Сакральним для воїнів всіх історичних періодів був процес захоплення ворожого символу.
Апогей матеріальної компоненти цього процесу відбувся у період пізньої неокласики. Там, під грім гармат Аустерліца, Фрідланда, Ваграма, найбільш вдалі парубки заробляли собі повагу і славу, відбиваючи знамена із рук противника.
З часом, символи тієї чи іншої сторони на полі бою втратили властивість таких, що гідно можна захопити. Війна забула істотну долю своєї сентиментальності.
Втім, багато з нас відчували велику частку того, про що іде мова.
Коли під твоє коригування відбувається довгоочікуваний "прильот" у розносячий твої позиції танчик, твій дрон залітає у натовп штурмової групи, скинута граната потрапляє, куди треба, і догорає виявлений тобою раніше командний пункт — ти відчуваєш щось схоже на те, що відчував раніше кавалерист, що "взяв" вороже знамено.
Це відчуття, яке притаманно тільки війні. Це феєрія, вибух почуттів, який можна завернути у обгортку слів, але ти завжди будеш знати — це первісна емоція.
І вона прекрасна. Чиста, непорочна, кристалізована у моменті — така, яка є, чесна і порядна.
Цінуйте.
☨ ГОРДІЄНКО ☨
Апогей матеріальної компоненти цього процесу відбувся у період пізньої неокласики. Там, під грім гармат Аустерліца, Фрідланда, Ваграма, найбільш вдалі парубки заробляли собі повагу і славу, відбиваючи знамена із рук противника.
З часом, символи тієї чи іншої сторони на полі бою втратили властивість таких, що гідно можна захопити. Війна забула істотну долю своєї сентиментальності.
Втім, багато з нас відчували велику частку того, про що іде мова.
Коли під твоє коригування відбувається довгоочікуваний "прильот" у розносячий твої позиції танчик, твій дрон залітає у натовп штурмової групи, скинута граната потрапляє, куди треба, і догорає виявлений тобою раніше командний пункт — ти відчуваєш щось схоже на те, що відчував раніше кавалерист, що "взяв" вороже знамено.
Це відчуття, яке притаманно тільки війні. Це феєрія, вибух почуттів, який можна завернути у обгортку слів, але ти завжди будеш знати — це первісна емоція.
І вона прекрасна. Чиста, непорочна, кристалізована у моменті — така, яка є, чесна і порядна.
Цінуйте.
☨ ГОРДІЄНКО ☨
«…Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні…»
фото: Ростов 🥹🥰
☨ ГОРДІЄНКО ☨
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні…»
фото: Ростов 🥹🥰
☨ ГОРДІЄНКО ☨
Кров, степ і вічність - метаромантика,
Перлина незвичної форми
Стає постмодерновим глобусом
І планета
В суті твоїй перетікає і сходиться
Втрачає первинні ознаки
Закоханості.
Живі, доки можемо брати свої думки,
Як оберемок хмизу,
Купати у синьому морі,
Гріти на сонці,
Грати у піжмурки.
Доки хмарні пера - обривки записок
Зроблених на манжетах,
Від заходу в атмосферу,
Змішану з Водню і Гелію,
Мусять прийняти смерть.
автор
Перлина незвичної форми
Стає постмодерновим глобусом
І планета
В суті твоїй перетікає і сходиться
Втрачає первинні ознаки
Закоханості.
Живі, доки можемо брати свої думки,
Як оберемок хмизу,
Купати у синьому морі,
Гріти на сонці,
Грати у піжмурки.
Доки хмарні пера - обривки записок
Зроблених на манжетах,
Від заходу в атмосферу,
Змішану з Водню і Гелію,
Мусять прийняти смерть.
автор
"Одна тільки людина жила тоді в Європі повним життям. Решта прагнули наповнити свої легені тим повітрям, яким дихав він. Щороку Франція дарувала цій людині триста тисяч юнаків. Це була данина, яку приносили Цезарю, і якби за ним не йшло це стадо, він не міг би йти туди, куди його вела доля. То був почет, без якого він не міг би пройти через увесь світ, щоб лягти потім у вузенькій долині пустельного острова під покровом плакучої верби.
Ніколи ще люди не проводили стільки безсонних ночей, як за часів панування цієї людини. Ніколи ще такі натовпи невтішних матерів не стояли біля кріпосних стін. Ніколи таке глибоке мовчання не панувало навколо тих, хто говорив про смерть. І водночас ніколи ще не було стільки радості, стільки життя, стільки войовничої готовності в усіх серцях. Ніколи ще не було такого яскравого сонця, як те, що осушило всі ці потоки крові. Дехто казав, що бог створив його навмисне для цієї людини, і називали його сонцем Аустерліца. Але ні, він створював його сам безперервним гуркотом своїх гармат, і хмари з'являлися лише наступного дня після боїв.
Ось це чисте повітря безхмарного неба, в якому сяяло стільки слави, де виблискувало стільки сталі, і вдихали діти.
Вони добре знали, що приречені на заклання, але Мюрата вони вважали невразливим, а імператор на очах у всіх перейшов через міст, де свистіло стільки куль, здавалося, він не може померти. Та якби й довелося померти? Сама смерть у своєму димлячому пурпуровому вбранні "була тоді така прекрасна, така велична, така чудова!
Вона так була схожа на надію, пагони, які вона косила, були такі зелені, що вона наче помолодшала, і ніхто більше не вірив у старість. Усі колиски і всі труни Франції стали її щитами. Старих більше не було, були тільки трупи або напівбоги"
Ніколи ще люди не проводили стільки безсонних ночей, як за часів панування цієї людини. Ніколи ще такі натовпи невтішних матерів не стояли біля кріпосних стін. Ніколи таке глибоке мовчання не панувало навколо тих, хто говорив про смерть. І водночас ніколи ще не було стільки радості, стільки життя, стільки войовничої готовності в усіх серцях. Ніколи ще не було такого яскравого сонця, як те, що осушило всі ці потоки крові. Дехто казав, що бог створив його навмисне для цієї людини, і називали його сонцем Аустерліца. Але ні, він створював його сам безперервним гуркотом своїх гармат, і хмари з'являлися лише наступного дня після боїв.
Ось це чисте повітря безхмарного неба, в якому сяяло стільки слави, де виблискувало стільки сталі, і вдихали діти.
Вони добре знали, що приречені на заклання, але Мюрата вони вважали невразливим, а імператор на очах у всіх перейшов через міст, де свистіло стільки куль, здавалося, він не може померти. Та якби й довелося померти? Сама смерть у своєму димлячому пурпуровому вбранні "була тоді така прекрасна, така велична, така чудова!
Вона так була схожа на надію, пагони, які вона косила, були такі зелені, що вона наче помолодшала, і ніхто більше не вірив у старість. Усі колиски і всі труни Франції стали її щитами. Старих більше не було, були тільки трупи або напівбоги"
☨ ГОРДІЄНКО ☨
"Одна тільки людина жила тоді в Європі повним життям. Решта прагнули наповнити свої легені тим повітрям, яким дихав він. Щороку Франція дарувала цій людині триста тисяч юнаків. Це була данина, яку приносили Цезарю, і якби за ним не йшло це стадо, він не міг…
«Сповідь сина століття», Альфред де Мюссе.
«Трупи або напівбоги».
Ми вже відчували це повітря. Впізнаєте?
«Трупи або напівбоги».
Ми вже відчували це повітря. Впізнаєте?
Незалежність — це свобода діяти відповідно до того, як предписує Конституція Совісті, говорити те, що вважаєш вартісним, поважати свободу інших, не відмовляючись від своєї.
І в цьому Україна завжди була прекрасна. В нашому повітрі все ще відчувається пʼянкий запах імпровізації.
Землі, де талант все-таки перемагає силу бюрократії, і раз на 10 років стається якийсь апокаліпсис, в якому гріх не прийняти участь.
З твоїм днем!
Міняйся на краще, не відмовляючись від своєї сутності.
☨ ГОРДІЄНКО ☨
І в цьому Україна завжди була прекрасна. В нашому повітрі все ще відчувається пʼянкий запах імпровізації.
Землі, де талант все-таки перемагає силу бюрократії, і раз на 10 років стається якийсь апокаліпсис, в якому гріх не прийняти участь.
З твоїм днем!
Міняйся на краще, не відмовляючись від своєї сутності.
☨ ГОРДІЄНКО ☨
Кожного приймуть.
Якщо ти розлучився із земним тілом під час бою, «їв мʼясо з ножа», стояв на межі — і перетнув її, то навіть смерть не завадить твоєму життю.
Бо воно вічне.
Господь любить таких людей, це його Гвардія.
Якщо ти розлучився із земним тілом під час бою, «їв мʼясо з ножа», стояв на межі — і перетнув її, то навіть смерть не завадить твоєму життю.
Бо воно вічне.
Господь любить таких людей, це його Гвардія.
Forwarded from МЕТАРОМАНТИКА
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
КУЛЬТУРНИЙ ФРОНТ — РОЗПОЧАВСЯ!
Впродовж місяців ми готували проект, націлений на грандіозну мету - сформувати художній образ Великої війни, створити умови для репрезентації творчості талановитих авторів-комбатантів, започаткувати митецьке покоління 2022 року — Відродження, яке відмовилося бути Розстріляним.
МЕТАРОМАНТИКА - вже тут. Ветеранська митецька платформа, яка стане буревісником Нової Української Культури, що зародилася від полум'я 24.02.22.
