#ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УПЦ З НАГОДИ 90-Х РОКОВИН #ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ
Дорогі брати і сестри!
Щороку в четверту суботу листопада ми з вами зі скорботою згадуємо трагічні події 1932-1933 рр., молячись за упокій всіх безвинно померлих українців, які загинули внаслідок голоду, що був штучно створений радянським комуністичним режимом.
Нам всім добре відомо, що голод на початку 30-х років минулого століття не був спричинений ані неврожаєм, ані іншими природніми катаклізмами — #голод був цілеспрямованим знущанням над українським народом з боку більшовицької безбожної влади, яка таким людиноненависницьким чином бажала упокорити людей, кров яких залишилась на руках всіх катів, волаючи до Бога від землі до неба (пор. Бут. 4, 10). Проте і ці жахливі діяння не були достатніми для тоталітарної держави, яка після Голодомору почала активну боротьбу ще й зі Святою Церквою: масові гоніння і переслідування, жорстокі репресії і вбивства духовенства та віруючих — все це назавжди записано на чорних сторінках історії буття нашої рідної України, а тисячі імен тоді ув’язнених і замордованих віруючих — на небесах (пор. Лк. 10, 20).
Пам’ятаючи про жертви 90-річної давнини, ми молимося сьогодні Милостивому Богу зглянутися над нашим багатостраждальним українським народом та не допустити повторення тих страшних подій Голодомору.
Нехай наші сьогоднішні заупокійні молитви будуть сповнені любові до всіх загиблих в ті трагічні часи на території нашої Батьківщини. При цьому не будемо забувати сьогодні в своїх молитвах й про тих наших братів і сестер — громадян України, які через російську військову агресію досі переживають наслідки гуманітарної катастрофи.
Бажаю також всім нам, щоб незважаючи на всю ту ненависть та агресію, які намагаються збентежити сьогодні наші душі, ми зберігали сердечний мир, освячуючи наше життя виконанням заповідей Господніх, особливо вдосконалюючись у діяльній любові до наших ближніх, яка є найголовнішим критерієм впізнаваності християнина в цьому світі (Ін. 13, 35), для якого ми покликані бути світлом (Мф. 5, 14).
Благословення Боже нехай буде зі всіма вами та із нашою Україною!
+ОНУФРІЙ
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви
Дорогі брати і сестри!
Щороку в четверту суботу листопада ми з вами зі скорботою згадуємо трагічні події 1932-1933 рр., молячись за упокій всіх безвинно померлих українців, які загинули внаслідок голоду, що був штучно створений радянським комуністичним режимом.
Нам всім добре відомо, що голод на початку 30-х років минулого століття не був спричинений ані неврожаєм, ані іншими природніми катаклізмами — #голод був цілеспрямованим знущанням над українським народом з боку більшовицької безбожної влади, яка таким людиноненависницьким чином бажала упокорити людей, кров яких залишилась на руках всіх катів, волаючи до Бога від землі до неба (пор. Бут. 4, 10). Проте і ці жахливі діяння не були достатніми для тоталітарної держави, яка після Голодомору почала активну боротьбу ще й зі Святою Церквою: масові гоніння і переслідування, жорстокі репресії і вбивства духовенства та віруючих — все це назавжди записано на чорних сторінках історії буття нашої рідної України, а тисячі імен тоді ув’язнених і замордованих віруючих — на небесах (пор. Лк. 10, 20).
Пам’ятаючи про жертви 90-річної давнини, ми молимося сьогодні Милостивому Богу зглянутися над нашим багатостраждальним українським народом та не допустити повторення тих страшних подій Голодомору.
Нехай наші сьогоднішні заупокійні молитви будуть сповнені любові до всіх загиблих в ті трагічні часи на території нашої Батьківщини. При цьому не будемо забувати сьогодні в своїх молитвах й про тих наших братів і сестер — громадян України, які через російську військову агресію досі переживають наслідки гуманітарної катастрофи.
