#цитата_дня #вселенський_патріарх
«Релігія повинна зберегти за собою пророчу роль – здатність ясно і критично пояснювати сучасні проблеми, будити сумління людей, повертати їх до духовного бачення світу. Її завдання – нагадувати світові про Божественну тайну, що часом непомітна за різними масками секуляризму, а це призводить до небезпеки забування про божественну красу, приховану в усіх речах».
Вселенський Патріарх Варфоломій
«Релігія повинна зберегти за собою пророчу роль – здатність ясно і критично пояснювати сучасні проблеми, будити сумління людей, повертати їх до духовного бачення світу. Її завдання – нагадувати світові про Божественну тайну, що часом непомітна за різними масками секуляризму, а це призводить до небезпеки забування про божественну красу, приховану в усіх речах».
Вселенський Патріарх Варфоломій
#цитата_дня
«У нашому земному житті очевидна реальність: що менше в людині Бога, то менше в людині людини».
Св. Юстин Попович
«У нашому земному житті очевидна реальність: що менше в людині Бога, то менше в людині людини».
Св. Юстин Попович
#цитата_дня
«Іноді здається що Ісуса навіть більше люблять поза Церквою аніж в ній і в її керівних колах, де на практиці часто догми та канони, політика та дипломатія, – особливо політика та дипломатія , – грають більшу роль аніж Він Сам»
Ганс Кюнг, швейцарський теолог
«Іноді здається що Ісуса навіть більше люблять поза Церквою аніж в ній і в її керівних колах, де на практиці часто догми та канони, політика та дипломатія, – особливо політика та дипломатія , – грають більшу роль аніж Він Сам»
Ганс Кюнг, швейцарський теолог
#цитата_дня
«Історія еклезіології показує, що церква часто осягала себе автономно від Христа чи навіть у протиставлені Христу – не своєю риторикою, а своїми діями. Це, зокрема, траплялося, коли вона плутала свою ідентичність або з політичної ідентичністю держави, або з колективною ідентичністю нації чи секулярного суспільства. У таких ситуаціях церква втрачала своє «я». Автономізація церкви від Христа робила її вразливою до різних маніпуляцій і зловживань. Церкви, що відійшли від христоцентризму та дійшли еклезіоцентризму, часто компрометували власну доктрину та етику. Вони підтримували підлі режими, благословляли й легітимізували політичні слова та вчинки, несумісні з християнством».
Архімандрит Кирило Говорун, «Мета-еклезіологія: хроніки самоусвідомлення Церкви»
«Історія еклезіології показує, що церква часто осягала себе автономно від Христа чи навіть у протиставлені Христу – не своєю риторикою, а своїми діями. Це, зокрема, траплялося, коли вона плутала свою ідентичність або з політичної ідентичністю держави, або з колективною ідентичністю нації чи секулярного суспільства. У таких ситуаціях церква втрачала своє «я». Автономізація церкви від Христа робила її вразливою до різних маніпуляцій і зловживань. Церкви, що відійшли від христоцентризму та дійшли еклезіоцентризму, часто компрометували власну доктрину та етику. Вони підтримували підлі режими, благословляли й легітимізували політичні слова та вчинки, несумісні з християнством».
Архімандрит Кирило Говорун, «Мета-еклезіологія: хроніки самоусвідомлення Церкви»
#цитата_дня
«Для євхаристійного типу мислення ранньої Церкви було властиве тверде переконання, що цілий Христос, кафолічна Церква, були присутніми і втіленими у кожній євхаристійній спільноті. Тому кожна евхаристійна спільнота перебувала у повній єдності з усіма іншими не завдяки зовнішній накинутій структурі, а тому, що цілий Христос був представлений у кожній із них. Єпископи як очільники цих спільнот, збираючись на синоди, лише виражали те, що колись написав Ігнатій Антіохійський: «єпископи, що поставлені по краях землі, перебувають у думці Христа». Завдяки євхаристійному баченню «кафолічної Церкви» проблема співвідношення між «єдиною у світі кафолічною Церквою» та «кафолічними Церквами» різних місцевостей була розв'язана без того, щоб розглядати помісну Церкву як неповну або вдаватися до будь-якої схеми пріоритетності однієї над іншою, а у сенсі єдності в тотожності».
Митрополит Іоанн Зізіулас
«Для євхаристійного типу мислення ранньої Церкви було властиве тверде переконання, що цілий Христос, кафолічна Церква, були присутніми і втіленими у кожній євхаристійній спільноті. Тому кожна евхаристійна спільнота перебувала у повній єдності з усіма іншими не завдяки зовнішній накинутій структурі, а тому, що цілий Христос був представлений у кожній із них. Єпископи як очільники цих спільнот, збираючись на синоди, лише виражали те, що колись написав Ігнатій Антіохійський: «єпископи, що поставлені по краях землі, перебувають у думці Христа». Завдяки євхаристійному баченню «кафолічної Церкви» проблема співвідношення між «єдиною у світі кафолічною Церквою» та «кафолічними Церквами» різних місцевостей була розв'язана без того, щоб розглядати помісну Церкву як неповну або вдаватися до будь-якої схеми пріоритетності однієї над іншою, а у сенсі єдності в тотожності».
Митрополит Іоанн Зізіулас
#цитата_дня
«Євхаристія — це Трапеза, Вечеря, у якій можна бути лише учасником: спостерігати, як вечеряють інші, принаймні, дивно.
