Те, що сталося 12 квітня з о. Миколаєм, було дуже важливим для нас. Це була подія, яку не можна ігнорувати, про яку не можна мовчати. Просто за визначенням. І з медійних, і з громадських, і з православних міркувань.

Не кажучи про особисте. Ми знайомі, і свого часу зняли десятки відео, коментарів, програм, у яких доносили позицію УПЦ та о. Миколая безпосередньо.

Отже, ми реагували. Завзято, оперативно, як могли, відклавши інші важливі справи. Повірте, вони є, навантаження величезне.
Але ми зробили 10 публікацій за день з приводу справи о. Миколая, в тому числі великий детальний розбір безглуздого обвинувачення та "доказів" від блазнів СБУ.

Бо для нас тиск на о. Миколая — безумовно атака на всю Церкву.

На правду, на достойну православну людину, яка вела інформаційну та дипломатичну боротьбу на своєму фронті. На одного з нас.

Але варто було нам подумки проговорити оце "на одного з нас", як пам'ять нам дещо нагадала.

Рівно місяць тому, 12 березня СБУ влаштувала облаву на нас, на наших колег зі Спілки Православних Журналістів та отця Сергія Чертиліна, який мав необачність захищати права громад УПЦ.
Минув місяць.

Ані того дня, 12 березня, ані наступного, ані за тиждень ніхто, НІХТО з Митрополії жодного слова не написав про цей кричущий злочин проти свободи слова та своїх братів у Христі. Жодного.
Ані на офіційних ресурсах, ані на особистих сторінках.

Мовчав і отець Миколай. І 12-го, і після.
Щось абстрактне заявив Синод УПЦ аж 10 квітня, процитуємо: "у Заяві наголошено, що архієреї, священники та миряни Української Православної Церкви зазнають кримінальних переслідувань за надуманими підставами".

Спаси Господи, але можна було бути конкретнішими? Чи справді не сталося нічого непересічного?

Коли в один день намагаються залякати, оббрехати і позбавити волі цілі команди журналістів, які роками висвітлювали правду про УПЦ, міжконфесійні відносини та політику стосовно Церкви? Роками давали Церкві голос і захищали її права.

Невже вони, себто ми, не варті навіть вашого слова? Маленького коментаря? Оцінки? Хоча б повідомлення про факт цих подій? Сухої новинки.

Ми ж багатьох знаємо особисто. Але ні. Тиша. Гучне напружене мовчання протягом місяця. Ми ніби прокажені, згадати про яких — значить мати невиліковні проблеми.

Так, ми розуміємо, що когось напряму залякували чи попереджали не захищати нас і не згадувати серйозні люди. Розуміємо і заздалегідь пробачили.

Але, бачить Бог, яка ж це біда для віруючої людини і служителя Господа, для єпископа — настільки віддатися страху юдейському, аби попри очевидно політичне переслідування, лишитися мовчазним. Проковтнути язика. Нам просто шкода кожного, хто знав, але змовчав.

Хай нас простять, але це щось схоже на зраду. Своїм принципам, стосункам, правді. І більше того. Своїм мовчанням ви не тільки зраджуєте тих, хто працював для Церкви і віддавав цій роботі стільки сил і натхнення. Матеріали яких ви роками, сотні, якщо не тисячі, разів брали, спиралися на них, розраховували на них. Ми були своїми. Потрібними.
І раптом нас пресують, а відповідь — тиша. Наші колеги у в'язниці, а у відповідь — публікації про календарні події.

Зрозумійте, ви показуєте гонителям, що вони можуть прийти за кожним. Що ви залякані і розпорошені. Що кожен сам за себе.

Що ви не здатні до колективної оборони і не стоїте брат за брата. Що вас і нас можна їсти по одному.

Ну хай там ми, миряни, журналісти, яких 100 разів затаврували "ватою", "проросійськими" і т.п. різні свідомити, ПЦУшні експерти, та атеїсти київського патріархату.
Ну хай нам грець.
Але як же отець Сергій Чертилін?

Священник. Один з вас. Як можна було про нього змовчати? Людина з окупації виїхала, патріотична наскрізь, жертовна. Ви це знаєте. Там жодних сумнівів.
Як це можливо!?

Простіть нас за дєрзновєніє так казати, але краще хай ми когось ще роздратуємо і будемо ще більшими грішниками, ніж не скажемо ці важливі для порятунку УПЦ речі.
Початок Кінець

Все одно Козацького для вас вже не існує, судячи з вашої поведінки. Від гріха подалі, розуміємо.

Іронія в тому, що обережність, мовчання і нові поступки гонителям не спрацювали. Точніше, спрацювали навпаки, як ми і прогнозували. Погром має бути повним.

