РЕСТОРАТОРАМ ЗАГРОЖУЄ П'ЯТЬ РОКІВ ТЮРМИ ЗА ЛЕНІНА В ІНТЕР'ЄРІ

Управління Нацполіції України в Чернігівській області порушило кримінальну справу за фактом використання в інтер'єрі одного з ресторанів міста Прилуки радянської символіки і портретів комуністичних лідерів.

Як пояснили в прес-службі обласного управління поліції, справу заведено за статтею «Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки», передає "Русская весна".

За чинним на Україні з травня 2015 року Законом "Про засудження комуністичного і нацистського режимів», що забороняє використання радянської символіки, порушникам загрожує до п'яти років позбавлення волі.

ЛУКАШЕНКО ПРИХОВУЄ СВІЙ СОЮЗ ІЗ НАЦІОНАЛІСТАМИ

Білоруська влада застосувала заходи адміністративного впливу до учасників несанкціонованих мітингів проти інтеграції з Росією, які пройшли в кінці минулого року. Російську «Независимую газету» цей факт... здивував.

«У наявності той рідкісний випадок, коли громадяни виступають не проти дій влади, а в унісон політиці, яку зараз проводить президент Олександр Лукашенко: ніякої інтеграції з Росією за сценарієм РФ. Цей сценарій, як заявляє президент Білорусії, загрожує втратою незалежності країни. Першу таку акцію в день, коли Володимир Путін та Олександр Лукашенко зустрічалися в Сочі 8 грудня, прес-служба білоруського президента навіть позначила як акцію на підтримку позиції глави держави на переговорах», – ідеться в статті.

«Независимая газета» намагається пояснити цей парадокс прагненням президента Білорусії Олександра Лукашенка зберегти владу.

«По-перше, перетягнувши на себе образ "радетеля" за незалежність, який раніше належав опозиції, він не збирається ні віддавати його нікому, ні навіть ділити. Тим більше з політичними противниками, які можуть зазіхнути на його одноосібну владу. По-друге, навіть в екстремальних умовах усі повинні знати, хто в домі господар, і протестувати з його дозволу», - йдеться в статті.

Газета не розглядає третьої версії про те, що Лукашенко хоче зберегти ілюзію свого протистояння з націоналістичною опозицією, оскільки вона найбільш комфортний спаринг-партнер на майбутніх президентських виборах улітку.

Адміністративні терміни і штрафи повинні змусити опозиційну громадськість забути про те, що на мітингах проти інтеграції вони ніяк не зачіпали Лукашенка, зате дозволяли собі рвати портрети Володимира Путіна й ображати російського президента.

На знак подяки за це білоруська міліція не тільки не розганяла мітинги, а й дбала про їх безпеку.

Тим часом, за даними білоруських правозахисників, уже відбулося близько 170 судових засідань за підсумками антиінтеграційних акцій, загальна сума присуджених штрафів наближається до 60 тис. доларів США, а кількість діб арешту перевищує 300.

РАДА ЄВРОПИ ВИСТУПИЛА ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРО БОРОТЬБУ З ДЕЗІНФОРМАЦІЄЮ

Законопроект України про «боротьбу з дезінформацією» та регулювання діяльності ЗМІ загрожує свободі слова. Про це йдеться в заяві, опублікованій на сайті Ради Європи.

Як зазначається, 20 січня Міністерство культури, молоді та спорту України оприлюднило проект закону «Про протидію дезінформації та регулювання діяльності ЗМІ».

«На думку Мінкультури, текст покликаний відповісти на російську дезінформацію. Однак журналістська спільнота вважає, що ця ініціатива, швидше за все, буде використана як інструмент для переслідування українських журналістів», — ідеться в заяві.

Також у Раді Європи зазначили, що Спілка журналістів України попередила, що закон узаконить державне втручання у журналістську діяльність та обмежить права працівників ЗМІ. У документі викладені нові правила регулювання ЗМІ та журналістської діяльності. Він передбачає кримінальні звинувачення за поширення дезінформації з величезними штрафами (до 350 000 євро) і 7 роками позбавлення волі.

Національна спілка журналістів України рішуче відхилила законопроект у його нинішньому вигляді.

