По-третє, це топовий рівень гостей. Як в спікерах, так і запрошених до зали. Іноді я жартую, що сама у себе працюю івент-мереджером. Але це не так щоб і жарт - я дійсно особисто запрошую кожного, хто присутній. З чітким усвідомленням, як конкретно ця людина може долучитися до розмови і як конкретно цій людині дана розмова може бути корисною. 
Так ми інтелектуально збагачуємо одне одного та простір спільних думок і дій. 
По-четверте, нема такого, що панелісти щось там собі говорять, я гості просто слухають. Ні, вони активно залучені в процес обговорення. Їхні виступи не менш важливі і теж потім друкуються на Lb.ua. 


А сьогодні ми вирішили спробувати новий формат. 
Не панельну дискусію з декількома топ-спікерами одночасно, але публічне інтервʼю з головним гостем. 
Ним став керівник МЗС Andrij Sybiha, який зовсім скоро відзначатиме 100 днів на посаді. Як сам жартує: «мене питають чи вітати чи співчувати».
Ми - ставили питання. І отримували відповіді. Не я одна, а всі наші гості. Злагоджено, в тематичній послідовності, з уточненнями. Справжнє хардове  інтервʼю (яким воно і має бути). 


Результат вже в пʼятницю почитаєте на Lb.ua. 
Це буде перше таке велике друковане інтервʼю міністра. 
Акурат до ста днів). 

Особисто мені експеримент формату сподобався. Думаю, будемо періодично чергувати з більш традиційними формами - щоб і так і так було б максимально змістовно. Ну, як завжди). 

Принагідно хочу подякувати Heorhii Tykhyi - ми зробили це разом!! 
Неймовірні фото by Ratushnyak Oleksandr. 

Що ж. 
2025 буде насичений подіями. 
Дуже. 
Всі ми сподіваємось: переможним!
«Нова країна» продовжуватиметься - у нас з Ігорем повно планів і ідей. 
Також ми на Lb.ua запланували для вас розвиток вже існуючих та створення низки нових проєктів (тільки в першому півріччі - мінімум трьох). 
Сподіваюся, все вдасться! 

Ну, а поки - наші традиційні фото). 

Трохи подробиць про вчора
Повний текст - в пʼятницю

https://lb.ua/world/2024/12/11/649576_sibiga_rozpoviv_shcho_mozhe_zmusiti.html

Вже цієї пʼятниці. Запрошуємо наших читачів, які підтримують Lb.ua, на зустріч з редакцією.
Приходьте.
Деталі - за посиланням

https://lb.ua/society/2024/12/11/647661_lbua_zaproshuie_pidpisnikiv.html

«Нова країна» про глобальні виклики 2025.
Як це було.
Фоторепортаж і перші новини.
Велике інтервʼю очільника МЗС Andrij Sybiha читайте на Lb.ua в пʼятницю.



https://lb.ua/news/2024/12/11/649669_nova_kraina_globalni_vikliki.html

От дуууже раджу вам цю розмову.
«Те, що зараз відбувається з мобілізацією, погано не лише з етичних причин, а й прагматичних» - Любов Галан, співзасновниця правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип». Галан розповіла нашій Анжеліці Сизоненко в програмі «Дорослий погляд» на каналі LB live про те:
- чому у військо потрапляють непридатні;
- чи залишиться корупція в МСЕК і ВЛК;
- скільки держава реально платить за поранення і загибель військових.


https://youtu.be/0uN1CiauuZk?si=4uJlKQBgZbQe2djJ

До зустрічі завтра

https://lb.ua/society/2024/12/11/647661_lbua_zaproshuie_pidpisnikiv.html

Атака минулася, активно працюємо.
Сьогодні опублікували повний текст публічного інтервʼю очільника МЗС Andrij Sybiha, яке ми робили в рамках нашого з Ігор Ліскі проекту «Нова країна».
У вівторок відбулася фінальна в цьому році зустріч і я вирішила трохи поекспериментувати з форматом. Не панельна дискусія, як зазвичай, а от саме публічне інтервʼю. За участі всіх гостей.
Вийшло, на думку присутніх, дуууже насичено і цікаво. А свою ви можете скласти, прочитавши текст. Він перед вами. Акурат до ста днів призначення.

