс життя, якщо він був втрачений. Хочеться щоб кожне любляче серце дочекалось з полону рідну людину, як УПЦ дочекалась священника Ігоря Новосільського. А всі ми дочекалися звільнення України з полону міфів, політичних ігор і маніпуляцій на ворожнечі. Бо цей найгірший полон не піде з російськими військами, ми побудували його самі.

З молитвою, любов’ю, вірою в перемогу, я докладу своїх зусиль, аби цей морок розсіявся, а великий духовний полон закінчився.
Будьте зі мною на цьому шляху, любі брати й сестри, віряни УПЦ і просто добрі українці!
Я, Тетяна Царук, православна мирянка, громадянка України закликаю вас - не бійтеся, вірте і дійте! Бо віра без справ мертва.

Найближчим часом спробую поговорити і з о. Ігорем і з іншими видатними православними братами й сестрами, щоб разом знайти відповіді як вирватися з цього полону. І як допомогти тим, хто потерпає від нього найбільше.

Підписуйтеся на цю сторінку, тут викладатиму свої зустрічі, думки, враження і спільні справи.
З Богом!

ЧОМУ Я ЗА ВЛАДИКУ ЛОНГИНА? І ПРО ЩО У НЬОГО ЗАПИТАЮ

Я проти подвійних стандартів, проти беззаконня, тому підтримую митрополита Лонгина.
Держава не може існувати без верховенства права.
Закон, Конституція на стороні владики Лонгина, він має перемогти у цій справі!

Дуже хочу поспілкуватися з ним і взяти в нього велике інтерв’ю. І в мене вже навіть є перших три питання:

1. Чи шкодуєте Ви про свої слова, через які Вас судять?
2. Ви знайомі з патріархом Кирилом особисто і бачилися з ним, коли він приїжджав до Банчен. Який він, і чому вчинив так, як вчинив? Враховуючи, що Ви критикували патріарха ще до повномасштабного вторгнення і після нього – що б ви йому сказали зараз при зустрічі?
3. Ваші діти стали на Ваш захист. Якщо Церква – наша мати, чому так багато православних християн зараз відсиджуються, не стають на її захист так, як, наприклад, захищають Вас ваші діти?

Що скажете про ці питання, друзі? Які б питання задали владиці Лонгину ВИ? Напишіть їх в коментарях, я оберу кращі і обіцяю задати їх, якщо матиму можливість записати інтерв’ю.

А зараз, закликаю: дайте свободу Владиці Лонгину, православному єпископу, людині яка всиновила понад 400 сиріт, нагодувала й розмістила тисячі біженців, нагороджена численними державними відзнаками і шанована в Європі!

Церква на перехресті. Підписатися