🛡НЕДОСТАТНЬО ПАТРІОТИЧНІ?🛡

Коли, в межах дискусій, я запитую у ворогів нашої церкви, хоч якісь докази того, що наша УПЦ цілістно, як церква, починаючи з 24 лютого, десь демонструє свою проросійськість, то у відповідь ніколи не чую нічого виразного.

Замість цього, лунають або якісь пересмикування на деякі окремі випадки/окремих особистостей чи взагалі беззмістовна конспірологія як то: «ОЧЕВИДНО, Ви там таємно в келіях молитесь за рос армію», тощо.

Єдині звинувачення нашої Церкви як цілістності, що принаймні звучать, певною мірою обгрунтовано - це критика нашої «недостатньої ворожості до Росії». Засудження Російської війни, як Каїнового Гріха, Митрополитом Онуфрієм, вони називають «окозамилюванням» і недостатнім, наприклад, у порівнянні з тією ж відверто «патріотичною» риторикою ПЦУ.

Відповісти на це звинувачення хочеться зустрічним запитанням: «З християнської точки зору, якщо ти не проклинаєш та не звертаєшься щохвилинно до засудження відветого ворога та безбожника, чи означає це, що ти його підтримуєш?». Якщо відповідати - Так, то слід було б і Господа Бога нашого Іісуса Христа тоді називати проязичницьким чи проримським, адже, якщо згадати Євангеліє, то Він навпаки пропагував певну аполітичність, та зосередження своїх послідовників саме на сутнісних сотеріологічних питаннях. Також в цілому, згідно нашої релігії, одержимість ворогом, ненавистю є річчю неправильною, враховуючи, що часто вороги посилаються нам спеціально по Божій волі, щоб нам дати розуміння в якихось речах, або щоб нас випробувати.
📕 «Ніщо, що входить до людини ззовні, не може осквернити її. Але те, що виходить з неї, те опоганює людину. Мк7:15»

P.s. Це вже не кажучи, скільки насправді, якщо щиро розибратись, наша Церква робила весь цей час добра для нашої країни (молитвиза військових, гуманітарка, збори для військових, освячення машин) і абсолютно нічого не зробивши поганого.