А два Статути про управління для однієї Церкви — це як дві Конституції для однієї держави?

Трохи поцікавилися, як справи в сусідньої конфесії.

Ловіть цікаві спостереження ректора КДАіС архієпископа Сильвестра про те, як Православна Церква України готується жити за двома Статутами одразу.

https://lavra.ua/uk/shhodo-ostannih-zayav-kolishnogo-yiyi-naselnika-arhimandrita-avramiya-lotisha/ - Лавра прокоментувала заяви колишнього її насельника архім. Авраамія, який дав на днях інтерв'ю Радіо Свобода

Сьогодні у село Недра, де я ще не так давно був настоятелем, приходили, зі слів парафіян, якісь військовослужбовці (чи просто одягнені у військову форму особи, хто їх знає?) зі зброєю в руках. Розкидалися, як мені повідомили віряни, словами "ви московська церква" тощо, обзивали колаборантами і т.і.
Документів жодних, як то у нас і заведено при втручанні у життя парафій УПЦ, не пред'являли, причин відвідин не пояснювали.

Шукаю-шукаю навкруги - в якому саме місці ми вже Європа? Хамство і ницість.
Це ж настільки просто - не втручатися у релігійну сферу! Простіше не придумаєш!
Ну, втрутилися у життя Лаври, сіли в калюжу, перетворили центр паломництв і постійної молитви на концертний майданчик-невдаху, бо ж люди на таке до Лаври не йдуть зараз і не підуть потім.
Відбирають храми в УПЦ для того, щоб там лиш мухи з павуками да миші молилися, бо ж люди також не підуть до рейдерів на молитву.
Забороняють нам відспівувати загиблих воїнів, а ми, на прохання родичів, завершуємо потім заочне відспівування.
Європа!

Прочитав новий матеріал каналу Діалог.Тут. Вкотре висловлюю свою повагу до модераторів і авторів каналу за підбір тих тем, про які в церковному середовищі не поспішають піднімати дискусії. Так от, після прочитаного матеріалу ( https://www.dialogtut.org/v-nashem-hrame-prynyaly-reshenye-pomynat-patryarha/ ) не можу промовчати. Все це якась тотальна печалька.
І виглядає ця печалька приблизно так.

Настоятель (саме керівник столичної парафії, як я розумію, давав інтерв'ю у цьому матеріалі) збирає парафіян після Собору УПЦ і разом із вірянами вирішує не підкорятися Собору і своєму безпосередньому єпархіальному архієрею, тобто митрополиту Онуфрію, знаючи, що неспомин патріарха просував у Феофанії особисто Блаженніший. (Уточнення. Священник, виявляється, не столичний, з провінції, це означає, що своїми діями він підставляє не лише Блаженнішого, а й свого правлячого архієрея. Подвійний удар).

Після такого парафіяльного собору під дубом, вони спокійно продовжують поминати на службі не лише ПК, але і БО, звісно ж забувши про те, що вони ось таки щойно плюнули на нього своїм відкритим нехтуванням його архієрейської влади. Плюс підставили його під удар недоброзичливцям.

Далі настоятель продовжує мутити воду спогадами про старця Зосиму і про його вкрай неоднозначні висловлювання, байдуже, що настоятель нібито тримає від цих слів дистанцію, але ж він їх цитує з повагою і розумінням. Хоча насправді ці слова - чистої води маніпуляція свідомістю простих вірян, залякування і неприкрите розшаркування ніжкою перед Москвою.

Далі священник начебто дотично і ненав'язливо нагадує, що, взагалі-то, згідно з апостольськими правилами ВСІ мають згадувати патріарха на службі, забуваючи про те, що насправді правила передбачають спомин лиш свого правлячого архієрея і не більше.
Я, до прикладу, завжди казав своїм парафіянам, що доки я на літургії згадую ім'я свого єпископа, в даному випадку митрополита Бориспільського Антонія, можете бути спокійні. Навіть якщо я не згадаю митрополита київського Онуфрія, біди ніякої не буде, а спомин патріарха - це завжди була помилка, перебільшення і класична імперська звичка зациклити маси на світському чи духовному одноосібному лідері. До правил Церкви це не має жодного відношення.

