ПІВТОРА МІЛЬЯРДИ НА ПРОДОВЖЕННЯ БРЕХНІ УКРАЇНЦЯМ, ЗА НАШ ВЛАСНИЙ РАХУНОК

1,5 млрд гривень із бюджету витратять на телемарафон у 2025 році. Про таку стабільність витрат на "єдині новини" для всіх, закладені у бюджет країни, повідомив нардеп Железняк.

Соціальні витрати на наступний рік ..."заморожені". А так можна? Це точно не геноцид?

Ні, в нас же буде #телемарафон! Який пояснить, що це життєва необхідність, що треба паски затягнути, ще і ще.

На телеканал "Рада" закладено "всього лише" 78,2 млн гривень.

"Тобто загальна цифра, яку спустять в трубу буде 1,6 млрд грн".

Дефіцит бюджету 2025 планується на рівні 1,64 ТРЛН грн.

Богослужіння Предстоятеля в Києво-Печерській Лаврі

https://youtube.com/shorts/yUmLitxKfIE?si=l2IIumCQ82VtJrPV

⚠️"Ні капітуляції 2:0"?
Десь ми вже це бачили.
Погано закінчилося.
На жаль, не тільки для "активістів".

Звичайно, мадярам, які за рахунок війни з безвісного нічого перетворилися на героїв та публічних політиків, які сидять на нормальних фінансових потоках і мають власну армію, закінчення війни буде як зав'язати з наркотою для героїнових.

Не дивно, що пси війни хочуть більше війни. Ціна війни їм не принципова, особливо коли воюєш за пультом та моніторами.

Їм начхати на залишки демократії та процедур, на вимирання, на бажання нації за межами їх фан-клубу радикалів. Натовп і сила, от джерело їх "легітимності".

І кожна така заява, що лишиться без відповіді держави, кожна погроза переворотом, яка не покарана, буде розхитувати державу і нівілювати авторитет влади.

Навіть нинішня сумнівно-легітимна влада — краще ніж хаос громадянської війни і тиранія відбитих радикалів. Завжди казали - так звані націоналісти і радикали — найкращі друзі агресивних сил у Росії.

Ну а усім, хто впевнено промовляє свої войовничі плани від імені нації, пропонуємо для чесності зробити одну єдину річ:
відкрити кордони для чоловіків та скасувати будь-які покарання та обмеження для тих, хто не хоче воювати за ваші фантоми та божевільні ідеї.

А ще спробувати протягнути без західної допомоги.

Ось тоді і поговоримо про гідні і не дуже умови завершення війни.

P.S. Великою є вірогідність того, шо ми спостерігаємо виставу, де мадяри вдають з себе радикальну опозицію узгоджено (на замовлення) з Офісом Президента.

Щоб ті мали алібі і завжди могли сказати "але ж народ і армія нас не зрозуміють! суспільство проти перемовин! суспільство не прийме територіальних поступок!" і таке інше.

Так можна зірвати будь-що і не нести за це відповідальність. Або дорожче продати свою згоду.

Военнослужащий ВСУ с позывным "Мадяр" открыто угрожает украинский власти.

По его словам, если кто-то пойдет на переговоры с РФ "не в интересах украинского народа", то с фронта вернётся миллион бойцов, которые снесут такую власть.

Отметим, что у Мадяра имеется популярный Tg-канал с более 300 тысячами подписчиков и TikTok, в котором он набирает десятки тысяч просмотров.

Подписаться | Поддержать | Донат

❗️ПОЧЕМУ ПРЕСЛЕДОВАНИЯ УПЦ — ИМЕННО ГОНЕНИЯ. ОТВЕТ О. ВЛАДИМИРА ПУЧКОВА

Масштабная кампания репрессий против украинских христиан уже давно разрослась настолько, что её попросту невозможно скрыть.
Захваты храмов, аресты священнослужителей и правозащитников УПЦ, постоянные террор и дискриминация, и вот вершина — закон, которым планируется запретить наибольшую христианскую деноминацию страны.

