☦️По милости Господа мы не исчезли, ибо милосердие Его не истощилось. Оно обновляется каждое утро; велика верность Твоя!

Плч.3,22–23

#ТУРЦИЯ ТРЕБУЕТ #ОБЪЯСНЕНИЙ ОТ ФАНАРА: НА КАКИХ ОСНОВАНИЯХ ПОДПИСЬ #ВАРФОЛОМЕЯ ПОЯВИЛАСЬ СРЕДИ СТРАН, ПОДДЕРЖАВШИХ ИТОГИ «САММИТА МИРА» ЗЕЛЕНСКОГО

МИД Турции опроверг сообщения о том, что Константинопольский патриарх Варфоломей участвовал в конференции по Украине в Швейцарии в качестве лица, наделенного государственным статусом. Анкара также потребовала объяснений у стран организаторов в связи с наличием его подписи под итоговой декларацией конференции, заявил официальный представитель министерства Онджю Кечели.

«Сообщения о том, что Греческий православный патриархат участвовал в саммите по вопросам мира в Украине, проходившем в Швейцарии 15-16 июня 2024 года с государственным статусом и о том, что министр иностранных дел Турции Хакан Фидан провел официальную встречу с Патриархом Варфоломеем на полях встречи, не соответствуют действительности.

Мы потребовали объяснений от Швейцарии и Украины как организаторов относительно утверждений о том, что имя Греческого православного патриархата было позднее добавлено в качестве подписанта совместного коммюнике по итогам саммита».

Фактически, этой подписью Варфоломей претендует на полномочия, свойственные Папе римскому, главе Ватикана.
Но Кечели подчеркнул, что государственная политика Турции в отношении Фанара остается неизменной. Власти Турции ранее неоднократно заявляли, что не признают титулование Варфоломея как «патриарха Вселенского», отмечая, что за ним, согласно Лозаннскому мирному договору от 1923 года, сохранен лишь статус главы греко-православной общины Турции.

Зеленский же поблагодарил «Вселенский Патриархат» за подпись под коммюнике. И добавил от имени всего народа:
«Украина и все украинцы благодарны Его Всесвятейшеству Варфоломею за молитвы и постоянное внимание к нашей стране и народу».

Вы как, народ, благодарны?

ЗАЧЕМ МЫ ПРИХОДИМ В ХРАМ В РОДИТЕЛЬСКУЮ СУББОТУ

Накануне Троицкой родительской субботы предлагаем вашему вниманию архивную проповедь епископа Святогорского Арсения о смысле этого дня, которую он произнёс 14 июня 2008 г.

Проповедь епископа Арсения в Троицкую родительскую субботу. 14 июня 2008 г.

Во имя Отца, и Сына, и Святого Духа!

Ежедневно Православная Церковь читает Символ веры: «Верую во единаго Бога Отца, Вседержителя… И во единаго Господа Иисуса Христа, Сына Божия… И в Духа Святаго, Господа Животворящаго, Иже от Отца исходящаго…» Этот Символ веры читается и в кельях во время утренних молитв или полунощницы, «Верую» мы слышим и на чине исповеди. Мы слышим Символ веры, поемый всем народом в церквях Божиих, мы слышим чтение Символа веры и на повечерии, после совершения вечерни, и на вечернем правиле. И этот Символ веры завершается словами, которые выражают торжество и сущность христианской религии: «Чаю воскресения мертвых, и жизни будущаго века. Аминь» — значит, истина: чаю, то есть ожидаю с надеждой, воскресения мертвых и жизни будущего века.

Видео на Youtube 🎬 https://youtu.be/cPl1Apyf8XM

Сегодня Троицкая родительская суббота. Ради чего мы собрались здесь? Поплакать об умерших своих, посетовать на скорбную многотрудную жизнь свою, которая заканчивается смертью? Вспомнить с отчаянием тех, которых мы якобы не вернём? Нет, братья и сестры. Мы сегодня пришли для того, чтобы свидетельствовать торжество святой Православной веры, торжество жизни над смертью, победы нетления над тлением. Почему и светлые ризы сегодня и всегда в родительские субботы у священнослужителей. Это в 60-е годы прошлого века, в советский период, начали надевать чёрные платки на похоронах. В 1930-е — 1940-е годы родственники почившего надевали белые платки — даже на старинных фотографиях видно, что в белых платках люди стоят, под цвет одеяний священнослужителей на панихидах и на погребениях. Белые одежды — символ чистоты, света Христова, радости, нескончаемого пребывания со Христом во свете невечернем, это символ риз праведников, которые добродетельным житием и милостию Божией вместе с прощением грехов по молитвам Церкви получили в вечности светлые ризы праведных.

Мы сегодня пришли, братья и сестры, вспомнить о догмате: «Чаю воскресения мертвых, и жизни будущаго века». Мы пришли, чтобы молитвою своею душе своей напомнить о скором переходе туда, в истинное, нескончаемое бытие, от этого бытия временного, которое длится «седмьдесят лет, аще же в силах осмьдесят лет» (смотр. Пс. 89:10).

Мы пришли, братья и сестры, сегодня пообщаться с нашими усопшими. «Они не умерли, — говорит Священное Писание, — у Бога нет мёртвых, у Бога все живы». И создавая человека, Он вдохнул в него душу живую по образу и подобию Своему. И душа человека обладает, как и Господь, свойствами вечного нескончаемого бытия.

Мы пришли, братья и сестры, и свои души подготовить к встрече со Христом в вечности, напоминая себе о часе смертном. Мы пришли сегодня и молитвенно пообщаться с нашими сродниками по плоти, готовясь к встрече с ними. Как при жизни мы за них переживали, их любили, заботились о них, так и по смерти они для нас, верующих, не умерли, но так же существуют — мы за них переживаем, их участь беспокоит нас: как им там, в вечности?..

И желая облегчить, сделать эту участь им радостной, светлой, вечной со Христом, мы молимся за их души Христу, Царю Бессмертному. Вспомним Святую Пасху, братья и сестры, как мы ждём слов «Христос Воскресе!», чтобы грянуть взрывом народной толпы словами «Воистину Воскресе!» Эти два слова приносят какую-то неизреченную радость и церковным людям, и нецерковным, детям и взрослым. Дети не спят ночь, радуются, этими же словами восклицая в Церкви. Человек нецерковный в эту ночь не спит и тянется почему-то в Церковь, душа тянет его на то место, где славословится Христос, победивший смерть Своим воскресением и даровавший жизнь всем верующим в Него. Душа у каждого человека христианка, и неосознанно, подсознательно он торжествует победу жизни над смертью, и в этот день всех людей влечёт в храмы Божии. Даже в советский период, когда было тотальное атеистическое воспитание, властям приходилось назначать работников райкомовских, учителей, чтобы они отгоняли детей от храмов, чтобы они смотрели, кто там из комсомольцев, из т. н. атеистически воспитанной молодёжи идёт в храмы. Шли, чтобы отгонять, — и не смогли отогнать. Не смогли победить праздник Пасхи. Почему? Потому что Пасха — это праздник торжества жизни над смертью.

А родительская суббота для нас, братья и сестры, — напоминание об этом событии, напоминание об этом догмате, напоминание нам о нашей будущности. Нет у нас смерти, у нас только вечное бытие! Плоть истлевает? Да. Но душа вечно живая. И плоть будет воскрешена и преображена, соединена вместе с душой в день, когда будет славное Второе пришествие Христово, а для грешников Страшный Суд.

