СПРАВЖНЯ ДЕКЛАРАЦІЯ ПОРОЗУМІННЯ
16 липня відзначалася 32 річниця ухвалення Декларації про державний суверенітет України.
В цей день багато було сказано правильних слів від державних осіб, прозвучало чимало патріотичних, об'єднуючих гасел.
Але ми хочемо нагадати чи не найважливішу тезу Декларації – про рівність всіх перед українським законодавством.
Вся діяльність МИРЯН як громадської спілки за ці роки була побудована на цьому принципі і саме на ньому ми робимо акцент сьогодні: в країні немає і не повинно бути «правильних» чи «неправильних» українців. Держава забезпечує рівні права всім своїм громадянам.
І будь-яка військова агресія проти нашої країни не може бути виправданням агресії проти нашої Церкви.
В мирі і любові, з Біблією та Конституцією в руках давайте будувати наш спільний дім!
16 липня відзначалася 32 річниця ухвалення Декларації про державний суверенітет України.
В цей день багато було сказано правильних слів від державних осіб, прозвучало чимало патріотичних, об'єднуючих гасел.
Але ми хочемо нагадати чи не найважливішу тезу Декларації – про рівність всіх перед українським законодавством.
Вся діяльність МИРЯН як громадської спілки за ці роки була побудована на цьому принципі і саме на ньому ми робимо акцент сьогодні: в країні немає і не повинно бути «правильних» чи «неправильних» українців. Держава забезпечує рівні права всім своїм громадянам.
І будь-яка військова агресія проти нашої країни не може бути виправданням агресії проти нашої Церкви.
В мирі і любові, з Біблією та Конституцією в руках давайте будувати наш спільний дім!
"А нас за що?" У ПЦУ обурені відкриттям кримінальних справ (хто б міг подумати!) за захоплення храмів.
Днями на офіційному сайті ПЦУ було опубліковано заяву, в якій організація Сергія (Епіфанія) Думенка скаржилася на, цитуємо, "перешкоджання релігійним громадам у виході з-під влади Московського патріархату". Серед іншого, у документі висловлено обурення тим, що на активістів ПЦУ та їхніх священнослужителів відкриваються кримінальні провадження за незаконні захоплення храмів УПЦ.
У заяві також сказано про "численні факти прямого чи прихованого втручання наділених владою осіб у питання виходу православних релігійних громад з-під влади Московського патріархату". Якщо перекласти з лицемірної мови ПЦУ на українську, у Думенка заявляють, що влада, нібито, заважає їм захоплювати храми.
З формулюванням про "факти втручання представників влади" у зазначені процеси ми не можемо не погодитись. Щоправда, є одне АЛЕ: втручаються вони зазвичай на боці ПЦУ.
Прикладом цього є численні перереєстрації релігійних громад з УПЦ до ПЦУ органами влади на підставі підписів, зібраних не в їхніх парафіян, а серед сторонніх людей (тер.громади, інославних, невоцерковлених, тощо). Таке, зокрема, сталося у селі Луб'янка на Київщині, де представники ПЦУ 14 липня намагалися силою виштовхати парафіян та священика УПЦ із храму.
Але якщо місцева влада вцілому підіграє ПЦУ, чому ж там обурюються і чому публікують гнівні заяви з вимогою не відкривати кримінальні справи за "невинне й патріотичне" захоплення храмів?
Очевидно, причина в тому, що в правоохоронній системі ще залишилися люди, які ставлять закон і порядок вище за політичні (не будемо вводити себе й інших в оману, у випадку з ПЦУ не йдеться про віру) переконання. Саме їх, справжніх законників і чесних правоохоронців, і намагаються дотиснути думенківці, забезпечивши собі зелену вулицю у питанні захоплення храмів. Бо за логікою активістів ПЦУ, якщо закони заважають "переводу храмів", то тим гірше для законів і людей, що ці закони захищають.
Взагалі, левова частка діяльністі ПЦУ в останні кілька місяців спрямована саме на заволодіння храмами УПЦ шахрайським та насильницьким шляхом.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого, керівництво організації Думенка, замість того, аби відкинути конфлікти і зосередитися на духовній опіці та гуманітарній допомозі народу України, побачило у трагедії нації свій історичний шанс на неправомірне заволодіння майном УПЦ і розпалення ненависті до нашої церкви.
