Ця невеличка площа перед храмом преподобного Сергія стала вогнищем справжньої молитви❤️‍🔥☦️🕊

Молитва рятує🥰🙏

Ливан утверждает, что лидер "Хезболлы" был убит сразу после того, как согласился на перемирие с Израилем и об этом были проинформированы США и Франция.

"Да, он согласился. Да, мы согласились на полное прекращение огня. Наш спикер поговорил с «Хезболлой», у нас с ними были консультации. И мы сообщили американцам и французам о таком решении. И они нам сказали, что Нетаньяху тоже согласен", - заявил глава МИД Ливана Абдалла Бу Хабиб.

Насралла был убит несколько дней назад во время удара Израиля по Бейруту.

Сайт "Страна" | X/Twitter | Прислать новость/фото/видео | Реклама на канале | Помощь

❌Схоже, комусь категорично не хотілося ані миру, ані компромісів.

Але є вірогідність, що він переоцінює свої сили. І, граючи долями народів, може програти свою.

🌿☦️СВЯЩЕННИК, ЯКИЙ СТВОРЮЄ ЦЕРКОВНУ ВИШИВКУ ТА МИТРИ. КОГО ХОТІЛИ ВКРАСТИ ТЦК НА ЗАКАРПАТТІ

Цей невеличкий сюжет був снятий ще в грудні 2020 на Закарпатті місцевим телеканалом.

Він розповідає про священнослужителя УПЦ о. Василя Гука. Нещодавно його, разом з братом — теж священником — намагалися викрасти працівники ТЦК.

Отців захистили мужні православні жителі с. Іза, які домоглися, щоб їм повернули їх священників.

Окрім свого пастирського служіння, о. Василь є відомим майстром священницького одягу.

Він виготовляє митри. Справжню красу, яку замовляє в нього духовенство зі всієї України та православного світу.

❗️ЗАВТРА СУД ЗНОВУ ОБИРАТИМЕ ЗАПОБІЖНИЙ ЗАХІД ВЛАДИЦІ АРСЕНІЮ

4 жовтня в Слов'янському міськрайонному суді відбудеться чергове засідання по справі владики Арсенія.

Святогірська Лавра повідомляє, що суд розгляне клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу для митрополита у вигляді тримання під вартою.

Обитель просить молитов за митрополита Арсенія та братію!

У результаті, як бачимо, до такого важливого кроку в житті Левченка підштовхнули не релігійні та не віровчальні мотиви. Він не має претензій до УПЦ з погляду догматичного богослов'я чи аскетичної практики. Він визнає Таїнства Української Православної Церкви, Її благодатність та спасительність. І тим більше дивно, що про свою заборону, яка з канонічної точки зору має бути визнана дійсною, Левченко говорить з єхидною усмішкою, посміюючись над формулюваннями та бравуючи тим, що «навіть не читав» її. Тобто, як бачимо, йому просто глибоко байдуже все, що стосується реально церковних питань – лише політика та «служіння народу», а не Богу.

«Сповідь» одного священника
Не менш показовою виявилася і сповідь невідомого священника з УПЦ, який хоче піти в ПЦУ, але не може. Цей священник пояснює, що його дружина, його брати (також священники УПЦ) і навіть його літня мати (монахиня в миру) категорично проти такого кроку. Він відверто пише, що цей перехід може зруйнувати його сім'ю, тому що дружина категорично проти цього. Проте сам священник зізнається, що вже кілька років хоче перейти до ПЦУ. Каже, що є безліч причин, «які не дають зробити так, як каже вже давно тобі твоє сумління». І далі ми маємо право розраховувати на те, що цей клірик УПЦ розповість нам, що ж такого твориться в його Церкві, що не може винести його християнське та пастирське сумління. Зрозуміло, що йдеться про якісь грубі порушення правил життя у Христі, канонів, догматів, ще чогось, пов'язаного безпосередньо з Церквою.

Але натомість ми читаємо, що його совість реагує на якісь зовсім інші речі, не пов'язані з Євангелієм. В УПЦ цього священника утримує «не заборона в служінні від архієрея», а сім'я. Аргумент важливий, не сперечаємось. Але чи має він виправдання згідно Євангелія? Ні, звісно. Тому що Христос чітко говорить про те, Кого треба любити більше за сім'ю і близьких. З іншого боку, якби цей священник сказав, що він не може служити в УПЦ, тому що ієрархи відступили від Бога, перестали бути християнами, пішли в дрімучі єресі, то зміг би він залишитися в такій «церкві», навіть якби сім'я була проти? Навряд. А отже, УПЦ – це Церква Христова (і тому вона залишається в ній), і його совість виступає не проти віровчальних помилок, а проти зовсім інших речей, які з християнством ніяк не пов'язані.

І справді, він не наводить жодного церковного аргументу, який би пояснив його бажання піти до ПЦУ. Водночас, усі аргументи, завдяки яким він все ще в УПЦ – теж не церковного характеру: дружина їздитиме причащатися до благочинного, перестане готувати в пост за новим стилем, не буде святкувати свята тощо. Погодьтеся, якби людина прагнула істини, всі ці «труднощі» можна було б і потерпіти. Отже, знову ж таки, питання не в істині, а в чомусь зовсім іншому. У результаті цей священник зізнається, що він і такі як він «вечорами, коли всі заснуть, тихенько виють на місяць». Тобто замість того, щоб молитися, вони вважають за краще робити саме таким чином. Дивно, погодьтеся.

Що таке життя в Церкві і чому не треба «вити на місяць»?
Приклад Левченка і «сповідь» невідомого нам священника – це яскрава ілюстрація того, як особисті та політичні амбіції можуть стати вищими за духовні цінності. Проте християнин завжди ставить віру на перше місце. Політика, соціальний статус, матеріальне становище, патріотичні почуття тощо ніколи не повинні впливати на духовний вибір послідовника Христа. Він шукає на землі найголовнішого: миру з Богом і з ближнім. Все, що так чи інакше суперечить цій основній установці, має відсуватися убік. Але на даний момент прихильники Думенка роблять все, щоб їхня «церква» носила на собі відбиток агресивної та не християнської організації, застосовуючи насильство щодо вірян УПЦ та її храмів. А що може бути спільного у Христа з веліаром? Тобто, як можна «з'єднати» Літургію та зламування храму ломом і болгаркою, чи молитву Ісусову та слова «смерть ворогам»? Віруючі УПЦ цього не розуміють і не зрозуміють, а в ПЦУ подібні речі ні спротиву, ні здивування не викликають.

Священники та миряни, які залишилися вірними УПЦ, говорять про те, що життя в Церкві – це насамперед участь у Літургії, молитва, смирення та служіння Богу. Вони не ставлять на особисте благополуччя, не намагаються догодити світу, не прагнуть політичного самоствердження чи самовизначення. Для них бути з Христом дорожче, ніж бути з усім світом.

У той же час, багато хто з тих, хто перейшов до ПЦУ, зробили це не через любов до Бога, а через бажання уникнути тиску з боку влади, отримати комфортніші умови для життя або догодити начальникам віку цього. Однак у Євангелії чітко сказано: «Не можете служити двом панам» (Мф. 6, 24). Людина не може одночасно служити Богу і догоджати земній владі, прагнути духовної чистоти та легкого життя. Перехід до ПЦУ – це вибір тих, хто хоче мирських благ, а не тих, хто готовий служити Богу навіть за таких умов, як зараз.

Ми знаємо, що в Церкві завжди знайдуться ті, хто готовий зрадити свою віру заради вигод. Історія повна прикладів того, як деякі священнослужителі відмовлялися від своєї віри заради земних благ чи політичних уподобань. Але таких завжди була меншість, а сама Церква завжди залишалася вірною Христу, незважаючи на зрадників.

У той же час, готовність зрадити свою паству і Церкву через політичні причини – це наочний приклад того, як особисті амбіції та «внутрішня шизофренія» у поєднанні з відсутністю молитви можуть просто викреслити з життя духовні цінності.

За великим рахунком, на прикладі цих двох священників ми вкотре переконуємося, що бажання перейти до ПЦУ говорить про те, що людина більше цікавиться мирськими благами, політикою, вимогою моменту, ніж духовним життям. І порадити їм ми можемо лише одне: замість того, щоб «вечорами вити на місяць», візьміть до рук молитвослов»

Стаття СПЖ https://bit.ly/4ePRBca

Коли вчергове рагулі в погонах, при владі та без затягують своє "не подобається, геть до московії!", "чемодан-вокзал...", "п'ята колона" та інші шедеври інтелектуальної неспроможності стосовно тих, хто не вписується у їх жлобський світ, справді хочеться нарешті відповісти #відкрийте_кордони і подивимося, з чим ви залишитеся і скільки протримаєтеся у своїй "чистій від малоросів, ватників, московських попів і незручних персонажів справжній українській Україні".

Вже спробуйте нарешті👇