Прес-секретар Запорізької єпархії УПЦ протоієрея Геннадій Елін звернувся у публічному просторі до вірян УПЦ з пропозицією підписати його звернення до Блаженнішого Митрополита Онуфрія, де йдеться про прохання розглянути на Синоді питання заборони у священнослужінні клірика Дніпропетровської єпархії прот. Андрія Пінчука.

Насправді, таке публічне звернення свідчить лиш про те, що о. Геннадій вирішив здійснити якийсь організаційний переворот в УПЦ. Відколи це клірик іншої єпархії бере на себе сміливість перескакувати через голову свого єпископа, зневажати владу правлячого архієрея Дніпропетровської єпархії і писати подібні звернення, які, насправді, принижують тільки самого автора листа? Якщо ж це звернення написане з ініціативи правлячого єпископа Запорізької єпархії, то ситуація кращою не стає - один архієрей вказує іншому, що робити зі своїм кліриком. Нонсенс і субординаційний безлад.

У нас з о. Андрієм немало точок, де ми точно не знаходимо повний консенсус. І форми та методи вираження власної позиції у нас теж різняться.
Але я думав, що у нашій Церкві все-таки є місце для розмови, для діалогу, для існування різних точок зору. Якщо користуватися одними лиш заборонами, "всєх запрєщать" без жодних кроків до ймовірної спокійної розмови наживо, то у Церкві живих і активних священників зовсім не залишиться. Будуть лиш системники, які навчилися виживати підлаштовуючись.

Буду вкрай засмучений будь-якій серйозній реакції вірян чи священноначалія на це, з усіх боків недолуге, звернення.

І якщо Запорізька єпархія хоче зберегти обличчя, краще би завтра вранці ми почули, що сторінку о. Геннадія зламали і "то всьо рассійскіє спєцслужби".

З різницею у 62 роки…

10 березня 1961 року Києво-Печерська Лавра була закрита під приводом «ремонтно-реставраційних робіт».

10 березня 2023 року стало відомо про лист керівництва Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» на адресу Києво-Печерської Лаври з вимогою виселитися з обителі до 29 березня.

За останні сто років ченців виганяли з Лаври двічі — Микола Мітрохін.

Кожного разу, коли Лавру повертали Церкві, виявлялося, що деякі із тих, кого минулого разу вигнали, ще живі — і вони туди поверталися. На відміну від тих, хто гнав ченців, використовуючи владу і силу. На це у своєму пості у Facebook звернув увагу науковий співробітник Центру вивчення Східної Європи при Бременському університеті (Німеччина) Микола Мітрохін, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

«УПЦ, а значить українське чернецтво, офіційно почали виганяти із Києво-Печерської Лаври. За останні сто років — це вже було двічі – наприкінці 20-х років, потім за Хрущова.

Кожного разу, коли Лавру повертали Церкві, виявлялося, що деякі із тих, кого минулого разу вигнали, ще живі — і вони туди поверталися. На відміну від тих, хто гнав ченців, використовуючи владу і силу.

Але тих, хто думав, що Церкву можна “закрити на ключ”, пограбували, зробити музей і написати в газеті, що таким є “рішення народу” – історія нічому не вчить. Особливо, якщо її не знають», – написав науковець.
На сайті: https://bit.ly/402JAcN

Історія повторюється двічі: один раз – у вигляді трагедії, другий раз – у вигляді фарсу.

Фарс - вистави у бурлескному театрі з непристойним, беззмістовним комедійним видовищем.
Щось мені підказує, що зараз відбувається чергова беззмістовна вистава.

Не хочеться порушувати такий стійкий міжюрисдикційний мир, але маю питання, чому лише УПЦ бентежить те, що мощі Печерських преподобних чудотворців сприймають просто експонатами, а не всеправославними святинями? Для інших православних юрисдикцій все нормально ― експонат, так експонат?

Відео для тих, хто шукає винних. Шукайте серед представників влади різних десятиліть, а не деінде.
https://www.facebook.com/reel/1255219528683333?s=yWDuG2&fs=e

Для того, щоб знайти ворогів, не поспішай оголошувати війну. Достатньо просто почати говорити те, що думаєш.

Мартін Лютер Кінг

Не розумію, чому ми пишемо "Патріарх Алєксій" чи "Митрополит Кіріл". Разом із редакторкою Ольгою Васильєвою думаю, що ми маємо всі ці імена писати в український спосіб.
"За традицією українці, білоруси та росіяни пристосовують імена одне одного до своїх фонетико-морфологічних систем.

