АРЕСТОВИЧ: ГОНЕНИЯ НА ЦЕРКОВЬ ВСЕГДА ЗАКАНЧИВАЮТСЯ ПЛОХО ДЛЯ САМИХ ГОНИТЕЛЕЙ

Экс-советник Офиса Президента высказался о давлении власти на УПЦ.

"6 миллионов верующих УПЦ, очень многие из них воюет на фронте, гибнут за Украину, пытаются отпеть своих сыновей, а им препятствуют - это очень похоже на чистый сатанизм".

Наш комментарий мы дадим позднее.

Вкотре їду з Європи. Наші священики на прохання вірян у еміграції регулярно відкривають нові парафії УПЦ закордоном, орендовані приміщення наповнюються людьми, зав'язуються чудові стосунки із місцевими релігійними організаціями, внутрішнє богослужбове і зовнішнє комунікативне життя наших громад постійно рухається вгору.
Немає жодних перешкод для повноцінного функціонування і розвитку таких парафій, є запит від людей і підтримка місцевих органів влади, от хіба що брати з Православної Церкви України або з Константинопольського Патріархату "допоможуть" страшилками. Знаю з достовірних джерел про такі факти.
Все-таки дивно бачити таке - поза межами України рівень толерантності до Української Православної Церкви знаходиться на нормальному демократичному рівні, а всередині країни - на рівні тоталітаризму, коли деякі державні діячі дозволяють безвідповідальні фрази про те, що, згідно з фантазією у їхніх головах, віряни і священники УПЦ "цілують Путіна"...
Повернення додому сприймаєш радісно завжди.
Але я стривожений за мою розірвану країну, яку шматує не лише зовнішній ворог у особі РФ, а й величезний прошарок внутрішніх "орків" по духу і совісті.

Ось і висновок щодо зв'язку УПЦ з РПЦ. Прогнозовано.

Експертна група дійшла таких висновків:

1.Прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв’язку Української Православної Церкви із Російською Православною Церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним.
2.УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв’язок частини із цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який би визнавався іншими церквами, а, отже, з точки зору еклезіології та канонічного права є структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб’єктності.
3.Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які би свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено.

https://dess.gov.ua/vysnovok-relihiieznavchoi-ekspertyzy-statutu-pro-upravlinnia-ukrainskoi-pravoslavnoi-tserkvy/

Мені постійно дорікають: "Такий проукраїнський священник і до цього часу не переходить у ПЦУ!" Не задавши собі питання, а чому ж тисячі таких самих проукраїнських священників також не переходять, проблеми українського православ'я не вирішиш. Тільки наламаєш дров. Але ламати простіше, Аніж працювати системно зі своїм народом. Так, я не переходжу. Не задумувалися чому? Боюсь санкцій згори? Диваки, я й так достатньо свавільний чоловік всередині системи. І не раз переконався, що система прекрасно уживається із такими елементами. Когось боюсь? Та окрім Господа Бога і поразки ЗСУ я боюся тепер лиш чергового безумства нашої влади. Хочете катакомбної церкви? Ви навіть не уявляєте собі її потенційної привабливості. Бо не знаєте історії. Пограємо в ці ігри знову?

Публікація саме сьогодні висновку експертної комісії ДЕСС виглядає як подарунок патріарху Кирилу в день річниці його інтронізації в москві. Найгірше, що думка самої УПЦ стосовно її статусу нікому не цікава. Є «експерти» - вони ж все знають і крапка.
Ця ситуація з УПЦ дуже нагадує погляд на Україну з боку рф.

Українці: «Україна – незалежна держава з тисячолітньою історією», а рф: «Украину создал Ленин и не «в», а «на»!»
УПЦ: «УПЦ – Церква, що існує з Хрещення Русі», а експерти: «Ви – моспатріархія, створена Сталіним або РПЦвУ!»

Українці: «В нас є державні кордони, визнані ООН», а рф: «Здесь была и будет Новороссия!»
УПЦ: «УПЦ – канонічна Церква до якої немає претензій з боку світового Православ’я», а експерти: «Ви недостатньо демосковізовані!»