В попытках хоть как-то отмыть репрессии против УПЦ, лоббисты уничтожения Церкви часто кричат о том, чтобы гонения… не назывались гонениями.

Отличным ответом на эти манипуляции стала публикация священнослужителя УПЦ о. Владимира Пучкова.

Приводим слова священника полностью🔻

Три с лишним месяца минуло с того момента, когда я в последний раз обращался к церковной тематике. А, между тем, время нынче спрессовано как никогда и накидали нам эти месяцы столько событий, сколько не всякий год в себя вместит. Одно только принятие одиозного закона №8371 чего стоит.

Одновременно, на фоне неуклонно ухудшающегося положения Церкви, в нашем информационном пространстве всё чаще стали мелькать различной степени завиральности рассуждизмы на тему того, что-де происходящее нынче с УПЦ ни в коем случае нельзя назвать гонением.

Дескать, никто не принуждает духовенство и верных УПЦ отрекаться от Христа, никто не посягает на чистоту вероучения и не вносит изменений в Символ веры. А потому вовсе нет никаких гонений, а есть забота о государственной безопасности и стремление удовлетворить запрос, который назрел в обществе за последние два с лишним года.

Что ж, кое с чем тут можно согласиться: действительно об отречении от Христа или от истин веры речи нет. Вот только из этого совсем не следует, что раз от УПЦ не требуют отказа от Бога, то происходящее с нею не является гонением.
Скажу больше: в истории далеко не всегда формальным поводом к гонению на христиан было их исповедание и мало кто из гонителей ставил пред собой цель услышать от христианина отречение. А порой и вообще складывалось как сейчас у нас: во Христа веровать никто не запрещает, на Символ веры никто не посягает, а гонение налицо.
Вот вам несколько фактов.

Начнём сначала, то есть с Римской империи и её борьбы с христианством, которое, как известно, в течение трёх первых веков было вне закона. Временами за принадлежность к христианству можно было заплатить свободной, а порой - лишиться головы. Бывали, правда, периоды, когда христиан в упор не замечали, но даже тогда христианство оставалось бесправным. И при всём этом никогда не было таких времён, когда бы римские власти требовали от христиан конкретного и прямого отречения от Христа ради сохранения жизни или гражданских прав.
Надо сказать, что религиозная политика Римской империи была весьма демократичной. Римляне легко и непринуждённо пополняли свой традиционный пантеон "богами" покорённых ими народов, если таковых можно было отождествить с римскими "богами". Но даже если подобное отождествление не представлялось возможным и незадачливому "богу" не находилось места в пантеоне, его почитатель всё равно мог сколько угодно ему камлать и приносить жертвы, потому что законом это не преследовалось. Впрочем, независимо от личных верований, в официальных церемониях участвовать было необходимо, поскольку религия в Риме была делом государственным и брошенная на жаровню пригоршня ладану перед статуей какого-нибудь Юпитера (в которого, надо сказать, его же собственные жрецы не особо-то и верили) была, ни много ни мало, обязательным выражением гражданской лояльности. Собственно к этому действию и принуждали христиан, поскольку их отказ от принесения жертвы воспринимался не иначе как крамола. То есть веровать во Христа никто не запрещал и не препятствовал: веруешь - веруй себе на здоровье. Больше того, самим фактом этой веры христиане нередко опровергали обвинение в безбожии, которое в империи считалось преступлением.

Ещё раз: исповедание веры во Христа спасало христиан от наказания за безбожие. К тому же, от них никто не требовал сознательного служения идолам. Право же, ну не веришь ты в Юпитера и не верь себе - в самом деле III век на дворе, расцвет античной философии, в центре внимания поэты и риторы, какой там Юпитер! Вон жрецы и те всего лишь отбывают формальность, брось ладан на жаровню и ступай себе с миром. Можешь даже в этот самый момент мысленно молиться Христу. Только исполни обязательную процедуру, как того требует закон и традиция. Вот и всё. Понятно, что для христиан это было неприемлемо и они выбирали мучения и смерть. Но казнили их не как инакомыслящих или инаковерующих, а как крамольников и ниспровергателей устоев.