Тут про все:
- мирні переговори
- гарантії безпеки
- постачання зброї
- Україну за Трампа
- нові безпекові союзи
- посли в США, G7, Молдові,
- ядерну безпеку
- запрошення до НАТО
- Китай
- Сирія
- Грузія
- Global South

Хто був і ставив питання (або просто слухав) - шукайте себе в тексті і на фото. Забирайте собі на сторінки)

Дякую!!!! Першу половину другого сезону «Країни» пройшли, прямуємо далі). В кінці січні повернемось


https://lb.ua/news/2024/12/13/649934_andriy_sibiga_i_nashi_partneri_i.html

Вчора в Римі відбувалася важлива зустріч нашого Предстоятеля Епіфанія з Папою.
Окрім низки поточних питань, сподіваюся, незабаром буде вирішене ще одне, дуже-дуже важливе.


https://lb.ua/society/2024/12/14/650254_predstoyatel_ptsu_epifaniy_zustrivsya.html

Сьогодні - історичний день.
Для всіх нас.
Навіть тих, хто вважає себе далеким від справ церковних.
Адже це не тільки про Церкву, а про фундамент справді вільної держави.
24 серпня 1991-го року було проголошено Незалежність України.
15 грудня 2018-го року за результатами Обʼєднавчого собору православних церков України постала ПЦУ.
Абсолютно співставні події. Абсолютно.
Збулась мрія десятків поколінь - національна церква в національній державі.
Ще одна причина мск зі своїм «руськім міром» нас ненавидіти.

Прямо зараз я завершую роботу над книгою про те, як ми отримували Томос.
Свідчення безпосередніх учасників подій. Реконструкція закулісся. Дуже багато закулісся. І тих, хто сприяв. І тих, хто протидіяв.
За схемою аналогічною тій, за якою я працювала над першою своєю книгою «Майдан. Нерозказана історія». Слоганом було «Головне розслідування подій Революції Гідності».
Тут теж виходить розслідування, документальна реконструкція.
Простою людською мовою для максимально широкої аудиторії.
Це - наша новітня історія. Ми маємо її знати.

Сподіваюсь, наступного року роботу буде фіналізовано і книга потрапить на полиці. Тримайте кулаки

Тільки лінивий в останні дні не кинув мені в лічку феєричне інтервʼю очільника одеської ВЦА Олега Кіпера Наталці Мосейчук.
Конкретно того фрагменту, де Кіпер розповідає, що в перші дні великого вторгнення висадці російського десанту біля Одеси завадив, в тому числі, дуже сильний шторм. Який тривав десять днів.
Що абсолютна правда.
Кіпер вважає, що цей шторм був буквально допомогою небес. І додає: керівник одеської УПЦ МП митрополит Агафангел взяв ікону і, попри свій поважний вік (на той момент йому було 84) довго обʼїздив все узбережжя - молився, щоб ворог відступив.
Що це була за ікона, Кіпер не памʼятає (судячи з того, як він про це говорить, ризикну припустити, що він взагалі не сильно розбирається в темі). Але я майже впевнена, що йдеться про чудотворну Касперовську ікону Божої матері, дуже шановану в регіоні (та й не тільки в регіоні). Касперовська зберігається в Успенському соборі, одному з найбільших храмів МП в Одесі.

Чи дійсно могло бути так, що Господь вберіг місто, здійнявши аномально сильний та довгий - за оцінками синоптиків - шторм?
Однозначно так.
Чи сприяли цьому молитви всіх, хто молився?
Однозначно так.
Як людина віруюча, я не маю в цьому жодних сумнівів.
Але як журналіст, що знається на московських перевертнях в рясах, мене дуже напружує в цьому епізоді відверта глорифікація Агафангела.

Хто не знає - нагадаю.

Митрополит Агафангел — один з найстарших в УПЦ МП за хіротонією. Активну церковну карʼєру робив ще в радянські часи. Був депутатом першого скликання Верховної Ради, де підтримував комуністів. Завжди виступав категорично проти української автокефалії, був затятим опонентом Філарета (Денисенка). Традиційно намагався бути якомога ближче до влади (радянська звичка), при цьому відомий відверто українофобними поглядами. Автор фрази «На Майдані зібралися всі сили пекла» (Це у 2014-му. Як він у 2004-му за Януковича агітував, навіть згадувати не хочеться).

Тобто «борцем проти системи» Агафангела точно не назвеш. Однак люди, що знають його близько, свідчать: останнім часом його поведінка помітно змінилася. Особливо після прильоту в Кафедральний собор Одеси, який є його дітищем і який він відбудовував (освячувати приїздив очільник РПЦ).

Із свіженького: восени Агафангел навіть поцапався з самим Онуфрієм, закликавши його заступитися за донецького Іларіона, якого росіяни списали «на покій», відправивши на «почесну пенсію» до Сімферополя. Натомість на Донецьку кафедру прислали чувака з Владивостоку.
З точки зору логіки РПЦ в все вірно - вони вважають Донеччину своєю, тож хазяйнують там як хочуть.
І хоча подібні «фінти» вони викидають вже не вперше, досі «дочка» РПЦ УПЦ МП жодного разу не протестувала. Жодного. Аж тут Агафангел вирішив вступитися за свого давнього друга юності, Іларіона. Й обурився тим, що Онуфрій з Паканічем його не підтримали (посилання на докладний текст про це залишу в коментарях).