Взяти хоча б те, що вони постійно називають УПЦ "Московським патріархатом". Очевидно, таким чином представники ПЦУ намагаються пов'язати нашу церкву в масовій свідомості з Росією як агресором і спровокувати ворожнечу до її парафіян і кліру на тлі війни, що наразі триває.
Низькі і брудні технології, що експлуатують людський біль та страждання і підривають наше суспільство зсередини.
Повертаючись до їхньої заяви у стилі: - "А нас за що?", зазначимо, що вже один факт використання маркеру "московський патріархат" щодо УПЦ підпадає під визначення розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Незаконні перереєстрації громад, блокування храмів, зрив богослужінь та підбурювання місцевих рад виносити рішення про "заборону діяльності УПЦ", що суперечать законодавству — з тієї ж серії. В наявності цілий "букет" статей кримінального та адміністративного кодексів.
Отже, є за що. І до керівництва та активістів ПЦУ у правоохоронних органів питання виникають цілком слушно і закономірно. Справа зовсім не в перешкоджанні громадам у "виході" чи "заході" кудись. А у перешкоджанні злочинам. Чим і мають займатися правоохоронні органи, серед яких ще є порядні професіонали і патріоти.
Слава Богу за них!
Ну а такі заяви ПЦУ сприймаємо із певним оптимізмом. Україна дає відсіч. І беззаконню зокрема. #АКТУАЛЬНЕ
Днями на офіційному сайті ПЦУ було опубліковано заяву, в якій організація Сергія (Епіфанія) Думенка скаржилася на, цитуємо, "перешкоджання релігійним громадам у виході з-під влади Московського патріархату". Серед іншого, у документі висловлено обурення тим, що на активістів ПЦУ та їхніх священнослужителів відкриваються кримінальні провадження за незаконні захоплення храмів УПЦ.
У заяві також сказано про "численні факти прямого чи прихованого втручання наділених владою осіб у питання виходу православних релігійних громад з-під влади Московського патріархату". Якщо перекласти з лицемірної мови ПЦУ на українську, у Думенка заявляють, що влада, нібито, заважає їм захоплювати храми.
З формулюванням про "факти втручання представників влади" у зазначені процеси ми не можемо не погодитись. Щоправда, є одне АЛЕ: втручаються вони зазвичай на боці ПЦУ.
Прикладом цього є численні перереєстрації релігійних громад з УПЦ до ПЦУ органами влади на підставі підписів, зібраних не в їхніх парафіян, а серед сторонніх людей (тер.громади, інославних, невоцерковлених, тощо). Таке, зокрема, сталося у селі Луб'янка на Київщині, де представники ПЦУ 14 липня намагалися силою виштовхати парафіян та священика УПЦ із храму.
Але якщо місцева влада вцілому підіграє ПЦУ, чому ж там обурюються і чому публікують гнівні заяви з вимогою не відкривати кримінальні справи за "невинне й патріотичне" захоплення храмів?
Очевидно, причина в тому, що в правоохоронній системі ще залишилися люди, які ставлять закон і порядок вище за політичні (не будемо вводити себе й інших в оману, у випадку з ПЦУ не йдеться про віру) переконання. Саме їх, справжніх законників і чесних правоохоронців, і намагаються дотиснути думенківці, забезпечивши собі зелену вулицю у питанні захоплення храмів. Бо за логікою активістів ПЦУ, якщо закони заважають "переводу храмів", то тим гірше для законів і людей, що ці закони захищають.
Взагалі, левова частка діяльністі ПЦУ в останні кілька місяців спрямована саме на заволодіння храмами УПЦ шахрайським та насильницьким шляхом.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого, керівництво організації Думенка, замість того, аби відкинути конфлікти і зосередитися на духовній опіці та гуманітарній допомозі народу України, побачило у трагедії нації свій історичний шанс на неправомірне заволодіння майном УПЦ і розпалення ненависті до нашої церкви.
Взяти хоча б те, що вони постійно називають УПЦ "Московським патріархатом". Очевидно, таким чином представники ПЦУ намагаються пов'язати нашу церкву в масовій свідомості з Росією як агресором і спровокувати ворожнечу до її парафіян і кліру на тлі війни, що наразі триває.