«Якщо цей закон буде прийнято, журналісти будуть зобов'язані мати професійну прес-карту від організації, яка спонсорується державою; зміст ЗМІ буде контролюватися спеціальним уповноваженим, який здійснюватиме політику штрафів, блокувань і санкцій; буде введений індекс довіри, заснований на критеріях, розроблених спеціальним уповноваженим; статус професійного журналіста буде надаватися і відмовлятися згідно з Кодексом журналістської етики; а ЗМІ будуть зобов'язані публікувати офіційну ідентифікаційну інформацію», — вважає президент НСЖУ Сергій Томіленко.

«АРСЕНАЛ» ИЛИ КРУТЫ?
О настоящем народном киевском восстании против временщиков узурпаторов - прямых политических предков нынешних проходимцев, мародеров и кровопийц.

102 года назад в Киеве началось восстание рабочих против правительства Центральной Рады – самое крупное рабочее восстание в истории Украины.
Накануне Совет рабочих и солдатских депутатов принял решение о начале вооруженного выступления, несмотря на колебания местного партийного комитета. Основным очагом восстания стал завод «Арсенал», на территорию которого зашли также, вставшие на сторону Совета солдаты из Богдановского и Шевченковского полков, и целый курень – 400 человек – полка имени Сагайдачного под командованием штабс-капитана Силы Мищенко. Сам Мищенко стал официальным главным военным командующим повстанцев.
С трех часов ночи и до утра вокруг завода шел бой против отрядов городской военной комендатуры и частей Киевского военного округа. Причиной этого противостояния стала попытка военных властей города вывезти с заводских складов все запасы угля, и таким образом закрыть завод, устроив рабочим локаут.
В своей массе восставшие были молодыми жителями рабочих окраин Киева.
#этот_день_в_истории #Январское_восстание #Арсенал #Круты #Центральная_Рада #Гражданская_война #classwar https://vk.com/borba_ukraine?w=wall-71935519_99744 Наша статья о событиях: http://liva.com.ua/arsenal-kruty.html

В таких случаях, как говорится, комментировать что-то сложно:)

«Первый президент Украины Леонид Кравчук рассказал o якобы состоявшейся во Львовe перед началом Второй мировой войны встречe советского лидерa Иосифa Сталинa с главой фашистской Германии Адольфом Гитлером».

Сегодня годовщина Январского восстания киевских рабочих. Центром восстания, основой революционного рабочего движения Киева, более 100 лет назад, был завод "Арсенал". О событиях тех дней гений украинского советского кино Александр Довженко снял свой поэтический фильм "Арсенал". Эта лента революционная эпопея, кинопоэма, в основе которой лежит трагедия январского восстания в Киеве в 1918 году. «Арсенал» повествует о подавлении войсками Центральной Рады рабочего восстания на киевском заводе «Арсенал». Фильм также имел название «Январское восстание в Киеве в 1918 году». Он был снят на Одесской кинофабрике ВУФКУ камерой легендарного кинооператора Даниила Демуцкого в оригинальных декорациях Владимира Мюллера. Экспрессионистическая образность, совершенная операторская работа и оригинальная драматургия, вывели фильм далеко за рамки обычной пропаганды и сделали его важнейшим произведением украинского киноавангарда

- 24 січня 1918 року розповідала про "ролю хлопчаків" у повстанні на "Арсеналі", та скаржилася на міське населення Києва, яке відчайдушно допомагало озброєним робітникам:

"Взагалі помітно було, що значна частина большевиків складається з хлопчаків, підлітків. Вони несли помітну роботу в арсеналі, носили їжу, бігали на розвідування.

Хлопчаки від 10 до 16 років спускались з Печерська до Дніпра, йшли берегом до Кукушкиних дач (територія від нинішнього Пішохідного мосту через Дніпро до пішохідного мосту через Паркову алею - ІП) , видиралися в Царський садок (нині Міський сад), а звідти розсипалися по Садовій, Олександрівській (Грушевського), Інститутській, Левашовській (Шовковичній), Катериновській (Липській), виглядаючи, - де й які українські сили та яка в них зброя та знаряддя. Українські патрулі мало звертали на них увагу, а тим часом вони чинили багато шкоди.