Кстати, вы в курсе, что мучения, которым подвергали христиан, были не проявлением жестокости правителей-язычников, а нормой римского судопроизводства? Показания обвиняемого могли считаться достоверными только если были получены под пыткой и даже сказанное свидетелем могло быть подвергнуто сомнению, если того в процессе допроса не пытали. Как видите всё законно и никакого тебе принуждения к отречению от Христа. Просто забота о соблюдении римской законности в сфере религиозной жизни империи и ответ на запрос общества, которое христиан не любило и даже опасалось - ещё бы, "богов" не чтят, собираются по ночам, между собой говорят, что едят чью-то плоть и пьют чью-то кровь, непонятно что замышляют - сами-то вы что подумали бы, услышав о ком-то подобное?

Хотя, что нам Рим? Давайте вспомним не менее трагичные, но более близкие к нам времена первой половины прошлого века, а именно большевистский террор против Церкви. Спору нет, случаи когда красные комиссары и революционные банды казнили священников и простых верующих только за принадлежность к Церкви, наличие священного сана, нежелание отказаться от веры или попытки недопустить кощунства или святотатства были весьма часты. Но что нам говорят официальные документы того времени? Протоколы допросов, приговоры, расстрельные списки? Есть там хоть одно обвинение в самом факте веры во Христа или в нежелании отречься от Него? Нет. Христиан поголовно обвиняли в контрреволюционной деятельности, участии в работе различных подпольных групп, антисоветской пропаганде, агитации против колхозов, шпионаже. Нет, оно понятно, что именно пытались прикрыть большевики фиговым листком таких обвинений, но документально - комар носа не подточит, всё в рамках советской законности.

Но не советами едиными. Был в VIII веке такой период, когда у власти в Византийской империи были иконоборцы. Начало этому движению положил император Лев Исаврянин, который, исходя из военных и политических интересов, вознамерился положить конец имевшему тогда место активному стремлению части молодого мужского населения к монашеской жизни. Напрямую бороться с монастырями монарх не решался, вот и придумал, так сказать, обходной манёвр: отобрать у монастырей, а заодно и у храмов, святыни массово привлекавшие туда народ и объявить вне закона иконы, мощи и другие вещественные предметы почитания, Надо сказать, что Лев не придумал ничего нового, ведь ещё несколько столетий назад иконопись и иконопочитание были распространены далеко не во всей Церкви. Например, Евсевий Кесарийский отказал Констанции, сестре Константина Великого, в просьбе написать для неё икону Спасителя в память о посещении Кесарии Каппадокийской. "Этого сделать невозможно, поскольку Богочеловек неизобразим" - объяснил свой отказ знаменитый отец церковной истории. В том же IV веке святой Епифаний Кипрский, увидев при посещении некоего храма завесу с изображением человека, лично изорвал её, полагая такое изображение недопустимым. Кроме того доподлинно известно, что икон совершенно не писали, например, в Эфиопии, так что Эфиопская церковь, общение с которой прервалось в V веке, не имела ни икон, ни собственной иконописной традиции вплоть до позднего средневековья.
То есть Лев не изобрёл ересь, он просто попытался навязать всей Церкви практику, веками существовавшую в отдельных её частях. Да что тут говорить, иконоборцы и во Христа веровали, и даже Символ веры правильно произносили. Просто они хотели, чтобы Церковь действовала в согласии со своим государством.

Ну как, не напрашиваются ли, часом, параллели?
И заметьте, борьбу Римской империи с христианством мы называем не иначе как гонениями и то, что творили с Церковью большевики другим словом никак не назовёшь, да и тех, кто пострадал от иконоборцев Церковь прославила как исповедников.