Український Юнгер, Ремарк та Селін наразі зайняті — їхню посадку штурмують, а близький прильот приніс чергову контузію. Але прийде час — і ми зробимо їх великими.
Telegram
Instagram
Впродовж місяців ми готували проект, націлений на грандіозну мету - сформувати художній образ Великої війни, створити умови для репрезентації творчості талановитих авторів-комбатантів, започаткувати митецьке покоління 2022 року — Відродження, яке відмовилося бути Розстріляним.
МЕТАРОМАНТИКА - вже тут. Ветеранська митецька платформа, яка стане буревісником Нової Української Культури, що зародилася від полум'я 24.02.22.
Український Юнгер, Ремарк та Селін наразі зайняті — їхню посадку штурмують, а близький прильот приніс чергову контузію. Але прийде час — і ми зробимо їх великими.
Telegram
Сьогодні святкує свій День мій брат, Данте.
Всі випробування, успіхи і перемоги — були разом з ним, він завжди був поруч, і без нього це було би неможливо.
Метаромантика народилася з рядків його поезії, яку я вважаю геніальною.
Here’s to you, друже! У нас ще багато справ попереду.
https://yangx.top/butuy_shlyah
Всі випробування, успіхи і перемоги — були разом з ним, він завжди був поруч, і без нього це було би неможливо.
Метаромантика народилася з рядків його поезії, яку я вважаю геніальною.
Here’s to you, друже! У нас ще багато справ попереду.
https://yangx.top/butuy_shlyah
Літо 2021.
У розпорядженні надійний ендурік, купа вільного часу і поетичний юнацький настрій.
Тривалі мандри південними степами дали на момент зазирнути у саме гирло того самого архаїчного козацького духу, побачити живу динаміку цієї землі, відголос Фронтиру, який колись зводив нанівець вельмож і самовільно робив нових.
Квітуча земля, яка охоплювала своєю легкістю все навколо, зелені долини, сині лимани і щасливі люди — філософський стан, в який тебе вводила неначе сама Україна, кажучи:
"Зрозумій мене, нарешті. Я — це все навколо, таке як воно є. А можливо, можна краще?"
Такого літа вже не буде. Вже не буде сяяти сонце так яскраво і безтурботно, як сяяло тоді, і не буде в нашій уяві потреби про романтизовану козацьку фронтирність — бо ми отримали бойове розпорядження тримати границі Фронтиру дійсного, такого як він є зараз, і його межі нині виміряються мапою DeepState.
Уві сні і наяву перед очима тепер завжди будуть обличчя загиблих побратимів. Чисті руки, що ти відмив від застоявшегося бруду, не забудуть приємне відчуття зброї, серце не забуде мандраж першої контузії, гордість не дасть забути перший результативний бій.
І не треба забувати. Ми солдати Фронтиру у вогні, Лицарі динамічного творіння, яким Бог дав меч не для того, щоби ви його відклали.
Ким би ви не стали, де би ви не були — але ця війна житиме у вас, як маленький вогник, який неможливо погасити. І на суді Бог порахує кількість врятованих життів і знищених ворожих танків.
☨ ГОРДІЄНКО ☨
У розпорядженні надійний ендурік, купа вільного часу і поетичний юнацький настрій.
Тривалі мандри південними степами дали на момент зазирнути у саме гирло того самого архаїчного козацького духу, побачити живу динаміку цієї землі, відголос Фронтиру, який колись зводив нанівець вельмож і самовільно робив нових.
Квітуча земля, яка охоплювала своєю легкістю все навколо, зелені долини, сині лимани і щасливі люди — філософський стан, в який тебе вводила неначе сама Україна, кажучи:
"Зрозумій мене, нарешті. Я — це все навколо, таке як воно є. А можливо, можна краще?"
Такого літа вже не буде. Вже не буде сяяти сонце так яскраво і безтурботно, як сяяло тоді, і не буде в нашій уяві потреби про романтизовану козацьку фронтирність — бо ми отримали бойове розпорядження тримати границі Фронтиру дійсного, такого як він є зараз, і його межі нині виміряються мапою DeepState.
Уві сні і наяву перед очима тепер завжди будуть обличчя загиблих побратимів. Чисті руки, що ти відмив від застоявшегося бруду, не забудуть приємне відчуття зброї, серце не забуде мандраж першої контузії, гордість не дасть забути перший результативний бій.
І не треба забувати. Ми солдати Фронтиру у вогні, Лицарі динамічного творіння, яким Бог дав меч не для того, щоби ви його відклали.
Ким би ви не стали, де би ви не були — але ця війна житиме у вас, як маленький вогник, який неможливо погасити. І на суді Бог порахує кількість врятованих життів і знищених ворожих танків.
☨ ГОРДІЄНКО ☨
Повернувся із робочого паломництва, за яким ігнорував необхідність щось тут писати. Виправляюся.