На третій день повстання, коли солдатські ряди бунтарів порідшали, хлопчаки взялися й собі за зброю. Чимало їх було на Володимирській гірці, на Подолі та Печерську.

Стрілянина їхня особливої шкоди не чинила, але збільшувала заколот. На кожний гарматний вибух хлопчаки відповідали вистрілами в повітря. Виявляється, що багато жінок також несло шпигунську та розвідочну службу. Після арешту арсенальських злочинців жінки в неділю ходили по Печерську та агітували проти Українського війська".

...Це була війна впливом... Наш вплив був менший. Він був уже остільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків.

Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас..." - щиро визнавав перший голова директорії УНР Володимир Винниченко.

Історія повстання на "Арсеналі" свідчить: події тих днів у Києві були внутрішнім громадянським конфліктом із соціальним підгрунтям - а не "україно-більшовицькою війною", як це намагається змалювати сучасний історичний офіціоз.

Зрештою, "патріотичні" супротивники більшовиків так само не гребували військовою допомогою німців, французів, домовлялися із "єдинонєдєлімцем" Дєнікіним - а насамкінець Петлюра прийшов до Києва у обозі "братнього" польського війська, яке напередодні знищило ЗУНР.

Лінія ідеологічного фронту проходила не по російсько-українських кордонах, а просто через українське суспільство, яке дотепер розділене соціальною прірвою. Саме тому культурна пам`ять про січневі події живе не тільки у відомій стрічці Олександра Довженка, але й у вуличній пісні старого Києва.
https://www.istpravda.com.ua/columns/4d4376f1674ac/

ЗНОВУ МІЖ ЗІМБАБВЕ ТА СЕНЕГАЛОМ: УКРАЇНА НЕ ГОТОВА ДО АТАКИ КОРОНАВІРУСА

Готовність України боротися з епідеміями світові експерти визначили як «нижче середнього». Тобто вона може мати певні проблеми з розробкою плану захисту від можливої атаки коронавірусу. Про це сказано в рейтингу Global Health Security Index (GHS).

Україна знаходиться на 94-й позиції (38 балів зі 100) поміж 195 країн, між Зімбабве та Сенегалом.

Краще за інших готові до боротьби з епідеміями США (83,5 бала), Великобританія (77,9), Нідерланди (75,6), Австралія (75,5) і Канада (75,3). Китай, де зараз зафіксовано спалах коронавірусу, посів у рейтингу 51 місце (48,2 бала).

Нагадаємо, Україна дуже часто посідає в різноманітних світових рейтингах місця поміж африканських країн. Цеєвропа, саме так.

ЧЕХОВУ - 160 РОКІВ, ЙОГО УКРАЇНСЬКОМУ МУЗЕЮ - 60

Сьогодні, 29 січня, виповнюється 60 років меморіальному будинку-музею Антона Чехова в Сумах.

29 січня 1960 року в Сумах, в одному з найкрасивіших куточків міста - районі Луки, на території колишньої садиби сім'ї Лінтварьових урочисто відкрили меморіальний будинок-музей відомого прозаїка, драматурга Антона Павловича Чехова.

Саме тут, в одному з флігелів у 1888-1889 роках Антон Павлович як практикуючий лікар приймав хворих. Тут же багато працював над літературними шедеврами. Саме привітна, спокійна атмосфера Сум сприяла тому, що на Луці він написав оповідання «Неприятность», «Именины» та «Скучная история», п'єси «Чайка» і «Леший».

Антон Чехов не випадково вибрав це місце для відпочинку і творчої роботи, адже вважав, що воно нічим не поступається найвідомішим курортам Росії і світу. Письменник завжди тепло згадував своє перебування на Сумщині. Останній раз він приїжджав до Сум у серпні 1894 року. І саме тут на Лучанському кладовищі ще в 1889 році спочив його брат Микола Чехов, художник.

Сьогодні в будинку, де жив Антон Павлович, розмістився музей, відкритий до 100-річчя від дня народження письменника. Його загальна площа становить 124 квадратних метри, 96 з яких - експозиційні. Майже 1800 експонатів основного фонду включають побутові речі та меблі кінця XIX ст., прижиттєві видання творів, документи, фото Антона Чехова та його рідних. У тому числі оригінальний знімок самого письменника, датований 1889 роком, з дарчим написом Наталії Михайлівні Лінтварьовій.

