Некоторые правильные граждане ЛНР пишут совсем неправильные вещи о политике Ленина в отношении Донбасса, мол, это из-за него всё происходит, до сих пор ощущаем его политику.

Политика Ленина заключалась в том, чтобы прекратить гражданскую войну и не дать расползтись тем землям, которые пытались отсоединить местные националисты, создав свои национальные органы самоуправления. Россия начала распадаться задолго до Ленина. Возникли такие сепаратистские структуры как Украинская Центральная Рада (сформированная, кстати, за полгода до взятия власти Лениным, в апреле 1917, и принявшая в июне того же года т.н. Первый Универсал, провозглашающий Украинскую Автономию), Кубанская Рада (тоже, апрель 1917), Мусават (Ленин ещё даже не в России). Бывшая Империя трещала по швам: возникли Алашская Автономия, УНР, отвалилась Армения во главе с партией Дашнакцутюн и другие регионы...

Подорванная Первой (за всю человеческую историю!) Мировой войной экономика привела к жесточайшему кризису, развалу всех государственных институтов, свержению монархии (которую я абсолютно не защищаю).

Именно в этих условиях Ленин взял власть. И сумел собрать воедино то, что развалили всякие керенские, колчаки, романовы, корниловы, каппели, церетели, врангели и прочая шушара!

Та обстановка, в которой жил и работал Ленин, была значительно сложнее сегодняшней. Ленину и большевикам удалось остановить Интервенцию 14-ти иностранных государств! Вы вдумайтесь пожалуйста в то, что происходило со страной в те страшные годы.

Масштаб личности Ленина настолько огромен, что многие современные деятели из разных уголков русского мира просто не могут его осознать. Не могут понять, как же так получилось, что ДКР объединили с Украиной, при этом ни один из местных государственных деятелей не воспротивился этому. Видимо причина кроется в том, что цели, поставленные Лениным, были настолько огромны, что проблемы разногласий между армянами и азербайджанцами Донбассом и Галичиной уходили на второй план. В то время была надежда, что простые люди скинут ненавистную власть ещё и в Германии, Франции, Польше и других странах. Что рабочий класс сможет сам управлять своими странами. Что возникнет настоящее Содружество простых людей по всему миру!

На этом фоне борьба с Лениным - не просто глупость. Это солидарность с бандеровцами, сносящими его памятники в оккупированной части Украины. Это солидарность с Ельциным и Горбачевым, долгие годы мечтавшими уничтожить ленинское наследие и в итоге, развалившими то, что по крупицам собирал Ильич.

Борьба с Лениным - это отказ от своей исторической памяти и отказ от классовой, народной, антифашистской сущности республик Донбасса. Это перечёркнутая индустриализация региона, его электрификация и технологическое развитие. Но главное - это плевок в сторону великих сынов, героев и государственных деятелей Донбасса, которые шли за Лениным, вдохновлялись его идеями руководствовались его политикой - городского головы Луганска Александра Червякова, Александра Пархоменко, Фёдора Сергеева (Артёма), Клима Ворошилова, Алексея Стаханова, Андрея Ерёменко, героев-молодогвардейцев и тысяч других людей Донбасса, живших ранее и живущих сейчас.

Не надо бороться с Лениным. Надо бороться с теми, кто против него.

131 РІК ТОМУ ВІДБУЛАСЯ ПЕРША ПЕРШОТРАВНЕВА ДЕМОНСТРАЦІЯ В УКРАЇНІ.
На фото - барельєф на львівській Ратуші.

Всё что нужно знать о трагедии в Одессе, сказано в этих строках...


https://www.youtube.com/watch?v=kaQ1Ya6h3Yo

Владимир Боделан дал еще одно интервью о событиях 2 мая 2014 года в Одессе. Прочтите его, оно достаточно интересное.

https://riafan.ru/region/svs/1436276-svidetel-tragedii-2-maya-v-odesse-raskryl-fakty-razbivayushie-oficialnuyu-versiyu-kieva

Цiкаво, що на минулих слуханнях в Органiзацiї Сполучених Нацiй, виступили водночас двоє представникiв Боротьби. Але в той же час, Україна вiдмовилася вiд участi.
Це значить, що вiдповiсти на звинувачення в нацистських злочинах їй просто нiчого i що цi злочини вже реально турбують росiйську сторону. Це, в свою чергу, для Зеленського не дуже добрий дзвiночок, але добрий для народу України, так як дає надiю на змiни.

Лемки проти фашизму

Вiтаємо зi святом Перемоги!
Слава радянському солдату-визволителю!
Слава батьку Сталiну!
Cлава Червонiй Армiї!

​​21 травня 1915 року, в селі Приколотне Харківської губернії народився видатний радянський морський піхотинець, командир роти автоматників 384-го окремого батальйону морської піхоти, герой звільнення Таганрога, Маріуполя та Миколаєва, Герой Радянського Союзу (посмертно), старший лейтенант Костянтин Федорович Ольшанський.

Після закінчення школи в Бєлгороді працював автослюсарем.
У 1936 році був призваний на військову службу у флот, служив на Чорному морі. Після закінчення школи Навчального загону Чорноморського флоту був залишений в ній викладачем.
У 1940 році став чемпіоном Чорноморського флоту з вітрильного спорту.

У вересні 1941 року Ольшанський закінчив курси молодших лейтенантів. Костянтин Ольшанський брав участь у героїчній обороні Севастополя під час першого штурму, був командиром взводу в окремому батальйоні флотського екіпажу.

На початку 1943 року брав участь в обороні міста Єйська.

