Неприятно, но неудивительно :(

В рейтинге городов мира по качеству жизни столица Украины — Киев — заняла предпоследнюю, 99 позицию.

Всего в исследование компании Knight Frank вошло 100 городских агломераций, а расчет индекса проходил по четырем показателям (здравоохранение, безопасность, качество воздуха, экологическая и рыночная устойчивость).

Лидер рейтинга — столица Финляндии Хельсинки. Второе место занял Мадрид (Испания), третье — Ванкувер (Канада). Замыкают список данного рейтинга Йоханнесбург — ЮАР (98 место), Киев — Украина (99 место), и Лагос — Нигерия (100 место).

За Сибіром сонце сходить,
хлопці, не зівайте.
Ви на мене, Кармалюка,
всю надію майте".

"І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!.."

Тарас Шевченко, 9.03.1814 - 10.03.1861.

Капитализм уничтожит все - и людей, и реки, и почву.

"Главному национальному достоянию Украины — почвам — грозит деградация из-за долгой безответственной эксплуатации сельхозпроизводителями. Об этом предупредили специалисты Института географии НАН Украины, сообщает правительственная газета «Урядовый курьер».

В первую очередь, ученые обращают внимание на то, что земля в стране чрезмерно распахана. В среднем этот показатель составляет 80 процентов, а в некоторых регионах достигает 95 процентов. При этом сельхозпроизводители предпочитают выращивать культуры, которые выгодны, но истощают почву: кукуруза, рапс, сою, подсолнечник. Их доля за последние три года выросла на 2,7 процента, и на данный момент ими засеяны более половины украинских сельхозземель.

Слишком активная эксплуатация почв вызывает не только их деградацию, но и ухудшает качество грунтовых и поверхностных вод, которое, в свою очередь, влияет на заиливание водоемов, а также уничтожение водной флоры и фауны, подчеркивают специалисты.

При этом почти треть всех сельскохозяйственных земель страны — около четырех миллионов гектаров — находится в руках агрохолдингов. По мнению экспертов, это и является основной причиной ухудшения почв".

Так было, так будет

Задолженность перед шахтерами Украины.

Журнал "Советский Союз", 1953 год.

​​22 березня 1905 року, в Угличі Ярославської губернії народився видатний радянський воєначальник, герой Сталінградської битви, Герой Радянського Союзу, генерал-майор Віктор Григорович Жолудєв.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, бригада полковника Жолудєва була перекинута на київський напрям. Німецька група армій «Південь» до кінця липня прорвалася до Київського укріпрайону i фашисти захопили аеродром та селище Жуляни. Командувач Південно-Західним фронтом генерал М.П. Кирпонос для проведення контрудару кинув в бій 3-й повітряно-десантний корпус.

Першою вступила в бій 6-а повітряно-десантна бригада. Жолудєв прийняв сміливе рішення: двома батальйонами атакувати фашистів з фронту, а іншими двома вдарити по флангах, оточити і знищити противника на аеродромі Жуляни.

6 серпня 1941 року вранці Жолудєв подав команду: «Вперед!». Атака вийшла виключно стрімкою. Зав'язалася рукопашна сутичка, в результаті якої аеродром і селище були звільненi. Розлючені поразкою, гітлерівці знову і знову контратакували позиції червоних десантників. В один з моментів взвод ворожих автоматників прорвався до командного пункту бригади. Жолудев зібрав офіцерів штабу, комендантський взвод і особисто повів їх на ворога. Фашисти були знищені. У цьому бою Жолудєва поранило, але він залишився в строю.

Вранці наступного дня з лівого флангу 6-ї бригади в бій вступила 212-я повітряно-десантна бригада полковника І.І. Затєвахіна, а ввечері - 5-я бригада полковника А.І. Родимцева.

8 серпня 1941 року фашисти пішли на приступ. Гітлерівці йшли на повний зріст напролом. Десантники відбили не менше 10 ворожих атак, неодноразово вступали в рукопашні сутички. Генеральний штурм Києва провалився. Поле бою було всіяне трупами ворожих солдатів і офіцерів.