Музей відвідують не тільки місцеві жителі, а й іноземці. Переступивши поріг будинку, відразу ніби потрапляєш в епоху минулого століття. Ось тут "кімната Антоші" висвітлює перебування А.П. Чехова в Сумах і його зв'язки з нинішньою Україною. Можна побачити і фотокадри тодішніх Сум та членів сім'ї Лінтварьових, письмовий стіл, за яким працював письменник. В іншій кімнаті розміщені оригінальні малюнки, фотографії, документи, що належали братові. Ще в одній з кімнат відновлено обстановку їдальні і вітальні того часу. Також зберігся великий Східний флігель садиби Лінтварьових, де в 1890 році жила сім'я письменника, поки сам Антон Чехов подорожував на Сахалін.

Протягом 60-річного існування будинку-музею його співробітники проводять цікаві, змістовні екскурсії. Це місце зустрічі "Клубу друзів А.П. Чехова". Тут щорічно проходять літературно-музичні вечори, театралізовані свята. Музей завжди радо відкриває двері для гостей міста, літераторів, любителів краснописьменства, повідомляє Сумська облрада.

Джерело: http://www.dancor.sumy.ua/articles/leisure/302479

Українська Комуна вітає музей з подвійним ювілеєм і бажає сумчанам та гостям міста, щоб цей заклад культури оминула чума "декомунізації"...

102 года героическому и самоотверженному восстанию киевлян против буржуазно-националистической диктатуры!
#этот_день_в_истории #Январское_восстание #Арсенал #Центральная_Рада #Гражданская_война #classwar #Помни_и_борись

Интересный материал о мировой сети неофашистов:
- Главный фашистский форум в интернете создал человек, известный как Александр Славрос. Участники форума со всего мира мечтали перейти от "обычного" терроризма к ядерному апокалипсису и садились в тюрьмы за убийства и экстремизм. Славрос же чудом избежал обвинений, исчез из интернета и затаился в панельной многоэтажке на юго-западе Москвы. Би-би-си отправилась по его следу.
#империализм #колонизация #капитализм #фашизм #nazi_scum #неофашизм #неолиберализм #classwar
В мае 2017 года полиция штата Флорида арестовала 18-летнего Девона Артурса. Он пришел в магазин для любителей марихуаны, размахивал пистолетом и спрашивал одного из покупателей: "Почему я не должен тебя убить? Я уже убил сегодня кое-кого".

После ареста в съемной квартире Артурса нашли трупы двух его соседей: как считает полиция, они и сам Девон были участниками неонацистской организации Atomwaffen Division (в переводе с немецкого - "Дивизия атомного оружия"). Ее активисты исповедовали "эзотерический гитлеризм", учились обращаться с оружием и мечтали взорвать в США ядерные бомбы, спровоцировав этим расовую войну.

Из-за давления ФБР многие члены Atomwaffen Division вступили в аналогичную организацию The Base.

Но Артурс устал ждать начала войны, взял себе имя Халид и провозгласил себя сторонником "Исламского государства" (запрещенная в России организация). А соседей решил убить из-за "насмешек над своей новой верой". Четвертого соседа - основателя Atomwaffen Division 21-летнего Брэндона Рассела по кличке Один - в момент убийства в квартире не было.

Его арестовали через два дня за хранение компонентов взрывных устройств. По версии следствия, бомбы предназначались для подрыва ядерных реакторов и синагог. Один эти обвинения отверг, заявив, что детонатор, взрывчатые вещества и два изотопа он, начинающий ядерный физик, использовал для экспериментов.

Правда, незадолго до ареста молодой ученый опубликовал руководство по изготовлению бомб на форуме IronMarch.org ("Железный марш"). Там же общались Девон Артурс (на форуме - "Белый волк"), убитый им Андрей Онещук ("Боровиков") и сотни неонацистов со всего мира.

За несколько лет этот форум из проекта нескольких друзей по переписке превратился, по определению газеты The Sun, в "Фейсбук" для нацистов". Создатель "Железного марша", человек с русскоязычным ником Александр Славрос, с гордостью вынес это определение на главную страницу форума.
https://www.bbc.com/russian/features-51301305

Институт национальной памяти готовит для школьников цикл лекций по декоммунизации. Об этом сообщил глава Института национальной памяти Антон Дробович.

