Прямо зараз у Білогородці. На "добровільних переходах в ПЦУ" без бензопили чи болгарки ніяк не обійтися.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02J8hVJvh1FreyJT9RGSFoHRSt3R5vztJWz5uwxSc1hiDdRRr1xZZLKP435rP7YweQl&id=100004892319660

Прямо зараз у Білогородці. На "добровільних переходах в ПЦУ" без бензопили чи болгарки ніяк не обійтися.

Коли стосунки між УПЦ і ПЦУ зайшли в суцільний режим "болгарки" і ти такий:
‎🇬🇧 We need to talk.
🇺🇦 Нам треба поговорити.

Ексголова Держслужби з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан в інтерв'ю «Віче» заявила, що висновки експертизи ДЕСС із виявлення церковно-канонічних зв'язків УПЦ з РПЦ є бездоказовими та сповненими припущень.
Олена Богдан розкритикувала склад фахівців, яких запросила ДЕСС, оскільки щонайменше в чотирьох з них є конфлікт інтересів.
Колишня голова Держслужби з етнополітики розповіла, що експертиза виходить із того, що рішення Архієрейського Собору РПЦ є обов'язковими для УПЦ згідно з грамотою Алексія II. Хоча, на її думку, це питання є полемічним, бо в грамоті написано, що в РПЦ сподіваються, що так буде.
«І далі, відштовхуючись від цього, фахівці беруть папери РПЦ і на їх основі роблять висновок, що все це зараз є в УПЦ. Але постає просте питання: назвіть ті рішення, які зараз УПЦ приймає не в Києві, а в Москві? Ніхто такого рішення не зможе назвати. У відповідь ми можемо почути лише припущення про таємну координацію. Але цими припущеннями має опікуватися СБУ, якщо здається, що там може відбуватися якась таємна координація України. Якщо справді є координація, то ми маємо конкретно дізнатися, у чому координують і як це зашкодило Україні. А далі держава каже: "Припиніть таємно координуватися", на що релігійна організація відповідає: "Ми не координуємося". І все це заходить у якийсь абсурд».
За словами Олени Богдан, друга частина експертизи говорить про те, що УПЦ не проголосила автокефалію. Але УПЦ про це ніколи й не говорила, бо це одразу ж заводить її у проблему визнання її іншими Помісними Церквами.
«Чому зараз у державі політичний курс на те, щоб змусити УПЦ проголосити автокефалію – я не розумію», – сказала Богдан.

-- Коли одна жінка розумніша цілої комісії.

Єсли хочемо, жеби пост наш бив важний, постімо добровольне, не з гнівом, але з любовію, не для людей, але для Бога, не для грошей, але для ласки Божої, не чреву, але душі своїй вигажаючи, і по тім того не доїдаючи і не допиваючи, чого-сьмо не доїли і не допили….

…Єсли добре хочемо Богу молитися, не зле молімося, всю мисль до Бога обернувши, одпускаючи людем урази свої, з вірою такою, же дасть нам Бог, чого потребуємо, з покорою, не з гордостю, по-фарисейську, з милосердієм слухаючи просьби людської, приказання Божії заховуючи, о слушную реч просячи, вшелякого гріха вистерігаючися!

© архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові Іоаникій Ґалятовський «Наука, альбо способ зложення казання»

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02LsiMuA7qEp4ccxKjKJ65eseu4fqcJtfRt55TgEC1iLEr51PQJPfu4CTnmQ3C6tRLl&id=100017943576329

До відома «Главкому» і його «джерел в правоохоронних органах».

Який «мир» проповідують священники УПЦ закордоном

З приводу дня пам'яті святого князя Ярослава Мудрого можна сказати декілька слів і про іншого не менш відомого державного діяча Русі, гетьмана Івана Мазепи.
Щодо нього є певне упередження, пов'язане із нашим підімперським минулим, втім його постать заслуговує на повагу і детальний перегляд колишньої точки зору, нав'язаної Російською владою.
Ось як цікаво пише про це пресвітер Юрій у себе на сторінці:

Про Гетьмана Русі Івана Мазепу та анафему на нього

Гетьман Русі Іван Степанович Мазепа ― грандіозний політичний діяч, один із найбільших меценатів та людина, за іменем якої в образотворчому мистецтві та архітектурі названий жанр – мазепинське бароко, що часто є синонімом бароко українського. Коштом гетьмана було збудовано 26 соборів, церков та дзвіниць, великі пожертви були здійснені на благо Антиохійського та Єрусалимського Патріархатів (останньому він подарував дорогоцінну плащаницю з написом «Дар його величності Іоанна Мазепи, Гетьмана Русі»). В Києво-Печерській лаврі Іван Степанович реставрував старі храми та будував нові, досить коштовно їх оздоблюючи, в пам’ять про що одна із башт лаврських мурів носить назву небесного патрона Гетьмана Русі – преп. Іоанна Кущника.