Чому Церква не дозволяє оголошеним спостерігати за причащанням вірних, але багатьма виголосами "оглашенні, вийдіть" наказує їм покинути храм? Тому що служать, приносять подяку всі члени зібрання, і це передбачає обов'язкове причастя в Євхаристії. Оголошені ж, не просвічені Хрещенням, не можуть брати участь у звершенні Євхаристії. Тому говорити про "присутність" на Літургії недоречно — у ній можна лише брати участь.
На жаль, сьогодні ми далекі від справжнього розуміння Євхаристії. Каноніст XII століття Феодор Вальсамон зауважує, що у його час не всі християни причащалися на кожній Літургії, але вони залишали храм разом із оголошеними та тими, хто каявся. Навіть патріарх, каже він, якщо не служив і не причащався, залишав храм після читання Євангелія».
Архімандрит Зінон Теодор
«Євхаристія — це Трапеза, Вечеря, у якій можна бути лише учасником: спостерігати, як вечеряють інші, принаймні, дивно.
Чому Церква не дозволяє оголошеним спостерігати за причащанням вірних, але багатьма виголосами "оглашенні, вийдіть" наказує їм покинути храм? Тому що служать, приносять подяку всі члени зібрання, і це передбачає обов'язкове причастя в Євхаристії. Оголошені ж, не просвічені Хрещенням, не можуть брати участь у звершенні Євхаристії. Тому говорити про "присутність" на Літургії недоречно — у ній можна лише брати участь.
На жаль, сьогодні ми далекі від справжнього розуміння Євхаристії. Каноніст XII століття Феодор Вальсамон зауважує, що у його час не всі християни причащалися на кожній Літургії, але вони залишали храм разом із оголошеними та тими, хто каявся. Навіть патріарх, каже він, якщо не служив і не причащався, залишав храм після читання Євангелія».
Архімандрит Зінон Теодор
#цитата_дня
«У молитві навчитися мовчати значно складніше та важливіше, ніч навчитися повторювати молитви. Мовчання – це не відсутність звуків, а дар або вміння робити розрізнення між порожнечею та спокоєм. Це здатність навчатися слухати та мудрість навчатися пізнавати. Мовчання – це спосіб помічати чіткіше, дивитися уважніше та відповідати ефективніше».
Вселенський Патріарх Варфоломій
«У молитві навчитися мовчати значно складніше та важливіше, ніч навчитися повторювати молитви. Мовчання – це не відсутність звуків, а дар або вміння робити розрізнення між порожнечею та спокоєм. Це здатність навчатися слухати та мудрість навчатися пізнавати. Мовчання – це спосіб помічати чіткіше, дивитися уважніше та відповідати ефективніше».
Вселенський Патріарх Варфоломій
#цитата_дня
«Любов мудра, а ненависть — нерозумна. У цьому світі, який стає дедалі більш взаємопов’язаним, ми повинні навчитися терпіти один одного, ми повинні навчитися бути толерантними до думок інших людей, навіть якщо ми з ними не погоджуємося. Ми зможемо жити разом (якщо, звісно, дійсно хочемо жити разом, а не загинути разом), коли навчимося такої доброти й такої терпимості, які є вкрай необхідними для збереження людського життя на цій планеті».
Бертран Рассел, британський філософ
«Любов мудра, а ненависть — нерозумна. У цьому світі, який стає дедалі більш взаємопов’язаним, ми повинні навчитися терпіти один одного, ми повинні навчитися бути толерантними до думок інших людей, навіть якщо ми з ними не погоджуємося. Ми зможемо жити разом (якщо, звісно, дійсно хочемо жити разом, а не загинути разом), коли навчимося такої доброти й такої терпимості, які є вкрай необхідними для збереження людського життя на цій планеті».
Бертран Рассел, британський філософ
#цитата_дня #вселенський_патріарх
«У класичних духовних працях Православної Церкви преображення означає передчуття прийдешнього Царства. Воно не може бути остаточно реалізоване або вичерпане в цьому світі: воно завжди простягається в небесний світ, який організовує наш світ і наповнює його священним значенням. Християни мають пам'ятати, що Церква покликана не пристосовуватися до світу, а преображати його. Кінцева мета — не компроміс зі світом, а обітниця іншого бачення, іншої діяльності та життя».
Вселенський Патріарх Варфоломій
«У класичних духовних працях Православної Церкви преображення означає передчуття прийдешнього Царства. Воно не може бути остаточно реалізоване або вичерпане в цьому світі: воно завжди простягається в небесний світ, який організовує наш світ і наповнює його священним значенням. Християни мають пам'ятати, що Церква покликана не пристосовуватися до світу, а преображати його. Кінцева мета — не компроміс зі світом, а обітниця іншого бачення, іншої діяльності та життя».
Вселенський Патріарх Варфоломій
#цитата_дня
«Російськиї імперський антисемітизм став одним з найважливіших джерел нацистського антисемітизму».
Архімандрит Кирило Говорун, «Політичне православʼя: доктрина, що розділяє Церкву»
«Російськиї імперський антисемітизм став одним з найважливіших джерел нацистського антисемітизму».
Архімандрит Кирило Говорун, «Політичне православʼя: доктрина, що розділяє Церкву»