Хороша нон-фікшн книжка змушує сумніватися в догмах.
Хороша феміністська література викликає такі хвилі гніву та обурення, що треба робити паузи.
У The Patriarchs: The Origins of Inequality by Angela Saini саме так.
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
Книга досліджує теми патріархату та матріархату і найбільш популярні концепції навколо них та не спішить при цьому ставати ідеологічним програмним текстом.
Вас чекає об’єктивний і цікавий науковий аналіз поділений на 8 розділів: домінація, виключення, генезис, деструкція, обмеження, відчуження, революція та трансформація.
У прикладах наводять давні та сучасні суспільства по всьому світу: від Месопотамії до іранських протестів 2022 року.
У авторки є інші книги в подібному форматі: про расизм та про сконструйовані упередження щодо жіночої статті протягом століть.
Останню додаю у список бажанок.
#фемінізм
Хороша феміністська література викликає такі хвилі гніву та обурення, що треба робити паузи.
У The Patriarchs: The Origins of Inequality by Angela Saini саме так.
Книга досліджує теми патріархату та матріархату і найбільш популярні концепції навколо них та не спішить при цьому ставати ідеологічним програмним текстом.
Вас чекає об’єктивний і цікавий науковий аналіз поділений на 8 розділів: домінація, виключення, генезис, деструкція, обмеження, відчуження, революція та трансформація.
У прикладах наводять давні та сучасні суспільства по всьому світу: від Месопотамії до іранських протестів 2022 року.
У авторки є інші книги в подібному форматі: про расизм та про сконструйовані упередження щодо жіночої статті протягом століть.
Останню додаю у список бажанок.
#фемінізм
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Чи цікаво вам було б читати короткі перекази по нон-фікшен книгам?
Anonymous Poll
62%
Так
10%
Ні
28%
Можливо
На перерві між екзаменами з нідерландської (пробними ✍️ 🗣️) зайшла в улюблений магазин коміксів.
У Бельгії цей жанр взагалі дуже популярний. Брюссель вважають столицею comic strips.
На першому поверсі, власне, комікси, а на другому — мерч по Гаррі Поттеру.
Прикупила комікс Лів Стрьомквіст французькою. Ані українською, ані англійською його немає, тому буде мені виклик підтягнути мову. Комікс ще є німецькою, якою я можу читати, але я не хочу такий купляти, бо тоді німецька змішається в голові з нідерландською.
Коротко про складну мовну ситуацію в Бельгії.
Тут три офіційні мови🇱🇺 🇫🇷 🇩🇪
У Бельгії цей жанр взагалі дуже популярний. Брюссель вважають столицею comic strips.
На першому поверсі, власне, комікси, а на другому — мерч по Гаррі Поттеру.
Прикупила комікс Лів Стрьомквіст французькою. Ані українською, ані англійською його немає, тому буде мені виклик підтягнути мову. Комікс ще є німецькою, якою я можу читати, але я не хочу такий купляти, бо тоді німецька змішається в голові з нідерландською.
Коротко про складну мовну ситуацію в Бельгії.
Тут три офіційні мови
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Моя міні-колекція шведської коміксистки потроху розростається.
🌝 «Заборонений плід» куплено дуже давно в Києві і це чудовий та смішний комікс про стигму навколо нашої фізіології.
❣ «The Reddest Rose: Romantic Love from the Ancient Greeks to Reality TV» мені подарували і тут назва говорить сама за себе.
💋 «I’m Every Woman» я вже купляла на подарунок і подруга сказала, що їй дуже сподобалося. Ось і собі придбала, щоб почитати про жіночу солідарність.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
По цій короткій історії на 100 сторінок ставлять опери та вистави, бо це концентрат арабського фемінізму.
«Woman at Point Zero» by Nawal El Saadawi
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Авторку називають «найрадикальнішою жінкою Єгипту» та «Симоною де Бовуар арабського світу».
Наваль ес Саадаві — лікарка та письменниця, яку суспільство змусило стати ще і феміністкою, бо постійно порушувало її права.
В шість років їй зробили жіноче обрізання, але університетську освіту вона все ж отримала.
Під час роботи психіаторкою ес Саадаві досліджувала вплив патріархату на фізичне та ментальне здоров‘я жінок.
