НА БУКОВИНІ ЦЕРКОВ УПЦ БІЛЬШЕ, НІЖ ПЦУ. "І НЕ КАЖІТЬ ПРО МУДРИЙ НАРОД ПІСЛЯ ЦЬОГО!"

Це вже українофобія, чи ні? Вічний смуток "українського патріота" – не той народ йому дістався, бруд, а не народець. Тільки батогом майданів і СБУ його можна виховати.

Ні, з цією публікою ніяка демократія і Європа неможлива.

Наше спостереження сторінки типового Автора цифрового контенту з ПЦУ

Молитовне стояння - живе нагадування, що Лавра - наша обитель🙏❤️

АРХІЄРЕЇ УПЦ ОПУБЛІКУВАЛИ ЗАЯВУ З ПРИВОДУ УСУНЕННЯ МИТР. ІЛАРІОНА

Група архієреїв УПЦ виступили зі спільною заявою щодо усунення митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона Синодом РПЦ.
Звернення єпископів публікують єпархіальні медіа та телеграм-канали.

У своїй заяві архієреї рішуче засуджують такі дії та наголошують, що вони антиканонічні. Єпископи вимагають негайної відміни цього рішення та закликають до відмови від агресивної церковної політики щодо Української Православної Церкви та її багатостраждальної пастви.

На офіційній сторінці Синодального інформаційного відділу УПЦ звісток про заяву поки що немає. На даний час, під заявою поставили підписи 31 архієрей. Збір підписів, як свідчить публікація, триває.🔻

«24 жовтня 2024 року Священний Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення звільнити митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона від управління Донецькою єпархією Української Православної Церкви та відправити його на спокій. Раніше подібним чином були звільнені архієреї інших єпархій Української Православної Церкви на територіях, тимчасово окупованих Росією. Ці рішення були ухвалені в односторонньому порядку, без будь-якого погодження з Українською Православною Церквою, яка є канонічно самостійною згідно з Томосом (Грамотою) Патріарха Олексія II від 27 жовтня 1990 року та підтверджено рішенням Собору Української Православної Церкви 27 травня 2022 року.

Ми, архієреї Української Православної Церкви, рішуче засуджуємо це рішення, яке є антиканонічним, оскільки церковне право регламентує канонічні відносини між Православними Церквами.

Другий канон Другого Вселенського Собору наголошує на необхідності поважати юрисдикційні кордони, застерігаючи від будь-яких спроб однієї Церкви взяти під контроль територію іншої.

Восьмий канон Третього Вселенського Собору прямо забороняє будь- якому єпископу втручатися у юрисдикцію іншого єпископа.

Крім цього, це рішення спрямоване на підрив самостійності України та самого буття Української Православної Церкви в тяжких умовах воєнних дій на території України. Адже антиканонічне звільнення митрополита Іларіона, українця за походженням, будівничого Донецької єпархії, багаторічного архіпастиря на Донеччині та призначення на його місце архієрея-росіянина свідчить саме про прагнення Москви анексувати канонічну територію Української Православної Церкви з метою знищення її самостійності та незалежності.

Ми не погоджуємось із таким рішенням, вимагаємо його негайної відміни, закликаємо до відмови від агресивної церковної політики щодо Української Православної Церкви та її багатостраждальної пастви, до поваги кордонів канонічної Української Православної Церкви, суверенітету та територіальної цілісності України.
Архієреї Української Православної Церкви:

АГАФАНГЕЛ, Митрополит Одеський і Ізмаїльський
АНАТОЛІЙ, Митрополит Поліський і Сарненський
АГАПІТ, Митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський
ОЛЕКСІЙ, Митрополит Балтський і Ананьївський
НИКОДИМ, Митрополит Житомирський і Новоград-Волинський
ВОЛОДИМИР, Митрополит Володимир-Волинський і Ковельський
ЄВЛОГІЙ, Митрополит Сумський і Охтирський
ФЕОДОР, Митрополит Мукачевський і Ужгородський
ВОЛОДИМИР, Митрополит Кам’янський і Царичанський
ФІЛАРЕТ, Митрополит Львівський і Галицький
МИКОЛАЙ, Митрополит Кременчуцький і Лубенський
ВАРСОНОФІЙ, Митрополит Вінницький і Барський
ОЛЕКСІЙ, Митрополит Вознесенський і Первомайський
БОГОЛЄП, Митрополит Олександрійський і Світловодський
НАФАНАЇЛ, Митрополит Волинський і Луцький
ВІКТОР, Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський
ПАНТЕЛЕІМОН, Архієпископ Бучанський
ОЛЕКСАНДР, Архієпископ Городницький
ІОНА, Архієпископ Обухівський
ДІОДОР, Архієпископ Южненський
ВІКТОР, Архієпископ Арцизький
ІОАНН, Архієпископ Золотоніський
СЕРГІЙ, Архієпископ Болградський
ПИМЕН, Архієпископ Рівненський і Острозький
СПИРИДОН, Архієпископ Добропільський
НИКОДИМ, Архієпископ Любецький
КИРИЛ, Єпископ Бишівський
ІАКОВ, Єпископ Дрогобицький ІЛАРІЙ, Єпископ Свалявський
АЛІПІЙ, Єпископ Тарутинський АНАСТАСІЙ, Єпископ Овідіопольський«

🔴Ми поділяємо ідею і більшість смислів цього звернення, адже ці речі мають бути сказані у голос.

Але дещо в цій історії нас непокоїть. І ми про це напишемо.

🔴 ОТЖЕ, ЩО МИ ДУМАЄМО ПРО ЦЮ ЗАЯВУ, І ЩО НАС ТУРБУЄ

✅ Про позитивний бік.

