Читаю зараз біографії Коновальца і лє дик тхо. Комуністична 'біографія' це безкінечні вилізування дупи і нагромадження ідеологічного сміття. Еге! Я це не замовляв, це напросто неможливо читати ,щось схоже на "біографії" кимів де нісенітниці єднаються з ідеологієй та брехней. Я уже мовчу, що праця про Коновальця видана краще ніж лайно від кпв.

А що поробиш? Хотілося би чогось почитати в'єтнамською, але немає чого, ось і дочитую комуністичні біографії. Згодиться принаймні задля боротьби проти комуністів.

Взагалі ця література, це не для читання а задля промивання мізків. Це завжди треба розуміти. Цей ідеологічний брейнваш є у всіх країнах третього світу під різним брендом, але частіше у т.зв. марксистській формі. Тому що пересічна людина працює і не має змоги читати капітали і псевдо-біографії то їх читають ідеологічні робітники які потім миють мізки своїм "громадянам". московською мовою дуже відомі "праці" чучхе або ходжі. То є фактично чиста шизофазія, нісенітниці які проте мають утілітарне значення - заставити своїх інтелектуалів ритися у цьому лайні, загублюючи крихтини розуму, і налаштовуючи їхні мізки на потрібну хвилю та прославлення своїх вождів і замовчування правди.

Зайде чужинець до книжного склепу, а там "біографії" які він звик бачити у себе вдома. Проте невдоміць йому, що те фактично ідеологічний матеріал, під обкладинкою "наукового" видання. Цьоми і засоси мертвої дупи красного вождя.

ОУН це є типовий національно-визвольний рух, як наприклад Ісаракі у Камбоджі, які звісно що коларабували з японцями, або Молода Бурма Аун Сан, який навіть займав посаду у японській армії, а у певний момент почав битися з японцями. Коли я став читати про ОУН то це мені стало дуже яскраво зрозумілим, а пошуки фашистів у типовому московському стилі, на зрізі ковбаси як з постишевим, або на піцці як шарій, це є типовим прикладом ґеґельянского шарлатанства де людину осуджують за стрічку кетчупа на піцці без того щоб зрозуміти справжній стан речей.

Ісаракі вбивали наприклад французів і французьких колаборантів, а деякі їхні підрозділи почали нищити в'єтнамців, і взагалі все ще не є кхмерським. У Бангладеші у часи війни за незалежність було винищено десятки тисяч західних пакістанців. Це до того, щоб зрозуміти, що Волинська трагедія не було чимось притаманним лише для Україні. Такі ж самі трагичні речі трапилися у процесі деколонізації у інших країнах. Просто радянському уряду знадобилося очернити діяльность ОУН і УПА для того, щоб знівечити визвольні змагання українців.

В університетській бібліотецв уся Південнл Східно Азійська лінгвістика і література це 5-6 полиць з книжками. 300 млн презентовані стількима же книжками скільки і трихсот тисячна Ісландія, чи 5-мільйона Словаччина. Ну Кореї чи Японії звісно, що багато там сотні полиць і багато перекладів, багато літератури в оригінальному вигляді. Навіть 50-тисячна Пряшівщина представлена більшестю художньої літератури ніж, скажемо Албанія. Української літератури реально багато, вона посядає може п'яте-шосте місьце після англійської, французької, іспанської, московської. Московською

"Абсолютне найкраще написане о Blut und Boden", це за словами ісландського письменника Лакснеса, оцінка одного з найвисщіх чинів нацистської Германії на новелю Лакснеса "Самостійні люди" . (І хто це ж цікаво? Ґебельс?). Я читав це лайно у московському перекладі, і сьогодні я прочитав ще одну, дуже коротку новелу Лакснеса. Дуже типове, де розповідь скаче і все дуже нереально. Я почав слухати на аудіо новелу Самчука "Волинь" і це реально найкраще на цю тему. Не якийсь Лакснес який виїбав служанку приятеля і смотався подалі, а український Улас Самчук, ну і звісно Зионг Тхи Хионг, в'єтнамська письменниця дісідент. Я почав читати її французької третю новелу, щоб зрозуміти, що і французькою вона мене не розачарує. Я не можу уявити її в' єтнамську, звісно, що вона заборонена в т. зв. соціалістичній республиці В'єтнам. Я не знаю кхмерськіх новел про селян взагалі.

