ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МИТРОПОЛИТ #ОСВЯТИВ ПРЕСТОЛ У ХАТИНІ, ЯКУ ВІРНІ УПЦ ПРИДБАЛИ ЗАМІСТЬ #ЗАХОПЛЕНОГО ХРАМУ. НАСТОЯТЕЛЕМ СТАВ #СВЯЩЕНИК, ЯКИЙ ПОВЕРНУВСЯ З #РОЗКОЛУ

27 вересня митрополит #Сергій освятив престол в будівлі, яку пристосували для богослужіння віряни села #Дзвиняча після рейдерства ПЦУ. Співслужив протоієрей Феодор Мартинюк, який пішов у розкол у травні, розкаявся і знову був призначений настоятелем парафії #УПЦ.

Повідомила про це правозахисниця Вікторія #Кохановська.

Як отець Феодор перейшов до #ПЦУ, парафіяни УПЦ у селі Дзвиняча залишилися без храму. Тоді віряни для богослужінь придбали одну з господарських споруд у населеному пункті. Попри те, що протоієрей Федір приніс покаяння і повернувся до УПЦ, храм залишився у прибічників ПЦУ.

«Дай Бог, щоб цей храм, який ви збудували, став місцем невичерпної благодаті Божої. А для цього кожен із нас має нести свій хрест, і щоб Господь допоміг нам нести його та увійти у благословенну вічність», – сказав перед початком літургії владика Сергій.

#ОБЪЕДИНЯТЬСЯ НА ПОЧВЕ ОБЩЕЙ #НЕНАВИСТИ К ВРАГУ, ТО ЭТО НЕ ТО, ЧЕГО ЖДЕТ ОТ НАС БОГ. #ДУМКА

“На страничке в ФБ встретил один пост тех, кто называет себя верным чадом #УПЦ. Суть этого посыла – обращение к #ПЦУ о том, что перед лицом общего врага нам нужно объединяться, иначе нас победят”, – делится размышлениями заведующий канцелярией Запорожской епархии УПЦ протоиерей Геннадий #Елин.

“С точки зрения госслужащего, это совершенно правильная позиция. Именно так поступили в седьмом веке император Ираклий и патриарх Сергий. Для того, чтобы объединить православных и монофизитов, перед лицом нависшей перед Византией угрозы со стороны арабских завоевателей, они придумали #ересь монофелитов. Правда, это им не помогло.

Каждый раз во время литургии мы молимся «о соединении всех». Спаситель молил Отца о том, чтобы «все были едины». Но о каком единстве здесь идет речь? О единстве вокруг Спасителя в Его Церкви Божией! Так же, как Един Бог, Один посредник между Божественной Троицей и человечеством – Господь Иисус Христос, Одна Церковь, в которой мы можем достичь спасения. Соответственно мы должны быть едины только в истинной Церкви Божией со Христом, а в Нем со всей полнотой Святой Троицы по благодати. Любое другое единство бессмысленно по отношению ко спасению, которое заключается в том, чтобы стать «новой тварью», а не новым хайпером.

Если мы будем объединяться на почве общей ненависти к врагу, то это не то, чего ждет от нас Бог. Мы должны объединяться вокруг любви к Богу и людям.

Граждане нашей Родины – это и есть те ближние, которых мы должны возлюбить всем сердцем и всей душой. О какой любви и единстве может идти речь, когда адепты «пцу» избивают наших прихожан и с помощью оружия и матов отбирает наши #храмы, в которые потом стоят пустыми. Такое поведение есть прямое #пособничество врагу. Даже ложка дегтя, как известно, может испортить бочку меда. А «пцу» — это не ложка, а цистерна нечистот, построенная на политических лозунгах и античеловеческой, лишенной Бога, идеологии.

Что может быть общего у Христа с Вельзевулом? И мне очень странно слушать призывы к единству от духовенства нашей Церкви. Но я был бы очень рад, чтобы те люди, которые попали в эту религиозно-политическую секту, пришли когда-то к #единству с Богом и вошли в Его Церковь через #покаяние”.

КОМПЛЕКС «ПРАВОСЛАВНОЇ МЕНШОВАРТОСТІ», КОЛАБОРАНТИ ТА ЦИНІЧНИЙ РОЗРАХУНОК РОС.ЗМІ

Нещодавно, у групі у Facebook під амбіційною назвою «Голос духовенства УПЦ» з’явився розгорнутий пост про випадки колабораційної діяльності деяких людей Церкви на окупованих Росією територіях. Видно, що ці небагаточисельні випадки вони збирали ретельно і дуже відповідально, ніби підрозділ однієї з наших пильних спецслужб.

Учасники групи згадали і єпископів, і священників. Навіть ченців, які приймали участь у так званому «референдумі», який організувала окупаційна влада, а потім висвітлювали російські канали.
Але засудженням тих, хто пішов на співпрацю з росіянами, учасники групи не обмежилися.

Вони вирішили засудити і керівництво Церкви, і ЗМІ, які розповідають про життя Церкви і захищають права віруючих українців. Серед інших згадали і нас, певно, очікуючи на реакцію. Мовляв, чому це всі ми не кричимо про колаборантів у рясах УПЦ, не пишемо гнівних листів відрази до «паршивих овець» і не свідчимо, що не маємо з ними нічого спільного?! Як ми можемо мовчати, і таке інше.

Хочеться спитати панотців з групи: цікаво, а чому кожна міськрада, райрада, відділок поліції, чи навіть Верховна Рада не пише сотні вибачень за своїх екс-колег, які вирішили співпрацювати з окупантом?
Де «покаянні листи» Національної Поліції, Прокуратури та інших силових структур, на співробітників котрих лише на середину липня за словами Президента було відкрито 651 кримінальна справа!
Ми щось не бачимо груп типу «Голос совісті поліції України» , де закликали б Нацполіцію до заяв про своє «відсторонення від зрадників» та інших абсурдних публічних дій.
Сотні, якщо не тисячі представників різних державних установ та гілок влади, бюджетників помічені у співпраці з окупантами. Але чомусь ці установи та їхні керівники не бігають, посипаючи голову попелом. То що ж, за логікою «голосу якогось духовенства» через відсутність «осуждамсів» та слащавих запевнень у лояльності представники цих органів тепер несуть на собі якусь пляму провини? Вони якісь менші патріоти чи менше українці?
Може вірним УПЦ з числа ЗСУ тепер у перервах між боями і обстрілами варто писати колективні листи про «ми не такі і засуджуємо»?

Здається, що у панотців-учасників цієї групи якийсь невиліковний комплекс меншовартості. Їм ніби хочеться за щось постійно виправдовуватися. Ніби відчувають за собою якусь провину і успадкований гріх. Вони не розуміють, що на загальному фоні, принижують честь і гідність себе та своєї Церкви (поки що «своєї», бо «свєжо прєданіє» про перебіжчика Анатолія Слинько з цієї тусовки).
Ми можемо помилятися, але здається, що цим людям апріорі так нестерпно соромно і ніяково за те, що вони частина Української Православної Церкви, що просто немає сил. Постійно хочеться каятися за «несвідомих ортодоксів», з котрими вони вимушені співіснувати, затиснувши ніс.
І тому, замість того щоб захищати наших братів і сестер від свавілля ПЦУ і місцевих царків-мародерів, замість допомоги нашій рідній землі реальною справою і молитвою, як це роблять парафії і владики УПЦ, нам всім тепер потрібно виправдовуватися за кожного колаборанта, що має стосунок до УПЦ.