Мы сегодня, братья и сестры, стоим с непостыдным лицем, как верующие, перед Христом Спасителем. Мы сегодня стоим с утешением и спокойствием совести, помолившись за наших почивших сродников, воздав за их любовь своей любовью. А скорбь? Да, есть скорбь, но она тихая, растворённая ожиданием встречи, это скорбь разлуки. Как, провожая в длительное путешествие кого-то, или сына в армию, или какого-то дорогого человека куда-то отправляем в далёкую поездку, мы плачем, но и ожидаем встречи с ним, его возвращения, переписываемся с ним, созваниваемся по телефону, посылаем открытки, телеграммы с поздравлениями… Вот так точно и здесь: проводили в вечность своих сродников — и общаемся с ними телеграммами наших заупокойных записочек, общаемся с ними молитвенным разговором вместо телефонного, общаемся с ними, посещая в поминальные дни церкви Божии, поздравляя и их, наших сродников, которые незримо здесь с нами присутствуют, с воскресением мертвых. Они здесь, и от их присутствия у нас на душе утешительно и скорбь наша не имеет тени отчаяния. Нет. Это скорбь с ожиданием, которое выражено в словах Символа веры и которое мы твёрдо исповедуем, готовя свою душу к встрече со Христом и готовясь к встрече, которая ещё состоится с теми, кто, казалось бы, от нас уже навсегда ушёл. Не навсегда, до скорой встречи мы всего лишь с ними распрощались. И как на Пасху мы идём на кладбище и говорим им «Христос Воскресе!» на могилах, так и сегодня мы говорим им: «Чаем воскресения мертвых, чаем вашего воскресения, наши дорогие и близкие! И жизни будущего века чаем вместе с вами, вместе со Христом в нескончаемом Царстве». Аминь.

YouTube | Instagram | Flickr | Сайт

Да, и мы рекомендуем задуматься и подписаться на умный христианский проект DOGMA HACKER👇🏻

РАДИ ЧЕГО ЖИТЬ, ЕСЛИ ИИ ВСЁ СДЕЛАЕТ ЛУЧШЕ ВАС❓

(к предыдущему посту)

Илон Маск заявил, что ИИ может уничтожить человечество. Вероятность данного исхода, по его мнению, колеблется в пределах от 10% до 20%.

Но! По мнению Маска, речь идет не о физическом истреблении, а о ментальной смерти.

Дело в том, что жители Земли могут столкнуться с эмоциональным кризисом из-за уровня развития и распространения ИИ и снижения потребности в человеческом труде. Вы с вашими талантами можете стать ненужными.

«Если ИИ может делать все, что вы можете, но лучше, какой смысл что-то делать? Я думаю, что произойдет экзистенциальный кризис», - сказал Маск.

Знаете, что это значит?

Что вопросы смысла жизни, смысла человеческих поступков, вопросы свободы воли и посмертной участи - станут определяюще важными!

А значит, все, что мы делаем вместе с вами в проекта DOGMA HACKER, имеет огромное значение!

Спасибо вам за поддержку! Подписывайтесь, наука с человеческим лицом и Божьей искрой - возможна, и это наш выбор!

ТУРБОТА ЗАХОДУ ПРО ЕКОЛОГІЮ
та й демократію загалом виглядає приблизно так.

Зарядні станції для електромобілів Tesla працюють від дизельного генератора. 🤷

ПЕРШІ АРХІЄРЕЇ - СПОВІДНИКИ УКРАЇНИ

В нинішніх гоніннях на Українську Православну Церкву вже з'явилися перші архієреї-сповідники, пише Кирило Олександров для СПЖ. Щодо владики Іонафана вирок суду вже набрав законної сили.

«Сьогодні тривають судові розгляди щодо кількох архієреїв УПЦ. Митрополити: Чорнобильський #Павел, Черкаський #Феодосій, Банченський #Лонгин, Тульчинський #Іонафан, Святогірський #Арсеній – усім їм загрожують тюремні терміни за досить тяжкими статтями Кримінального кодексу.

Справа митрополита Арсенія
19 червня 2024 р. у Дніпрі відбулося перше засідання суду в справі намісника Святогірської лаври митрополита Арсенія. Це – розгляд справи по суті, плюс на засіданні вирішувалося питання про продовження запобіжного заходу, тому що 22 червня 2024 р. закінчується 60 діб його утримання в #СІЗО. Така відносно швидка передача справи до суду викликає подив.

Наприклад, православним журналістам за такого ж рівня доказової бази продовжили утримання в СІЗО ще на три місяці, тобто слідчі #СБУ можуть, не напружуючись, «розслідувати» справу цілих півроку, якщо не більше. Логічне припущення такої оперативності зі справою митрополита Арсенія – це те, що його поспішають якнайшвидше засудити та відправити за ґрати.