Бажаю також всім нам, щоб незважаючи на всю ту ненависть та агресію, які намагаються збентежити сьогодні наші душі, ми зберігали сердечний мир, освячуючи наше життя виконанням заповідей Господніх, особливо вдосконалюючись у діяльній любові до наших ближніх, яка є найголовнішим критерієм впізнаваності християнина в цьому світі (Ін. 13, 35), для якого ми покликані бути світлом (Мф. 5, 14).
Благословення Боже нехай буде зі всіма вами та із нашою Україною!
+ОНУФРІЙ
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви
Українська Православна Церква
Звернення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія з нагоди 90-х роковин Голодомору 1932-1933 рр. - Українська…
УПЦ, новости УПЦ, Митрополит Онуфрий, Православие
Перший Козацький
Митрополит Онуфрій звернувся до Зібрання духовенства Західноєвропейського вікаріатства Української Православної Церкви
#ЗВЕРНЕННЯ
БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА ОНУФРІЯ
ДО УЧАСНИКІВ II ЗІБРАННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
(МАЛАГА, ІСПАНІЯ, 23 СІЧНЯ 2024 РОКУ)
Ваше Преосвященство, дорогий владико Веніамін!
Всечесні отці!
Сердечно вітаю всіх вас на цьогорічному Зібранні духовенства Західноєвропейського вікаріатства Української Православної Церкви, організованого для братнього обговорення пастирських питань та викликів, що виникають у справі духовної опіки наших вірян, які проживають закордоном. Оскільки це вже друге зібрання, то сподіваюсь, що вони будуть відбуватися і в подальшому, стаючи традиційними зустрічами українського духовенства в діаспорі.
Українська Православна Церква завжди була і є зі своїм народом як на теренах Богом даної нашої земної Батьківщини, так і за її межами. Мільйони українців, наших братів і сестер, внаслідок війни, розв’язаної російською владою, вимушено опинилися далеко від своїх домівок, проте вони не залишилися без духовної турботи своєї рідної Церкви і найголовнішим підтвердженням цього є кожна церковна громада, в яких ви, дорогі браття, несете своє служіння і перебуваєте поруч із православними українцями, розділяючи із ними їхню радість і підтримуючи їх у моменти скорботи.
В той час, коли безпосередньо в Україні систематично здійснюється тиск на Українську Православну Церкву, відбуваються рейдерські захоплення наших парафій, а вірних дискримінують тільки за їхню приналежність до нашої Церкви, ви розвиваєте і примножуєте українську церковну спільноту на теренах інших країн, засновуючи і організовуючи нові парафії та душпастирські осередки і розвиваючи вже наявні. Кожна закордонна громада — це перш за все місце зустрічі людини з Богом для молитви та участі у Євхаристії, а також і острівець Батьківщини, де українці можуть почути пастирське слово рідною мовою, зберігаючи свою православну і культурну ідентичність.
Сьогодні український православний священник в діаспорі покликаний бути натхненним пастирем і духовним отцем, за яким підуть люди, другом і помічником для своїх парафіян, мудрим адміністратором, сумліннним робітником, і навіть в якійсь мірі дипломатом, щоб вибудовувати добрі стосунки з людьми інших національностей, культур та релігій. Сьогодні кожен із вас своїм життям і власними вчинками виконує дійсно апостольське служіння, стаючи усім для всіх заради спасіння кожного вірного (пор. 1 Кор. 9, 22).
За майже два останні роки вашого служіння в діаспорі ми вже бачимо значні плоди, для здобутку яких ви докладаєте чимало зусиль. Якщо минулого року, коли ви зустрічалися в Мілані, наша Церква мала близько 30 парафій в діаспорі, то сьогодні наших громад вже є більше 80. Приємно, що збільшується кількість священників – робітників на ниві Христовій, а відповідно і парафій.
Сьогодні також прошу вас передати сердечну подяку нашим братам із Православних Помісних Церков та представникам інших християнських конфесій за підтримку та сприяння у наданні приміщень для звершення у них регулярних богослужінь громадами нашої Церкви. Нехай Всещедрий Господь благословить їх за доброту та допомогу!