Низькі і брудні технології, що експлуатують людський біль та страждання і підривають наше суспільство зсередини.
Повертаючись до їхньої заяви у стилі: - "А нас за що?", зазначимо, що вже один факт використання маркеру "московський патріархат" щодо УПЦ підпадає під визначення розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Незаконні перереєстрації громад, блокування храмів, зрив богослужінь та підбурювання місцевих рад виносити рішення про "заборону діяльності УПЦ", що суперечать законодавству — з тієї ж серії. В наявності цілий "букет" статей кримінального та адміністративного кодексів.
Отже, є за що. І до керівництва та активістів ПЦУ у правоохоронних органів питання виникають цілком слушно і закономірно. Справа зовсім не в перешкоджанні громадам у "виході" чи "заході" кудись. А у перешкоджанні злочинам. Чим і мають займатися правоохоронні органи, серед яких ще є порядні професіонали і патріоти.
Слава Богу за них!
Ну а такі заяви ПЦУ сприймаємо із певним оптимізмом. Україна дає відсіч. І беззаконню зокрема. #АКТУАЛЬНЕ
РОЗПАЛЮВАННЯ МІЖРЕЛІГІЙНОЇ ВОРОЖНЕЧІ КАРАЄТЬСЯ ЗАКОНОМ
Суд зобов’язав поліцію відкрити кримінальне провадження щодо голови Рівненської обласної ради.
Як повідомляє church.ua, 20 липня відбулося засідання Рівненського міського суду, на якому розглянули колективну скаргу духовенства Рівненської єпархії УПЦ щодо не внесення відомостей про кримінальні правопорушення, вчинені Головою Рівненської обласної ради Сергієм Кондрачуком до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
“Сергій Кондрачук, зловживаючи своїм службовим положенням та керуючись особистими релігійними переконаннями, розпалює у воєнний час міжконфесійну ворожнечу в Рівненській області, закликає до захоплення храмів УПЦ, принижує вірян та священників УПЦ, тим самим порушуючи їх конституційні права”
Слідчий суддя задовольнив скаргу та зобов’язав Головне управління Національної поліції в Рівненській області невідкладно розпочати розслідування справи по С. Кондрачуку.
Суд зобов’язав поліцію відкрити кримінальне провадження щодо голови Рівненської обласної ради.
Як повідомляє church.ua, 20 липня відбулося засідання Рівненського міського суду, на якому розглянули колективну скаргу духовенства Рівненської єпархії УПЦ щодо не внесення відомостей про кримінальні правопорушення, вчинені Головою Рівненської обласної ради Сергієм Кондрачуком до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
“Сергій Кондрачук, зловживаючи своїм службовим положенням та керуючись особистими релігійними переконаннями, розпалює у воєнний час міжконфесійну ворожнечу в Рівненській області, закликає до захоплення храмів УПЦ, принижує вірян та священників УПЦ, тим самим порушуючи їх конституційні права”
Слідчий суддя задовольнив скаргу та зобов’язав Головне управління Національної поліції в Рівненській області невідкладно розпочати розслідування справи по С. Кондрачуку.
Ліберальне лоббі штовхає владу до легалізації одностатевих "шлюбів" в Україні, користуючись війною
Здавалося б, наша країна зараз переживає найважчі часи у своїй новітній історії. Купа нагальних справ, окрім власне військових, серед яких проблеми тимчасово переміщених осіб та відновлення зруйнованої інфраструктури, потребують швидкого та ефективного вирішення. Аж раптом, серед болю, втрат і зростаючих надій на зовнішню допомогу частина вітчизняних і закордонних ліберальних активістів почали наполегливо просувати тему легалізації одностатевих "шлюбів" в Україні!
За минулий місяць відбулось одразу декілька вкидів у інформаційний простір з цього приваду. Проаналізуємо, що відбувається.
Здавалося б, наша країна зараз переживає найважчі часи у своїй новітній історії. Купа нагальних справ, окрім власне військових, серед яких проблеми тимчасово переміщених осіб та відновлення зруйнованої інфраструктури, потребують швидкого та ефективного вирішення. Аж раптом, серед болю, втрат і зростаючих надій на зовнішню допомогу частина вітчизняних і закордонних ліберальних активістів почали наполегливо просувати тему легалізації одностатевих "шлюбів" в Україні!
