Нарешті знайшов свою аудиторію!
Журналіст "Української правди" Роман Кравець публікує фото з дітьми, для яких "УП" та "Солом'янські котики" проводять збір пожертв на придбання планшетів. Загалом планують зібрати кошти на гаджети для 500 дітей-переселенців.
https://send.monobank.ua/jar/4fFh6qpq2s
Журналіст "Української правди" Роман Кравець публікує фото з дітьми, для яких "УП" та "Солом'янські котики" проводять збір пожертв на придбання планшетів. Загалом планують зібрати кошти на гаджети для 500 дітей-переселенців.
https://send.monobank.ua/jar/4fFh6qpq2s
Законопроєкт «Про медіа» журналістська спільнота називає законом про Нацраду, тому що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення отримає повноваження контролювати і регулювати діяльність усіх медіа, в тому числі друкованих та онлайн-видань.
Про це в сьогоднішньому ранковому ефірі «Суспільного» заявив голова НСЖУ Сергій Томіленко, відповідаючи на запитання ведучого, в чому полягають головні претензії НСЖУ до законопроєкту.
«Наша позиція – покращувати регулювання телерадіопростору, працювати над тим, щоб Нацрада була ефективною і не розширювати аж настільки її повноваження», – сказав Сергій Томіленко.
Крім того, законопроєкт спрощує для регулятора накладання штрафів, закриття і блокування діяльності ЗМІ. НСЖУ наполягає, що право ухвалювати такі рішення повинен мати тільки суд.
Про це в сьогоднішньому ранковому ефірі «Суспільного» заявив голова НСЖУ Сергій Томіленко, відповідаючи на запитання ведучого, в чому полягають головні претензії НСЖУ до законопроєкту.
«Наша позиція – покращувати регулювання телерадіопростору, працювати над тим, щоб Нацрада була ефективною і не розширювати аж настільки її повноваження», – сказав Сергій Томіленко.
Крім того, законопроєкт спрощує для регулятора накладання штрафів, закриття і блокування діяльності ЗМІ. НСЖУ наполягає, що право ухвалювати такі рішення повинен мати тільки суд.
В охопленому війною Золочеві Харківської області 32-річна жінка відкрила піцерію! Годує, звісно, переважно тих цивільних, які ще залишилися у місті, де триває евакуація.
Про це пресслужбі НСЖУ розповів головний редактор місцевого видання «Зоря» Василь Мірошник, який зробив на цю тему відеосюжет.
«Навколо – руїни. А заходиш у сам заклад – там затишно, пахне піцею. І виникає враження, ніби й немає цього страхіття довкола, ніби триває мирне життя, – каже Василь Мірошник. – Власниця все робить за свій кошт. Не їде в мирне місто, а вкладається там, де вся її праця в будь-який момент може перетворитися на порох. Щиро кажу, в мене від побаченого потекли сльози...»
Про це пресслужбі НСЖУ розповів головний редактор місцевого видання «Зоря» Василь Мірошник, який зробив на цю тему відеосюжет.
«Навколо – руїни. А заходиш у сам заклад – там затишно, пахне піцею. І виникає враження, ніби й немає цього страхіття довкола, ніби триває мирне життя, – каже Василь Мірошник. – Власниця все робить за свій кошт. Не їде в мирне місто, а вкладається там, де вся її праця в будь-який момент може перетворитися на порох. Щиро кажу, в мене від побаченого потекли сльози...»
Знову до школи в Бучі
Символічне фото з України з нагоди 1 вересня публікує на першій сторінці канадська газета The Globe and Mail.
Буча, місто, зруйноване російським вторгненням, відновлює деякі навчальні заклади.
#пресапроУкраїну
Символічне фото з України з нагоди 1 вересня публікує на першій сторінці канадська газета The Globe and Mail.
Буча, місто, зруйноване російським вторгненням, відновлює деякі навчальні заклади.
#пресапроУкраїну
У Японії облаштувалися 1775 українських біженців. Тут вони намагаються побудувати нове життя попри культурні та мовні відмінності.