Людина розумна, Агафангел ще 24-го лютого 2022-го року чітко зрозумів: якщо в Одесу зайдуть росіяни, його - не дивлячись на всі заслуги, тісні контакти з Кирилом, всі ідейну «ватність» - позбавлять всього. І епископства, і Собору (який, нагадаю, вони згодом поцілили ракетою). Як це вже раніше було в Криму, на Луганщині, тощо.
Бо росіянам не потрібні лояльні, їм потрібні свої.
Тому так, він і тоді дуже щиро боровся за своє, і зараз це робить.

Але от чи варто очільнику ВЦА глорифікувати такий «патріотизм» одного з найбільш одіозних лідерів УПЦ МП?
Сумніваюся, дуже сумніваюся

https://youtu.be/NToICwFvpZI?si=E17xYqh_L9jCYA_N

Трохи навела різкість

https://lb.ua/blog/sonya_koshkina/650554_spasinnya_odesi_chudotvorna_ikona.html

Закриваючи тему
Прикол не в тому, що кадровий українофоб і пристосуванець, один із головних проросійських лідерів УПЦ МП Агафангел ходив з іконою вздовж берега, щоб там не висадився російський десант.
Прикол в тому, що делегований Києвом в Одесу цілий очільник ВЦА представляє це як неймовірний подвиг, звитягу і чи не єдину причину, завдяки якій місто встояло.

От і вся селяві.

https://lb.ua/blog/sonya_koshkina/650554_spasinnya_odesi_chudotvorna_ikona.html

Опа-опа, по чортах в рясах скучили?
Фактчекінгу по Лаврі вам у стрічку

Те, що «скандал» навколо зйомок Акім Галімов і Євген Клопотенко в Трапезному храмі Лаври є російським ІПСО, не викликає жодних сумнівів.
ІПСО до дати - 15-го грудня було шестиріччя Обʼєднавчого собору, результатом якого стало заснування ПЦУ.
Москва це сприйняла не просто болісно - дуже болісно - «русскій мір», «єдиний духовний простір», «во Христі браття», всі діла.

І хоча сумнівів, повторюся, і природі ІПСО не виникає, завжди ж приємно пересвідчитися. Для чого потрібно лише відслідкувати першоджерело запуску наративів: «безбожники, до чого довели!», «при московських попах в Лаврі молилися, тепер - шоу влаштовують», «бєсовщіна», «гонєнія на вєру». Ну, і таке інше.

Отже, фізично зйомка в Трапезному відбувалася 29 листопада.
14 грудня в на офіційному (!) інформресурсі Рівненської епархіі УПЦ МП - тг-каналі «Рівне. Голос церкви» зʼявляється перший гнівний пост з зазначеними тезами.
Протягом наступних двох днів його підхоплюють і шерять понад 600 російських ресурсів. Зокрема: «EADaily», «Lenta.ru» та «tvzvezda.ru», «LIFE.RU», «RossiiskayaGazeta», «ren.tv», «Комсомольська Правда», «ТАСС», «Life.RU», «Газета.ру» тощо, Telegram-канали «СВЯЩЕННИК НИКОЛАЙ ДУБИНИН. Белгородская Митрополия.», «in100gram4», «Грозный», «ОГОНЕКЪ ДОНБАССА», «КурскийРубеж 🇷», «Prichod.ru» тощо.

Так собі і бачу, як десь в Грозному істино віруючі уважно скролять сторінку Рівненської епархіі УПЦ МП в пошуках актуальних новин. Ну, а що? Чи що ви там подумали?!
До речі, що ми знаємо про Рівненську УПЦ МП? Ооооо, я довго можу розказувати. Якщо дуже коротко, то там досі натуральний заповідник «руського міра».
Який очолює архієпископ Пимен. Здогадайтесь з одного разу громадянином якої недокраіни він є? ))))
Далі, видається, можна не продовжувати.

Але, ніт. Вибачте. Мушу додати, що в українському сегменті двома основними розповсюджувачами наративів про «осквернення Лаври іновірцями» стали …. хто б ви думали? Вірно, Олексій Арестович і Ігор Мосійчук! Ви знов вгадали!

За порєбріком окрім Марії Захаровоі висловився заступник глави Синодального відділу Московського патріархату із взаємин церкви з суспільством та ЗМІ Вахтанг Кіпшидзе.
Не тому, що йому є діло до Клопотенка, але тому, що подібні заяви особи його рівня можна вже нести далі - на міжнародний рівень. Наприклад, до Роберта Амстердама. Досі законтрактованого Вадимом Новінським.