Далее: https://ua.politsturm.com/dekommunizaciya-dlya-shkolnikov-ukrainy/

Сегодня в мире проходит множество протестов. Чего только стоят картинки, транслирующие массовые акции во Франции.

Если пройтись по центральным улицам столицы Украины, то тоже может показаться, что страна бурлит в протестах.

Однако разница между протестами в Украине и во многих других странах очень большая.

Основное отличие украинских протестов от мировых в том, что в других государствах протестующие способны самоорганизоваться таким образом, чтобы протест был способен отображать их непосредственный интерес, быть действенным механизмом для достижения поставленных целей в борьбе за их экономические или политические права.

В Украине же подавляющее большинство протестов носят спекулятивный и имитационный характер, "за кулисами" организации которых стоят представители финансово-промышленных групп, преследующих свои конъюнктурные цели, а протестный накал масс является лишь инструментом для их достижения.

P.S.: Неужели философ и экономист 19-го века писал про Украину?)))
#неолиберализм

РОСІЯ ПРОБУЛА ГОЛОВНИМ ПАРТНЕРОМ УКРАЇНИ НА БІЛБОРДАХ КІЛЬКА ГОДИН

Білборди з текстом російською мовою "Россия - наш главный стратегический партнер" з'явилися на вулицях Києва. Реклама за підписом підприємця Олега Катющенка була розміщена відразу в п'яти місцях у різних районах міста.

Як повідомляє канал "24", вночі за викликом "пильних" киян до місця розташування білбордів приїхала поліція. Після нетривалих переговорів щодо того, хто відповідає за цю рекламу, білборди були зняті, провисівши кілька годин.

Чи є це ініціативою самого Олега Катющенка, за гарячими слідами не встановлено. На сайті, який публікує відгуки про підприємства, є інформація, що цей бізнесмен - засновник компанії Holly Industrial. Вона існує з 2011 року. Займається будівництвом. Сам Катющенко зареєстрований у Києві з 2002 року, але, за деякими відомостями, у 2014 році переїхав до Росії.

За словами заступника голови Київської міської держадміністрації Валентина Мондрієвського, "оператори зовнішньої реклами не надавали згоди на розміщення подібних сюжетів". Тобто, за його словами, білборди були розміщені піратським способом.

"Правоохоронні органи з'ясовують, хто і з якою метою виготовив та розклеїв проросійську рекламу", - заявив Мондрієвський, додавши, що всього було знято дев'ять наклейок із п'яти білбордів.

(Страшну правду розмістили невідомі "пірати", нічого не скажеш...)

ЧОМУ УКРАЇНА НЕ ШАНУЄ ПАМ'ЯТЬ РОБОЧИХ “АРСЕНАЛУ”

Крути, Крути, Крути ... абсолютно “закрутили” українцям голови новим історичним міфом про “Героїв Крут”, яких хтось уже придумав називати “першими українськими кіборгами”. Історія зіткнення між більшовиками під командуванням Михайла Муравйова, які наступали на Київ, і загоном із 520 чоловік під командуванням Аверклія Гончаренка, куди входили і юнаки-студенти, отримала новий розвиток у 21-му столітті, – пише Ярина Борщ у виданні “Одна Родина”.

Правильніше за все, мабуть, буде прислухатися до розповіді очевидця-учасника бою Івана Шария, в той час студента університету Св.Володимира: «Штаб, як тільки почали рватися ворожі шрапнелі, переполошився, переніс канцелярію з вокзалу у вагон і з усім ешелоном втік верст за шість від Крут, залишивши керувати битвою офіцера Гончаренка, який весь час стояв в тилу і, напевно, з переляку абсолютно не знав, що йому робити...

Тікаючи, захопив штаб і вагони з патронами та патронами до гармат, що добило нашу справу під Крутами. З позиції раз по раз передають, щоб дали патронів, а тут озирнулися – немає вагонів з патронами. Тоді офіцер Гончаренко покидає битву і біжить сам з голими руками за патронами наздоганяти штаб. Пробіг версти дві, побачив – далеко, і повернувся назад. Нарешті козаки з правого крила, примітивши нестачу патронів, а також те, що ешелони поїхали на другу станцію, почали відступати. Власне, відступати велів командир, але цей наказ був пізно переданий січовикам (студентському куреню Січових Стрільців, застрільниками формування якого виступили студенти-галичани. – Авт.), і вони билися до того часу, коли вже з правого крила станція була зайнята більшовиками... Битва була програна».