За минулий місяць відбулось одразу декілька вкидів у інформаційний простір з цього приваду. Проаналізуємо, що відбувається.
Спочатку на сайті президента України була розміщена петиція з вимогою легалізувати одностатеві "шлюби", яка за лічені дні (у підозріло короткий для подібних петицій термін) набрала необхідні для розгляду главою держави 25 тисяч голосів.
Потім представник Верховної Ради у Конституційному суді Ольга Совгіря дозволила собі "вільне" тлумачення статті 51 Конституції України, стверджуючи, що вона, наче б то, допускає одностатеві "шлюби". І це не дивлячись на те, що в Основному Законі чітко написано:
"Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї".
І ось 19 липня німецьке ліберальне видання Deutsche Welle опублікувало статтю, у якій просувало думку про необхідність і нагальність легалізації одностатевих "шлюбів" в Україні. У статті наведено соціологію, згідно якої виявляється, що за останні 6 років частка громадян, які виступають за так зване "рівноправ’я" сексуальних меншин у нашій державі нібито зросла майже вдвічі.
Видання пояснює цю начебто тенденцію думкою соціолога, що так наше суспільство "відходить від пост-радянського бачення світу, дерусифікується і сприймає європейські цінності" через протидію агресії Росії. Мовляв, Росія веде боротьбу проти ЛГБТ, тому українці, що чинять спротив Росії, все більше підтримують ЛГБТ. Як вам такі прозріння, шановне товариство?
Також за дивною логікою авторів, війна "вивела на новий рівень" питання одностатевих шлюбів через (тримайтеся!) "помітність ЛГБТ-спільноти в армії"! Виявляється, звитяжні подвиги ЛГБТ-військових на передовій не дають більше ігнорувати їх потреби. Геї ЗСУ так вразили нас усіх, такий завоювали авторитет, що ми вже легко готові відкинути традиції і закони Святого Письма. А хто незгодний – той, вочевидь, совок і заважає боротьбі проти Росії. На такі думки наводять читачів фантасти з Deutsche Welle.
Згадаємо і нещодавню ратифікацію Стамбульської конвенції з її "ґендерним дискурсом".
Майже одночасна поява згаданих інформаційних бомб, їхня узгодженість між собою та цілеспрямованість наводить на думку, що ми маємо справу з продуманою інформаційно-пропагандистською кампанією, мета якої — руйнація традиційних релігійних та сімейних цінностей в Україні. І час кампанії обраний не випадково.
Адже ця ініціатива зовнішніх сил підкріплена великою залежністю нашої держави від військової та економічної допомоги з боку держав, які зробили просування ЛГБТ однією з головних ідей національної політики.
Зараз, коли Україна стікає кров'ю, нашу державну владу буде легше вмовити на зраду традиціям, вирішили певні кола серед наших західних партнерів. Це ж така дрібниця за мільярди доларів і тисячі тон військових вантажів, життєво необхідних нам!
Будучи віруючими православними християнами, ми не можемо мовчати, коли міжнародне та внутрішнє пост-гуманістичне ліберальне лоббі нахабно зазіхає на духовні та моральні устої нашого народу.
Все це виглядає як брудний шантаж. І якщо деякі сили на Заході думають, що купили гідність українців за допомогу та кредити (у власних геополітичних інтересах, не будемо себе обманювати), треба чітко їм пояснити, що вони помиляються. За свою волю Україна платить кров'ю і за будь-яку поміч не продасть душу та право самостійно вирішувати внутрішні питання.
Потім представник Верховної Ради у Конституційному суді Ольга Совгіря дозволила собі "вільне" тлумачення статті 51 Конституції України, стверджуючи, що вона, наче б то, допускає одностатеві "шлюби". І це не дивлячись на те, що в Основному Законі чітко написано:
"Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї".
І ось 19 липня німецьке ліберальне видання Deutsche Welle опублікувало статтю, у якій просувало думку про необхідність і нагальність легалізації одностатевих "шлюбів" в Україні. У статті наведено соціологію, згідно якої виявляється, що за останні 6 років частка громадян, які виступають за так зване "рівноправ’я" сексуальних меншин у нашій державі нібито зросла майже вдвічі.