«Український правопис», § 144 «Слов’янські прізвища та імена»:

«Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артéм, Микóла, Олексáндр, Семéн, Вíра, Катери́на, Світлáна; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури — такі, як Алéсь Адамóвич, Пятрy‌сь Брóвка, Ри́гор Бородy‌лін та ін.».

Білоруське Уладзімір ми пишемо Володимир, а вони наше Володимир напишуть тільки Уладзімір. Так само й українське Ольга вони напишуть Вольга, як і російське Анна напишуть Ганна. Російське Александр та білоруське Аляксандр українці пишуть Олександр.

Зараз багато хто пише «владімір путін», «сєрґєй шойґу», «євґеній пріґожин», аж кров з очей. Доктор філологічних наук, академік Богдан Ажнюк переконаний, що форми імен у російській транскрипції (Пьотр, Раіса, Сєрґєй тощо) суперечать фонологічним засадам української мови і стимулюють ерозію її фонетичної системи.

Не просто стимулюють ерозію. Називаючи володимира владіміром, ми легітимізуємо російську фонетику в нашій мові. Боремося з кальками та суржиком і водночас вводимо в мову владіміров та сєрґєєв?

Президента Білорусі тоді треба теж називати аляксандр лукашенка, але цього ніхто робить. І якщо хтось каже й пише назву держави Бєларусь, то й мова тоді мала б бути бєларуська і народ — бєларуси. Треба бути послідовними.

А як тоді називати Миколу Гоголя? Він сам себе називав Нікалай Ґоґаль, то й ми так будемо? А Іван Мазепа взагалі підписувався Іоаннъ. Путін теж називає себе владіміром і вважає, що української мови не існує. То зробимо йому приємно, називаючи його так, як він хоче?

Дехто запитує, звідки такі привілеї для російської та білоруської мов, адже польський Міхал, Анджей та Пйотр не стають у нас Михайлом, Андрієм та Петром.

Навпаки, привілеїв немає, для російської так точно. Білоруська — найближча до нас мова (84 % лексичної спорідненості), але ми записуємо Кастуся Каліновського чи Якуба Коласа в білоруському звучанні — це і є привілей. А російським персонажам ми історично не даємо жодних шансів звучати в нашій мові російською, і так має бути далі. Жодних міхаілов, андрєєв, пьотров, владіміров і катєрін!

Говорімо та пишімо по-українському!"

"Мне ситуация с Лаврой напоминает первый том «Атлант расправил плечи». Кто не читал-обязательно прочтите.
Братия Лавры-это уникальный организм. Они прямые преемники еще дореволюционных традиций. Они уникальные носители лаврской традиции, начиная от быта и заканчивая пением.
Если их убрать-останутся стены, купола, корпуса- но это будут просто здания.
Что бы из наполнить нужны такие же горящие духом ребята, которые будут готовы всю свою жизнь посвятить такому служению. С этим проблема. Так как второго Поликарпа в природе нет. Равно как и остальной братии. Они уникальны.
Те кто их выгонит-они как будто картину Джоконды в сырой сарай переставят. Это прямой вандализм.
А для братии-может так спасительнее будет. Гонят вас из одного города-идите в другой. Много новых возможностей открывается, когда ты уходишь из обжитого и привычного места. Уверен, они и из сырого сарая сделают Лувр"

З Фб - сторінки о. Андрія Сиркіна, США.

Коментар ВЗЦЗ УПЦ у зв’язку зі зверненням очільника ПЦУ до монахів Києво-Печерської Лаври

