"Це мінімум. Інакше - це ніщо", - попередив він у зверненні, яке транслювалося наприкінці січня на Давоському економічному форумі у Швейцарії. За іншими оцінками, кількість солдатів, необхідних для такої місії, становить 100 000 або навіть 50 000. На даний момент ні Франція, ні Велика Британія не уточнили, скільки їхніх солдатів може взяти участь у цій місії.
Зона розгортання цієї місії також залишається вкрай невизначеною. Росія наразі окупувала близько 20% території України і відмовляється повертати регіони, які вона окупувала у вересні 2022 року. В останній резолюції Ради Безпеки ООН, за яку в понеділок проголосували Вашингтон і москва, немає жодної згадки про повагу до кордонів України.
Незважаючи на цю невизначеність, багато європейських країн нещодавно вирішили збільшити свої військові витрати. Європейський Союз також розглядає можливість пом'якшення бюджетних обмежень для країн-членів. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила 14 лютого, що збирається запропонувати активувати захисне застереження, яке дозволяє країнам ЄС витрачати більше за виняткових обставин, незважаючи на правила щодо державного дефіциту та боргів.
Як реагує Росія?
Москва, очевидно, не дуже позитивно сприймає залучення європейських країн до можливої післявоєнної ситуації в Україні. "Це нас турбує, тому що мова йде про направлення військових контингентів, про можливе направлення військових контингентів з країн НАТО в Україну", - заявив 20 лютого прес-секретар президента росії пєсков, якого цитує агентство Reuters. За деякими винятками, всі європейські країни є членами Атлантичного альянсу, який кремль регулярно описує як екзистенційну загрозу для росії.
Як і решта переговорів щодо конфлікту в Україні, обмін думками між москвою і Вашингтоном чинить значний тиск на проект європейських сил. В понеділок Дональд Трамп висловив свій оптимізм Еммануелю Макрону, запевнивши його, що путін нарешті погодився з цією ідеєю. "Так, він погодиться. Я поставив йому питання", - сказав американський президент під час обміну думками.
Ось тільки це ще не підтверджено. В вівторок кремль відмовився коментувати ці заяви, як повідомляє Politico. "Нашу позицію з цього питання висловив міністр закордонних справ лавров. Мені немає чого додати", - сказав пєсков. 18 лютого під час переговорів зі США в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) голова російської дипломатії зробив кілька недвозначних коментарів: "Розміщення військ зі складу збройних сил країн НАТО, але під іншим прапором, під прапором Європейського Союзу або під національними прапорами, нічого не змінює. Це, звичайно, неприйнятно”
Ремарка. Правда, як завжди, посередині. Але щоб зрозуміти, де саме, доведеться копнути глибше. Бо поки одні вірять у “місію миру”, інші вже підраховують, наскільки реалістично відправити 200 000 європейських солдатів в країну, де війна ще триває.
Чи мова справді про “миротворців”?
Офіційна мета — гарантувати, що сторони дотримуватимуться угоди про припинення вогню (якої, до речі, поки шо не існує). Але є нюанс:
як тільки європейські військові заходять в Україну, це автоматично стає НАТОвською операцією, хоч би як це заперечували в Парижі чи Лондоні.
Особисто я бачу заяву про наміри: Макрон розуміє, що росіяни слухають тільки силу + він намагається показати, що Європа “реально готова” підтримувати Україну не лише грошима та зброєю, а й солдатами. Без образ, але це або блеф або ж реальний план, метою якого є вивчити реакцію москви.
Москва, як на мене, відповість дзеркально і не менш “креативно” – наприклад, розміщенням ядерних боєголовок у Білорусі чи Калінінградській області.
Тепер щодо миротворців. Чи реально відправити 200 000 солдатів в Україну? Я не маю чіткої відповіді на це
Бо навіть якшо зненацька ЄС сильно захоче, це буде колосальне випробування - військовий контингент такого масштабу потребує 6-8 місяців підготовки
Також миротворців треба забезпечити логістично, а це конвої, склади, бази, маршрути + ребром стоїть питання щодо того, які саме європейські країни готові витратити мільярди на це розгортання
Далі. Юридичний хаос
👇👇
Зона розгортання цієї місії також залишається вкрай невизначеною. Росія наразі окупувала близько 20% території України і відмовляється повертати регіони, які вона окупувала у вересні 2022 року. В останній резолюції Ради Безпеки ООН, за яку в понеділок проголосували Вашингтон і москва, немає жодної згадки про повагу до кордонів України.
Незважаючи на цю невизначеність, багато європейських країн нещодавно вирішили збільшити свої військові витрати. Європейський Союз також розглядає можливість пом'якшення бюджетних обмежень для країн-членів. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила 14 лютого, що збирається запропонувати активувати захисне застереження, яке дозволяє країнам ЄС витрачати більше за виняткових обставин, незважаючи на правила щодо державного дефіциту та боргів.
Як реагує Росія?
Москва, очевидно, не дуже позитивно сприймає залучення європейських країн до можливої післявоєнної ситуації в Україні. "Це нас турбує, тому що мова йде про направлення військових контингентів, про можливе направлення військових контингентів з країн НАТО в Україну", - заявив 20 лютого прес-секретар президента росії пєсков, якого цитує агентство Reuters. За деякими винятками, всі європейські країни є членами Атлантичного альянсу, який кремль регулярно описує як екзистенційну загрозу для росії.