Та, на превеликий жаль, Мазепа для православних очей показаний інакше. У тексті Мінеї за 27 червня ст. ст. для звершення поставляється «Слу‌жба благода‌рственная Бо‌гу, въ Тро‌ицѣ Свято‌й сла‌вимому, о вели‌кой, Бо‌гомъ дарова‌нной побѣ‌дѣ надъ свѣ‌йскимъ короле‌мъ Каро‌ломъ вторы‌мъ на‌десять и во‌инствомъ его‌, содѣ‌янной подъ Полта‌вою въ лѣ‌то отъ воплоще‌нія Госпо‌дня 1709-е, мѣ‌сяца Іу‌нія въ 27-й де‌нь», де Гетьман Русі іменується «сы‌нъ поги‌бельный, діа‌волъ нра‌вомъ, а не человѣ‌къ, трекля‌тый отсту‌пникъ Мазе‌па, и‌же оста‌вивъ Христа‌ Госпо‌дня», хоча він Христа не полишав і навіть на смертному одрі прийняв схиму із ім’ям Іона та поєднався з Ним у Його Дорогоцінних Тайнах; «неблагода‌рный и лука‌вый ра‌бе ... и‌же предаде‌ многоцѣ‌нный би‌серъ ... ле‌стче Мазе‌по», але знову ж таки Дорогоцінний Бісер, згідно з тропарем св. кн. Володимиру, у нас Єдиний і Цьому Бісеру гетьман був до останнього подиху подячний. Кому так не вгодив І. Мазепа і чому він «другий Іуда» показав автор служби, де чітко в славі підносяться «раби‌ влады‌камъ послушли‌віи», які не за Мазепою пішли, «но ду‌ши преда‌вшіи за своего‌ влады‌ку [чит. – царя Петра]». Найбільший цинізм анафеми полягав в тому, що виголосити її були повинні саме ієрархи Київської Митрополії: у Троїцькому соборі Глухова це були українці Митр. Київський Іоасаф (Кроковський), свят. Іоанн (Максимович), митр. Тобольський та єп. Переяславський Захарія (Корнилович); в Успенському соборі Москви це був виходець із Галичини митр. Рязанський Стефан (Яворський).

Мине 209 років і, як вказує архієп. Вашингтонський і Флоридський Никон (Рклицький), Блаженніший Митрополит Київський Антоній (Храповицький) в телеграмі від свят. Тихона Московського прочитає, що анафеми на Іванові Мазепі немає! 10 липня 1918 р. на цвинтарі собору Святої Софії Київської вже росіянин єп. Черкаський Назарій (Блінов), вікарій Київської Митрополії звершив Панахиду за спочилим гетьманом. За Панахидою співав хор під керівництвом Кирила Стеценка. В цей же день Всенародним Українським віче було вирішено перенести до Києва в Софійський собор останки І. Мазепи, П. Дорошенка та П. Орлика і покласти їх поруч гробниці блгв. кн. Ярослава Мудрого.

Десятки років пізніше, рішенням Священного Синоду УПЦ (Журнал №102) від 14 листопада 2007 р. було доручено «Богословській комісії УПЦ та Київській духовній академії вивчити питання щодо канонічних і історичних обставин відлучення від Церкви гетьмана Івана Мазепи та фактів відправи з благословення церковної влади заупокійних богослужінь за ним». А такі відправи, як мінімум, були в Константинопольській, Єрусалимській, Румунській, Польській та, з благословення святителя Тихона Московського, Російській Церквах.

Жизнь коротка. И надо уметь.

Надо уметь уходить с плохого фильма. Бросать плохую книгу.
Уходить от плохого человека. Их много.
Дело не идущее бросать.
Даже от посредственности уходить.
Их много. Время дороже.
Лучше поспать. Лучше поесть.
Лучше посмотреть на огонь, на ребенка, на женщину, на воду.