На фото - Наталя Нестеренко та її старша донька Анастасія з Харкова. Незважаючи на те, що обидві працюють, трапляється, що вони відчувають брак коштів на їжу, зізналися українки газеті Japan News.
Наталя дуже хвилюється за матір, яка досі живе в передмісті Харкова.
"Мені б багато разів хотілося повернутися до свого життя до вторгнення", — зі сльозами говорить вона. "Що я можу зробити зараз, це вчити японську, жити енергійно та підтримувати своє фізичне та психічне здоров’я в хорошому стані".
#пресапроУкраїну
На фото - Наталя Нестеренко та її старша донька Анастасія з Харкова. Незважаючи на те, що обидві працюють, трапляється, що вони відчувають брак коштів на їжу, зізналися українки газеті Japan News.
Наталя дуже хвилюється за матір, яка досі живе в передмісті Харкова.
"Мені б багато разів хотілося повернутися до свого життя до вторгнення", — зі сльозами говорить вона. "Що я можу зробити зараз, це вчити японську, жити енергійно та підтримувати своє фізичне та психічне здоров’я в хорошому стані".
#пресапроУкраїну
Діти українських біженців можуть безкоштовно отримати підручники від вітчизняних видавців, а також навчальну й художню літературу.
Книги українські видавці передають волонтерським центрам в містах європейських країн. Благодійну акцію “Українським дітям - українську книгу” започатковано Держкомтелерадіо спільно з Офісом Президента України і Міністерством культури та інформаційної політики України.
Європа отримала 190 тисяч примірників літератури. Найбільше, 76 тисяч книжок, було відправлено в Словаччину, 45 тисяч - до Польщі, майже 28 тисяч – в Австрію, майже 8 тисяч – в Великобританію, 4 тис примірників – в Чехію.
Ще 18 тисяч примірників українських книжок зараз прямують до Словаччини та Австрії.
Книги українські видавці передають волонтерським центрам в містах європейських країн. Благодійну акцію “Українським дітям - українську книгу” започатковано Держкомтелерадіо спільно з Офісом Президента України і Міністерством культури та інформаційної політики України.
Європа отримала 190 тисяч примірників літератури. Найбільше, 76 тисяч книжок, було відправлено в Словаччину, 45 тисяч - до Польщі, майже 28 тисяч – в Австрію, майже 8 тисяч – в Великобританію, 4 тис примірників – в Чехію.
Ще 18 тисяч примірників українських книжок зараз прямують до Словаччини та Австрії.
Журналістка допомогла родині спортсменки-землячки виїхати з зони бойових дій - дівчинка стала дворазовою Чемпіонкою світу.
Світлані Карпенко, редактору газети "Трудова слава" з Оріхова, що в Запорізькій області, дякувала родина земляків Клейнів.
Саме пані Світлана, яка, виїхавши з окупації, нині працює в Запорізькому Центрі журналістської солідарності, доклалася до того, щоб допомогти виїхати й землякам. А також посприяла в організації тренувальної бази для Марії Клейн, а потім - і поїздці спортсменки на чемпіонат в Арабські Емірати, де дівчина перемогла.
"Весь цей час Світлана не тільки висвітлювала наші успіхи чи проблеми, а й допомагає вирішувати їх. Вона довела на власному прикладі, що журналіст – професія багатогранна", – сказав батько і тренер Ахмед Клейн.
Детальніше про цю історію доброти і взаємодопомоги - у матеріалі НСЖУ:
https://nsju.org/novini/u-zaporizhzhi-zhurnalisty-zustrilysya-z-chempionkoyu/
Світлані Карпенко, редактору газети "Трудова слава" з Оріхова, що в Запорізькій області, дякувала родина земляків Клейнів.
Саме пані Світлана, яка, виїхавши з окупації, нині працює в Запорізькому Центрі журналістської солідарності, доклалася до того, щоб допомогти виїхати й землякам. А також посприяла в організації тренувальної бази для Марії Клейн, а потім - і поїздці спортсменки на чемпіонат в Арабські Емірати, де дівчина перемогла.