Якщо вірні заяви адвоката #УПЦ Роберта Амстердама про те, що після проведення саміту в Швейцарії влада України різко посилить #гоніння проти Церкви, то показова посадка митрополита Арсенія буде означати послання решті архієреїв: «приєднуйтесь до #ПЦУ, а то буде пізно». Втім, не будемо забігати далеко вперед. Справа митрополита Арсенія лише почала розглядатися, має пройти ще не одне засідання, потім вирок, потім апеляція тощо.

❗СПРАВА МИТРОПОЛИТА ІОНАФАНА

А ось щодо митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана (Єлецьких) вирок уже набрав законної сили. 18 червня 2024 р. Вінницький апеляційний суд залишив чинним вирок Вінницького міського суду від 07.08.2023 р., за яким владику Іонафана засудили до п'яти років ув'язнення з конфіскацією майна. Його визнали винним у таких злочинах:

🔺розпалювання релігійної ворожнечі (ст.161);
🔺виправдання збройної агресії РФ (ст.436-2);
🔺заклики до зміни конституційного устрою (ст.109);
🔺посягання на територіальну цілісність України (ст.110).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, тобто владику Іонафана можуть вже зараз відправити на нари. І хоча протягом трьох місяців це рішення може бути оскаржено до Касаційного кримінального суду в складі Верховного суду України, але з огляду на останні тенденції розраховувати на щось справедливе не доводиться.

Звісно, ​​називати людину сповідником за життя не коректно з погляду православної традиції. Коли якимось старцям Святої Гори Афон розповіли про святість тоді ще здорового Силуана Афонського, вони помітили: «Побачимо, як він буде помирати». Безумовно, маючи на увазі такий підхід до справи, не можна не звернути вже зараз увагу на історію з митрополитом Іонафаном, оскільки це може стати прикладом для багатьох інших вірних дітей Церкви.

❗ХТО ТАКИЙ МИТРОПОЛИТ ІОНАФАН

Митрополит Іонафан – це один із видатних архієреїв, який уже відіграв значну роль в історії УПЦ. Народився в 1949 р., закінчив Ленінградську духовну семінарію в 1973 р. Академію там же, в 1976 р. Через рік, у 1977 р., був пострижений в чернецтво, а ще через рік, у 1978 – висвячений у ієромонахи ні ким іншим, як нинішнім патріархом Московським Кирилом (Гундяєвим), що був тоді єпископом Виборзьким і ректором Ленінградської духовної академії. Під його початком ієромонах Іонафан розпочав свою викладацьку діяльність: викладав церковні співи в семінарії та був регентом хору Ленінградських духовних шкіл. Вже в ті роки Іонафан серйозно займався церковною музикою, до чого мав особливі обдарування. В 1986 р. у студії грамзапису вийшла платівка хору Ленінградських духовних шкіл, до якої було включено його власні твори. Проте невдовзі #КДБ позбавила його ленінградської прописки. Причиною цього стало ухилення у бік дисидентства: читання Солженіцина, відвідування напівпідпільних виставок ідеологічно «неправильних» художників і т. д.

Цілий рік після цього він не міг знайти місце служіння і в результаті опинився в Києві, в кафедральному Володимирському соборі.

Однак часи дуже швидко змінювалися, і у 1988 р. на фоні святкування 1000-річчя Хрещення Русі Церкві почали повертати деякі храми та монастирі та, зокрема, Києво-Печерську лавру, першим намісником якої став архімандрит Іонафан.

Ще через рік, у 1989 р., він уже був хіротонізований на єпископа Переяславського і став керуючим справами тоді ще Київського Екзархату, а потім і самостійної УПЦ. По суті, він був другою людиною після Філарета Денисенка в церковній ієрархії, його правою рукою та довіреною особою. Коли у 1990 р. після смерті патріарха Пимена #Філарет виїхав до Москви з твердим переконанням, що саме його зроблять наступним Московським патріархом, він зібрався передати управління Київським Екзархатом єпископу Іонафану.

Але стати Московським патріархом Філарету не судилося, і тоді він вирішив стати «патріархом Київським». І ось тут і виявилася твердість Іонафана, який вірності церковним канонам віддав перевагу перед прихильністю свого начальника і патрона. Іонафан чітко заявив про свою незгоду з розкольницькими устремліннями Філарета, за що не лише був у 1991 р. заборонений у священнослужінні, а й позбавлений сану того ж року.