Видання пояснює цю начебто тенденцію думкою соціолога, що так наше суспільство "відходить від пост-радянського бачення світу, дерусифікується і сприймає європейські цінності" через протидію агресії Росії. Мовляв, Росія веде боротьбу проти ЛГБТ, тому українці, що чинять спротив Росії, все більше підтримують ЛГБТ. Як вам такі прозріння, шановне товариство?
Також за дивною логікою авторів, війна "вивела на новий рівень" питання одностатевих шлюбів через (тримайтеся!) "помітність ЛГБТ-спільноти в армії"! Виявляється, звитяжні подвиги ЛГБТ-військових на передовій не дають більше ігнорувати їх потреби. Геї ЗСУ так вразили нас усіх, такий завоювали авторитет, що ми вже легко готові відкинути традиції і закони Святого Письма. А хто незгодний – той, вочевидь, совок і заважає боротьбі проти Росії. На такі думки наводять читачів фантасти з Deutsche Welle.
Згадаємо і нещодавню ратифікацію Стамбульської конвенції з її "ґендерним дискурсом".
Майже одночасна поява згаданих інформаційних бомб, їхня узгодженість між собою та цілеспрямованість наводить на думку, що ми маємо справу з продуманою інформаційно-пропагандистською кампанією, мета якої — руйнація традиційних релігійних та сімейних цінностей в Україні. І час кампанії обраний не випадково.
Адже ця ініціатива зовнішніх сил підкріплена великою залежністю нашої держави від військової та економічної допомоги з боку держав, які зробили просування ЛГБТ однією з головних ідей національної політики.
Зараз, коли Україна стікає кров'ю, нашу державну владу буде легше вмовити на зраду традиціям, вирішили певні кола серед наших західних партнерів. Це ж така дрібниця за мільярди доларів і тисячі тон військових вантажів, життєво необхідних нам!
Будучи віруючими православними християнами, ми не можемо мовчати, коли міжнародне та внутрішнє пост-гуманістичне ліберальне лоббі нахабно зазіхає на духовні та моральні устої нашого народу.
Все це виглядає як брудний шантаж. І якщо деякі сили на Заході думають, що купили гідність українців за допомогу та кредити (у власних геополітичних інтересах, не будемо себе обманювати), треба чітко їм пояснити, що вони помиляються. За свою волю Україна платить кров'ю і за будь-яку поміч не продасть душу та право самостійно вирішувати внутрішні питання.
Telegram
МИРЯНИ
Ліберальне лоббі штовхає владу до легалізації одностатевих "шлюбів" в Україні, користуючись війною
Здавалося б, наша країна зараз переживає найважчі часи у своїй новітній історії. Купа нагальних справ, окрім власне військових, серед яких проблеми тимчасово…
Здавалося б, наша країна зараз переживає найважчі часи у своїй новітній історії. Купа нагальних справ, окрім власне військових, серед яких проблеми тимчасово…
ВІРА ВІЧНА ВІРА СЛАВНА НАША ВІРА ПРАВОСЛАВНА!
❤️Лавра сьогодні, вчора і завжди!
Ще раз подякуємо Богу за Антонія Великого і його творіння на Печерських пагорбах.
❤️Лавра сьогодні, вчора і завжди!
Ще раз подякуємо Богу за Антонія Великого і його творіння на Печерських пагорбах.
«Благословенна ты в женах русских, ибо оставила тьму и возлюбила Свет. Благословят тебя русские люди во всех грядущих поколениях, от внуков и правнуков до отдаленнейших потомков твоих»
С этими словами крестил киевскую княгиню Константинопольский патриарх Феофилакт.
Как говорит «Повесть временных лет», Ольга крестилась в 957 году в столице Византии — Константинополе. «И было наречено ей в крещении имя Елена, как и древней царице-матери императора Константина».
Она вошла в историю как одна из создательниц древнерусской государственности и первая правительница. Как жена, навеки верная своему мужу великому князю Игорю Рюриковичу. Как мать князя великого князя Киевского, полководца Святослава. Как бабушка, воспитавшая внука – будущего святого равноапостольного князя Владимира, крестителя Руси.
Свята́я равноапо́стольная избра́ннице Христо́ва, княги́не О́льго,/ наро́д твой слове́сным и чи́стым Христо́вым млеко́м напои́вшая,/ моли́ся Ми́лостивому Бо́гу,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
С этими словами крестил киевскую княгиню Константинопольский патриарх Феофилакт.
