«Найбільша загроза для жінок — коли ти вмотивована воювати, а командування притримує тебе для паперової роботи в штабі», — каже Ада, бійчиня 411 окремого батальйону БпАК «Яструби».

Попри слова чоловіків, що війна — це «не жіноча справа», що їй треба «борщі варити й дітей народжувати», Ада почала керувати безпілотниками на фронті. Під час одного з виїздів жінка підірвалася на міні й зазнала поранення ніг. Вона переконана, що воювати можна і на протезі, тому після лікування мріє повернутися у свою частину. А ще вважає, що її ампутація не може стати перешкодою у стосунках.

Як попри численні відмови Ада потрапила на бойову посаду в армії? Чи бачить відмінності у жіночому і чоловічому побуті на війні? Що говорить про сексизм в армії? Та чому не хоче повертатися у цивільне життя? Читайте у матеріалі Майї Орел