Однак після того, як митрополитом Київським був обраний Володимир (Сабодан), претензії щодо єпископа Іонафана були визнані недійсними. Потім Іонафан послідовно очолював кілька єпархій УПЦ. З 2010 р. він входив до Патріаршої ради з культури (Синодальна установа РПЦ). Також владика Іонафан є автором цілого ряду церковних піснеспівів і богословських праць, серед яких можна виділити «Тлумачний путівник з молитвослів'я Божественної літургії святителів Іоанна Златоуста та Василія Великого» з досвідом викладу молитвослів'я і ектеній Літургії російською і українською мовами та історико-богословським коментарем.

❗КРИМІНАЛЬНЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

Звісно, ​​з таким бекграундом митрополит Іонафан став дуже зручною мішенню для українських правоохоронних органів, які почали шукати «зраду» там, де її немає – в Церкві.

11 жовтня 2022 р. СБУ провела #обшук у митрополита Іонафана та відкрила кримінальне провадження. Як стверджує сам владика та його адвокати, «докази», нібито знайдені у нього, насправді підкинуті, а компрометуючі файли в комп'ютері з'явилися там уже після того, як комп'ютер опинився в руках слідчих СБУ. Обвинувачі так і не змогли надати переконливих доказів провини митрополита Іонафана, але, незважаючи на це, він був засуджений на п'ять років.

Про «серйозність» доказів можна судити вже з того, що на судовому засіданні прокурор заявив, що владика Іонафан, «рухомий ідеологією, шукав проросійські листівки в Інтернеті і завантажував їх у системний диск свого комп'ютера, щоб роздати їх своїм священникам у громадській канцелярії». Тобто прокуратура вважає завершеним злочином те, що людина завантажує контент із Інтернету (в чому, до речі, з розвитком інформаційних технологій уже немає особливої ​​потреби). Але навіть якщо в це повірити, то серйозних доказів того, що митрополит Іонафан мав намір поширювати цей контент, обвинувачі не надали.

Вже після ухвалення вироку Вінницьким міським судом владика переніс #інсульт. Про це 19 березня 2024 повідомила пресслужба Тульчинської єпархії. За словами адвоката ієрарха, перебуваючи на лікуванні, Іонафан написав заяву на включення до обмінного фонду військовополонених для передачі до РФ. Однак невдовзі з'явилася інформація про те, що владика змінив своє рішення, що він, як і раніше, не визнає своєї провини і «хоче далі працювати на благо України». Адвокат назвав і ще одну причину – те, що митрополит Іонафан не має статусу військовополоненого, а отже, і не може бути обміняний. Це виглядає дивним, оскільки свого часу в РФ були обміняні особи, які також не мають статусу військовополонених. Наприклад, В. Медведчук чи письменник Ян Таксюр.

❗У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ СПОВІДНИЦТВО

З огляду на біографію владики Іонафана можна припустити, що в РФ його прийняли б з пошаною. А для нього самого #обмін у РФ – це чи не єдиний спосіб вижити.
Адже всі чудово розуміють, що п'ять років в'язниці для 75-річної людини, яка нещодавно перенесла інсульт, рівносильна смертному вироку.

Тюремна медицина особливою якістю не відрізняється, тому будь-які проблеми зі здоров'ям – це гарантовані муки. Здається, митрополит Іонафан усе це усвідомлював, коли робив свій вибір відмовитися від обміну в РФ. Проте він його зробив. Чому?

Давайте подумаємо, що вийшло б у разі подібного обміну. Так, владика вирішив би свої особисті проблеми, насолоджувався б свободою, мав би комфорт і якісне медичне обслуговування. Але, з іншого боку, він би цим визнав справедливість того, в чому його звинувачують: що він розпалював релігійну ворожнечу, виправдовував агресію РФ і зазіхав на суверенітет і територіальну цілісність України. Він би визнав, що не УПЦ, а #РПЦ для нього є рідною домівкою.

Також з великою ймовірністю його могли б у РФ наполегливо попросити критично висловитись проти рішень Собору УПЦ у Феофанії 27.05.2022, як це сталося з Я. Таксюром.