Цього не розумію, Україна повна селянськими новелями, а Камбоджа назовні їх не має. Ось пролистав дуже заморочену працю про літературу на мові тигрінья в ерітреї. Там здається теж немає селянських новель. Я думаю, що їх повинно бути багато во В'єтнамі чи Лаосі.

Як мені здається, що кхмерській інтелектуал був відірван від народного життя, звісно, що він був з села, але його життя йшло в академіях. Ну ще одно пояснення, що його походження було з сімей державних урядовців.

Українська новеля наповнена купівлей продажом землі, а в Камбоджі такого зовсім немає. Це легко пояснюється, що землі було досить багато і на всіх в принципі вистачало.

Трохи ще подумав і здається тому що більшість навчалася у ваті, будистьскому монастері, а потім йшли у французькі школи то їх праця на землі була мінімальною. Як про пол пота розповів його брат, що він ніколи на землі не працював і не допомагав батькам.

Ну і Камбоджа не має таких ярких селянських поетів генієв, самоук, як Шевченко. московщина їх здається не має бо неможливо порівнювати Єсеніна чи Рубцова, вони лише лірики і не порушують народної тематики дуже. Це не Шевченко де він цілісно опанован думами про Україну та її нарід. Єсенін має декілька політичних віршів, його турботи про московитів мінімальні, він не порушує соціальної тематики, а просто типовий деградант. Це не Шевченко якого можна розбирати на цитати майже з кожного вірша.

Борітеся- поборите! Це ж геніальне, або "В своїй хаті своя правда, і сила і воля". "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте". Єсенін просто немає нічого схожого там просто мєтанія вєчно пьянава інтєлігента.

​У далекому 1986 році сендерісти підірвали бомбою савєцкіх фашистів марячкофф, 👌 один повернувся самоваром із Перу бо його підірвали маоісти. А зараз лєвачня фапає на совок замість того, щоб слідувати за прикладом абімаеля гусмана, який мочив саввєчіну. 😂👌

Сендерісти сиділи на наркотрафіку як і комуністична партія бурми. Це, можна сказати, аксіома відкрита Ілієй Земцовим, як будь яка марксистська партія стає мафієй. Взагалі сендеро луміносо не дуже і відрізнялось від якоїсь там наполітвнської Гомори чи Коза Ностри. Марксисти повинні вивчати склад своїх партій, щоби знати як вони складаються переважно із студентів й маргінальних елементів та несуть у собі переважно ту структура що схожа до мафіозно-криминальної.

Твіттер завален хінськими ботами, було б цікаво якщо сі цзіньпіна дійсно скинуть протестами. Тоді будуть казати, що були "історічєскія прєдпосилкі" насправді же збіг обставин дійсно ніхто не міг передбачити та провістити як ніхто не міг передбачити іранську або ефіопські революції. Було лише наявно що авторитарні режими не зможуть існувати довгий час.

Ходжі не сподобалося, коли його стара товаришка у відповідь на якесь нісенетне залицяння, що немов "партія вирішить, що і як" видала "ми же знаємо, що ви і є партія". З того часу товаришку не стали допускати до Blloku, кварталу вищіх комуністичних послужовців. Бо таки то є комуністичні загадки, де відгадок не належить висловлювати, а треба ховати - вони завжди трепляться про партію, хоча то є відкритий секрет, що партія то персональна діктатура. Ну Ходжі цього не хотілось дуже світити, бо його режим мімікрував під освічену діктатуру, де діктатор то немов філософ - король. Насправді то ми знаємо, яке освічено воно там було і ходжа не відмовлявся подивитися плівку із тортурами політичних опонентів, десь після вечері, замість програми "врємя" 😢