"Весь цей час Світлана не тільки висвітлювала наші успіхи чи проблеми, а й допомагає вирішувати їх. Вона довела на власному прикладі, що журналіст – професія багатогранна", – сказав батько і тренер Ахмед Клейн.
Детальніше про цю історію доброти і взаємодопомоги - у матеріалі НСЖУ:
https://nsju.org/novini/u-zaporizhzhi-zhurnalisty-zustrilysya-z-chempionkoyu/
Страх і жах у тіні ДРУГОГО ЧОРНОБИЛЯ
Спеціальний репортаж свого журналіста Річарда Пендлбері з Нікополя, що розташований навпроти Запорізької АЕС, сьогодні публікує британська газета Daily Mail.
«Нам українське військове керівництво повідомило, що Нікополь – закрита зона. Але жителі та громадські лідери сказали нам, що хочуть, щоб світ знав про це.
І тому в той день, коли інспектори ООН відвідали атомну станцію, Мейл провів кілька тривожних годин у місті, яке живе в тіні як звичайної війни, так і ядерної катастрофи», - пише британський журналіст.
#пресапроУкраїну
Спеціальний репортаж свого журналіста Річарда Пендлбері з Нікополя, що розташований навпроти Запорізької АЕС, сьогодні публікує британська газета Daily Mail.
«Нам українське військове керівництво повідомило, що Нікополь – закрита зона. Але жителі та громадські лідери сказали нам, що хочуть, щоб світ знав про це.
І тому в той день, коли інспектори ООН відвідали атомну станцію, Мейл провів кілька тривожних годин у місті, яке живе в тіні як звичайної війни, так і ядерної катастрофи», - пише британський журналіст.
#пресапроУкраїну
стоп-кадр. Надія більше ніколи не побачить сина....
Журнал Le Figaro публікує сумне фото з Києва.
Роман загинув десь на сході України в бою з російською армією. Перед його труною, вкритою державним прапором, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві його охопила скорбота, а сльози облетіли світ....
#пресапроУкраїну
Журнал Le Figaro публікує сумне фото з Києва.
Роман загинув десь на сході України в бою з російською армією. Перед його труною, вкритою державним прапором, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві його охопила скорбота, а сльози облетіли світ....
#пресапроУкраїну
Українізують Гарвард. Українські журналісти Тетяна Козирева і Тарас Прокопишин розпочали навчання на Nieman Fellowship — одній з найвідоміших у світі програм для медійників.
2022/23 навчальний рік вони проведуть у Гарвардському університеті (США).
Nieman Fellowship заснували у 1938 році і з того часу на там навчалися більше 1700 людей з усього світу. Щороку стипендіатами стають 24 людини.
2022/23 навчальний рік вони проведуть у Гарвардському університеті (США).
Nieman Fellowship заснували у 1938 році і з того часу на там навчалися більше 1700 людей з усього світу. Щороку стипендіатами стають 24 людини.
Білоруська незалежна журналістка Дарія Чульцова вийшла на волю після двох років колонії
Сьогодні, 3 вересня, журналістка телеканалу «Белсат» Дарія Чульцова вийшла на волю, повністю відбувши покарання – два роки позбавлення волі у Гомельській жіночій колонії. Дарію засудили разом із журналісткою Катериною Андрєєвою за трансляцію стріму з центральної площі у Мінську, який вони вели 15 листопада 2020 року.
НСЖУ неодноразово висловлювала солідарність із колегою, вимагаючи звільнення і Дарії разом з Катериною Андрєєвою, і кожного ув’язненого білоруського журналіста.
Сьогодні, 3 вересня, журналістка телеканалу «Белсат» Дарія Чульцова вийшла на волю, повністю відбувши покарання – два роки позбавлення волі у Гомельській жіночій колонії. Дарію засудили разом із журналісткою Катериною Андрєєвою за трансляцію стріму з центральної площі у Мінську, який вони вели 15 листопада 2020 року.
НСЖУ неодноразово висловлювала солідарність із колегою, вимагаючи звільнення і Дарії разом з Катериною Андрєєвою, і кожного ув’язненого білоруського журналіста.
Для деяких українців страх бездомності переважає над страхом смерті
Більшість людей, які евакуювалися зі сходу, охопленого війною, не мають куди йти і не мають родичів.
Американська газета The Wall Street Journal сьогодні публікує репортаж із Бахмута, де волонтери ризикують життям, але намагаються вивезти мешканців у безпечніші місця.
#пресапроУкраїну
Більшість людей, які евакуювалися зі сходу, охопленого війною, не мають куди йти і не мають родичів.
Американська газета The Wall Street Journal сьогодні публікує репортаж із Бахмута, де волонтери ризикують життям, але намагаються вивезти мешканців у безпечніші місця.
#пресапроУкраїну
Журналістка облаштувала виставку у своїй знищеній квартирі в Ірпені.
Для експозиції Катерина Яковленко попросила у знайомих художників роботи, які б передавали травматичний досвід руйнації. У такий спосіб через образи й метафори вона глибше показала катастрофу і руйнування, пише Bird in flight.
Виставка називається "Всі бояться пекаря, а я дякую".
"Це історія з мого щоденника про пекаря, який їздив під обстрілами з сусіднього села у місцеве Сільпо і готував хліб для містян. Мені здається, це якраз характеризує нашу позицію у цій війні — прояви солідарності та готовність допомагати одне одному", - розповіла Катерина.
Для експозиції Катерина Яковленко попросила у знайомих художників роботи, які б передавали травматичний досвід руйнації. У такий спосіб через образи й метафори вона глибше показала катастрофу і руйнування, пише Bird in flight.
Виставка називається "Всі бояться пекаря, а я дякую".
"Це історія з мого щоденника про пекаря, який їздив під обстрілами з сусіднього села у місцеве Сільпо і готував хліб для містян. Мені здається, це якраз характеризує нашу позицію у цій війні — прояви солідарності та готовність допомагати одне одному", - розповіла Катерина.
"Як українські мільйонери борються за існування країни" - цікава стаття у канадській Globe and Mail.
Один із героїв статті, Всеволод Кожем’яко, 88-ий з сотні найбагатших українців Forbes, заснував військовий підрозділ із 200 бійців-добровольців.
Він пишається "своїм" підрозділом і каже, що воюватиме, доки Україна не вийде переможцем.
Влада забезпечила батальйон військовою технікою, а все інше – транспорт, їжа, медицина, навіть зарплата – фінансується Кожем’яко та його бізнес-партнерами. Бізнесмен уже витратив близько 1 мільйона доларів власних грошей.
Згідно з опитуванням Союзу українських підприємців, 94% з 800 компаній-членів надають підтримку ЗСУ в боротьбі з росією.
Усі вони мають вагомі причини підтримувати армію. "Немає вибору. Якщо програємо цю війну, то не буде ні України, ні бізнесу взагалі", – говорить засновник інтернет-магазину Rozetka Владислав Чечоткін. Його фірма постачала бронетехніку, тепловізійну техніку та військову форму.
#пресапроУкраїну
Один із героїв статті, Всеволод Кожем’яко, 88-ий з сотні найбагатших українців Forbes, заснував військовий підрозділ із 200 бійців-добровольців.
Він пишається "своїм" підрозділом і каже, що воюватиме, доки Україна не вийде переможцем.
Влада забезпечила батальйон військовою технікою, а все інше – транспорт, їжа, медицина, навіть зарплата – фінансується Кожем’яко та його бізнес-партнерами. Бізнесмен уже витратив близько 1 мільйона доларів власних грошей.
Згідно з опитуванням Союзу українських підприємців, 94% з 800 компаній-членів надають підтримку ЗСУ в боротьбі з росією.
Усі вони мають вагомі причини підтримувати армію. "Немає вибору. Якщо програємо цю війну, то не буде ні України, ні бізнесу взагалі", – говорить засновник інтернет-магазину Rozetka Владислав Чечоткін. Його фірма постачала бронетехніку, тепловізійну техніку та військову форму.
#пресапроУкраїну
«Причина жорстокості росіян – пропаганда»
Український фотокореспондент Єфрем Лукацький, який знімав багато війн, зокрема у Чечні, Афганістані та Іраку, був шокований жорстокістю російських окупантів в Україні. Про це він розповів у інтерв’ю «Главкому».
Лукацький наголосив, що російські військові, які вторглися в Україну, категорично не сприймають українських журналістів та не допускають їх до роботи на підконтрольній РФ території.
«Вони (росіяни – «Главком») не сприймають журналістів з української сторони узагалі. Хоча, я особисто знаю деяких моїх колег, які працюють з іншого боку фронту. Але вони увесь час жили у Донецьку до цього. Наприклад Сашко Єрмоченко, який працює на Reuters. Він з 2014 року живе у Донецьку. Ми дуже добре знаємо один одного, часто спілкувалися і він зараз продовжує знімати на тому боці, усі бачили його фотографії. Коли «Азов» виходив у полон у Маріуполі з «Азовсталі» – це він знімав», – розповів журналіст.
https://glavcom.ua/country/society/vojennij-fotokor-ja-ne-ochikuvav-pobachiti-taku-veliku-kilkist-zlochiniv-pritamannu-manijakam-872821.html
Український фотокореспондент Єфрем Лукацький, який знімав багато війн, зокрема у Чечні, Афганістані та Іраку, був шокований жорстокістю російських окупантів в Україні. Про це він розповів у інтерв’ю «Главкому».
Лукацький наголосив, що російські військові, які вторглися в Україну, категорично не сприймають українських журналістів та не допускають їх до роботи на підконтрольній РФ території.
«Вони (росіяни – «Главком») не сприймають журналістів з української сторони узагалі. Хоча, я особисто знаю деяких моїх колег, які працюють з іншого боку фронту. Але вони увесь час жили у Донецьку до цього. Наприклад Сашко Єрмоченко, який працює на Reuters. Він з 2014 року живе у Донецьку. Ми дуже добре знаємо один одного, часто спілкувалися і він зараз продовжує знімати на тому боці, усі бачили його фотографії. Коли «Азов» виходив у полон у Маріуполі з «Азовсталі» – це він знімав», – розповів журналіст.
https://glavcom.ua/country/society/vojennij-fotokor-ja-ne-ochikuvav-pobachiti-taku-veliku-kilkist-zlochiniv-pritamannu-manijakam-872821.html
Главком | Glavcom
Воєнний фотокор: Я не очікував побачити таку велику кількість злочинів, притаманну маніякам
«Причина жорстокості росіян – пропаганда»
Це мій єдиний спосіб допомогти: серед медиків у кратерах міста-привида
Сьогодні британська газета The Observer публікує репортаж свого журналіста Еда Вульямі з прифронтового Миколаєва. Місто британський журналіст називає "привидом", а медиків у лікарні та у військових підрозділах - героями.
Журналіст захоплюється мужністю лікарів та медичного персоналу головної лікарні Миколаєва, яку окупанти розстріляли 1 серпня, але нині заклад знову приймає пацієнтів.
"Росіяни не бачать різниці між військовими і цивільними: ці люди не побічні ефекти, вони - мішені цієї війни", - цитує газета українського військового фельдшера.
#пресапроУкраїну
Сьогодні британська газета The Observer публікує репортаж свого журналіста Еда Вульямі з прифронтового Миколаєва. Місто британський журналіст називає "привидом", а медиків у лікарні та у військових підрозділах - героями.
Журналіст захоплюється мужністю лікарів та медичного персоналу головної лікарні Миколаєва, яку окупанти розстріляли 1 серпня, але нині заклад знову приймає пацієнтів.
"Росіяни не бачать різниці між військовими і цивільними: ці люди не побічні ефекти, вони - мішені цієї війни", - цитує газета українського військового фельдшера.
#пресапроУкраїну
– Українці добре воювали і відбили російську атаку, отримали величезну збройову допомогу та сприяння веденню війни від США та інших західних держав. Більше немає жодного тиску з боку західних лідерів щодо ведення переговорної лінії з Росією.
Норвезька газета Dagbladet публікує думки місцевих військових експертів та урядовців, які наголошують, що від весни міць українського війська неймовірно зросла.
#пресапроУкраїну
Норвезька газета Dagbladet публікує думки місцевих військових експертів та урядовців, які наголошують, що від весни міць українського війська неймовірно зросла.
#пресапроУкраїну
Чому ми називаємо його Борис Джонсонюк?
... не тільки ваш уряд: уся ваша нація чітко бачила несправедливість і жорстокість путінської війни. Усі британські політичні партії, ваші ЗМІ, підприємства, місцеві ради та окремі люди підтримали нас.
Статтю Володимира Зеленського публікує сьогодні британська газета Daily Mail (недільний випуск).
Український поет ХІХ століття Тарас Шевченко закликав свій народ продовжувати боротьбу з росіянами: «Борітеся, і ви переможете». Тоді на нашому боці не було могутніх друзів.
Цього разу я не сумніваюся, що Україні це вдасться.
Що разом із Великою Британією ми зробимо наш світ безпечнішим. І що наші нації стануть ще ближчими.
Як справжні друзі. Так само, як я і мій друг Борис.
#пресапроУкраїну
... не тільки ваш уряд: уся ваша нація чітко бачила несправедливість і жорстокість путінської війни. Усі британські політичні партії, ваші ЗМІ, підприємства, місцеві ради та окремі люди підтримали нас.
Статтю Володимира Зеленського публікує сьогодні британська газета Daily Mail (недільний випуск).
Український поет ХІХ століття Тарас Шевченко закликав свій народ продовжувати боротьбу з росіянами: «Борітеся, і ви переможете». Тоді на нашому боці не було могутніх друзів.
Цього разу я не сумніваюся, що Україні це вдасться.
Що разом із Великою Британією ми зробимо наш світ безпечнішим. І що наші нації стануть ще ближчими.
Як справжні друзі. Так само, як я і мій друг Борис.
#пресапроУкраїну
Журналісти-переселенці відвідали Музей родинних професій. Екскурсію до туристичної родзинки Прикарпаття медійникам організувала команда Івано-Франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ.
Цей музей, девіз якого «Від плуга до комп’ютера», на обійсті власного будинку 2005-го року створив заслужений журналіст України, почесний громадянин Івано-Франківська, почесний краєзнавець України Роман Фабрика. Експозиція розповідає про 150 професій його родини за останні двісті років.
Олена Смирнова, двічі вимушена переселенка-журналістка, каже, що такий музей для України – це велике надбання.
-Це класно, взяти ось так і зберегти сімейну історію в рідкісних знаряддях праці якими користувалися діди, прадіди. У це вкладено багато праці та любові до своєї родини, - каже журналістка.
На початку березня цього року Романа Фабрики не стало. Тепер батьківську справу продовжує його син Роберт та невістка Романа. А наприкінці екскурсії подарували відвідувачам авторську книгу засновника музею «Дороги, які нас обирають».
Цей музей, девіз якого «Від плуга до комп’ютера», на обійсті власного будинку 2005-го року створив заслужений журналіст України, почесний громадянин Івано-Франківська, почесний краєзнавець України Роман Фабрика. Експозиція розповідає про 150 професій його родини за останні двісті років.
Олена Смирнова, двічі вимушена переселенка-журналістка, каже, що такий музей для України – це велике надбання.
-Це класно, взяти ось так і зберегти сімейну історію в рідкісних знаряддях праці якими користувалися діди, прадіди. У це вкладено багато праці та любові до своєї родини, - каже журналістка.
На початку березня цього року Романа Фабрики не стало. Тепер батьківську справу продовжує його син Роберт та невістка Романа. А наприкінці екскурсії подарували відвідувачам авторську книгу засновника музею «Дороги, які нас обирають».