Ось, власне, і вся битва: штаб, перелякавшись більшовиків, змився з боєприпасами, кинувши молодь на вірну загибель. Дуже показова історія зради Українською Народною Республікою своїх юних захисників. Загинули тоді, за різними даними, до 30 осіб: одні студенти були заколоті багнетами муравйовців (у паніці вони вломилися прямо на станцію Крути, де вже були більшовики); інші через відсутність зв'язку переплутали наказ про відступ з наказом йти в атаку; треті потонули під час відступу в Дніпрі – студентам наказали перебиратися через річку, яка була ще недостатньо скута льодом. Загалом, безглузда загибель кількох десятків юнаків цілком на совісті УНР: їх не підготували, їх кинули і зрадили. Командир Гончаренко, до речі, благополучно вцілів і надалі навіть встиг послужити Третьому рейху в дивізії СС “Галичина”, щоправда, не на “бойовій” посаді, а при штабі.

Уряд УНР з помпою перепоховав загиблих у сутичці під Крутами на Аскольдовій могилі в Києві 19 березня 1918 року. Газета “Київська думка” опублікувала цифру втрат – 28 осіб і список упізнаних студентів – 17 осіб. У похоронній процесії, за свідченням тієї ж газети від 20 (7) березня 1918 року, було 18 трун.

Але в новітній історії України історію зради переписали, кількість загиблих студентів збільшили до 300 (мабуть, порахували, що 18, 27 або 30 – це занадто мало для героїчного протистояння з більшовиками) і, що найцікавіше, якось пристосувалися одночасно славити і відданих УНР юнаків, і УНР! Хоча в тому ж 1918-му діячі української квазідержави потрапили під шквальну критику за загибель студентів під Крутами – Центральну раду звинувачували в нездатності організувати сили на опір Муравйову. Але чи до того було Центральній раді, якщо у неї під самим носом повстав цілий завод “Арсенал”, до робітників приєдналися 450 бійців українського полку імені Сагайдачного, працівники інших заводів та солдати, і вже 30 січня повсталими була зроблена спроба вигнати керівництво УНР з будівлі, де воно засідало. Повстання було жорстоко придушене, 300 людей убито. І це справжні, а не придумані три сотні робітників. Загалом, за свідченням преси УНР, було вбито і розстріляно до 1000 (за іншими даними, до 1500) повсталих.

ПРОДОВЖЕННЯ. «Dulce et decorum est pro patria mori! Солодко і добре померти за Вітчизну, – каже латинський поет, поезії якого були шкільною книгою тих, яких тепер ховаємо. Солодко і добре! Це запам'ятали вони – і не пропустили тієї рідкісної можливості, яку давала їм нинішня велична хвиля відродження нашої держави і охорони вольностей і прав трудового народу», – віщав під час перепоховання студентів, загиблих під Крутами, Михайло Грушевський, голова Центральної ради, очевидно, не відчуваючи за УНР ніякої провини за безглузду смерть юнаків. Ніщо не завадило йому згадати в промові і про “охорону вольностей, і прав трудового народу”, в той час як трудовий народ “Арсеналу” був безжально убитий.

І, цілком можливо “300 Героїв Крут” виникли, щоб не згадувати про сотні вбитих арсенальців? Адже президенти нової самостійної України не шанують їх пам'яті, хоча повсталі робітники “Арсеналу” і їх союзники – теж з робітників та з солдатів – були в більшості своїй жителями Києва та прилеглих місць. Але до них на могили влада не приходить, хоча вони знаходяться поруч – у Маріїнському парку, біля будівлі Верховної Ради. Більш того, в постмайданні часи на пам'ятник арсенальцям встановили нову табличку з текстом: «22 лютого 1918 року українськими військовими під керівництвом Симона Петлюри і Євгенія Коновальця був придушений підступний московсько-більшовицький заколот на заводі “Арсенал” проти української державності». І далі – цитата Петлюри про те, що справа української державності є справою «нації української, а не якогось класу чи партії».