Нарешті у Камбоджі з'явилися нормальні ютюбери і тревел влогери, так що має, що дивитися і не читаю про політику. Хоча у розповіді про сон сена, міністра оборони "демократичної Камбоджі" я нічого не чую про той геноцид який той зробив у Східній Зоні і замість чую, роздуми чи був він в'єтнамський агент, чи ні. Відповідь стане звісна, коли розкриються архіви у Ханою, а до цього треба декомунізація у В'єтнамі.

Взагалі мені здається, що в країнах як північна Корея якоїсь гідної контрреволюційної добитися неможливо бо повбивали увесь здоровий елемент, а що залишилося то "раби, підножки, грязь маскви". Так і в інших країнах, як В' єтнам.

Я багато читав про українськи справи і національне відродження наприкінці 80-х стало можливим завдяки тому, що східні інтелектуали змогли доторкнутися до військової традиції УПА, яскравіший приклад то поет Василь Стус який працював кілька місяців разом з Василем Куком, останнім провідником УПА. Тобто люди бачили, що можна бути і ставали іншими.

Щось мені подумалось, що в старій Ісландії напевне було багато мишів, і не дуже забагалося вчити ту мову. Оден аспект котрий мало хто має на увазі, що стара Ісландія мала більше коней ніж людей, тобто була козакуватою нацією, ну і звісно, що ісландці вживали більше м'яса і риби ніж решта Європи.

З іншої сторони ісландці потерпляли під данцями 600 років. Мені здається, що якщо би москалі їх забрали, наприклад сраліну забраклося Ісландії замість Сомалі, то ісландці б і потерпали в полоні, вчили "вєлікай і магучой" з радістю неофитів.

Я не маю їм дуже віри, хоча звісно це уникальний приклад найдовшої функціональної демократії,

Ілліч у вогні 👌

Щось комуняки гуртом пішли "на зустрічі з марксои" : гусман, який наш абімаель, сісон сісонич, а зараз харчіков. 👌

"Україна це Бенгалія північних широт" , сказав Олесь Гончар. Напевне можна перефразувати, що то Камбоджа північних широт. Тому ж чується знайоме у тій постанові. Тому, що я колись знайшов у Бродріка, про "скитські клобуки" на мурах Самбор Прей Кук то те мене так дивно вразило. Тому можливо утонути десь у океані кхмерської мови і поезії, або втративши все піти на фронт, щоб захищати те клаптя землі обглоданої В'єтнамом, тому що є якось почуття спільної долі.

У ссср їли менш воловини ніж раб на Ґаїті якому згідно Чорному кодексу належало давати 2 фунта воловини на тиждень або 900г. Це звісно значить не те, що життя рабів було вирієм, а те що в савкє ступень жебрацтва був низшим ніж від рабського на Ґаїті. Коли я був комуністом і читав подобні речі, то я мало що мог сказати. Я намагався видумивати різні виправдання, але звісно, що я брехав самому собі.

Почав перечитувати книжку "Хазяєва та раби" про Бразилію. Я її довго не мов знайти, бо шукав під назвою "Бразилія" у емейлі, але нічого звісно не випадало. Аж доки не підійшов до бібліотечної стелі та не почав дивитися, аж тоді знайшов. Це переформування Хевлока на брвзильскій. Бразильці їбли усе шо вони могли побачити, і хоча книжка зовсім не про це та я бачу чим і як вона мене привабила. На перших сторінках скрізь мої відмітки та відзнаки. Я бачу що мене цікавило. І сьогодні випала закладка відзначена десь 2018-2019 роком. Це зовсім дивно. Це коли моя дружина поїхала у свою улюблену Камбоджу... чи я слідом за Сем Рейнсі мушу казати "безсмертну Камбоджу"...