Далі в інтерв'ю священник ще й встигає відкрито заявити про свою незгоду з рішенням Собору у Феофанії. Чудово. Але чим він може обгрунтувати свою непокору? Незгода може бути, можна написати листа до Блаженнішого, можна підняти певну дискусію з цього питання. Але до цього часу однак виконувати рішення собору. Бо це і є практика Церкви. Натомість маємо справу з якимось викривленим розумінням соборності в Церкві.
Юрій Лоза, приміром, не згоден із тим, що планета Земля має овальну форму. Він переконаний, що Земля пласка. Але ж він таке стверджує сам по собі та не підставляє інших артистів такою дивною позицією.
А коли щось дивне стверджує один зі священників УПЦ, то тим самим частково підставляє і всіх. Бо Церква - соборний організм.
У мене ще багато рефлексії на це інтерв'ю, але то вже надто багато слів буде.

Я категорично не підтримую позицію цього священника, який під час інтерв'ю вміло приховував свою церковну недисциплінованість і неповагу до власного ж архієрея блаженними банальностями.

Загальні враження від інтерв'ю негативні. Слизьке і неприємне.

Митрополит Іларіон Огієнко, як пише телеграм - канал Історія української церкви, в своїй праці "Старець Паїсій Величковський", виданої в Канаді в 1975 році, підкреслює, що преподобний Паїсій Величковський, завжди вважав себе українцем, де б він не подвизався. Ось що митрополит в своєму дослідженні пише:
" Ось іще одна українська ознака старця Паїсія. Українське духовенство на відпустах (літургії) згадувало тільки своїх українських святих. Так, знаємо, що старець Паїсій Величковський, бувши настоятелем Нямецького молдавського монастиря, на відпустах згадував тільки святих української церкви: преподобних Антонія і Феодосія і інших чудотворців печерських, княгиню Ольгу, князя Володимира.
Отже, старець Паїсій Величковський на відпустах згадував тільки українських святих, а це значить, що почував себе зв'язаним не з російською церквою, а з українською, і не відривався від неї на чужині. І на Афоні, і в Молдавії старець був тільки українцем".
Нагадую, що нижній приділ нашого храму - Паїсіївський. Тому й пишу

Чесно кажучи, я зовсім не дратуюсь щорічним осіннім подіям в Умані. Тим більше, що я там не живу. Це проблема жителів міста.
Але на тлі заборон проведення хресних ходів УПЦ це виглядає, м'яко кажучи, нерівноправно.
А це означає, що з демократичними принципами у нас тугувато

Монахиням Кременецького монастиря влада відключила електропостачання.

18 вересня влада відключила електрику в Богоявленському Кременецькому жіночому монастирі УПЦ. Декілька співробітників Тернопільобленерго приїхали та знеструмили обитель.

Слід зазначити, що до однієї лінії електропостачання були підключені як споруди, на які претендує державний заповідник, так і новобудови, які належать монастирю і щодо яких не існує жодних підстав для знеструмлення. Однак представники місцевого РЕСу відключили від світла всю обитель, чим вчинили відверто незаконні дії. Наразі в обителі проживає 80 монахинь, значна частина яких вже похилого віку.

«Відключення келій від електропостачання в осінньо-зимовий період має всі ознаки тортур. Прошу утриматися від незаконних дій щодо відключення келій від енергопостачання», − написала ігуменя.
Докладніше.

Католик за віросповіданням, філософ Андрій Баумейстер заступився за УПЦ.

На його авторському YouTube-каналі вийшов новий відеоролик «Судьбы православия в Украине: вызовы и роковые ошибки. От Томоса (2019) до 2023 года».

«Я понимаю, что многих из вас расстроило то, что я говорю. Некоторых очень сильно расстроило. Некоторых поддержало. Но я философ, я христианин, я должен всё-таки стараться использовать свои знания, свой опыт, свои ощущения, и делиться с вами так, как считаю необходимым».

Такими словами завершується майже годинна лекція сучасного українського філософа Андрія Баумейстера, яку ми наполегливо рекомендуємо до перегляду.

Окрім того, що вона цілковито йде проти нинішнього інформаційного мейнстріму, де УПЦ є ледь не головним і не єдиним «ворогом кожного порядного українця», в ній розставлені чіткі й по-людськи зрозумілі адекватні акценти.