18 березня 2023 року очільник ПЦУ Епіфаній (Думенко) звернувся до братії Києво-Печерської Лаври УПЦ із закликом переходити в ПЦУ.
У зв’язку з цим вважаємо за необхідне повідомити наступне.
Нагадуємо, що відповідь на подібні заяви Епіфанія самі ченці Києво-Печерської Лаври дали ще 27 січня 2023 року, де заявили, що «ми були, є і будемо в Істині і вірними своїй канонічній Церкві та її Предстоятелю — Блаженнішому Митрополиту Онуфрію» і в ПЦУ не підуть.
В Лаврі проживають ченці, які є громадянами України. В Лаврі живуть українці, українське чернецтво, а не російське, як про це часто неправдиво говорять в наших ЗМІ. «Влади московського патріархату» в Лаврі не було і немає.
Маніпуляція і лукавство цього звернення полягає в тому, що з однієї сторони автор заявляє про необхідність вигнання з Лаври «московського патріархату», до якого він очевидно відносить лаврських монахів, але якщо ПЦУ отримає Лавру, то ченці, які раніше за твердженням очільника ПЦУ були «московськими», перетворяться на «українських» і зможуть там залишитися. Також у зверненні Епіфаній заявляє про готовність навіть дозволити молитися ченцям «давньою слов’янською мовою», аби лише вони залишилися в Лаврі, адже всім відомо, що своїх монахів в ПЦУ обмаль. Фактично, на плечах монахів монастиря Української Православної Церкви очільник ПЦУ хоче зайти в Лавру і скористатися багаторічними їхніми трудами, присвоївши їх своїй структурі.
Окрім того, на початку свого звернення згаданий автор стверджує, що нарешті «до Києво-Печерської Лаври повертається Українська Церква». Це неправда, бо у всіх церковних і державних документах написано, що в Лаврі сьогодні звершує богослужіння саме Українська Православна Церква. В жодному офіційному церковному і державному документі немає слів «московська церква» чи «московський патріархат». Це штучно створене кліше у ЗМІ, яке покликане розділити українців і, на жаль, успішно це робить. В Українській Православній Церкві звершує своє служіння не російське, а українське духовенство.
Вважаємо неправдивими звинувачення в тому, що нібито Лавра «послідовно і свідомо перетворювалася на центр пропагування ідеології «руского міра», що Лавра нібито є «інструментом боротьби проти України». Це штучно придумані кліше, які роками завзято розповсюджуються недругами нашої Церкви.
Виселення монахів з Лаври провокує росіян й далі «захищати православних», даючи їм все нові і нові аргументи задля виправдання своєї агресії проти України, як про це недавно заявив прес-секретар російського президента Д. Пєсков, давши зрозуміти, що «виселення монахів з Лаври виправдовує цілі спецоперації». Тому коли Епіфаній заявляє, що «цю історичну подію ворог використовує, щоб розколоти українську єдність та посіяти непорозуміння між нами», то виникає питання хто насправді такими рішеннями і діями дає ворогу приводи для цього?
Окрім того, якби в ПЦУ «серця були відкриті для єднання», як заявляє автор звернення, то вони для початку засудили б насильство проти наших громад, яке вони чинять сьогодні майже по всій Україні, а тепер лукаво закликають «до єднання».
Хочемо нагадати, і ми цю пам’ять завжди зберігатимемо, що справжньою, історичною і традиційною Церквою України є наша Українська Православні Церква, яка має більш ніж 1000-літню історію, в той час як ПЦУ була створена лише 4 роки тому з тих частин, які близько 30 років тому відкололися від нашої Церкви, а саме УПЦ КП і УАПЦ.
Тиск влади на нашу Церкву, штучні перешкоди в її діяльності і потенційна заборона УПЦ не сприятимуть відновленню єдності та діалогу з ПЦУ, до якого вони нас закликають.
Вважаємо, що намір забрати Києво-Печерську Лавру в Української Православної Церкви і виселити її мешканців є порушенням права на свободу віросповідання та великою помилкою, яка деструктивно вплине на імідж нашої держави, на єдність українського народу і релігійний мир.

Якщо ви приховаєте правду та зариєте її в землю, вона неодмінно виросте та здобуде таку силу, що одного разу вирветься і змете все на своєму шляху.

Еміль Золя

Нічого хорошого з тих захоплень Україні не буде. Клин на десятиліття

🎥🙏Віряни в Юрківцях на Буковині: Ми залишилися без храму, але вірними Богу, Церкві та своєму Предстоятелю.
Віряни в Юрківцях Чернівецької області записали відеозвернення.
«Сьогодні Хрестопоклонна неділя, учора у нас забрали храм. Дуже багато наших вірян постраждали від людей, які прийшли з ломами та болгарками, одержимі злим духом. Вони вигнали нас із храму, побили наших вірян, принизили наших дітей. Але віру нашу не зламати. І ми залишилися вірними УПЦ та Блаженнішому Онуфрію. Ми сьогодні служили літургію тут, де понад сто років стояв храм Божий. Ви бачите, скільки людей залишилося вірними УПЦ. Христос Воскрес!», – розповіли віряни.
«Впевнені, що із такими людьми в Україні ще буде майбутнє!», – зазначили у Чернівецькій єпархії.
Нагадаємо, 18 березня “ПЦУ” захопили храм великомученика Димитрія Солунського в Юрківцях, до крові побивши вірян УПЦ, а одному парафіянину відірвали ломом палець.
На сайті: https://bit.ly/3Js2rHj