І пасивність жертви лише спокушає агресора. Агресор оцінив ваше мовчання. І зробив черговий крок.

Нещодавно влада заблокувала навіть офіційний сайт УПЦ. А вчора СБУ прийшла до одного з найбільш авторитетних і відомих облич офіційної УПЦ. Неможливого більше нема. Недоторканих нема.

"Коли прийшли за комуністами, я мовчав..." і далі по тексту.
І ви знаєте, як ми опинилися там, де ми сьогодні, у цій прикрій ситуації.

Єдиний просвіт у якій — непохитний авторитет Блаженнішого і наш золотий православний український народ. Який ще більше зміцнюється у вірі. Допомагає нам, грішним, стоїть за свої святині, за своїх батюшок, і тримається до кривавих пальців за УПЦ.

Вони і є сіль землі, правдиве золото Церкви.

Дякуємо вам, любі брати й сестри. Дякуємо тим небагатьом сміливим священикам, єпископам, одному депутату і звичайним мирянам, які підтримали нас публічно. І тим, хто висловив підтримку особисто.

Знаємо, що дехто мав за це погрози і неприємності.
Декого змусили забрати свої слова дзвінком з СБУ.
Тим більш солодкий подвиг правди.

Розуміємо, що хтось має велику відповідальність і мовчить, бо зважає на погрози, які можуть стосуватися не тільки його особисто, але його приходу, його єпархії. Не маємо права судити і тим більше засуджувати. Допоможи вам Боже.

Але маємо право вважати це хибною стратегією: прийдуть за кожним. Просто зручніше ламати нас по одному. Для цього і потрібна атмосфера терору і ваше мовчання. Щоб потім у такому ж мовчанні зламати вас.

Наостанок. Раді, шо хоча б за добу офіційний сайт УПЦ відреагував на обшук в підозри о. Миколаю Данилевичу.
Хай це був просто репост особистого допису заступника голови Відділу зовнішніх зв'язків УПЦ на сайті ВЗЦЗ УПЦ. Без власної оцінки. Без заяв архієреїв.
Але хоч щось.

Хух. Сказав.
Головний редактор, великий грішник з великим браком смирення.Усі каміння кидайте тільки в мене.

#суто_субєктивно

ЗЛОЧИНЦІ НАЦІЛИЛИСЯ НА СТАРОВИННУ ЦЕРКВУ УПЦ

◾️Покровський храм УПЦ у с. Бронники — старовинна церква, якій майже 100 років.

Святиня була збудована в 1929 році.

Тепер рейдери від ПЦУ намагаються відібрати цей Дім Божий у православних християн.

Підпишись на ДОЗОР, борись за права УПЦ!

❌«Я В ЦЮ ЦЕРКВУ НЕ ХОДИВ!» ЗІЗНАННЯ РЕЙДЕРА У БРОННИЦІ

▪️За інформацією з місця подій, молодий чоловік, який прийшов разом з рейдерами від ПЦУ — представник місцевої протестантської громади та майбутній пастор.

Він буквально зізнається, що ніколи не ходив до Покровського храму УПЦ та розпалює ненависть, називаючи церкву «московською».

Правда і любов до ближнього — спільні чесноти для всіх християн. Невже ні в кого з місцевих протестантів не стало духу не приймати участь у беззаконні і стати на захист парафіян храму?

Підпишись на ДОЗОР, борись за права УПЦ!

🔥ВІРНІ УПЦ МОЛЯТЬСЯ В СВОЄМУ ХРАМІ, НЕ ЗВАЖАЮЧИ НА РЕЙДЕРІВ

◾️Парафіяни Покровського храму УПЦ с. Бронники продовжують молитися у своїй церкві.
Десятки православних християн, разом зі своїм духовенством, зараз звершують богослужіння.

В центрі храму все ще знаходяться декілька кліриків ПЦУ, які прийшли захоплювати святиню.

Підпишись на ДОЗОР, борись за права УПЦ!

Посилання на оригінальний пост тут
https://yangx.top/yuhodihitria/777?single

РЕЙДЕРИ ВІД ПЦУ ПОКИНУЛИ ХРАМ, АЛЕ НЕ ТЕРИТОРІЮ. БРОННИКИ

◾️В Покровському храмі УПЦ триває молитва його парафіян.
Слава Богу, рейдери від ПЦУ, покинули святиню.

За інформацією з місця подій, нажаль, злочинці досі залишаються біля храму. Більше того, вони намагаються стягнути силову підтримку з Бронників та регіону навколо.

Підпишись на ДОЗОР, борись за права УПЦ!