Что же происходит сейчас? Сейчас государство и общество борются с Церковью. Церкви пытаются указать её место, пытаются заставить её смотреть на себя глазами государства, пытаются превратить её в "институцию гражданского общества".
Да, это не посягательство на веру. Но это посягательство на саму суть Церкви как народа Божия, как совершенного единства, в котором преодолена всякая раздробленность, в том числе и разделение единого человеческого рода на этносы, нации, общества. Это стремление загнать Церковь в стойло, втиснуть её в прокрустово ложе подотчётности и подсудности светскому обществу. Стремление заставить её думать, будто она нуждается в легитимизации со стороны этого общества, будто имеет пред ним какие-то обязательства или что-то ему должна.

Другими словами, Церковь сейчас борется за право быть собой. И последние события показывают, что сопротивление Церкви будут пытаться сломить. Если же не удастся, то законодательная база под юридическую ликвидацию церковной структуры уже подведена, так что дело за малым.
Это ли не гонение?

Что же будет с Церковью? Церковь выстоит. Несомненно выстоит. Даже если будет официально запрещена, даже если лишится храмов, земельных участков и зданий, даже если её попытаются уничтожить физически. Сегодня наша Церковь вплотную подошла к своей Голгофе. Она сознательно встала на этот путь и сворачивать с него уже некогда и некуда.
Это ли не исповедничество?
Собственно, у меня вопросов больше нет. Надеюсь, что теперь нет их и у вас.

#УПЦ_це_МИ

Два архієреї звершили літургію на честь престольного свята Браїлівського жіночого монастиря 15 вересня 2024, в день памʼяті прп. Антонія і Феодосія Печерських.

Митрополит Вінницький і Барський Варсонофій звершив Божественну літургію у Свято-Троїцькому Браїлівському жіночому монастирі у співслужінні архієпископа Золотоніського Іоанна.

СІМ'Я СВЯЩЕННИКА ПЕРЕЖИЛА ВІЙНУ ЗА ВІРУ, ЦЬКУВАННЯ СВОЇХ ДІТЕЙ У ШКОЛІ

Зустріч з одним священником, сім’я якого пережила справжню війну – війну за Православну віру, за Святу Церкву, за ім’я Христа. Священник розповів, що у їхньому селі був відібраний храм... Стіни забрали, а релігійна громада збереглася...

«Навіть уявити важко, скільки довелося пережити нашим дітям в школі. Постійні цькування, образи, обмови, заниження оцінок… Наші діти не мали права на якісь дитячі пустощі...»

ЗНАЙТИ СВОЇХ
АБО ЯК ЛІКУВАТИ РАНИ

Цього тижня Сейм Республіки Польща ухвалив рішення, яке засуджує викрадення дітей Росією. А вчора в Києві відбувся четвертий Саміт перших леді та джентльменів, який також присвячений безпеці дітей під час війни. Прозвучало багато розповідей, пропозицій, побажань. Безумовно, такі заходи вкрай важливі та необхідні для України, для нашого майбуття. Адже наслідки війни для дітей вельмимасштабні – від фізичних травм до глибоких психологічних потрясінь. І дійсно, найголовніше завдання дорослих − повернути безтурботне дитинство і щасливу юність нашим українським дітям.

Читаючи ці новини, мені на думку спала нещодавня зустріч з одним священником, сім’я якого пережила справжню війну – війну за Православну віру, за Святу Церкву, за ім’я Христа. Священник розповів, що у їхньому селі був відібраний храм, чому передували відомі всім події, від яких вже так наболіло, що на деталях зупинятися ми не будемо. Стіни забрали, а релігійна громада збереглася. Спочатку молились у гаражі, зараз добудовують невеличкий, але вже свій храм. І тут голос священника змінився… «Навіть уявити важко, скільки довелося пережити нашим дітям в школі. Постійні цькування, образи, обмови, заниження оцінок… Наші діти не мали права на якісь дитячі пустощі, поведінка мала бути завжди ідеальною. І це ще більше дратувало багатьох. Єдиним бажанням доньок було швидше закінчити дев’ять класів і податися у велике місто, щоб там загубитися у натовпі… Ми хвилювалися, щоб ця свобода їх не оп’янила і не згубила. Але розуміли, що дитинство у них украдене несправедливо і безповоротно, глибокі психологічні травми, напевно, вже невиліковні. А тому бажали, нехай юність буде сповна їхньою, як самі зажадають. А самі продовжували за них молитися, довіривши ці юні серця в руки Божі… Нарешті перші канікули дома. Ми налаштувались слухати розповіді про приваби великого міста: танці, вечірки, тусовки. А вони з невимовною радістю майже в унісон сказали: «Мамо, тато, ми там такі як й інші! А ще поруч з гуртожитком ми знайшли наш храм і там збирається церковна молодь. Ми знайшли своїх!». Далі були розповіді про успішність в навчанні, про похвальні подячні дописи куратора для батьків за виховання дітей. Непрохані сльози зросили наші батьківські очі, серце виривалося з грудей від вдячності Богові. Від тих заляканих, загнаних в куток дітей не залишилось і сліду».

«Ми знайшли своїх!» - ще довго чулись мені ці слова. І ці свої - вилікували. Як важливо у житті знайти своїх людей, своїх друзів і стати для когось також своїм. Звичайна людяність, проста повага, дружня підтримка – ось найдієвіші ліки, які здатні вилікувати навіть найглибші рани. А ще віра в Бога – без Його підтримки важко впоратись, точніше неможливо взагалі. Ці діти не просто пережили, а виграли війну у дорослих, − дорослих, які через власні амбіції, надумані звинувачення наносили глибокі сердечні травми дітям. І таких сімей з подібними життєвими історіями в нашій Церкві, на жаль, чимало. Але лікування одне і незмінне – ЛЮБОВ❤️.
Любов’ю ми зцілюємося, любов’ю ми прощаємо, любов’ю ми живемо!

Щиро бажаю цим юним християнкам, які можливо впізнають себе у цьому дописі, успіхів у навчанні та реалізації їхніх добрих задумів!

❗ДУЖЕ "ВЧАСНО": ЗАМАХ НА ТРАМПА РОБИТЬ "ПРО-УКРАЇНСЬКИЙ" АКТИВІСТ З США

Вельми неприємний для іміджу України збіг стався у США. Настільки, шо виглядає не як збіг.

⚡Вже другий замах на Дональда Трампа. Що відомо:

- За підозрою в замаху було затримано 58-річного Раяна Веслі Рут - багаторічного прихильника України та Демократичної партії США;

- Чоловік цілився в Трампа з автомата Калашникова з оптичним прицілом через паркан, поки той грав на полі в гольф. Охорона Трампа відразу ж відкрила вогонь;

- Рут публічно підтримував Україну, збирав гроші для ЗСУ і закликав американців вступати в українську армію;

- Потрапив на відео блогера і репера JiDion, коли шукав "революціонерів для України" в Гарвардському університеті;

- Сам він називав себе "посередником української влади", а у 2022 знімався в Києві в ролику на підтримку "Азова". Також він брав участь у мітингу в Києві на підтримку "Азова";

- Чоловік раніше давав інтерв'ю New York Times і Newsweek. Останньому він заявив, що займається вербуванням афганських найманців для ЗСУ.

❓Що робити з цим Україні?

По-перше, не збирати довкола себе фріків, радикалів і екстремістів усіх типів.
По-друге, засуджувати кожний їх акт насильства чи дикунських провокацій.

А не тільки тоді, коли "наш хлопець" стріляє в американського політика. Осуд же буде?