Представниками Православної церкви України з січня цього року були відслужені аж 4 літургії на верхній лаврі. Зауваження про те, що людей на них звозили, бо були фотодокази, вони не заперечували. Ба більше, казали «Чому нам можна звозити на хресні ходи, а їм ні?».
Наші монахи взимку молилися в залежності від дозволу музею майже кожного дня. Там завжди було повно людей, просто київських парафіян чи лаврських паломників - не завезених.
З усіх каналів інформації нам доносять, що це найбільша конфесія в Україні.
Я одне не зрозумію, чому нас примушують покинути лавру, а їх служити кожного дня ні?
Якщо в нас моляться за русскій мір (мабуть, більша частина людей, які колись і заходили з ПЦУ в наші храми, взагалі не розуміють церковнослов’янської, інакше іншого пояснення я не знаходжу. Можливо я сплю за богослужінням?) у нас так погано, чому при існуючому монастирі ( на папері, звичайно, як і більшість «численних парафіян») в лаврі нам не показують «правильну молитву» кожного дня?
Невже треба довести лавру до повної пустині, щоб зрозуміти, що представникам ПЦУ, які для прибирання Успенського викликали клірингову кампанію, нема кому молитися не тільки в лаврі, а й у власних храмах( див. наприклад, Михайлівський собор онлайн - головний собор їхнього предстоятеля)?

Текст взяв зі сторінки Філарета Волошина.
І що тут скажеш? Стовідсоткова правда.

Добрий ранок) А про Лавру та урядовий тиск на Церкву вже Financial Times пишуть.

«Славно бо прославися…»

Ви тільки заценіть перше речення в цьому тексті!😰

Що відчуваєте, коли вам кажуть: «чемодан, вокзал, росія»?
#ти_повинен_знати_правду #УПЦ_ЦЕ_МИ

❗️Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до вірних чад Української Православної Церкви та народу України від 20 березня 2023 року.
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Ваші Високопреподобія і Преподобія!
Дорогі браття і сестри!
Боголюбивий Український народе!
Нещодавно увесь православний світ сколихнула звістка про безпідставне позбавлення Української Православної Церкви права перебувати у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Представники Міністерства культури та інформаційної політики України заявили про намір виселити чернечу громаду з території Києво-Печерської Лаври, яку монахи буквально підняли з руїн за 35 років з дня відновлення діяльності цього стародавнього монастиря. Монахів, іноків та послушників виганяють із рідного дому, прикриваючись надуманими, неіснуючими аргументами, що не містять у собі жодного реального підґрунтя.
Час війни, який ми зараз переживаємо, на жаль, приніс усім нам, окрім зовнішніх випробувань, безліч випробувань внутрішніх. Масштабний тиск на віруючих Української Православної Церкви зростає, і сьогодні ми звертаємось до усіх вас, возлюблені у Христі браття і сестри, зі словом живої любові і закликом до твердого і непохитного стояння у вірі, яка проповідує не розбрат, а єднання, не злобу, а примирення, не жорстокість, а милосердя.
Ми, вірні нашої Української Православної Церкви, єднаємось у спільній меті збереження України. І кожен із нас, як свідомий громадянин рідної держави, організувався в міру своїх сил на її захист: наші люди звершують всебічну волонтерську діяльність, дають прихисток переселенцям, безкорисно і щиро допомагають усім, чим можуть. Завдяки вам, дорогі браття і сестри, наша Церква зробила багато: сотні тон гуманітарної допомоги і значна фінансова підтримка знайшли своє реальне необхідне призначення. Подвиг оборони Батьківщини на фронті, щохвилини дивлячись в очі смерті, несуть тисячі вірян Української Православної Церкви, серед яких, в тому числі, є і прихожани нашої Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Що ж натомість роблять наші можновладці? Вони зневажають і плюндрують святині, намагаючись нас, православних, всебічно залякати, умовити на якийсь «компроміс» і, в результаті, просто знищити.
Сьогодні в усіх на вустах майбутня доля нашої найціннішої святині — Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Свята Лавра — перлина України і духовний форпост молитви за українську землю і народ та за увесь православний світ. У 1988 році музей передав монахам 15 споруд, які перебували в надзвичайно жахливому стані. За 35 років із відновлення чернечого життя братія обителі не просто відбудували і відновили все навколо, а примножили і прикрасили київський уділ Божої Матері. Тут щохвилини теплиться лампада молитви за всіх і за вся — в цих кротких зітханнях до Бога живе весь народ України.
Читати повністю: https://bit.ly/40bcesq