Музыка стала врагом человека.
Музыка навязывается, лезет в уши.
Через стены.
Через потолок.
Через пол.
Вдыхаешь музыку и удары синтезаторов.
Низкие бьют в грудь, высокие зудят под пломбами.
Спектакль менее наглый, но с него тоже не уйдешь.
Шикают. Одергивают.
Ставят подножку…

Компьютер прилипчив, светится, как привидение, зазывает, как восточный базар.
Копаешься, ищешь, ищешь.
Ну, находишь что-то, пытаешься это приспособить, выбрасываешь, снова копаешься, нашел что-то, повертел в голове, выбросил.

Мысли общие.
Слова общие.
Нет! Жизнь коротка.
И только книга деликатна.
Снял с полки.
Полистал.
Поставил.
В ней нет наглости.
Она не проникает в тебя без спросу.
Стоит на полке, молчит, ждет, когда возьмут в теплые руки.
И она раскроется.
Если бы с людьми так.
Нас много. Всех не полистаешь.
Даже одного.
Даже своего.
Даже себя.
Жизнь коротка.
Что-то откроется само.
Для чего-то установишь правила.
На остальное нет времени.

Закон один: уходить, бросать, бежать, захлопывать или не открывать!

Чтобы не отдать этому миг, назначенный для другого.

©️ Михаил Жванецкий

Сегодня его день рождения

Прес-секретар Запорізької єпархії УПЦ протоієрея Геннадій Елін звернувся у публічному просторі до вірян УПЦ з пропозицією підписати його звернення до Блаженнішого Митрополита Онуфрія, де йдеться про прохання розглянути на Синоді питання заборони у священнослужінні клірика Дніпропетровської єпархії прот. Андрія Пінчука.

Насправді, таке публічне звернення свідчить лиш про те, що о. Геннадій вирішив здійснити якийсь організаційний переворот в УПЦ. Відколи це клірик іншої єпархії бере на себе сміливість перескакувати через голову свого єпископа, зневажати владу правлячого архієрея Дніпропетровської єпархії і писати подібні звернення, які, насправді, принижують тільки самого автора листа? Якщо ж це звернення написане з ініціативи правлячого єпископа Запорізької єпархії, то ситуація кращою не стає - один архієрей вказує іншому, що робити зі своїм кліриком. Нонсенс і субординаційний безлад.

У нас з о. Андрієм немало точок, де ми точно не знаходимо повний консенсус. І форми та методи вираження власної позиції у нас теж різняться.
Але я думав, що у нашій Церкві все-таки є місце для розмови, для діалогу, для існування різних точок зору. Якщо користуватися одними лиш заборонами, "всєх запрєщать" без жодних кроків до ймовірної спокійної розмови наживо, то у Церкві живих і активних священників зовсім не залишиться. Будуть лиш системники, які навчилися виживати підлаштовуючись.

Буду вкрай засмучений будь-якій серйозній реакції вірян чи священноначалія на це, з усіх боків недолуге, звернення.

І якщо Запорізька єпархія хоче зберегти обличчя, краще би завтра вранці ми почули, що сторінку о. Геннадія зламали і "то всьо рассійскіє спєцслужби".

З різницею у 62 роки…

10 березня 1961 року Києво-Печерська Лавра була закрита під приводом «ремонтно-реставраційних робіт».

10 березня 2023 року стало відомо про лист керівництва Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» на адресу Києво-Печерської Лаври з вимогою виселитися з обителі до 29 березня.

За останні сто років ченців виганяли з Лаври двічі — Микола Мітрохін.

Кожного разу, коли Лавру повертали Церкві, виявлялося, що деякі із тих, кого минулого разу вигнали, ще живі — і вони туди поверталися. На відміну від тих, хто гнав ченців, використовуючи владу і силу. На це у своєму пості у Facebook звернув увагу науковий співробітник Центру вивчення Східної Європи при Бременському університеті (Німеччина) Микола Мітрохін, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

«УПЦ, а значить українське чернецтво, офіційно почали виганяти із Києво-Печерської Лаври. За останні сто років — це вже було двічі – наприкінці 20-х років, потім за Хрущова.

Кожного разу, коли Лавру повертали Церкві, виявлялося, що деякі із тих, кого минулого разу вигнали, ще живі — і вони туди поверталися. На відміну від тих, хто гнав ченців, використовуючи владу і силу.

Але тих, хто думав, що Церкву можна “закрити на ключ”, пограбували, зробити музей і написати в газеті, що таким є “рішення народу” – історія нічому не вчить. Особливо, якщо її не знають», – написав науковець.
На сайті: https://bit.ly/402JAcN

Історія повторюється двічі: один раз – у вигляді трагедії, другий раз – у вигляді фарсу.