За роботи на теми прав жінок її звільняли з посад, ув‘язнювали, намагалися через суд розлучити з чоловіком та позбавити єгипетського громадянства😐
Історія Фірдаус, «жінки у нульовій точці», базується на розповідях, які Наваль почула під час роботи у жіночій тюрмі.
Фірдаус — вбивця, яку стратять через добу, та яка погоджується розповісти авторці свою історію.
Новела максимально брутальна, чесна та сповнена ненависті до патріархату та чоловіків як його носіїв. Треба пам‘ятати, що вона написана у 1975 році.
Наваль ес Саадаві — жінка зі сталевими яєчниками, яка не боялась конфронтувати з жорстокими та бридкими патріархами тогочасного Єгипту.
Та чи змінилося щось радикально зараз, коли ми бачимо, як відноситься до жінок Талібан та інші праворадикальні політики? Ця історія не перестає бути щемливо актуальною.
#фемінізм
«Woman at Point Zero» by Nawal El Saadawi
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Авторку називають «найрадикальнішою жінкою Єгипту» та «Симоною де Бовуар арабського світу».
Наваль ес Саадаві — лікарка та письменниця, яку суспільство змусило стати ще і феміністкою, бо постійно порушувало її права.
В шість років їй зробили жіноче обрізання, але університетську освіту вона все ж отримала.
Під час роботи психіаторкою ес Саадаві досліджувала вплив патріархату на фізичне та ментальне здоров‘я жінок.
За роботи на теми прав жінок її звільняли з посад, ув‘язнювали, намагалися через суд розлучити з чоловіком та позбавити єгипетського громадянства
Історія Фірдаус, «жінки у нульовій точці», базується на розповідях, які Наваль почула під час роботи у жіночій тюрмі.
Фірдаус — вбивця, яку стратять через добу, та яка погоджується розповісти авторці свою історію.
Новела максимально брутальна, чесна та сповнена ненависті до патріархату та чоловіків як його носіїв. Треба пам‘ятати, що вона написана у 1975 році.
Наваль ес Саадаві — жінка зі сталевими яєчниками, яка не боялась конфронтувати з жорстокими та бридкими патріархами тогочасного Єгипту.
Та чи змінилося щось радикально зараз, коли ми бачимо, як відноситься до жінок Талібан та інші праворадикальні політики? Ця історія не перестає бути щемливо актуальною.
#фемінізм
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Своя кімната
По цій короткій історії на 100 сторінок ставлять опери та вистави, бо це концентрат арабського фемінізму. «Woman at Point Zero» by Nawal El Saadawi ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ Авторку називають «найрадикальнішою жінкою Єгипту» та «Симоною де Бовуар арабського світу». Наваль…
Я прийшла до дикої, примітивної правди життя лише після років боротьби. Люди рідко наближаються до простої, але приголомшливої та потужної правди життя лише за пару років. А наблизитися до цієї правди означає, що ти більше не боїшся смерті. Бо правда та смерть схожі тим, що обидві вимагають сміливості, якщо ти хочеш постати перед ними. Правда як смерть, бо вона вбиває. Коли я вбивала, я робила це правдою, а не ножем. Ось чому вони бояться мене та поспішають мене стратити. Вони не бояться мого ножа. Це моя правда їх лякає.
#цитати
#цитати
Я після кожної нової книги:
«Це найкраща книга, яку я читала»
🌸
«Це найкраща книга, яку я читала»
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Я прогнівала книжних богів і вони вирішили послати мені «Тривожних людей» Бакмана.
У мене ще ніколи такого не було, що книга і герої мене настільки дратують, але відірватися від книжки майже неможливо.
Я навіть увімкнула диктофон і записувала коментарі в дусі:
«ААА, вони знову роблять те і те»
Цікавий досвід 😳
У мене ще ніколи такого не було, що книга і герої мене настільки дратують, але відірватися від книжки майже неможливо.
Я навіть увімкнула диктофон і записувала коментарі в дусі:
«ААА, вони знову роблять те і те»
Цікавий досвід 😳
Що це було? 😳
Це «Anxious People» by Fredrik Backman.
⭐️⭐️⭐️
Сюжет:
Це зворушлива комедія, а водночас психологічний роман про злочин, який ніколи не відбувся. Грабіжник-невдаха бере випадково в заручники вісьмох надзвичайно стурбованих незнайомців, які оглядають квартиру, виставлену на продаж. Під час перебування у цьому помешканні вони поступово починають відкриватися одне одному – і виявляється, у них чимало спільного.
Напевно, Бакман з тих авторів, в яких або одразу закохуєшся, або розумієш, що це категорично не твоє.
Я дивилася екранізацію «Друге життя Уве» і очікувала, що в «Тривожних людях» мене чекає щось подібне: добрі та по-милому чудернацькі жителі маленького шведського містечка. Назва та анонс обіцяли, що будуть глибокі душевні розмови та дослідження людської душі.
Так, це було в книзі. Але було і багато іншого, що викликало в мене фізичний біль, бо я задалеко закочувала очі.
Головна проблема — герої не лише тривожні люди. Вони емоційно розхлябані та невиховані.
Жодна тривога, чи травма, чи перебування в заручниках не виправдовують їхню неадекватність.
У мене було відчуття, що я відкрила двері курятника, а там курочки бігають, суєтяться, називають всіх навколо ідіотами, хамлять поліцейським на допитах, коли ті лише роблять свою роботу, не реагують на озброєну людину та розповідають свою історію життя незнайомцям😐
Найгірша частина тексту — перші 100 сторінок, де багато цих допитів. Автор дуже хотів зробити героїв смішними та quirky, але перестарався і вийшло те, що вийшло. Забагато манірності і фраз типу “really”, “well”, “actually”.
Слово “idiot” зустрічається протягом 300 сторінок 57 разів.
Десь після 200-ї сторінки мене перестав дратувати стиль Бакмана і я отримувала велике задоволення від лінії грабіжника. Це врятувало цю книгу.
Але в кінці автор вирішив лупанути 30 сторінок епілогу, де (майже) всі жили довго та щасливо, і все зіпсував.
Засолодко. Неправдоподібно. Але талановито та, тим не менш, захопливо.
Відчуваю себе Ґрінчем, що вкрав Різдво, бо всі ж пісяються окропом від цієї книги. Можливо, я цинік без душі? Лишаю це питання відкритим😂
Це «Anxious People» by Fredrik Backman.
⭐️⭐️⭐️
Сюжет:
Це зворушлива комедія, а водночас психологічний роман про злочин, який ніколи не відбувся. Грабіжник-невдаха бере випадково в заручники вісьмох надзвичайно стурбованих незнайомців, які оглядають квартиру, виставлену на продаж. Під час перебування у цьому помешканні вони поступово починають відкриватися одне одному – і виявляється, у них чимало спільного.
Напевно, Бакман з тих авторів, в яких або одразу закохуєшся, або розумієш, що це категорично не твоє.
Я дивилася екранізацію «Друге життя Уве» і очікувала, що в «Тривожних людях» мене чекає щось подібне: добрі та по-милому чудернацькі жителі маленького шведського містечка. Назва та анонс обіцяли, що будуть глибокі душевні розмови та дослідження людської душі.
Так, це було в книзі. Але було і багато іншого, що викликало в мене фізичний біль, бо я задалеко закочувала очі.
Головна проблема — герої не лише тривожні люди. Вони емоційно розхлябані та невиховані.
Жодна тривога, чи травма, чи перебування в заручниках не виправдовують їхню неадекватність.
У мене було відчуття, що я відкрила двері курятника, а там курочки бігають, суєтяться, називають всіх навколо ідіотами, хамлять поліцейським на допитах, коли ті лише роблять свою роботу, не реагують на озброєну людину та розповідають свою історію життя незнайомцям
Найгірша частина тексту — перші 100 сторінок, де багато цих допитів. Автор дуже хотів зробити героїв смішними та quirky, але перестарався і вийшло те, що вийшло. Забагато манірності і фраз типу “really”, “well”, “actually”.
Слово “idiot” зустрічається протягом 300 сторінок 57 разів.
Десь після 200-ї сторінки мене перестав дратувати стиль Бакмана і я отримувала велике задоволення від лінії грабіжника. Це врятувало цю книгу.
Але в кінці автор вирішив лупанути 30 сторінок епілогу, де (майже) всі жили довго та щасливо, і все зіпсував.
Засолодко. Неправдоподібно. Але талановито та, тим не менш, захопливо.
Відчуваю себе Ґрінчем, що вкрав Різдво, бо всі ж пісяються окропом від цієї книги. Можливо, я цинік без душі? Лишаю це питання відкритим
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM