Панки, Кісс та Чінгісхан.
Деякі з найпопулярніших питань, які задавали люді працівникам КДБ УРСР під час лекцій з підвищення політичної пильності.
1982.

Зразок "антисіоністського" доносу. Київ, 1972.

Це, власне, і все, що хотів сказати чекістам автор, дехто Ругно. Особливо повеселило "празднование еврейской пасхи - мацы".

Треба знайти ту статтю, про яку згадує автор, перевірити - чи нема серед "ошельмованных честных людей" його самого.

Десь ще був кадебістський документ про результати влаштованої після доносу перевірки, швидко не знайду. Якщо коротко, нічого тоді так і не нарили.

Чекістська каліграфія. Мистецтво писати літеру П. 1937.

37 рік as it was.
Рішення "двійки" передбачуване. Що характерно, у прізвищі жертви помилка. Він насправді Скамандр, у деяких документах - Скамандра, а тут - Скаламандр.
Але яка різниця для "двійки" - Скамандр, Скамандра, Скаламандр?
Неважко здогадатися, що в суть самої справи вчитувалися десь так само.

До речі, 50 років потому реабілітацією цієї людини займався Євген Марчук.

З майбутньої статті.
Є людина, агент МГБ, назагал більш-менш відома завдяки своїм поетичним творам.
Писала під кількома псевдонімами. І от цікаво, що один з літературних псевдонімів частково співпадає з псевдонімом агентурним.

Літературний - ім"я та прізвище.
Агентурний - те саме прізвище.

Читаю "Червоний князь" Тімоті Снайдера про Вільгельма нашого Габсбурга, Василя Вишиваного. Звернув увагу на помилку: автор пише, що після вироку в 1948 року героя планували етапувати з Києва до Західної України, де він мав сидіти свої 25 років (сидіти, як ми знаємо, не судилося, але зараз не про це).

Звичайно, ніхто у післявоєнні роки не відправив би людину з такими статтями на захід. Вчора сам бачив у архіві постанову, на яку посилається Снайдер, де чітко вказано: "направить во Владимирскую тюрьму".

Може історик вирішив, що це у Володимирі-Волинському? Одразу видно: людина ніколи не чула "Владимирский централ".

На фото - дуже вдала, як на мене, обкладинка німецького видання книг. Як бачимо, там вона вийшла під назвою "Король України".

Кінець грудня, незабаром новий рік - 1937-й. З прикордонної Шепетівки має виїхати поїзд до Баку, але запізнюється, і цілу добу пасажири-іноземці чекають у залі митниці та вокзальному ресторані. Які не опалюються (нагадаю, це зима). Один з пасажирів, “італійський міністр” (погуглили - насправді дипломат) трохи потролив адміністрацію вокзалу.

Офтоп.

Список рекомендованої літератури від харківського "Комуніста".
1928.

Джерело: Едуард Зуб, Facebook.

За свої послуги чоловік неодноразово отримував гроші. Крім того, всесильна служба допомогла йому придбати будматеріали для спорудження дому, підключивши для вирішення цього питання місцеву владу. Але цього Михайлу було замало.

http://www.theinsider.ua/politics/archivnij-inside-agnt-jakij-zdav-povstanciv-chekistam-otrymav-gonorar-tsegloju/

У КДБ були впевнені: Захід, бажаючи розвалити СРСР, використовує для розбещення радянських людей не тільки рок-музику і фільми, а й книжки.
У знайденому в архіві СБУ документі згадуються як маловідомі порнографічні видання, так і твори, що стали світовою класикою: «Механічний апельсин» Ентоні Берджеса, «День Шакала» Фредеріка Форсайта і «Сонце і сталь» Юкіо Місіми.

https://www.radiosvoboda.org/a/29881910.html

Майор МГБ Козлов, який вів справу Марії Сосюри, називав Донбас "Домбасом". 1949.

Про справу тут: https://was.media/uk/2018-09-18-marija-sosjura/

Офтоп.
Цікаве нижнє фото. Карнавальна група "Народи СРСР" на демонстрації. Київ, 30-ті.
Наскільки я розумію, текст на плакаті перекладений мовою жестів.
Цікаво,які народи, крім українців, представлені.

Як це називали в 69-му році.
Упд: як підказує підписник, у радянській технічній періодиці того часу використовували таке ж слово.

Про інформаційну та гібридну війну, яку веде Росія, про методи радянських спецслужб у 20-му столітті та архіви розповів начальник управління інституційного забезпечення політики національної пам’яті Українського інститут національної пам’яті Ігор Кулик.

https://volynonline.com/igor-kulik-na-bandershtati-rozpoviv-pro-arhiv-natsionalnoyi-pam-yati-ta-metodi-spetssluzhb-20-go-stolittya/?fbclid=IwAR10TxBQ94rlpPbn6ZVru-d1Kbab7cFbPxuToJ3ma_m6fBF7SVeDcu1i_-c

Прізвища патрійних лідерів, яких згадували в антирадянських написах та листівках, чекістами в документах (принаймні в тих, які йшли до ЦК КПУ) майже ніколи не відтворювались. Зазвичай використовували формулювання "фамилия одного из руководителей партии и государства". З Леніним те саме - "поврежден бюст основателя Советского государства".

У тих рідкісних випадках, коли прізвище таки вказувалося, його писали від руки, при тому що весь інший текст друкували.

Ніби для того, аби машиністки, які набирали текст, не знали зайвого.

І до попереднього.
Листівка, знайдена в селі на Луганщині.
"Исключительно злобного клеветнического содержания, содержащая оскорбительные выпады в адрес одного из руководителей ЦК КПСС" (с).
1973 рік.
Автора знайшли, але про подальшу долю не знаю.

Вчора виповнилося 50 років, як львівські "Карпати" виграли кубок СРСР. А я нагадаю історію, яку знайшов у архіві.

1970-й, завдяки минулорічному тріумфу львів'яни вперше грають у Кубку кубків. Суперник - бухарестська "Стяуа".
4 жовтня румунські прикордонники затримують двох українців, братів Гуцулів з Івано-Франківщини, які нелегально потрапили до країни. Вони кажуть: порушили кордон, аби потрапити на матч "Карпат" у Бухаресті. Він відбувся 30 вересня (львів'яни зіграли внічию, але перед тим програли вдома, тому вилетіли з турніру), тобто затримали їх уже на зворотньому шляху.

Одному з братів якимось чином вдалося втекти від прикордонників та опинитися в Югославії. Як так вийшло, в документі не уточнюється; не виключено, що після футболу брати вирішили тікати на Захід, а не вертатися додому, і відповідно затримали їх на югославському кордоні, а не радянському. Але врешті решт обох таки передали прикордонникам в СРСР.

https://was.media/microformats/vidvazhni-fanati-karpat

З довідки про режисерів-антирадянщиків у кіно УРСР. 70-ті.