«Давайте будем патриотами, но при этом свободными, исполненными достоинства людьми, которые могут свободно выражать свои точки зрения, зная, что за их точки зрения их не будут судить; что мнения судить нельзя, что мировоззрение неподсудно…»

Ціла година спокійного інтелектуального розмірковування в дусі любові — не пропустіть😌

Висновки комісії ДЕСС щодо УПЦ не переконливі та мають упереджений характер

Німецький католицький богослов та викладач Мюнстерського університету Томас Бремер відповів на прохання «Мирян» проаналізувати висновки «експертної комісії» ДЕСС щодо знайдених нею «зв’язків» УПЦ з Московським патріархатом.

Його вердикт однозначний – документ ДЕСС упереджений та не може розглядатись як підтвердження церковно-канонічного зв'язку УПЦ з МП:

«Доповідь експертної комісії має істотні недоліки та недоліки як у методологічному, так і фактичному відношенні. Він бере до уваги факти, які говорять на користь певного результату, та ігнорує інші. Його оцінка має упереджений характер і спотворює наведені факти. Він не пропонує жодних позитивних доказів того, що УПЦ, як і раніше, є частиною РПЦ. Отже, цю доповід не можна розглядати як підтвердження (церковно-канонічного зв'язку з МП – Прим.), її висновки не переконливі».

Основні тези листа др. Бремера:
• В статуті УПЦ після Собору 2022 року більше немає жодних згадок про її належність до РПЦ.
• Той факт, що УПЦ на даний момент не має прийнятого в Православ’ї статусу (автокефалія, автономія тощо), не може впливати на свободу її віросповідання. Це питання взаємодії в середині Церков, але не справа держави.
• Комісія ДЕСС замість аналізу доказів в своїх висновках займалася «гаданням, робила гіпотетичні припущення, говорила про потенційні дії та оперувала непідтвердженими фактами».
• УПЦ стверджує, що розірвала відносини з МП після Собору 2022 року. Тому і вивчатись мають тільки документи після цієї дати. ДЕСС же досліджувала документи, яким більше 30 років. По словам Бремера, «вони не можуть бути інструментом для тлумачення нового статуту».
• Жоден документ РПЦ не може бути доказом чогось щодо УПЦ, особливо якщо такий документ існував до травня 2022 року. Документація з боку РПЦ та Росії (або будь-якої іншої країни) не може мати юридичну силу при оцінці українською стороною того чи іншого питання тому що таким чином РФ може впливати на українські політичні та адміністративні рішення.
• ДЕСС не має повноважень розмірковувати, яким повинен бути канонічний статус релігійної організації, а тим більше – примушувати її до набуття цього статусу (автокефалії). Це є прямим порушенням свободи релігії. Навіть якби УПЦ існувала в ізоляції, відокремлено від решти православних Церков, державна влада все одно мала б визнати її. Богослов вказує на досвід УПЦ КП, яку в Православ’ї ніхто не визнавав протягом всього її існування, але, тим не менш, «перебувала у повній відповідності до українського законодавства».

Телеграм канал Миряни.

"Кожен, хто йде в житті власним шляхом – герой. Він вище, ніж тисячі інших, які здатні тільки розмовляти про прекрасні ідеали і не готові заради них нічим жертвувати."
Герман Гессе

«Усе, що відбувається зараз довкола Києво-Печерської Лаври, виглядає як агонія. Уперті українські віряни для чогось моляться під стінами відібраної в них святині, не бажаючи прийняти дійсність як вона є.

Виявляється, не зовсім так.

Пройшла інформація, що на групу юридичних компаній, відповідальних за рейдерство, зайшла велика сума грошей. Була думка, що на решту київських храмів. Виявлося — на Лавру.

Її збиралися «взяти за три дні». І навряд чи розраховували бюджет на понад 7 місяців активного протистояння.

Це важливо знати, щоб орієнтуватися й розуміти: поки тримається Лавра, відкладається захоплення решти київських монастирів і храмів. Щойно захисники здадуться, за лічені дні рейдери розпочнуть наступні кроки».