9 серпня бої прийняли ще більш запеклий характер. Вранці відкрила вогонь ворожа артилерія, потім позиції радянських воїнів стала бомбити авіація. Фашисти кинулися в атаку. Радянські воїни зустріли їх влучним вогнем з усіх видів зброї. Факелами горіли 8 танків. На допомогу 6-й бригаді підійшов загін робітників-ополченців заводу «Ленінська кузня». Жолудєв направив їх в 1-й і 4-й десантні батальйони.

Це були виключно наполегливі і кровопролитні бої. Ціною величезних жертв німецько-фашистським військам за 4 дня вдалося захопити аеродром Жуляни. Але на світанку 13 серпня 3-й повітряно-десантний корпус перейшов в наступ. Всі 3 бригади дружно атакували ворога. Фашисти були відкинуті від Києва більш ніж на 15 кілометрів. За героїчні бої під Києвом Жолудев був нагороджений орденом Червоного Прапора.

22 марта 1943 года первая рота 118-го немецкого шуцманшафт батальона, который был сформирован на основе Буковинского куреня, состоявшего из украинских националистов, сожгла белорусскую деревню Хатынь и убила всех ее жителей, которых смогла убить.

Обстоятельства этой истории известны давно, на месте Хатыни, которая так никогда и не возродилась, построен всемирно известный мемориал. В Украине также стоит памятник. В городе Черновцы. "Героям Буковинского куреня".

✊ @antifaua

Дуже здивованi заявою органiзацiї Лівиця про "русский мир". Вважаємо цю заяву помилковою, що суперечить принципам комуністичного руху. Також вважаємо, що класовий аналіз, даний в цій заяві неправильний, тому що не відображає реальної картини світоустрою. Більш того, заклик "смерть русскому миру" взагалі ставить організацію "Лівиця" в один ряд з неонацистськими угрупованнями.

Перш за все, помилково вважати, що імперіалізмів на планеті є декілька. Це не так, тому що економіка вже більше ніж півстоліття глобальна і має єдиний центр, який контролює емісію основної світової валюти. Таким центром є Сполучені Штати Америки. Заперечувати цей факт - значить не розуміти природу імперіалізму.

Через глобальну економічну кризу загострюються протиріччя між імперіалістичним центром з одного боку і економічними підсистемами з іншого. Ці підсистеми не мають чітких меж і скоріше схожі на полюси, в сторону яких тягнуться "економічні нитки". Економічні зв'язки, які створювалися десятиліттями на території колишнього СРСР в більшості випадків зберігалися і після його розвалу. Однак, після загострення міжнародної економічної кризи, конкуренція між різними економічними полюсами привела до закономірного результату: удару по пост-радянській економічній системі. Саме для цього куплені фондом Сороса, NED, USAID та iншими структурами українські політики, розірвали більшість економічних зв'язків з Росією. Це було не вигідно народам України, але дуже вигідно імпериалистичному центру (що знаходиться в США) і європейській економічній підсистемі (вираженої у формі Євросоюзу, не плутати з Європою).

Таким чином, для поліпшення життя трудового народу України, головною метою українських комуністів повинна стати боротьба проти окупації країни купленими імперіалістичним центром політиками та їх бойовими собаками - неофашистами.

Що стосується боротьби з "русским миром", то поперше потрібно розібратися, що з себе представляє це явище.
Сьогодні російськомовне населення України є найбільш пригнобленою частиною суспільства. Чи повинні комуністи боротися за права національних меншин? Повинні. Але що ми чуємо з боку організації, що позицiонує себе як лiва? Заклики до смерті тих, хто бореться за права руського народу.

Коли ми бачимо як курдському народовi не дають створити свою державу, говорити рідною мовою, як плюють на результати народних референдумів - це викликає справедливий гнів. Однак коли мова заходить про тi самi процеси щодо "русского мира" - організація Лівиця солідаризується з неонацистами, бандерівцями, соросятамі і буржуазною владою.