Фарс - вистави у бурлескному театрі з непристойним, беззмістовним комедійним видовищем.
Щось мені підказує, що зараз відбувається чергова беззмістовна вистава.

Не хочеться порушувати такий стійкий міжюрисдикційний мир, але маю питання, чому лише УПЦ бентежить те, що мощі Печерських преподобних чудотворців сприймають просто експонатами, а не всеправославними святинями? Для інших православних юрисдикцій все нормально ― експонат, так експонат?

Відео для тих, хто шукає винних. Шукайте серед представників влади різних десятиліть, а не деінде.
https://www.facebook.com/reel/1255219528683333?s=yWDuG2&fs=e

Для того, щоб знайти ворогів, не поспішай оголошувати війну. Достатньо просто почати говорити те, що думаєш.

Мартін Лютер Кінг

Не розумію, чому ми пишемо "Патріарх Алєксій" чи "Митрополит Кіріл". Разом із редакторкою Ольгою Васильєвою думаю, що ми маємо всі ці імена писати в український спосіб.
"За традицією українці, білоруси та росіяни пристосовують імена одне одного до своїх фонетико-морфологічних систем.

«Український правопис», § 144 «Слов’янські прізвища та імена»:

«Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артéм, Микóла, Олексáндр, Семéн, Вíра, Катери́на, Світлáна; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури — такі, як Алéсь Адамóвич, Пятрy‌сь Брóвка, Ри́гор Бородy‌лін та ін.».

Білоруське Уладзімір ми пишемо Володимир, а вони наше Володимир напишуть тільки Уладзімір. Так само й українське Ольга вони напишуть Вольга, як і російське Анна напишуть Ганна. Російське Александр та білоруське Аляксандр українці пишуть Олександр.

Зараз багато хто пише «владімір путін», «сєрґєй шойґу», «євґеній пріґожин», аж кров з очей. Доктор філологічних наук, академік Богдан Ажнюк переконаний, що форми імен у російській транскрипції (Пьотр, Раіса, Сєрґєй тощо) суперечать фонологічним засадам української мови і стимулюють ерозію її фонетичної системи.

Не просто стимулюють ерозію. Називаючи володимира владіміром, ми легітимізуємо російську фонетику в нашій мові. Боремося з кальками та суржиком і водночас вводимо в мову владіміров та сєрґєєв?

Президента Білорусі тоді треба теж називати аляксандр лукашенка, але цього ніхто робить. І якщо хтось каже й пише назву держави Бєларусь, то й мова тоді мала б бути бєларуська і народ — бєларуси. Треба бути послідовними.

А як тоді називати Миколу Гоголя? Він сам себе називав Нікалай Ґоґаль, то й ми так будемо? А Іван Мазепа взагалі підписувався Іоаннъ. Путін теж називає себе владіміром і вважає, що української мови не існує. То зробимо йому приємно, називаючи його так, як він хоче?

Дехто запитує, звідки такі привілеї для російської та білоруської мов, адже польський Міхал, Анджей та Пйотр не стають у нас Михайлом, Андрієм та Петром.

Навпаки, привілеїв немає, для російської так точно. Білоруська — найближча до нас мова (84 % лексичної спорідненості), але ми записуємо Кастуся Каліновського чи Якуба Коласа в білоруському звучанні — це і є привілей. А російським персонажам ми історично не даємо жодних шансів звучати в нашій мові російською, і так має бути далі. Жодних міхаілов, андрєєв, пьотров, владіміров і катєрін!

Говорімо та пишімо по-українському!"

"Мне ситуация с Лаврой напоминает первый том «Атлант расправил плечи». Кто не читал-обязательно прочтите.
Братия Лавры-это уникальный организм. Они прямые преемники еще дореволюционных традиций. Они уникальные носители лаврской традиции, начиная от быта и заканчивая пением.
Если их убрать-останутся стены, купола, корпуса- но это будут просто здания.
Что бы из наполнить нужны такие же горящие духом ребята, которые будут готовы всю свою жизнь посвятить такому служению. С этим проблема. Так как второго Поликарпа в природе нет. Равно как и остальной братии. Они уникальны.
Те кто их выгонит-они как будто картину Джоконды в сырой сарай переставят. Это прямой вандализм.
А для братии-может так спасительнее будет. Гонят вас из одного города-идите в другой. Много новых возможностей открывается, когда ты уходишь из обжитого и привычного места. Уверен, они и из сырого сарая сделают Лувр"

З Фб - сторінки о. Андрія Сиркіна, США.