Українці: «Окупанти, вас тут ніхто не чекає. Геть!», а рф: «Мы пришли всех вас освободить от укронацистов!»
УПЦ: «Православна Церква сама розбереться в релігійних питаннях», а експерти: «Без професора з іншої конфесії вам ніяк не обійтись!»

Українці: «РФ веде геноцид українців!», а рф: «Вы всё врёте, это фейки!»
УПЦ: «У православних громад УПЦ відбирають храми», а експерти: «Це все російські наративи!»

Може досить?

Текст Георгія Гуляєва. Взяв з його сторінки у ФБ

Якщо я щось і любив аж до нестями у облаштуванні життя США, так це їхнє "private property". Донині стою на недоторканності особистого простору.

Мені так подобається "самостоянье человека - залог величия его" того ж Пушкіна, що ї у власному житті я всіма силами тримаюся цього постулату.

Ну, не можна втручатися у особистий простір свобідної, вільної, Богом створеної людини.

От хочу я, приміром, триматися свого власного світогляду - чудово, ця позиція дозволяє мені це робити до того часу, до якого це не заважає існуванню інших індивідів навколо.

Заборона того чи іншого світогляду у тій чи іншій релігійній, науковій чи філософській системі має бути лиш тоді, коли це справді несе загрозу існуванню людей навколо.

А до того часу - зась!. Руки заберіть і не втручайтесь! Не ваше діло, як ми молимося чи у що віримо.

Слухайте, ну це ж фундаментальні речі свободи,як такої!
Це тільки неучам і ідіотам не до снаги зрозуміти у сучасному світі.

Мої вірування чи переконання можуть бути ну зовсім дивакуватими.
Мої герої не обов'язково будуть тотожні вашим.

Але свобода передбачає мирне співіснування абсолютно, діаметрально протилежних світоглядів, різних думок, протиборчих релігій чи філософій.

Здається мені, що ці основоположні принципи недосяжні для керівників країни у такий хиткий час, коли тверезість - найважливіша чеснота.

Наче напились оковитої і ніяк не протверезіють.

ПЦУ утворила аж 5 монастирів на Волині і Тернопільщині. Цікаво, звідки вони візьмуть монахів? Насправді, новиною було б те, що в них з’явилися аж 5 нових монахів. До речі, а це часом не створення нових клонів-монастирів (за зразком Києво-Печерської Лаври) у тих краях, щоб захоплювати або «заходити» в монастирі УПЦ?

Загинув захищаючи Україну під Бахмутом, диякон Микола Матвієнко. Із села Гаразджа. Колись йому писав рекомендацію, до вступу у Волинську Духовну Семінарію УПЦ, священник села Піддубці Микола Лафета.

Поступив, навчався у ВДС. Був скромним, слухняним, співав у хорі. Одружився. Дружина зі Струмівки. Мають дитину. Свого часу, висвячений у сан диякона був у Володимир - Волинському Успенському соборі. Через деякий час пішов за штат. Працював на луцькому заводі Кромберг енд Шуберт. Звідти і призваний на військову службу ЗСУ.

Героїчно захищав нас із вами, бо любив. Мир вам - промовляв Іісус Христос апостолам. Мир всім - та - мир вашому дому - виголошують священники. Задля миру він пішов на фронт.

Вічна пам’ять та сердечні співчуття рідним і близьким. На світлині - крайній зліва, семінарист Микола Матвієнко.

Зі сторінки Онуфрій Куц.

Але для зазомбованих інформаційним шлаком він не герой. Він для них і для влади - прислужник Москви. Всі з УПЦ тепер без жодного розбору - вороги.
Але для мене він герой. Один із..