Тобто в розумінні нинішньої України арсенальців убили правильно, оскільки вони не представляли інтереси “української нації”. А представляли вони “якийсь” (за Петлюрою) робочий клас. До речі, звідси ж, із цього світосприйняття, теперішні будівничі української державності впевнені в тому, що з Донбасом війна теж правильна, оскільки там суцільний робітничий клас, який не може відповідати запитам “української нації”, як і робітники “Арсеналу”. Причини громадянських збройних конфліктів на Україні що тоді, що зараз одні й ті ж…

Доля УНР незавидна. Але постмайданна Україна із завзятістю прагне її повторити. Й адже повторює: історія Іловайського та Дебальцевського котлів – це така ж історія зради військового командування, що й під Крутами. Та й жертви бою під Крутами і Січневого повстання на заводі “Арсенал” – це жертви УНР, як і жертви бійні в Донбасі по обидва боки лінії розмежування – на совісті наступниці УНР нової України…

Заведующий одной из клиник Шанхая призвал врачей-коммунистов заменить беспартийных врачей в зоне распространения коронавируса:
Тысячи медиков со всех регионов Китая добровольно отправляются на борьбу с эпидемией.
https://www.youtube.com/watch?v=QUA6u3azi_U&feature=emb_title&fbclid=IwAR1vTJNYHoWOpzFIcIrkE6RiNBpCHSViidCqmceryRxV9Z7Ot4N9gnwKVEU
#КНР #Китай #2019_nCoV

Память об Устиме Жуке важна в наши дни, когда Украина охвачена повальной декоммунизацией, а национализм является основной государственной политики официального Киева. Украинцев и русских пытаются представить извечными историческими врагами. Но яркая судьба украинского анархо-синдикалиста, погибшего вблизи северных берегов Ладоги, свидетельствует – Октябрьская революция была общим делом людей разных национальностей и разных партийных взглядов, объединенных солидарной целью борьбы за бесклассовое будущее для всего человечества.
#classwar
- Как справедливо писал известный американский историк Александр Рабинович, Октябрьская революция была результатом действий не одних только большевиков, а целой политической коалиции левых сил. В революционных боях принимали участие левые эсеры, анархисты, радикальное крыло партии меньшевиков, а так же множество мелких групп и отдельных личностей, которые видели в Советской власти прогрессивный режим, в наибольшей степени, отвечающий интересам трудового народа.
http://liva.com.ua/ukrainskij-anarxist-protiv-finskix-naczionalistov.html?fbclid=IwAR0Y8giquwYTSR8sDjiywKsKKXFbRfMWEvkt5q1-9alwGFwA8pXrcpg0bcc
#Помни_и_борись

Серед українських істориків прийнято писати про ОУН так, щоб аналіз історичного розвитку цієї організації не спростовував її «визвольної місії». Міф про особливий, український тип «демократичного націоналізму» підхопило чимало сучасних дослідників. Щоб критично подивитись на ці теми, потрібно вийти за межі локальних ідеологічних рамок.
commons.com.ua/uk/yevgenika-ta-rasova-antropologiya/?fbclid=IwAR1-tCOpUukdp_GSR5zPVaeKwJ76ELTDdoJhkp2FQRSTE4DBdXnFWsbzm64

31 січня 1943 року Командувач 6-ої польової армії Вермахту фельдмаршал Паулюс сказав своєму штабу, шо "нехай горить у пеклi той Гітлер" і пішов здаватися. Штаб подумав-подумав, та й теж пішов у плєн. Сама 6-а армія вошкалася ще дві доби. Так закінчувалася одна з найзапекліших битв Великої Вітчизняної війни.

На Всемирном экономическом форуме в Давосе обнародовали новый рейтинг стран по Индексу социальной мобильности.

Украина заняла 46 место.

Под социальной мобильностью понимается возможность человека улучшить свой социальный статус, и прежде всего – материальное положение.

«В абсолютном выражении это способность ребенка жить лучше, чем его родители. Относительная социальная мобильность является оценкой влияния социально-экономического фона на результаты жизни человека,
– пишут составители рейтинга».