З нашого сьогоднішнього тексту: https://www.dialogtut.org/my-protystoyimo-ne-aktyvistam-chy-narodu-ukrayiny-a-miljonnym-byudzhetam

Дивно, що для багатьох людей Христос - Бог ненависті і непрощення. В різних конфесіях. І, як бачу, в моїй також, як не прикро. Такі люди постійно у "правдивому гніві" продукують прокльони на ПЦУ чи державних мужів, аж ніяк не вбачаючи в цьому відмову від живого християнства, релігії любові і всепрощення. Ми бачимо неправду, стоїмо за свій вибір, виборюємо своє право на молитву, але не вершимо суд над тими, хто не у нашій владі, а у владі Божій.

Христос ніяк не асоціюється у мене з агресією, зі злобою. Він не вчив відбирати храми і бити людей, виганяти їх з місць молитви, не вчив позбавляти людей права на молитву. Він вчив благословляти і молитися за тих, хто ненавидить нас і проклинає нас. Неправда, яка рухає іншими, не дає нам право на зречення Христових заповідей. Навпаки, заклики до діалогу під час їхнього безумства - вияв євангельського духу посеред очманілого світу без любові.
Переговори завжди краще від релігійної війни. І проблему ПЦУ і УПЦ однак краще вирішувати не через болгарки, рейдерство і антицерковні закони, а через спроби діалогу і спокійні перемовини. І з державними органами також. Знаю, що такі спроби час від часу з'являються.

На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну ми всі мали надію на об'єднання всіх всередині країни заради спільної мети - перемоги.
Звісно, через варварство рейдерів, через побиття наших парафіян, через релігійний бандитизм і захоплення храмів, особливо через ситуацію по Лаврі, ймовірність виникнення поля для перемовин впала майже до нуля.
Але інших шляхів немає. Тільки християнський діалог. Навіть з тими, хто поводяться не як християни.

До Римлян 12:17-19.
Нікому не відповідайте злом за зло. Дбайте про те, щоб робити добро на очах у всіх людей. Якщо це можливо і якщо це залежить від вас, живіть у мирі з усіма людьми. Любі друзі, не будьте мстивими, краще залиште місце гніву Божому. Адже сказано у Святому Писанні: «Мені належить помста. Я відплачу, — говорить Господь».

Прикро, але хіба може бути інакше після злочинного захоплення?

СИТУАЦІЯ ПІСЛЯ ЗАХОПЛЕННЯ ХРАМУ УПЦ У БОРТНИЧАХ, КИЇВ. 20.09.2023

◾️«З Божою допомогою, ми 3 тижні звершували богослужіння просто неба. Кожного дня Божественну Літургію біля стін нашого храму.
Але, коли виникла ситуація, почалися сипатися між місцевими погрози різного толку, було прийнято рішення. По благословенню намісника монастиря у Бортничах архм. Варлама, ми з парафією перейшли до нього для звернення наших духовних потреб.
Молитва продовжується.
Нажаль, доводиться констатувати той факт, що вже ось 2 неділі люди і в 9 ранку проходили повз церкви — ворота зачинені, і в 10, і в 11, і в 12…
Ворота зачинені. Ніяких там ні служб, ні інших дійств не проводиться.
Але наша громада, яка є законним власником всього, продовжує своє духовне життя», — розповів настоятель захопленого Покровського храму УПЦ у Києві о. Олексій Годун.

⚡️Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні отримала інформацію про побиття та інші утиски вірян УПЦ у місті Носівка.

2 жовтня 2023 року невідомі особи в камуфляжі та представники ПЦУ захопили та пограбували Свято-Троїцький храм у місті Носівка Ніжинської єпархії. Наступного дня, коли парафіяни Української Православної Церкви молилися перед зачиненим парканом свого храму, чоловік у військовій формі жорстоко побив одну із вірянок. Про побиття віруючої, а також про інші утиски, які зазнають віряни УПЦ у Носівці, було повідомлено Моніторингову місію ООН з прав людини в Україні. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на пресслужбу Ніжинської єпархії.

2 жовтня, уночі, перед настанням комендантської години, парафіяни Свято-Троїцької церкви міста Носівка побачили у вікнах свого храму світло. У зв’язку із цим вони прийшли до своєї церкви, щоб з’ясувати, що там відбувається, однак потрапити на храмове подвір’я їм не вдалося, оскільки доступ до храму був заблокований невідомими людьми у камуфляжі та представниками поліції. На питання про підстави для недопуску парафіян до святині поліціянти відповіли, що тепер храм належить «територіальній громаді міста».

На місці подій були також присутні немісцеві клірики ПЦУ та активісти. Деякі з них відзначилися агресивною поведінкою; зокрема, активістка Т. Зезюлькіна, яка чомусь була допущена поліцією до храму, нападала на вірян УПЦ і намагалася розбити телефон, на який велася відеофіксація. Слід зазначити, що поліція не завадила їй вчиняти відверто хуліганські дії.

В ході рейдерських дій зловмисники вдерлися до вівтаря і вчинили наругу над святим престолом і святинями, які були на ньому.

Також невідомими особами були винесені з храму богослужбові речі.

Наразі доступ до храму для молитви закритий.

3 жовтня віруючі Української Православної Церкви зібралися на молитву перед зачиненим парканом свого храму. Під час богослужіння чоловік у військовій формі, який сприяв захопленню Свято-Троїцького храму, напав на одну з вірянок УПЦ та завдав їй тяжких тілесних ушкоджень.

Як показало медичне обстеження, постраждала отримала забій грудної клітки, перелом ребер зліва, забій лівого передпліччя.

До побиття вірянка отримувала відкриті погрози від осіб, які незаконно захопили місцевий храм. Її лякали переслідуваннями, побиттям та позбавленням життя.

Варто також зазначити, що перед нападом на потерпілу священник ПЦУ намагався відвести її убік від вірян, які молились перед огорожею храму.

За фактом вчинення злочину було подано заяву до правоохоронних органів. Однак співробітники місцевого відділку поліції ще досі не внесли дану заяву до реєстру злочинів.

Також погрози та образи зі сторони прибічників ПЦУ звучали і на адресу інших вірян Української Православної Церкви.

У зв’язку із даним кричущим інцидентом, а також відсутністю належної реакції зі сторони місцевих правоохоронних органів про наявні у місті Носівка порушення прав людини на релігійному ґрунті було повідомлено Моніторингову місію ООН з прав людини в Україні.

Представники ООН повідомили, що будуть стежити за ходом розслідування зафіксованих злочинів з метою внесення фактів порушень прав людини на релігійному ґрунті в моніторинг і доповідь про ситуацію з правами людини в Україні.

‼️У доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини заходи української влади проти УПЦ внесено до переліку порушень прав громадян.

Уряд та місцева влада України вжили ряд заходів, спрямованих проти Української Православної Церкви. Про це йдеться у доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

До заходів, спрямованих проти Української Православної Церкви, у вказаній доповіді, зокрема, відноситься розірвання державою договору оренди споруд Києво-Печерської Лаври.

Окрім того, Управління Верховного комісара ООН з прав людини задокументувало 10 випадків фізичного насильства та 6 випадків погроз на релігійному ґрунті.

«При цьому напруженість була особливо високою у березні та квітні 2023 року», – йдеться у доповіді.

Також УВКПЛ звернуло увагу на переслідування священників УПЦ на захоплених Росією територіях.

Зокрема, у доповіді повідомляється про те, що на окупованій території російські збройні сили затримали священнослужителя УПЦ, місцезнаходження якого станом на 31 липня 2023 р. залишалося невідомим.
На сайті.
In English.
На русском.

Голос українки із-за кордону:
Переважна більшість дітей і молоді, які провчилися в європейських школах і університетах ці 1.5 роки війни, вже не хоче повертатися додому. Вони звикли і їм подобається. Батьки ради дітей сидять ще закордоном і серце їхнє розривається, бо хочуть в Україну, але мусять ради дітей бути закордоном. І так в Україні мало людей живе, люди вертатися не хочуть або й не можуть, а влада ще й Церкву хоче заборонити. Хто туди поїде в ту Україну таку? Що вони роблять? Ще ж справжня зрада, пряме шкідництво країні. Це ж ще один аргумент сидіти там і не повертатися в таку країну, де навіть в свою Церкву не можна буде піти.

https://spzh.news/ua/zashhita-very/76278-demohrafichna-katastrofa-znishchennja-upts-jak-shljakh-do-znishchennja-ukrajini - актуальна тема, рекомендую ознайомитися, щоб розуміти що країну чекає в майбутньому, і відповідно, яких помилкових дій не слід робити тепер, щоб не погіршити ситуацію