Коментар ВЗЦЗ УПЦ у зв’язку зі зверненням очільника ПЦУ до монахів Києво-Печерської Лаври

18 березня 2023 року очільник ПЦУ Епіфаній (Думенко) звернувся до братії Києво-Печерської Лаври УПЦ із закликом переходити в ПЦУ.
У зв’язку з цим вважаємо за необхідне повідомити наступне.
Нагадуємо, що відповідь на подібні заяви Епіфанія самі ченці Києво-Печерської Лаври дали ще 27 січня 2023 року, де заявили, що «ми були, є і будемо в Істині і вірними своїй канонічній Церкві та її Предстоятелю — Блаженнішому Митрополиту Онуфрію» і в ПЦУ не підуть.
В Лаврі проживають ченці, які є громадянами України. В Лаврі живуть українці, українське чернецтво, а не російське, як про це часто неправдиво говорять в наших ЗМІ. «Влади московського патріархату» в Лаврі не було і немає.
Маніпуляція і лукавство цього звернення полягає в тому, що з однієї сторони автор заявляє про необхідність вигнання з Лаври «московського патріархату», до якого він очевидно відносить лаврських монахів, але якщо ПЦУ отримає Лавру, то ченці, які раніше за твердженням очільника ПЦУ були «московськими», перетворяться на «українських» і зможуть там залишитися. Також у зверненні Епіфаній заявляє про готовність навіть дозволити молитися ченцям «давньою слов’янською мовою», аби лише вони залишилися в Лаврі, адже всім відомо, що своїх монахів в ПЦУ обмаль. Фактично, на плечах монахів монастиря Української Православної Церкви очільник ПЦУ хоче зайти в Лавру і скористатися багаторічними їхніми трудами, присвоївши їх своїй структурі.
Окрім того, на початку свого звернення згаданий автор стверджує, що нарешті «до Києво-Печерської Лаври повертається Українська Церква». Це неправда, бо у всіх церковних і державних документах написано, що в Лаврі сьогодні звершує богослужіння саме Українська Православна Церква. В жодному офіційному церковному і державному документі немає слів «московська церква» чи «московський патріархат». Це штучно створене кліше у ЗМІ, яке покликане розділити українців і, на жаль, успішно це робить. В Українській Православній Церкві звершує своє служіння не російське, а українське духовенство.
Вважаємо неправдивими звинувачення в тому, що нібито Лавра «послідовно і свідомо перетворювалася на центр пропагування ідеології «руского міра», що Лавра нібито є «інструментом боротьби проти України». Це штучно придумані кліше, які роками завзято розповсюджуються недругами нашої Церкви.
Виселення монахів з Лаври провокує росіян й далі «захищати православних», даючи їм все нові і нові аргументи задля виправдання своєї агресії проти України, як про це недавно заявив прес-секретар російського президента Д. Пєсков, давши зрозуміти, що «виселення монахів з Лаври виправдовує цілі спецоперації». Тому коли Епіфаній заявляє, що «цю історичну подію ворог використовує, щоб розколоти українську єдність та посіяти непорозуміння між нами», то виникає питання хто насправді такими рішеннями і діями дає ворогу приводи для цього?
Окрім того, якби в ПЦУ «серця були відкриті для єднання», як заявляє автор звернення, то вони для початку засудили б насильство проти наших громад, яке вони чинять сьогодні майже по всій Україні, а тепер лукаво закликають «до єднання».
Хочемо нагадати, і ми цю пам’ять завжди зберігатимемо, що справжньою, історичною і традиційною Церквою України є наша Українська Православні Церква, яка має більш ніж 1000-літню історію, в той час як ПЦУ була створена лише 4 роки тому з тих частин, які близько 30 років тому відкололися від нашої Церкви, а саме УПЦ КП і УАПЦ.
Тиск влади на нашу Церкву, штучні перешкоди в її діяльності і потенційна заборона УПЦ не сприятимуть відновленню єдності та діалогу з ПЦУ, до якого вони нас закликають.
Вважаємо, що намір забрати Києво-Печерську Лавру в Української Православної Церкви і виселити її мешканців є порушенням права на свободу віросповідання та великою помилкою, яка деструктивно вплине на імідж нашої держави, на єдність українського народу і релігійний мир.