Так, зараз Лівиця почне виправдовуватися, що не ставить знак рівності між рухом "русский мир" і руським народом, проте рух за "русский мир" це і є рух за право руського народу на возз'єднання в рамках однієї країни, за право говорити рідною мовою, за право культурного розвитку і за право участі в політичних процесах країни, громадянами якої вони є.

Боротися проти тих, хто бореться за свої громадянські і загальнолюдські права - це значить перейти на бік гнобителів, куплених структурами імперіалістичного центру.

Боротися проти "русского мира" зараз - це все рiвно, що боротися проти Чорних Пантер в 60-х роках минулого століття в США.

Виходячи і цього виникає головне питання, яке є дуже важливим для всього українського комуністичного, лівого, антифашистського та народного руху: організація Лiвиця зайняла цю позицію помилково, або тому що в них є куратори, що працюють на iмперiалистичний центр?

Коломийська районна бібліотека відкрита понад 40 років тому, при тоталітарному окупаційному режимі.

І ось, за демократичної проєвропейської влади її закривають....

https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3217215-u-kolomii-bibliotekari-ogolosili-goloduvanna-sob-zberegti-zaklad.html

Друзі, почав працювати телеграм - канал групи Червоні:

https://yangx.top/red_activ

Приєднуйтесь!

2 квітня 1944 року, в день свого 20-річчя, була розстріляна Дарія Григорівна Дьяченко- Герой Радянського Союзу (посмертно), учасниця підпільної комсомольської організації «Партизанська іскра» (с. Кримка Первомайського району Миколаївської області України), керівниця підпільних молодіжних груп, що діяли на тимчасово окупованій Румунією території Миколаївської області Радянського Союзу.

Була зв'язковою підпільної організації з партизанськими загонами, очолювала підпільну групу в с. Новоолександрівка. Підпільники успішно проводили диверсії на залізниці, звільнили з полону близько 200 радянських військовополонених, збирали зброю, боєприпаси, поширювали листівки. 1 березня 1943 р при виконанні бойового завдання схоплена і кинута фашистами в жіночий концентраційний табір в Тирасполi, де була розстрiляна.

Cлава героям Радянської України!

Это давно уже не секрет, - бОльшая часть уезжающих из Украины заграницу трудовых мигрантов хотят там «закрепиться», - остаться жить, работать, стараются получить разрешения на легальное пребывание, гражданство и т. д.

Вот еще одно исследование по этому вопросу.

Половина украинцев (46%), работающих сейчас в Польше, планируют остаться там навсегда.

Об этом свидетельствуют результаты соцопроса аналитического центра компании по международному трудоустройству Gremi Personal (Польша), опубликованные 19 марта 2021 года.

Более трети (37%) украинцев - намерены заработать деньги и вернуться в Украину.

При этом, половина украинцев, работающих сейчас в Польше, в этом году намерены (или уже это сделали) перевезти туда свои семьи.

Отмечается также, что 54% опрошенных украинцев интересуются возможностью работать в других странах ЕС.

Наиболее интересными для работы страны, кроме Польши, украинцы считают Германию (60%), страны Скандинавии (43%), Чехию (26%), Канаду (25%), США (20%), Италию (18%), Великобританию (18%).

P.S.: В ходе исследования было опрошено 1100 украинцев в 82 населенных пунктах Польши. При этом необходимо помнить, что исследование миграции — тема достаточно непростая ввиду большого числа нелегальных случаев.

Під судом, який збирається заборонити Партію Шарія.

Підтримка Партії Шарія у цьому процесі, це не просто підтримка Партії Шарія. І не просто підтримка інших опозиційних партій, які у випадку створення прецеденту влада може заборонити і за рішенням суду, і за рішенням РНБО.

Це – боротьба за волю українців і за право українців вільно висловлювати свої погляди і бачення майбутнього України.


https://chervoni.org/novyny/sud-nad-partiieiu-shariia/

Командир Сумського партизанського з'єднання, пізніше 1-ї Української партизанської дивізії - Сидор Артемович #Ковпак (другий зліва) на нараді з партизанськими командирами. Фотографія зроблена в період з 22 квітня по 4 липня 1943 року. Третій зліва - Дем'ян Сергiйович Коротченко - секретар ЦК КП(б)У. Четвертий зліва - командир Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання Олексiй Федорович Федоров. Третій праворуч - начальник Українського штабу партизанського руху Строкач Тимофiй Амвросiйович.

Навiть Словакiя в жаху вiд полiтики Зеленського

Некоторые правильные граждане ЛНР пишут совсем неправильные вещи о политике Ленина в отношении Донбасса, мол, это из-за него всё происходит, до сих пор ощущаем его политику.

Политика Ленина заключалась в том, чтобы прекратить гражданскую войну и не дать расползтись тем землям, которые пытались отсоединить местные националисты, создав свои национальные органы самоуправления. Россия начала распадаться задолго до Ленина. Возникли такие сепаратистские структуры как Украинская Центральная Рада (сформированная, кстати, за полгода до взятия власти Лениным, в апреле 1917, и принявшая в июне того же года т.н. Первый Универсал, провозглашающий Украинскую Автономию), Кубанская Рада (тоже, апрель 1917), Мусават (Ленин ещё даже не в России). Бывшая Империя трещала по швам: возникли Алашская Автономия, УНР, отвалилась Армения во главе с партией Дашнакцутюн и другие регионы...

Подорванная Первой (за всю человеческую историю!) Мировой войной экономика привела к жесточайшему кризису, развалу всех государственных институтов, свержению монархии (которую я абсолютно не защищаю).

Именно в этих условиях Ленин взял власть. И сумел собрать воедино то, что развалили всякие керенские, колчаки, романовы, корниловы, каппели, церетели, врангели и прочая шушара!

Та обстановка, в которой жил и работал Ленин, была значительно сложнее сегодняшней. Ленину и большевикам удалось остановить Интервенцию 14-ти иностранных государств! Вы вдумайтесь пожалуйста в то, что происходило со страной в те страшные годы.

Масштаб личности Ленина настолько огромен, что многие современные деятели из разных уголков русского мира просто не могут его осознать. Не могут понять, как же так получилось, что ДКР объединили с Украиной, при этом ни один из местных государственных деятелей не воспротивился этому. Видимо причина кроется в том, что цели, поставленные Лениным, были настолько огромны, что проблемы разногласий между армянами и азербайджанцами Донбассом и Галичиной уходили на второй план. В то время была надежда, что простые люди скинут ненавистную власть ещё и в Германии, Франции, Польше и других странах. Что рабочий класс сможет сам управлять своими странами. Что возникнет настоящее Содружество простых людей по всему миру!

На этом фоне борьба с Лениным - не просто глупость. Это солидарность с бандеровцами, сносящими его памятники в оккупированной части Украины. Это солидарность с Ельциным и Горбачевым, долгие годы мечтавшими уничтожить ленинское наследие и в итоге, развалившими то, что по крупицам собирал Ильич.

Борьба с Лениным - это отказ от своей исторической памяти и отказ от классовой, народной, антифашистской сущности республик Донбасса. Это перечёркнутая индустриализация региона, его электрификация и технологическое развитие. Но главное - это плевок в сторону великих сынов, героев и государственных деятелей Донбасса, которые шли за Лениным, вдохновлялись его идеями руководствовались его политикой - городского головы Луганска Александра Червякова, Александра Пархоменко, Фёдора Сергеева (Артёма), Клима Ворошилова, Алексея Стаханова, Андрея Ерёменко, героев-молодогвардейцев и тысяч других людей Донбасса, живших ранее и живущих сейчас.

Не надо бороться с Лениным. Надо бороться с теми, кто против него.