Как говорит «Повесть временных лет», Ольга крестилась в 957 году в столице Византии — Константинополе. «И было наречено ей в крещении имя Елена, как и древней царице-матери императора Константина».
Она вошла в историю как одна из создательниц древнерусской государственности и первая правительница. Как жена, навеки верная своему мужу великому князю Игорю Рюриковичу. Как мать князя великого князя Киевского, полководца Святослава. Как бабушка, воспитавшая внука – будущего святого равноапостольного князя Владимира, крестителя Руси.
Свята́я равноапо́стольная избра́ннице Христо́ва, княги́не О́льго,/ наро́д твой слове́сным и чи́стым Христо́вым млеко́м напои́вшая,/ моли́ся Ми́лостивому Бо́гу,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Forwarded from Українська Православна Церква
МОЛИТВА ЗА МИР В УКРАЇНІ
(церковно-слов'янською)
Владыко Вседержителю, Господи Иисусе Христе Боже наш, призри милостивно с высоты человеколюбия Твоего на вопль и стенание народа украинского, в скорби сущаго.
Вемы Господи, яко грехми и беззаконии нашими прогневаша Твою благость, но умилосердися и помилуй нас; не отврати Лица Твоего от нас в смятении и печали сущих. Даруй нам всесильную благодать Твою: власти умудри, воинство наше мужеством укрепи, споспешствуй им во всем благопотребном, лишенныя крова введи в домы, плененныя избави, недугующия исцели, отчаянныя утеши, на поле брани жизнь свою положивших милости Твоей сподоби и вся люди Твоя сохрани от врага и супостата.
Молимся Тебе, Боже наш, да будут уши Твои внемлюще гласу моления нашего, не отврати Лица Твоего от воздыханий наших и не остави Отечество наше Православное. Подаждь, Господи, вожделенный мир и спасение всем на Тя уповающим и призывающим Имя Твое, молитвами Преблагословенныя Матери Твоея и Владычицы нашея Богородицы, святого крестителя и просветителя нашего великого и равноапостольного князя Владимира и всех святых земли нашея.
Ты бо еси крепость и утверждение, помощь и победа верно на Тя уповающих и Тебе славу воссылаем со безначальным Твоим Отцем и с Пресвятым Духом, ныне и присно и во веки веков.
Аминь.
(церковно-слов'янською)
Владыко Вседержителю, Господи Иисусе Христе Боже наш, призри милостивно с высоты человеколюбия Твоего на вопль и стенание народа украинского, в скорби сущаго.
Вемы Господи, яко грехми и беззаконии нашими прогневаша Твою благость, но умилосердися и помилуй нас; не отврати Лица Твоего от нас в смятении и печали сущих. Даруй нам всесильную благодать Твою: власти умудри, воинство наше мужеством укрепи, споспешствуй им во всем благопотребном, лишенныя крова введи в домы, плененныя избави, недугующия исцели, отчаянныя утеши, на поле брани жизнь свою положивших милости Твоей сподоби и вся люди Твоя сохрани от врага и супостата.
Молимся Тебе, Боже наш, да будут уши Твои внемлюще гласу моления нашего, не отврати Лица Твоего от воздыханий наших и не остави Отечество наше Православное. Подаждь, Господи, вожделенный мир и спасение всем на Тя уповающим и призывающим Имя Твое, молитвами Преблагословенныя Матери Твоея и Владычицы нашея Богородицы, святого крестителя и просветителя нашего великого и равноапостольного князя Владимира и всех святых земли нашея.
Ты бо еси крепость и утверждение, помощь и победа верно на Тя уповающих и Тебе славу воссылаем со безначальным Твоим Отцем и с Пресвятым Духом, ныне и присно и во веки веков.
Аминь.
СПРОБА ЗАБОРОНИ УПЦ У ПОЛТАВІ. І ЗНОВУ ВІД ПРИХИЛЬНИКІВ ПОРОШЕНКА
21 липня відбулася десята сесія Полтавської районної ради, на якій фракція партії "Європейська солідарність" (стара назва "Блок Петра Порошенка") ініціювала звернення до президента України та голови Верховної Ради з вимогою заборонити діяльність Української православной церкви на всій території України.
