Всім знайоме гасло особливо екстравагантно звучить українською мовою.

У каналу вихідний

Агентурно-сексуальна історія від колеги

https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/02/10/152051/

Проїдуся на хвилі хайпу.
У Запоріжжі виник скандал, який вже підхопили всеукраїнські ЗМІ.
Уповноважений Запорізької облради з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків щодо запобігання та протидії насильству за гендерною ознакою Владислав Марченко написав пост про те, що жінки, які носять відкритий одяг, мають вигляд повій.

https://www.radiosvoboda.org/a/news-chynovnyk-seksyzm-fleshmob/30077413.html

Так от, це, звичайно, не має стосунку до сьогоднішньої історії, але Марченко походить із баптистської родини, яка за радянських часів зазнавала переслідувань через віросповідання. Цей документ - про його дядька та батька.

22-річного Станіслава Марченка (та його товариша) біля Запорізького м'ясокомбінату вночі зупинила міліція. У чоловіків були великі сумки. Перша підозра - несуть крадене м'ясо. Перевірили - а там заборонені баптистські видання.
Саме тоді обійшлося без тюремних термінів, хоча часто бувало і по-іншому.

Вахтанг Кіпіані
Давно цього не робив, але прошу не забувати, що "Історична Правда" і Музей-архів преси існують завдяки пожертвам читачів, відповідальних громадян. Наші редактори і співробітниця музею отримують маленькі зарплати - 5-6 тис. грн. на місяць. Це вже половина "ціни" некваліфікованого працівника в Києві - сумно, але реалії такі. Відсотки по ендаументу трохи більше 1 млн. грн. можуть покрити лише кілька місяців роботи двох проектів. Тому підтримуйте не словом, а ділом! Як головний редактор, який не отримує винагороди з цих грошей - дякую.

https://www.istpravda.com.ua/donate/

Часом у анонімних листівках із погрозами лунали зовсім оригінальні вимоги.
"Возбуди картошку прокурора".

До попереднього. Коли запостив фото у фб, хтось написав вірш.

Здравствуй, Бебех Николай Степаныч,
Повелитель силоса и тли!
Ты мое письмо прочти-ка на ночь,
Чтоб на утро в яме не нашли.

Помнишь ли, как я с любовным пылом
Сердце тебе нежное открыл?
Месяц плыл над рожью, шли кобылы,
Мотыльки плескали в сотню крыл...

Что сказал мне, помнишь, ты с укором?
Как разбил хрустальные мечты?
"Возбуди картошку прокурора!" -
Вот что, Бебех, мне ответил ты.

Мир во мне на части раскололся.
Свет навек погас в моих очах.
Я с немой покорностью лосося
Плыл по жизни с той поры и чах.

Пил я горько, ждал твоих насмешек,
И однажды лопнула струна.
Хвать стаканом об пол! "Что же, леший!
Пусть о нас узнает вся страна!"

Прокурор районный Шматов Петр.
Ветеран, отличник, КМС.
Но уже я на тропе охоты.
На участок к Шматову залез.

Огляделся - вот парник, вот банька,
Вот колодец с тонким журавлем.
Ну а там, вдали? Картошка, глянь-ка!
Что же, Бебех, мы свое возьмем!

Платье обтянуло, словно кокон,
Кровь, как молот, билась в голове,
И прилипший пергидрольный локон
Молнией светился в синеве.

Через рвы, овраги и заборы,
По росистой матовой траве
Я бежал в зарю от прокурора
Весь в земле, компосте и ботве.

Исцелен своим позорным бегством,
Я изгнал из сердца боль и, страсть,
Но одно осталось мне в наследство:
Жажда мщенья. Это, Коля, власть!

Если, Коля, ты не хочешь крови
И пропасть в болоте навсегда,
Возбуди-ка сам кило моркови
Прямо в главном зале нарсуда!

Лейтенант держбезпеки Мирон Лазаревич Вітковський працював у Київському обласному трибуналі НКВД. Засуджував ворогів народу і шпигунів. А потім сам, в 1938 році, потрапив у спецкорпус Київської в'язниці в якості арештованого і написав звідти лист в міськком партії:

"...Обстановку слідства неможливо описати. Місця слідства: будівля Наркомату і спец-корпус в'язниці були перетворені у справжні середньовічні катівні. Заарештованих у звірячий спосіб били, катували, піддавали моральним і моральним знущанням. Змушували обмовлювати себе і інших в неймовірних злочинах. Людей змушували насильно записуватися в троцькісти, називати себе шкідниками, шпигунами і т.д..."

Автор: Konstantin Boguslavskiy
Весь документ в оригінальному пості:
https://www.facebook.com/groups/dostup.do.arhiviv/permalink/1123298831195450/

"...Буквально на відстані двох-трьох кварталів від будівлі міськкому та обкому і ЦК КП(б)У (в будівлі Наркомату), на відстані кількох вулиць (в будівлі в'язниці) група співробітників НКВС, озброєних палицями, ніжками від стільців, гумами шматувала, терзала тіла іншої групи заарештованих співробітників, своїх же братів, своїх же братів, своїх же товаришів, з якими лише вчора вони разом працювали в одній будівлі, в одному коридорі або навіть в одних кімнатах. Цей весь жах неможливо передати. Скаржитися не можна було тому що була створена непрозора ізоляця. Тільки останнім часом стали давати папір для заяв. Хворий з пошкодженим хребтом і побитими після падіння з 4 поверху кістками, я не витримав усього цього кошмару і пішов на жахливу обмову себе та інших заарештованих..."

Це у продовження попереднього допису.

"Идеалистическое мракобесие".
50-ті.

Якщо постиш десь архівні документи або статтю на їх основі - у коментах обов'язково знайдеться "вывсеврети" з переконанням, що історики тільки те й роблять, що малюють справи у фотошопі.

Зазвичай це ватна аудиторія (якщо це сторінка "Настоящего восени" - неодмінно згадають Госдєп), але не завжди.
Аргумент щодо фейковості, як правило, полягає в невідповідності документу уявленням коментатора.

- Чому підпис не зліва, а справа? Де печатка з гербом? Автор взагалі знає, як виглядає бланк НКВД? А лохи ведуться!

І такий задоволений собою: зрізав фальсифікатора. Нас не проведеш!

Скріншот - коменти до листу
Вітковського, який я постив вчора.

Таке прізвище - і український націоналіст!
Документ 1953 року.

Резолюція начальства на малоінформативному повідомленні: "Ни к чему такие донесения. Не стоит загружать машинистку".

Як пояснити російську та радянську історію крізь призму традиції сповивання дітей.
50-ті.