А що УПЦ типу не МП, спитаєте ви? Може, їх якось обурило, що РПЦ знову пхає носа в українські справи? Ха-ха! Зовсім навпаки - вони повідомили про подачу заяви до правоохоронних органів щодо вчинення учасниками кулінарного шоу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 161 КК України.

Якось так).
Не дякуйте. Краще поширте.
Ганять чортів в рясах сраним ганчірʼям - моє хоббі. І громадянський обовʼязок.

Ліквідація генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова, начальника Військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС РФ — це найскладніша і поки що найрезультативніша бойова диверсійна операція Сил безпеки і оборони України, цього разу СБУ, в глибокому тилу противника.

Почитайте обовʼязково

https://lb.ua/society/2024/12/18/650742_budennist_ukrainskogo_mossadu.html

Сваіх не брасаєм!

https://lb.ua/news/2024/12/18/650883_rada_zmogla_vidklikati_yuriya_boyka_z.html

Перелік тих, хто не голосував за Бойка на 75% співпадає з переліком прізвищ тих, хто не голосував за заборону московських попів.

Вибачте. Хто про шо, я - про своє.
Нічьо особистого

Опа-опа, шо случілось?
Навіть нещасне голосування - про виключення з комітету - провалили.

Розбираємось)))

П.с. Завтра буде спроба номер два. Іспанський сором

https://lb.ua/news/2024/12/18/650919_uryatuvati_boyka_chomu_rada_zmogla.html

То було теплим квітневим ранком.
Ми з Daria Herasymchuk зустрілися на черговому Аспен-семінарі і пішли разом снідати.
За столом почали обговорювати роботу.
Робота Даші - рятувати українських дітей з російського полону.
Вона просто розказувала. Для неї - ніби буденні речі. А ми всі - я, і добра половина нашої групи, що якось швидко зібралась до купи, слухали, затамувавши подих.
Видихнеш - почнеш ревіти. В голос. Або вити від болю.
Байдуже: жінка ти чи чоловік.
Настільки страшно те, що переживають маленькі українці бранці. Те, з чим Даша стикається що щодня.

Найгірше: якщо діти вони вже потрапляють за порєбрік, шанси на порятунок мізерні. Особливо для хлопців. Дівчата, які досягають 16-річчя, ще так-сяк, можуть. Хлопці - ціною неймовірного хіба везіння.
Особливо я запамʼятала історію 16-річного підлітка з Бердянська, якого росіяни затримали при спробі втечі. Втечі з їхнього ж фактичного полону.
Його не били, але запроторили до дорослого СІЗО, де понад місяць його щоденною «роботою» було відмивання камери тортур. Де катували наших військових.
День за днем цей хлопчина змивав зі стін і підлоги кров, рештки плоті.
А потім один із наших бранців, вже майже втративши сили все те зносити, вирішив вдатися до суїциду - виламав зі стіни шмат кахлі і почав різати собі вени. За словами підлітка-героя цієї історії, він чітко усвідомив, що нічим не може - тут і зараз - допомогти. Окрім як просто провести з ним останні хвилини його життя. Він опустився на підлогу поруч і почав з ним розмовляти…
Конкретно ця історія має хепі-енд. 16-річний хлопчина зараз в Україні, з ним все добре (наскільки може бути після пережитого). Бранця теж врятували і він навіть зміг вирватися з полону.
Обидвоє свідчили про те, що з ними сталося.
Про факти геноциду українського народу.
Знищення нації.
Ніяк інакше це не назвеш.

Наша Angelika Syzonenko запросила Дарію на розмову. Послухайте її обовʼязково. Про таке потрібно знати. Як би важко не було.



https://youtu.be/haarzSAZmE4?si=zhwwC1VelEYhVHCz

Памʼятаєте абсолютно дику історію, якою вихвалявся Паша Мерседес.
Так-так, він сам розказував про те, як прийшов до нього на сповідь серійний маніяк Онопрієнко - покаявся в скоєному. І попросив «здати» його правоохоронцям, бо він не може сам зупинитися. Паша йому відмовив, після чого Онопрієнко вбив ще кілька десятків людей.

Нас в Lb.ua вона неабияк тригернула.
І ми вирішили розібратися з темою сповіді більш детально.

- До кого краще звернутися з проблемою: психолога чи священника? Ну, ясно, що психолог - це модно, але ж є нюанси)

- Нащо взагалі сповідатися і чи можна це робити формально?

- А телефоном - піде?

- Як підготуватися: щоб і не страшно, і не соромно?

- А якшо вас покарають? Вас взагалі можуть покарати?

- Причастя - тільки після сповіді? Чи є варіанти?

- Як знайти «свого» священника?

- У таких повтор, як Хуйло, чи є шанс на прощення?

Почитайте текст є, ми старалися.
Все як ви любите: зрозумілою людською мовою.

https://lb.ua/society/2024/12/19/650913_strashno_i_soromno_yak.html