14 березня суд відхилив вимогу прокуратури запроторити митрополита за грати, залишивши під нічним домашнім арештом.
Це не єдина справа. Владиці закидають, що «негативно характеризував представників і вірян ПЦУ та інших конфесій, працівників правоохоронних органів, судової влади, органів місцевого самоврядування та громадських активістів». Хоча в прокурорів іноді виникають складнощі з «потерпілими», які зникають.

Ви бачили проповіді та звернення митр.Феодосія: сміливо говорити на захист парафій, храми яких з кулаками та цепами захоплюють «активісти» при бездіяльності поліції – це зочин? Чи звертатись в Раду з прав людини ООН з приводу рейдерських «переводів», із зафіксованим порушенням законодавства?
Так, це все заважає злочинцям. Говориш про злочини – опинишся у СІЗО, запроторення туди журналістів СПЖ це підтверджує.

Тепер ієрарху УПЦ, який після обшуків пережив серцевий напад, за будь-якою з чотирьох справ загрожує тюрма на строк від трьох до восьми років.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НАША, НА БАТЬКАХ - ДІТЕЙ ПРИВОДИТИ В ХРАМ

Якщо ми не будемо сіяти - жнив радісних не буде, каже отець Василій. Тож сійте зернятко віри, якщо хочете потім мати радість від зростання Людини.

Своїми роздумами батюшка ділиться після сповіді і причастя людини, яка 70 років цього не робила і дитини 12 років.

#проповідь

ПОКИ ОДНІ ОСВОБОДІТЄЛІ Б'ЮТЬ ПО НАМ, ІНШІ ТИЛОВІ ВОЇНИ "ЗВІЛЬНЯЮТЬ ВІД МОСКВИ". НИЩАТЬ ПРАВОСЛАВ'Я

"Нас звільняють не від Москви, а від Православ'я

Ось уже рік як влада майже закрила Києво-Печерську лавру для віруючих.

Відео, зняте незадовго до цих подій, на якому записані тисячі віруючих на площі перед Ближніми печерами наводить на роздуми. Тривожні та радісні одночасно.

Якщо ми подивимося на протистояння нинішньої української влади та Церкви, яка ось уже півтора роки набула форми справжніх жорстоких гонінь, то зауважимо один момент. Влада та міцні молодики відбирають храми і монастирі у Церкви під гаслом: «Звільнимо українське православ'я від московського гніту». Але це передбачає, що у «звільнених» храмах будуть молитися вдячні українські громадяни.
Однак відбувається зворотне, захоплені храми стоять порожніми, у них практично немає нікого. Те, що це не поодинокі випадки, а загальна тенденція, за півтора роки стало зрозумілим вже всім, і гонителям, і гнаним, і просто стороннім спостерігачам.

Виходить, що ніякого звільнення не відбувається, храми просто відбирають у віруючих. І це просто якийсь жахливий нонсенс.

Йде війна, наш народ на полі битви відстоює свою свободу та незалежність, терпить економічні поневіряння, несе величезний тягар психологічної напруги.

У цих умовах будь-яка влада навпаки повинна відкривати храми, щоб люди хоч там знаходили якусь втіху. Щоб вони у молитві до Бога знаходили опору та сили жити в цій країні далі і далі боротися на її свободу і краще майбутнє.

Навіть жорстокий і злочинний сталінський режим під час війни відкривав храми та звільняв священників із ув'язнення. А у нас відбувається протилежне. Людей позбавляють останньої надії.

Як це пояснити? Складається враження, що хтось спеціально робить так, щоб усередині нашого суспільства існували розбрати та протистояння.

Хтось спеціально сіє всередині країни ненависть і злість людей між собою.

Хтось намагається викорінити православну віру як таку. І брехливість наративів про «звільнення від московського гніту» вже стає очевидною для всіх. Нас визволяють від Православ'я!

Радісними подібні роздуми можна назвати лише в євангельському значенні. Це не психологічна радість. Це радість тих, хто, незважаючи на погрози та залякування, незважаючи на побиття, ув'язнення в СІЗО, позбавлення майна, незважаючи на те, що психологічно нестерпно важко і що по-людськи немає жодної перспективи, все ж таки зберігають вірність Христу та Його Церкві.

Це те, про що писав апостол Яків: «З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте в різні спокуси, знаючи, що випробування вашої віри виробляє терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі у всій повноті, без жодної нестачі» (Як. 1, 2-4).

Дуже важко не сумувати, не зневірятися в Божій милості. Дуже важко вірити в Божий Промисел, коли його ніде не видно. Важко сподіватись, коли немає надії.

Дуже важко перемогти у цій духовній боротьбі.
Але слід пам'ятати слова Апокаліпсису: «Тому, хто перемагає, дам сісти зі Мною на Моєму престолі, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його. Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить церквам» (Об'явл. 3, 21-22).

Господи! Зміцни нас!"

Чернівецько-Буковинська єпархія з посиланням на СПЖ

Фото: скріншот Молитовне стояння у Києво-Печерській Лаврі. Відео - посилання на початку тексту.

СКАНДАЛ В КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОМУ ПАТРІАРХАТІ

"Великий Катехизатор" (це офіційний титул) Вселенського патріархату архимандрит Хрисанф побив єпископа Кидонійського Афінагора.

Причина – не змогли домовитись про початок вечірнього богослужіння: Хрисанф хотів на 15:00, а Афінагор - на 16:00. І коли останній зайшов у церкву, він сказав "Хрисанф, ти мені не потрібен - можеш йти". Після чого отримав перший удар по щоці кулаком.

"Катехизатор" - це вчитель віри. Чого він може навчити?

Віряни співають Трисвяте грецькою мовою поряд з Лаврою❤️‍🔥⛪️☦️

Молитовне стояння розпочинається☦️🙏