Аналогічна спроба відбулася і в обласній раді 27 липня, напередодні Дня хрещення Русі. Голосів "ЗА" це божевілля в обох випадках не вистачило, що досить приємно.
Звісно, ніяких юридичних наслідків для існування УПЦ на Полтавщині та в Україні це "словоблудіє" не мало би, навіть якщо б пройшло через місцеві ради. Це лише політична декларація, що підкреслює незмінну ідеологію та мету порошенківців: зневажати закон і сіяти розбрат в Україні під час війни.
Раніше ми писали про те, що за підбурюванням депутатів місцевих рад до незаконних "заборон" УПЦ у территоріальних громадах як правило стоять лобісти ПЦУ та депутати від партії екс-президента Петра Порошенка. Згадані приклади з Полтавщини — яскраве підтвердження цьому.
Та чи могло бути інакше, якщо сама ПЦУ була заснована в ході передвиборчої кампанії Петра Порошенка 2018 - 2019 рр., де "єдину помісну" і томос використовували у якості політичної технології.
Тому не варто дивуватися, що представники партії Порошенко досі просувають інтереси свого церковно-політичного проекту, навіть за рахунок суспільної безпеки. Цілком очевидно, хто замовляє цю музику. Саме ПЦУ-ЄС та їхні союзники-радикали докладають усіх зусиль до спроби запустити процес заборони УПЦ на національному рівні.
Цей націоналістичний популізм одночасно дає шанс ПЦУ привласнити більше чужого церковного майна, а людям Порошенка — заробляти симпатії радикалізованого електорату на тлі толерантних Слуг Народу. І розхитувати суспільство у тилу, створюючі проблеми для своїх політичних суперників — чинної влади.
Якщо ми це усвідомлюємо, варто чітко відділяти антицерковні наміри та ініціативи "ЄС" від державної політики. І докласти зусиль, щоб допомогти нашій воюючій країні знешкодити внутрішню порошенківську загрозу, яка однаково небезпечна і для нашої Церкви, і для України вцілому.
21 липня відбулася десята сесія Полтавської районної ради, на якій фракція партії "Європейська солідарність" (стара назва "Блок Петра Порошенка") ініціювала звернення до президента України та голови Верховної Ради з вимогою заборонити діяльність Української православной церкви на всій території України.
Аналогічна спроба відбулася і в обласній раді 27 липня, напередодні Дня хрещення Русі. Голосів "ЗА" це божевілля в обох випадках не вистачило, що досить приємно.
Звісно, ніяких юридичних наслідків для існування УПЦ на Полтавщині та в Україні це "словоблудіє" не мало би, навіть якщо б пройшло через місцеві ради. Це лише політична декларація, що підкреслює незмінну ідеологію та мету порошенківців: зневажати закон і сіяти розбрат в Україні під час війни.
Раніше ми писали про те, що за підбурюванням депутатів місцевих рад до незаконних "заборон" УПЦ у территоріальних громадах як правило стоять лобісти ПЦУ та депутати від партії екс-президента Петра Порошенка. Згадані приклади з Полтавщини — яскраве підтвердження цьому.
Та чи могло бути інакше, якщо сама ПЦУ була заснована в ході передвиборчої кампанії Петра Порошенка 2018 - 2019 рр., де "єдину помісну" і томос використовували у якості політичної технології.
Тому не варто дивуватися, що представники партії Порошенко досі просувають інтереси свого церковно-політичного проекту, навіть за рахунок суспільної безпеки. Цілком очевидно, хто замовляє цю музику. Саме ПЦУ-ЄС та їхні союзники-радикали докладають усіх зусиль до спроби запустити процес заборони УПЦ на національному рівні.
Цей націоналістичний популізм одночасно дає шанс ПЦУ привласнити більше чужого церковного майна, а людям Порошенка — заробляти симпатії радикалізованого електорату на тлі толерантних Слуг Народу. І розхитувати суспільство у тилу, створюючі проблеми для своїх політичних суперників — чинної влади.
Якщо ми це усвідомлюємо, варто чітко відділяти антицерковні наміри та ініціативи "ЄС" від державної політики. І докласти зусиль, щоб допомогти нашій воюючій країні знешкодити внутрішню порошенківську загрозу, яка однаково небезпечна і для нашої Церкви, і для України вцілому.