Сама по собі заява УПЦ по ситуації зі східними окупованими єпархіями, засудження ворожих вчинків РПЦ стосовно канонічно-територіальної цілісності УПЦ та прав наших єпископів - корисна і потрібна справа.

Адже це і справедливо, і відповідає політичному моменту.
Немало людей навіть скажуть, що це справа нагальна, і робити це тре було ще вчора.

Поза тим, що певні формулювання ми б не використовували, заява викликає згоду. Дії РПЦ викликають законний протест. Зокрема митрополит Іларіон - надзвичайно шанована людина, аби так вчиняти з ним та його паствою. Ми не дуже віримо у добровільність його відходу на покій.

⚡️Тому поява такого документу, в цілому збалансованого, у суспільстві від імені УПЦ на наш погляд виправдана та корисна.

Імена великої кількості єпископів під цим документом демонструють позицію УПЦ, домінуючі настрої та надають йому ваги.

☑️ Але одночасно форма цієї заяви та певна таємничість (чи інтрига) її походження та статусу - викликає занепокоєння, питання та ризики, які варто передбачити.

Розкриємо їх:

1. Що до тексту. Одне з зауважень. Апеляція про "односторонні рішення... без будь-якого погодження з УПЦ" хоч і виглядає справедливою, але технічно в умовах, що склалися, ми слабко уявляємо собі процес узгодження чи консультацій з приводу таких питань між верхівками МП та УПЦ. А якби такі сталися, навіть за найчистіших інтенцій, наші делегати негайно стали б жертвами СБУ та ГУР за "співпрацю" та "докази афілійованості" с представниками країни-агресора. Владика Мелетій не дасть збрехати.
Тому ці слова - данина дипломатії, розуміємо, але наскільки сповнені практичного сенсу - ми не знаємо. Важко сказати.

2. Форма оприлюднення та прийняття заяви викликає питання. Від кого ця заява? Від якого офіційного органу УПЦ? Здається, поки що не від якого.
Це досить незвична форма.

Під заявою стоять підписи приблизно 25% єпископату України. В тому числі дуже впливових правлячих архієреїв. Кажуть, що підписи продовжують збирати.
Але це не заява Священного Синоду.
Не заява офіційного зібрання, організованого нашим керівним Центром у Києві.
Не заява Блаженнішого, підпису якого там нема, та й було б дивно, якби був. Бо це була б якийсь протокольний казус.

Тим не менш, Блаженніший може бути у курсі і не проти ініціативи.

Отже, йдеться про громадянський, а не церковний жест.
Оформлений як громадянький жест, але - від спільноти єпископату.

У єпископату УПЦ є уставлені форми організації своєї діяльності. Чому вони не були задіяні і була обрана така світська форма? Ми не знаємо. І не вважаємо це перевагою документа.

Виходить свого роду петиція високого рангу. Уставленного інструменту петицій у нашій Церкві поки що не існує. Можливо, час його створити.

Отже, головний розрахунок - на інформаційний і суспільний ефект. Що є непоганим, якщо у фундаиенті констуктивні наміри.

3. Питання вищого Благословення. На мить написання посту наше спілкування з учасниками цієї ініціативи не дало нам чіткої відповіді: чи був цей документ та сама ідея узгоджені з Блаженнішим?

Така підвішаність непокоїть. Залишає простір для спекуляцій. Чи не може це бути формою тиску? Про появу таких сумнівів і думок варто пам'ятати тим, хто організує подібні акції.

Формально процедури УПЦ не порушені і не задіяні. Ініціатори просто пішли громадянським шляхом. У них є таке право.

4. Непередбачувані наслідки. Або навпаки, передбачувані. Адже те, що документ не прийнятий за процедурами Церкви, соборно, і ті, хто підписався - так проявили свою волю, майже проголосували, залишивши документ для підпису іншим - логічно призводить до того, що від усіх інших єпископів будуть очікувати відповіді. Так, чи ні.

Враховуючи резонанс теми засудження РПЦ і військову психологію "свій-чужий", люди певних настроїв можуть не просто очікувати, а вимагати визначитися.

Тобто поява такого документу майже не залишає можливості його ігнорувати. І випитувати позицію можуть почати зовсім не вірні УПЦ, а менш доброзичливі люди. Це, звісно, лише наше припущення, але варто бути готовими.

Важливо не дозволити перетворити цю нормальну ініціативу на інструмент булінгу тих, хто не підпише заяву з якихось своїх причин. Бо причина може бути зовсім не в тому, що хтось "не хоче засуджувати" чи "виправдовує РПЦ".

Ні, причин може бути багато. Наприклад, через незгоду з окремими формулюваннями. Чи через нетрадиційність форми. Чи просто через сумніви у ефективності і доцільності, і так далі. У єпископів є право на дискусію.

Варто подумати про такі ситуації і про те, як недруги можуть використати їх проти Церкви.

5. Нарешті, зовнішній вимір.
На яку реакцію РПЦ ми розраховуємо? Що вони покаяться і вернуть все, як було?
На жаль, вврогідність мізерна.

Скоріш за все відповідь буде десь приблизно "самі ви неправі". Взагалі-то, можливо, саме громадянська форма заяви тут навіть на користь.

Це потенційно застерігає від того, що РПЦ буде реагувати руйнівним і неадекватним чином, наприклад, піднімаючи питання розколу. А прибічники жорсткої лінії з УПЦ там є, патріарх Кирило - голуб порівняно з деякими.

І у нас є думка, що певні сили давно буквально чекають істерики від РПЦ. Якої цього разу, скоріш за все, не буде.

Неясність — поганий супутник для будь-якої, навіть раціональної ініціативи. Боже, дай усім нашим пастирям мудрості і сміливості проти гріха.

Ось такі міркування на кінець цього дня .

Києво-Печерська #Лавра осіння, 2024 рік