Обмін митрополита Іонафана в РФ створив би прецедент, який дозволив би набагато легше розправлятися з іншими ієрархами УПЦ, заводити надумані кримінальні справи, пред'являти притягнуті за вуха «докази» і виносити обвинувальні вироки в судах.
Логіка тут проста: якщо один ієрарх УПЦ зрештою визнав свою винність, то й інші, мабуть, не кращі.

Тому рішення Іонафана фактично пожертвувати собою, але не дати гонителям Церкви можливості легкої розправи над іншими побратимами-архієреями, можна розцінити як акт сповідництва.

Надія на те, що Касаційний #суд скасує вирок, дуже невелика, а значить, нічого більше не залишається, як молитися, щоб Господь зміцнив і митрополита Іонафана, і митрополита Арсенія, і всіх інших сповідників, що страждають у катівнях за вірність Христу та Його Церкві. Щоб не залишив їх Своєю допомогою та втіхою, і щоб допоміг їм донести свій Хрест до кінця».

«ПО ПРОСЬБАМ ТРУДЯЩІХСЯ» ЗАБОРОНИТИ ЦЕРКВУ

Незмінна, добре відпрацьована 100 років тому, схема актуалізується у боротьбі з Церквою сьогодні.
Інформаційний ресурс «Курс» публікує звернення семи Івано-Франківських громадських організацій до Верховної Ради, з вимогою заборонити УПЦ.

Новітні більшовички назвали УПЦ «філією РПЦ» та «серйозною загрозою національній безпеці».
Українські християни, на думку цих ГО, є «інструментом ворожої пропаганди».

«Російська православна церква в Україні часто проводила пропагандистську діяльність та вихваляла російську агресію, армію та військово-політичне керівництво. Утім, вона до сих пір не була заборонена на національному рівні, через що продовжує функціонувати та розповсюджувати російську пропаганду», – йдеться в листах до нардепів.

«Трудящієся» закликали Верховну Раду прийняти тоталітарний закон 8371, яким планується знищити Церкву.

Христос посреди нас, дорогие мои читатели!
Жить по совести.
Апостол Павел во время суда, устремив взор на синедрион, сказал такие слова: «Мужи братия, я всею доброю совестию жил пред Богом до сего дня». За это первосвященник Анания приказал бить его по устам. Что же такого «возмутительного» сказал апостол Павел? Всего лишь одно – он жил по совести. Странно и тяжело слушать эти слова людям, которые свою совесть давно потеряли. А ведь и в самом деле, весь закон, все заповеди даны нам Богом в универсальном законе совести, который имеет в своем распоряжении каждый человек. Другое дело, как часто он к этому закону обращается, насколько сверяет с ним свою жизнь, свои слова и поступки.
Благодаря закону совести, никто не уйдет от суда Божия. Человек мог не слышать о Евангелии, прожить жизнь в неведении Бога, быть воспитанным в атеистическом обществе, но совесть при этом никакой атеизм у него отменить не сможет. Она есть внутренний голос Господа в человеке, который его обличает, вразумляет и вдохновляет. Внутри своего сердца любой человек несет знание о том, что ему нужно будет отвечать за всю прожитую жизнь.
Самое страшное, что может случиться с человеком, так это то, что, имея неписаный закон в своем сердце, и закон, данный нам в Слове Божием, имея знание, веру и понимание того, что Бог есть, он продолжает жить по закону дьявольскому и эгоистическому. Собственно, так и жили те люди, которые распяли Христа, которые судили апостола Павла, которые искали во всем только одного – своей выгоды и комфорта.
Так и сейчас живут многие из тех, кто носит на своей груди кресты или панагии, кто проповедует Евангелие и говорит от имени Бога. Это волки в овечьих шкурах, которые сами являются «гробами побеленным» и хотят сделать такими и свою паству. Мы живем во времена крайнего лукавства, притворства и предательства. Нужно быть очень чуткими и внимательными к себе и ко всему, что происходит внутри и вокруг нас, чтобы не перепутать голос истинного Пастыря с голосами тех наемников, которые думают только о своей выгоде, а не о правде Божией.

⚡"БРУДНА РОБОТА РУКАМИ ПЦУ": У ФІЛАРЕТА СКАРЖАТЬСЯ НА СПРОБИ ЗНИЩЕННЯ #УПЦ_КП, ЗАМІСТЬ ВІЙНИ З "МП"

Після стамбульського Томосу вихідці з УПЦ КП, які перейшли до ПЦУ, організували травлю, рейдерство та залякування тих, хто залишився з Філаретом.

Про це пише не російська пропаганда, а сайт Київського патріархату, згадуючи 5-річчя свого «Помісного собору», яким кажуть УПЦ КП зберігла незалежність від Константинополя.
«Помісний собор... сказав правду про #Томос 2019 року Константинопольського Патріарха, який приніс підпорядкованість грецькому престолу».

«За ці п’ять років Київський Патріархат пройшов через багато випробувань – незаконне зняття з державної реєстрації, рейдерські захоплення майна, інформаційну блокаду, цькування та оббріхування, його прихильників залякували, звільняли з роботи, з навчання».

Робили це вороги, які тепер в рядах #ПЦУ:
«Ворогами незалежної Української Церкви була розгорнута ціла кампанія з дискредитації Святійшого Патріарха Філарета.

Продовження 👇

«Найсумніше, що ця брудна робота організовувалася та втілювалася в життя руками представників ПЦУ, колишніми вихідцями з УПЦ Київського Патріархату. З самого початку вони вирішили боротися не з Московським, а з Київським Патріархатом».

На сайті УПЦ КП підкреслюють, що «Патріарх Київський і всієї Руси-України #Філарет твердо веде нас до спасіння шляхом правди та утвердження справжньої помісної Української Православної Церкви».

У грудні 2023 Філарет скаржився, що «зрадили тепер й ті, яких я виховав, а за добро плюнули в лице»

📣🇺🇦КОЛИ ЖУРНАЛІСТІВ САДЖАЮТЬ У В'ЯЗНИЦІ, А КОРУПЦІОНЕРИ І ҐВАЛТІВНИКИ НА ВОЛІ. ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ ЗЕЛЕНСЬКОГО

Захисників українських християн звинувачують за найважчими статтями — держзрада та участь у злочинній організації.

У матеріалах справи немає ані «спілкування з російськими кураторами», ані переказів коштів, ані завдань.
Є лише статті, в яких журналісти говорили про терор і масштабні переслідування православних українців у нашій країні.

Журналістів тримають у клітці. Без права на домашній арешт, без права вийти під заставу!
Поки корупціонерів і ґвалтівників випускають на волю.

Тут панують подвійні стандарти української влади.

Докладніше читайте тут⤵️⤵️⤵️

https://telegra.ph/KOLI-ZHURNAL%D0%86ST%D0%86V-SADZHAYUT-U-VYAZNIC%D0%86-A-KORUPC%D0%86ONERI-%D0%86-GVALT%D0%86VNIKI-NA-VOL%D0%86-PODV%D0%86JN%D0%86-STANDARTI-ZELENSKOGO-06-21

❗️226 ГОЛОСІВ У РАДІ ПРОТИ УПЦ І ШОУ ФРІКІВ НА «СУСПІЛЬНОМУ». ЯК МИ ДОЖИЛИ ДО ЦЬОГО?

◾️В ефірі каналу «Перший», який входить до сітки каналів «Суспільне» і фінансується з бюджету, вийшло ток-шоу, яке можна вважати хрестоматійним прикладом розпалення ненависті та релігійної дискримінації.

Вже сама назва — «УПЦ МП: коли заборонять ПРОРОСІЙСЬКУ церкву в Україні? | НОВИЙ ВІДЛІК» — одне суцільне розпалення ненависті до Церкви. І все за наші гроші.

До студії запросили викладача КДАіС архімандрита Митрофана. Проти священнослужителя виставили одразу трьох одіозних персонажів.
І влаштували фрік-шоу, сутність і призначення якого – виправдати переслідування українських християн і похизуватися так би мовити успіхами на ниві ненависті до нас.

❗️Картки для допомоги проекту
Моно 4441 1111 3594 5412
Приват 4149 4390 4149 0297

Підпишись на ДОЗОР, борись за права УПЦ!