31 січня цього року портал Churcher оприлюднили інформацію про річні звіти “єпархій” ПЦУ за 2022 рік. Особливу увагу ресурс звернув на пункт “Статистика по монастирях”, зокрема щодо Тернопільсько-Бучацької “єпархії” ПЦУ.
“Вказаний там Свято-Петропавлівський чоловічий монастир, який фактично є зруйнованим, у звіті проходить як просто монастир без духовенства та послушників. І все, жодної згадки, жодного заходу там. Ми, звичайно, не підтримуємо занадто жорстку риторику пані Наталі Шевчук, яка звинувачує у махінаціях архієпископа Тихона, але… Служіння в цьому зруйнованому монастирі греко-католиків і відсутність будь-якої активності з боку православних викликає певні запитання”, – йдеться у повідомленні.
Нинішню ситуацію щодо цього монастиря ПЦУ прокоментувала вищезгадана Наталія Шевчук — голова ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія».
“Слава Богу, хоч хтось молиться!”, – зазначила вона стосовно того, що в “монастирі” служать греко-католики. – “Шкода, що там давно вже не було наших ревних молитвеників. Приємно чути, що є духовенство, віряни, котрі, як і я, вважають Червоногородський замок воістину святим прадавнім місцем особливої духовної сили”, – додала вірянка ПЦУ.
“Парадокс полягає в тому, що ПЦУ, за фактом, не потрібні ані монастирі, ані церковні землі, ані діючі храми, ані семінарії, якщо там не перебувають представники УПЦ Московського патріархату. Я поклала майже п’ять років свого життя після смерті Митрополита Мефодія, щоб зберегти монастир Української Автокефальної Православної Церкви святих Петра і Павла, відомий як Червоногородський замок, у власності Тернопільської єпархії. Сьогодні це Тернопільсько-Бучацька єпархія у складі УПЦ/ПЦУ, якою керує відомий на всю Україну шахрай, випущений свого часу під заставу та обвинувачений у важкому кримінальному злочині — громадянин Петранюк Тарас Іванович (архієпископ Тихон). Хто хоча б поверхово знає біографію цього клоуна, не здивується, чому святиня в такому жахливому і занедбаному стані, чому в храмі не відбуваються богослужіння, не лунає молитва і чому вдень зі свічкою не найдеш ченців ПЦУ, що так яро претендують на Почаївську та Києво-Печерську лаври! Просто цей об’єкт разом із землею Петранюк незабаром вдруге продасть, так само, як нещодавно продав гектар золотої церковної землі на Чернівецькій у центрі Тернополя”, – заявила Наталія Шевчук.

Молитва? Подвиг? Місія? - Ні, не чули про таке.

З 2014 року в УПЦ благословляли священнослужителям за богослужінням читати певні молитви - за мир в Україні, за припинення ворожнечі, під час пандемії молилися також особливими молитвами тощо.
Але на практиці багато священиків підбирали для цього молитви, як би це дивно не звучало, на свій смак. Я, до прикладу, компілював з декількох молитов одну, перекладав на українську, хоча переважну частину служби ми звершували церковнослов'янською, і читав за богослужінням, до прикладу, не "припинення ворожнечі", а "перемогу воїнів наших" чи "перемоги держави української" і т.і.
Мало того, вже у середині 2014 за одним із спільних богослужінь один із єпископів УПЦ попросив у мене роздруківки примірників таких молитов, щоб і собі такі читати і священникам роздати.
Зараз читаю собі з телефону також певну молитву, яку вже розіслав сотням священників у десяток єпархій. Навіть до єктенії додаю декілька речень, складених мною. І клірики наших єпархій спокійно читають під час літургії ці молитви, не побоюючись жодних санкцій від правлячого єпископа.

Ось ще одна різниця між УПЦ і РПЦ. Рівень свободи в УПЦ завжди був і є зашкально високий порівняно з московським варіантом православ'я.

Я не можу собі уявити в УПЦ ситуацію, подібну нижчезазначеній, яка зараз трапилася в РПЦ:

"Патриарх Кирилл, по доносу собственных прихожан, запретил в служении священника, заменившего в молитве слово «победа» на слово «мир».
Клирик храма в Люблине, иерей Иоанн Коваль изменил концовку фразы в «Молитве о святой Руси», которую РПЦ распространило по церквям для обязательного прочтения.
Вместо фразы «возстани, Боже, в помощь людем Твоим и подаждь нам силою Твоею победу» он произносил «возстани, Боже, в помощь людем Твоим и подаждь нам силою Твоею мир».
Клирика признали виновным в «самочинии» (самоуправстве). Ему запретили вести службы «до окончания рассмотрения его дела в Дисциплинарной комиссии при Епархиальном совете города Москвы»".

"Нас из стука сделал Сталин,
А Ильич из кумача"
А.Градский

Заборона УПЦ: технічні аспекти. Перше питання - закриття тисяч храмів. Якщо на заході, зокрема в Галичині, закрити доведеться від 1 до 15 відсотків храмів, то в центрі - від 50 відсотків і більше. А на сході та півдні закриттю підлягатимуть до 90 відсотків наявних православних храмів! Уявімо, що, наприклад, зачиняться церкви та монастирі в усій Одесі, або в Харкові, або в Миколаєві чи Херсоні! Ось такий планується масовий «антицерковний блекаут». Для місцевих органів, в тому числі силових, це досить серйозна проблема: процес закриття, контроль, протидія спротиву віруючих. Загонів Нацполіціі і тероборони може не вистачити… Що тоді - з фронту надсилати військових? Другий аспект - передача храмів ПЦУ. Духовенства для заповнення усіх цих приміщень ПЦУ не має. Відправи припиняться. Хоча насправді вони продовжуватимуться, тільки в інших локаціях: на квартирах, в орендованих залах, а то й прямо на вулиці біля брам рідних храмів і монастирів. Релігійне життя увійде в стан колапсу. Весь світ обійдуть відео і фото зачинених дверей тисяч церковних споруд та натовпів вірян, яких звідти вигнали і які моляться просто неба. Небезпека ще й в тім, що регіони, де це закриття буде йти на декілька сотень храмів водночас, межують із країною-агресором. Росія негайно використає ці дії задля посилення своєі пропаганди і звинувачення органів державної влади України в дискримінації власних громадян за релігійною ознакою. Під час воєнного стану державні органи зможуть припиняти відправи УПЦ через заборону масових зібрань. Але в разі непокори віруючих силові методи проти богослужінь викличуть людське невдоволення і не будуть сприяти покращенню іміджу України в демократичному світі. Ось така картина, панове.

Це написала на своїй сторінці у фейсбуці мат. Серафима (Шевчик).

Додам. У моєму місті повноцінно функціонують 4 парафії УПЦ, вони живі і активні. Є 1 парафія ПЦУ, за наповненням не дотягує до жодної, навіть найменш активної чи наймолодшої парафії УПЦ міста.
І це попри шалений тиск на УПЦ останні майже 9 років.
Можна багато чого негативного знайти про УПЦ, але працювати з реальними людьми у реальному вимірі її священники вміють набагато краще, аніж у ПЦУ.
Можу помилятися, але у всіх законопроектах проти УПЦ бачу лиш чергову спробу тиску з метою змусити до переходів в ПЦУ. Заборонити діяльність УПЦ в масштабах країни - настільки тупе наступання на історичні граблі, що я навіть припустити таке не можу.

Дурні помічають лише промахи людей і не звертають уваги на їхні переваги. Вони подібні до мух, які намагаються сісти лише на запалену частину тіла.

Абу-ль-Фарадж

ЩОДО ЄПИСКОПСЬКИХ ХІРОТОНІЙ, а чи знаєте Ви, що:

… в Команах [Κόμανα Ποντική], де у 407 р. завершив свій земний шлях святитель ІОАНН Златоуст, свого часу єпископом був священномученик ОЛЕКСАНДР Вугільник (пам’ять – 25 серпня), котрий був одноосібно рукопокладений в сан єпископа святителем ГРИГОРІЄМ Чудотворцем, єпископом Неокесарійським (пам’ять – 30 листопада), який взагалі був поставлений на єпископа «дистанційним» чином преподобним ФЕДИМОМ, єпископом Амасійським (пам’ять – Сирна субота). І хоч «очно» Григорія вже пізніше рукопоклав наступник Федима єпикоп РЕДИМ, але і там це було одноосібно. От такі цікаві були обставини для таких хіротоній, АЛЕ НЕ ВСІ ПОДАЛЬШІ В ІСТОРІЇ ПОДІБНІ «МОНО»-ХІРОТОНІЇ МАЛИ ДІЙСНО ТАКІ ОБСТАВИНИ.

"Небольшое размышление о христианстве в Америке.
Обычно принято думать, что запад далеко ушел от веры в Бога, что вся жизнь и все надежды человека вращаются вокруг денег и земного благополучия. Признаться я и сам когда-то так думал. Но пожив какое-то время в Канаде и Америке я полностью переосмыслил это мнение.
Если сказать коротко, то по статистике в воскресный день в отдельно взятом городе церкви посещает больше людей чем все спортивные мероприятия в том же городе. А спортивные мероприятия тут очень любят. Примерно 30% населения регулярно ходит в церкви. На каждой заправке продаются Библии, и не только Писание но и… толкования и каждодневные размышления с молитвами. Храмов много, не редкость когда в небольшом городе рядом могут находиться сразу несколько громадных церквей. И в воскресные дни их парковки набиты до отказа.
На радио в обычном fm диапазоне всегда есть несколько качественных радиостанций с христианскими проповедями и песнями. Проповеди, кстати, отнюдь не скучные.
Если мы захотим что то почитать о том, как можно устроить общину, и попробуем что то поискать об этом на Амазоне, то мы удивимся количеству книг на английском языке написанных специально для пасторов и церковных лидеров. Есть и католические, и протестантские, и даже православные авторы. Есть много книг о разрешении приходских конфликтов, о врачевании приходских болезней, о целепоставлении церковной жизни, работе с детьми и подростками, десятине и содержании прихода и многом другом. Это говорит только об одном-что есть неподдельный интерес к приходской общинной жизни. А раз интерес есть, то и жизнь есть.
Я не говорю о том, что даже епархиальные собрания-это не скучное выслушивание ежегодного отчета епархиальных отделов, а интересные лекции о жизни церкви с вопросами и ответами и возможностью поделиться своим опытом и научиться у собратьев."

Взяв зі сторінки Andrey Syrkin .
Завжди легше думати про свою обраність, виняткову духовність на відміну від "загнивающего Запада", прямо одне задоволення так думати.
Роздуми фарисея у храмі з притчі - просто дитячі забави порівняно з цим.
А життя оперує зовсім іншими фактами. І православний священик із США ставить перед такими ревнителями батьківських передань непросту задачу, чесно сказати собі, а чи є у нас на більшості парафій справжнє, живе життя? Чи парафії існують лиш у режимі переполовиненого вікенду? Чи є цікавість до екзегези? До інших різноманітних форм діяльності на парафії?
Небагато є таких парафій, хоча вони таки існують, але не у тій кількості,як би хотілося.

Це все цікаво і пізнавально.

Цивілізовано. Аж незвично.
Невже так можна?

"⚡️ ВІРЯНИ ПАРАСКЕВСЬКОЇ ПАРАФІЇ УПЦ ПРОГОЛОСУВАЛИ ПРОТИ ЗМІНИ КОНФЕСІЇ

У Новому Корці прихильники ПЦУ зібрали збори, щоб перевести Параскевську парафію УПЦ в ПЦУ, однак через брак голосів, їх задум зірвався. Релігійна громада УПЦ залишилась вірною Блаженнішому Онуфрію. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

12 лютого 2023 року на подвір‘ї Параскевської церкви Нового Корця відбулися збори релігійної громади УПЦ. Збори ініціювали місцеві активісти ПЦУ, які на порядок денний винесли питання, щодо зміни конфесії.

“Оголошення у соціальних мережах, щодо скликання зборів про перехід в ПЦУ розмістили за кілька днів у місцевих групах. Люди активно реагували на цю ініціативу, дискутували. Відтак до храму зійшлися не лише прихожани парафії, а й люди, котрі до неї не мають жодного відношення, прийшли понад 20 чоловіків із місцевої самооборони”, – коментує благочинний Першого Корецького благочиння протоієрей Андрій Дячек.

Як розповідають очевидці, збори відбулися після недільного богослужіння. Першим до усіх звернувся староста Нового Корця Микола Грабовський і просив вирішити питання, щодо зміни конфесії, без бійок та згідно із законодавством країни. До керівника громади дослухались, атмосфера зборів була не надто агресивною.

Далі протоієрей Олександр Опанасюк, настоятель Параскевської парафії наполіг, щоб у зборах брали участь лише прихожани, отець запевнив, що знає всіх особисто.

“Активісти ПЦУ впродовж усією служби проводили реєстрацію своїх людей, ми це побачили, теж почали складати списки, але батюшка вчинив дуже добре: кожен, хто брав участь у голосуванні, свій голос мав підтвердити підписом. Списки лежали на сходах, віряни УПЦ підіймалися, таким чином засвідчуючи голос не лише підписом, а своєю присутністю. Прихильники ПЦУ на такі умови погодились, коли ж дійшло до справи, відмовились підійматися на сходи”, – розповідає пані Надія, вірянка УПЦ.

Під час голосування за зміну юрисдикції, прихильники ПЦУ не набрали необхідної кількості голосів. А це означає, що переходу в ПЦУ не відбулося, адже порядок реєстрації рішення про зміну підпорядкування та внесення відповідних змін або доповнень до статуту релігійної громади встановлено в ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» :

“Рішення про зміну підпорядкування та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади”.

Настоятель Параскевської парафії констатував, що перехід не відбувся та релігійна громада УПЦ залишається вірною Блаженнішому Онуфрію. Представники ПЦУ погодились із рішенням, розійшлися по домівках.

На сайті: https://rivne.church.ua/2023/02/12/viryany-paraskevskoyi-parafiyi-upts-proholosuvaly-proty-zminy-konfesiyi/

А у Требухові поки що далеко до цивілізованого суспільства, принаймні так це є з огляду на варварську поведінку рейдерів.
Ось думка священника Петра Котюка з цього приводу:
"Мене питають,чому ви не "переходите" до ПЦУ?
....
При всій повазі до моїх знайомих та друзів з ПЦУ(з якими ми постійно спілкуємось і поважаємо один одного),з такими придурками мені не по дорозі,які виламлюють двері історичного храму,зводять наклепи на священника і т.п."

А це вже пише настоятель храму,з дверей якого "ревні віряни" ПЦУ вирізали древні замки:

"Це нелюди, вандали і безбожники, в яких немає нічого святого" - вірні УПЦ с. Требухів просять про допомогу❗

"7 лютого люди, які називали себе прихильниками ПЦУ, разом з так званим «священником» ПЦУ увірвалися до нашого храму.
Перед цим виламавши ломами двері нашого храму.
Краще сказати нелюди. Тому що людьми назвати цих осіб язик не повертається.
Це нелюди, безбожники, сатаністи, вандали і дикуни. Для них немає нічого святого", — настоятель Покровського храму УПЦ села Требухів отець Михаїл Павлюк.

Я так дивлюся, передумови для діалогу і об'єднання ПЦУ створює аж надто активно.

Відео за посиланням.

https://fb.watch/iEVqW6fyCi/

2️⃣0️⃣0️⃣0️⃣0️⃣:0️⃣
На користь перемоги віри, надії та любові.
Любові до Церкви, віри в Україну, надії на порозуміння❤️‍🔥

Друзі, це наша спільна маленька перемога над апатією та безнадією. Адже, ви чуєте, звідусіль лунає: «Безглуздо сподіватися, марно рипатися, буде так, як "на горі" вирішать».

І все одно кожен із нас, розуміючи глибоко в душі, що наш маленький голос не здатний переломити ситуацію, рухається вперед з однією думкою: «Хто відвалить нам камінь від Гробу?..»

Господь переможе. І захистить Свою Церкву.
А ми кожен на своєму рівні просто робимо що можемо.
***
Сьогодні рівно місяць, як петицію на захист Української Православної Церкви зареєстровано на сайті Уряду. На сайті петицій до Президента України її прийняти відмовилися.

Потрібно ще 5️⃣0️⃣0️⃣0️⃣ підписів і документ набере необхідну кількість голосів. Кабінет Міністрів буде готувати нам відповідь — чи готові урядовці враховувати думку громадян України, які просять не забороняти їхню релігійну конфесію.

Зробимо це!

Петиція тут: https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/4953

А тут під відео інструкція, як обійти технічні помилки на сайті Кабміну і все ж таки її підписати: https://youtu.be/Z3GOKKRgoio

Це рекомендації зі сторінки Діалог.тут

Прямо зараз у Білогородці. На "добровільних переходах в ПЦУ" без бензопили чи болгарки ніяк не обійтися.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02J8hVJvh1FreyJT9RGSFoHRSt3R5vztJWz5uwxSc1hiDdRRr1xZZLKP435rP7YweQl&id=100004892319660