У серпні 1943 року почалася стратегічна Донбаська наступальна операція.

При звільненні Таганрога раптовість висадки і рішучі дії десанту на березі сприяли розгрому чисельно переважаючих військ противника, 30 серпня Таганрог був звільнений.

Звільнення Маріуполя далося з великими труднощами.
Так вийшло, що здійснити висадку вдалося тільки загону Ольшанського. Десантники залучили на себе переважаючі сили ворога, билися героїчно, потім за наказом командира дрібними групами виходили з оточення.

В ході Одеської операції, звільнення міста Миколаєва, старший лейтенант Костянтин Ольшанський і його бійці здійснили свій найславетніший, і, на жаль, останній для більшості подвиг. Десант в Миколаївському порту, він же Десант Ольшанського, став визначною подією в історії вітчизняної морської піхоти.

Хай живе в вiках пам'ять про справжнього героя!

Місцева влада Дніпропетровська продовжує знищувати незалежні профспілки.

І вже намагається не тільки об'єнання просвітян, а й працівників культури, перегнати у ручну профспілку.

Про це матеріал нашого товариша Григорія Глоби.

https://chervoni.org/pohliad/rot-zakryt-nycheho-ne-sprashyvat-kak-rabotaet-ruchnoj-profsoiuz-y-zachem-v-neho-perehoniaiut-biudzhetnykov/

6 червня 1895 року в мiстi Сновськ народився видатний син українського народу, радянський вiйськовий дiяч, визвольник Києва ЩОРС Микола Олександрович.

Батько воєначальника був звичайним залізничником-машиністом. Навчався Микола в Київськiй військово-фельдшерській школі, закінчив Віленське військове училище (Полтава, 1916).
Був учасником Першої світової війни, підпоручиком.

На початку 1918 організував у м. Сновськ червоногвардiйський загін.
Згодом, очолив об’єднаний загін Новозибківського повiту, який у складі 1-ї революцiйної армії воював з німецькими окупантами.
Із травня 1918 займався формуванням червоних загонів з українців у Самарській і Симбірській губерніях. У вересні 1918 - командир Богунського полку, сформованого з партизанських загонів на залізничній ст. Унеча (нині місто Брянської обл., РФ).
У жовтні 1918 очолив 2-гу бригаду 1-ї Української радянської дивiзії РСЧА i приймав участь у звiльненнi Чернiнгова та Фастова.

У лютому 1919 - комендант звiльненого вiд вiйськ УНР м. Києва.

З 6 березня по 15 серпня 1919 року Щорс командував 1-ю Українською радянською дивізією, яка в ході стрімкого наступу відбила у петлюрівців Житомир, Вінницю, Жмеринку, розбила головні сили УНР в районі Сарни - Рівне - Броди - Проскурів.

Виступав рiзко проти заколоту Григор'єва.

30 серпня 1919 року, в бою проти 7-ї бригади 2-го корпусу Галицької армії біля села Белошіци (нині Коростенського району Житомирської області), перебуваючи на передньому краю Богунського полку, Щорс був вбитий за нез'ясованих обставин.

Похований у м. Самара (нині місто в РФ).

З днем народження, Дiду!

8 червня 1920 року в селі Ображіївка Чернігівської губернії (нині - в Сумській області) народився видатний радянський льотчик-ас, найрезультативніший винищувач країн антигітлерівської коаліції з рахунком 64 збитих літака, Тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації Іван Микитович #Кожедуб.

Слава справжнiм героям України!

Сьогодні виповнюється 95 років від дня народження комісара підпільної антифашистської організації "Молода гвардія" Олега #Кошового. Зараз прикладу безсмертного подвигу молодогвардійців слідують їх нащадки і земляки, б'ють неофашистів на Донбасі.

https://www.youtube.com/watch?v=scv2EZYMi90

Наш товариш виступив ініціатором страйку на одному з приватних підприємств - інтернет-провайдері на Полтавщині.
У цих нотатках він ділиться своїм першим досвідом організації робітничого протесту. І чекає порад від тих, хто вже такий досвід має.

https://chervoni.org/pohliad/notatky-pro-robitnychyj-protest/

В результаті страйку робітників Алчевського металургійного комбінату (ЛНР) металургам погасили борги із зарплати.

Також керівники ЛНР і ДНР заявили, що управління "Внешторгсервисом", до якого входять металургійні та коксохімічні підприємства, передається від олігарха Курченка "інвестиційній групі", завданням якої буде погашення боргів підприємств. Передусім - боргів із зарплати.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2756936077920869&id=100008135108849

https://strana.ua/news/338021-filialy-vneshtorhservisa-v-donetske-i-luhanske-peredajut-novym-sobstvennikam.html

Українська Комуна пiдтримує заяву Червоних щодо продажу землi сiльськогосподарського призначення.
Констатуємо, що соцiяльна диференцiацiя в нашiй країнi досягла неймовiрних масштабiв, але не дiйшла до свого апогею.
Передiл українських земель на користь невеликої кiлькостi олiгархiв буде мати самi страшнi наслiдки: масове зубожiння сiльского населення, вiдток робiтничої сили до мiст, що, в свою чергу, призведе до її здешевленню i масовому безробiттю.
Такi умови будуть сприяти росту злочинностi та масовому вiдтоку населення закордон, зубожiнню та втратi людської гiдностi.

Колектив Української Комуни впевнений, що всi iнiцiатори земельної реформи повиннi бути засуджені Народним Трибуналом до вищої міри покарання, а землi - поверненi до власностi селянських громад.