Дорогі владико Веніамін та отці! Бажаю вам всеукріплюючої допомоги Божої та невичерпного натхнення у вашому відповідальному пастирському служінні! Нехай Пастиреначальник Христос подає всім вам силу у несенні проповіді Євангелія, у трудах на благо Його Святої Церкви та всіх тих людей, яких Він вручив вам у пастирське піклування!
Благословення Господнє нехай перебуває зі всіма вами!
+ Онуфрій
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви
БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА ОНУФРІЯ
ДО УЧАСНИКІВ II ЗІБРАННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
(МАЛАГА, ІСПАНІЯ, 23 СІЧНЯ 2024 РОКУ)
Ваше Преосвященство, дорогий владико Веніамін!
Всечесні отці!
Сердечно вітаю всіх вас на цьогорічному Зібранні духовенства Західноєвропейського вікаріатства Української Православної Церкви, організованого для братнього обговорення пастирських питань та викликів, що виникають у справі духовної опіки наших вірян, які проживають закордоном. Оскільки це вже друге зібрання, то сподіваюсь, що вони будуть відбуватися і в подальшому, стаючи традиційними зустрічами українського духовенства в діаспорі.
Українська Православна Церква завжди була і є зі своїм народом як на теренах Богом даної нашої земної Батьківщини, так і за її межами. Мільйони українців, наших братів і сестер, внаслідок війни, розв’язаної російською владою, вимушено опинилися далеко від своїх домівок, проте вони не залишилися без духовної турботи своєї рідної Церкви і найголовнішим підтвердженням цього є кожна церковна громада, в яких ви, дорогі браття, несете своє служіння і перебуваєте поруч із православними українцями, розділяючи із ними їхню радість і підтримуючи їх у моменти скорботи.
В той час, коли безпосередньо в Україні систематично здійснюється тиск на Українську Православну Церкву, відбуваються рейдерські захоплення наших парафій, а вірних дискримінують тільки за їхню приналежність до нашої Церкви, ви розвиваєте і примножуєте українську церковну спільноту на теренах інших країн, засновуючи і організовуючи нові парафії та душпастирські осередки і розвиваючи вже наявні. Кожна закордонна громада — це перш за все місце зустрічі людини з Богом для молитви та участі у Євхаристії, а також і острівець Батьківщини, де українці можуть почути пастирське слово рідною мовою, зберігаючи свою православну і культурну ідентичність.
Сьогодні український православний священник в діаспорі покликаний бути натхненним пастирем і духовним отцем, за яким підуть люди, другом і помічником для своїх парафіян, мудрим адміністратором, сумліннним робітником, і навіть в якійсь мірі дипломатом, щоб вибудовувати добрі стосунки з людьми інших національностей, культур та релігій. Сьогодні кожен із вас своїм життям і власними вчинками виконує дійсно апостольське служіння, стаючи усім для всіх заради спасіння кожного вірного (пор. 1 Кор. 9, 22).
За майже два останні роки вашого служіння в діаспорі ми вже бачимо значні плоди, для здобутку яких ви докладаєте чимало зусиль. Якщо минулого року, коли ви зустрічалися в Мілані, наша Церква мала близько 30 парафій в діаспорі, то сьогодні наших громад вже є більше 80. Приємно, що збільшується кількість священників – робітників на ниві Христовій, а відповідно і парафій.
Сьогодні також прошу вас передати сердечну подяку нашим братам із Православних Помісних Церков та представникам інших християнських конфесій за підтримку та сприяння у наданні приміщень для звершення у них регулярних богослужінь громадами нашої Церкви. Нехай Всещедрий Господь благословить їх за доброту та допомогу!
Дорогі владико Веніамін та отці! Бажаю вам всеукріплюючої допомоги Божої та невичерпного натхнення у вашому відповідальному пастирському служінні! Нехай Пастиреначальник Христос подає всім вам силу у несенні проповіді Євангелія, у трудах на благо Його Святої Церкви та всіх тих людей, яких Він вручив вам у пастирське піклування!
Благословення Господнє нехай перебуває зі всіма вами!
+ Онуфрій
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви