Дно уничтоженного Каховского водохранилища уже обнажило немало древностей.

Вот одна из них. Старинный, на вид медный или бронзовый нательный крест.

Наши предки рождались и умирали во Христовой вере.

Веками и веками. Их костями усеяна эта земля, их кровью политы наши плодородные нивы.

Трагедия, что потомки этих предков сегодня убивают друг друга.

За что Господь наказывает и нас, и их, пришедших "делить заново" наследство наших отцов с оружием в руках?

У нас нет ответа, есть только долг верить в Его промысел, защищать своих людей и свою землю и оставаться христианами – и к ближним, и к противнику.

Всё это закончится. Непримиримые сегодня враги примирятся. Будут торговать и рассказывать друг другу анекдоты. Жму руку, обнимаю. Остатки оружия будут ржаветь в земле рядом с костями пропавших без вести воинов.
А Вера и Церковь пребудут. Вечно живыми.

Зная это, глядя на этот крестик, который старше нас всех, гораздо легче не сойти с ума.

Спаси, Господи, люди твоя!

Братія Києво-Печерської Лаври звершує хресний хід в день пам’яті священномученика Володимира митрополита Київського. Єпископа Церкви, якого жорстоко вбили більшовитські матроси неподалік від обителі.

⚠️Прямо під час молитви поліція запустила вже новітніх богоборців з числа антицерковних активістів.
Правоохоронці відмовляються виводити провокаторів.

#Лавра #УПЦ

#ДУМКА. ЛИСТ З «ВИМОГАМИ ЄЛЕНЬСЬКОГО» ДО «ПРЕДСТАВНИКІВ УПЦ». ВИПАДОК, КОЛИ Є ПИТАННЯ ДО НАШОЇ СТОРОНИ

Отож, усі зацікавлені вже знають про те, що відомство Єленського оприлюднило лист до двох впливових єпископів УПЦ про те, цитуємо, «які дії з боку Української Православної Церкви недвозначно засвідчили б про її вихід зі складу Російської Православної Церкви, котра є активним учасником російської військової агресії проти України».

Лист був надісланий після зустрічі духовенства УПЦ з Єленським, нібито на їх прохання, не був призначений для публікації і був складовою непублічних переговорів між УПЦ та державою в особі ДЕСС. Віддаємо належне, створений лист так, аби мати змогу бути опублікованим, він не є конфіденційним. За словами очільника ДЕСС, мотив публікації – занадто довге мовчання з боку Церкви у відповідь на лист. Строк відповіді буцім-то сплив 2 тижні тому.

Ми хочемо поділитися особистими думками з приводу цієї ситуації. 👇

Лист виявився правдивим, як і зустріч. Вони відбулися на початку червня. І після публікації на нього відповів голова Інформаційного відділу УПЦ владика Климент, учасник тої зустрічі. Обставини, які виклав у своїй відповіді митрополит Климент, помітно доповнюють картину, яка могла б скластися у читачів сайту ДЕСС. Бо з нього виходить, ніби ці відповіді у листі і були головною метою зустрічі. А це не так.

Зараз ми не будемо аналізувати ані риторику, тези і пропозиції ДЕСС, ані розбіжності у трактуваннях події. Хіба що звернемо увагу на оце демонстративне «МП» в заголовках від ДЕСС, це відразу задає «приємний переговорний фон».

Отож, ми зараз про інше. Припустимо, мета зустрічі була дещо іншою (хоча пов’язаною). Нехай сторона не згодна з тими чи іншими пунктами пропозицій-вимог. Гаразд.

Але чому б не відповісти на цей лист?

Ви знаєте наше ставлення до Єленського і державної політики стосовно УПЦ. Але інтереси Церкви і суспільної злагоди важливіші. Тому дипломатія – це вихід.

Якщо це був крок дипломатії і м’яч опинився на нашому боці, тим більше на наше прохання, чому б не зробити наступний крок? Не відповісти якось так, аби хоча б просто продемонструвати зацікавленість у мирному діалозі. І серйозність намірів та позицій. Висунити свої умови.

На то вона і дипломатія. Відповідь не вимагає від Церкви відразу на все погодитися, чи все відкинути, чи взагалі дати конкретні позиції по кожному пункту. Ні. Але вона створює простір для діалогу. Який, нам здається, може бути кращим виходом, ніж пряма конфронтація «без правил», як у неділю в Красилові чи у Білогородці. Так, зло чинимо не ми, а проти нас. Але давайте просто спробуємо поговорити, використаємо шанс.

Далі дії могли бути дуже різними, цей лист міг би бути приводом для широкої внутрішньоцерковної та суспільної дискусії. Де ми могли б не тільки напрацювати соборну відповідь, але й краще узнати власну Церкву, консолідувати її. Хай і не без суперечок. А вони були б. І ще будуть.

Але вийшло як вийшло. Ми не маємо права критикувати саме такий сценарій поведінки у Митрополії, адже ми не знаємо, якими за тональністю були ці зустрічі. Нагадаємо, це зустрічі з тими, хто вже зробив багато зла Церкві та її людям. Можливо, Єленський поводив себе так, що відповідати йому взагалі не хотілося. Одна справа – коректний лист на офіційному сайти, інша – атмосфера на зустрічі з «МП», як пише ДЕСС. Ми не знаємо, як все це відбувалося. Втім, Єленський не схожий на істерика. А може Церкві просто не вистачило часу, аби відповісти. І процес підготовки відповіді триває. Ми не знаємо.

Але сподіваємося, що Церква буде користуватися такими можливостями для діалогу та дискусії надалі. Не можна залишати ініціативу недружнім силам. А спробувати недружність перетворити на конструктив – варто.

Прийміть за скромну думку купки мирян. І пишіть в коментарях, зо думаєте самі.

⚡СУДДЯ ПЕРЕШКОДЖАЄ АПЕЛЯЦІЇ НАМІСНИКА ЛАВРИ МИТРОПОЛИТА ПАВЛА

Про це повідомив адвокат монастиря та намісника прот. Микита Чекман:
"❗️Сьогодні, 27.06.2023 року, у Київському апеляційному суді мали розглядатися апеляційні скарги захисників Намісника Києво-Печерської Лаври на Ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва, якою продовжено запобіжний захід Лебідю Петру Дмитровичу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Повідомляємо, що вкотре судове засідання було відкладено, оскільки не надійшли матеріали справи, витребувані Київським апеляційним судом.

Наголошуємо, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад судочинства, водночас як суддя Солом’янського районного суду м. Києва Криворот О.О., так і працівники канцелярії всіляко намагаються перешкодити реалізації такого права.

На даний час захисники Митрополита Павла прямують до Солом’янського районного суду м. Києва дізнатися, з якої причини запит Київського апеляційного суду не був виконаний.

Маємо надію, що після цього будуть передані матеріали судової справи для забезпечення права на апеляційний перегляд справи та ухвалення справедливого рішення відповідно до принципу верховенства права".