Як і решта переговорів щодо конфлікту в Україні, обмін думками між москвою і Вашингтоном чинить значний тиск на проект європейських сил. В понеділок Дональд Трамп висловив свій оптимізм Еммануелю Макрону, запевнивши його, що путін нарешті погодився з цією ідеєю. "Так, він погодиться. Я поставив йому питання", - сказав американський президент під час обміну думками.
Ось тільки це ще не підтверджено. В вівторок кремль відмовився коментувати ці заяви, як повідомляє Politico. "Нашу позицію з цього питання висловив міністр закордонних справ лавров. Мені немає чого додати", - сказав пєсков. 18 лютого під час переговорів зі США в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) голова російської дипломатії зробив кілька недвозначних коментарів: "Розміщення військ зі складу збройних сил країн НАТО, але під іншим прапором, під прапором Європейського Союзу або під національними прапорами, нічого не змінює. Це, звичайно, неприйнятно”
Ремарка. Правда, як завжди, посередині. Але щоб зрозуміти, де саме, доведеться копнути глибше. Бо поки одні вірять у “місію миру”, інші вже підраховують, наскільки реалістично відправити 200 000 європейських солдатів в країну, де війна ще триває.
Чи мова справді про “миротворців”?
Офіційна мета — гарантувати, що сторони дотримуватимуться угоди про припинення вогню (якої, до речі, поки шо не існує). Але є нюанс:
як тільки європейські військові заходять в Україну, це автоматично стає НАТОвською операцією, хоч би як це заперечували в Парижі чи Лондоні.
Особисто я бачу заяву про наміри: Макрон розуміє, що росіяни слухають тільки силу + він намагається показати, що Європа “реально готова” підтримувати Україну не лише грошима та зброєю, а й солдатами. Без образ, але це або блеф або ж реальний план, метою якого є вивчити реакцію москви.
Москва, як на мене, відповість дзеркально і не менш “креативно” – наприклад, розміщенням ядерних боєголовок у Білорусі чи Калінінградській області.
Тепер щодо миротворців. Чи реально відправити 200 000 солдатів в Україну? Я не маю чіткої відповіді на це
Бо навіть якшо зненацька ЄС сильно захоче, це буде колосальне випробування - військовий контингент такого масштабу потребує 6-8 місяців підготовки
Також миротворців треба забезпечити логістично, а це конвої, склади, бази, маршрути + ребром стоїть питання щодо того, які саме європейські країни готові витратити мільярди на це розгортання
Далі. Юридичний хаос
👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍198🤔35💯8❤3👀1
Хто юридично відповідальний за цих військових? Україна? ЄС? ООН? НАТО?
Якщо росія атакує цих “миротворців”, чи означає це автоматичний вступ НАТО у війну?
В мене немає відповіді на ці запитання. А у вас?
І це я мовчу про те, що потрібно спрогнозувати реакцію громадськості - ви можете чітко відповісти на те, як відреагують виборці в тих же Франції чи Британії? Чи підтримають вони відправку своїх військових?
Отож
Тепер про кількість миротворців, яка потрібна для того, щоб реально впливати на ситуацію. Зеленський каже 200 000 – і це звучить реалістично. Проте навіть 50 000 солдатів – це вже більше, ніж деякі європейські армії можуть виділити.
На мою думку, в найкращому випадку мова йде про не більше, ніж про 10 000–15 000 солдатів, які можуть займатися тренуванням українських військових, розмінуванням і підтримкою стратегічної інфраструктури.
І це за умови шо моксель погодиться. Москва вже кричить, що це “провокація”, “початок війни НАТО з росією”, “екзистенційна загроза” і т. д.
Але найцікавіше в цій шаховій партії позиція США. Трамп заявляє, що путін “погодився”. Але путін мовчить. Чому?
Кремль або справді розглядає можливість “замороження” війни, коли миротворці будуть просто інструментом контролю
Або це частина більшої гри - москва може використовувати цю ініціативу для торгу – наприклад, щоб отримати поступки щодо санкцій.
Або ж росія готується до нової фази війни і їй просто вигідно почекати, поки Європа витратить час і ресурси на новий проект, який може не відбутися.
Епілог. Якшо європейські країни справді хочуть допомогти Україні, вони повинні діяти не через ідею “миротворців після війни”, а через конкретні кроки:
Передача далекобійних ракет і ППО. Бо без ракет, здатних знищувати тилові бази ворога, будь-яка миротворча місія буде просто спостерігати за обстрілами українських міст.
Якщо йдеться про безпеку після війни, то головний гарант – НАТО.
Миротворча місія звучить красиво, але це або дипломатична гра, або блеф, або “тест на реакцію” москви - якшо Європа справді хоче гарантувати мир в Україні, то місія має початися не після війни, а під час війни – і через реальну військову допомогу.
Фактично ми сміливо говоримо про те, що навіть якшо ініціатива з миротворцями реально запуститься, вона буде обмеженою і більше символічною, ніж реальною, а рф буде використовувати її для пропаганди
Тому найкраща миротворча місія для Європи – це не спостерігачі з біноклями, а постачання зброї, яка дозволить Україні виграти війну. Вітаю в реальному світі
кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Якщо росія атакує цих “миротворців”, чи означає це автоматичний вступ НАТО у війну?
В мене немає відповіді на ці запитання. А у вас?
І це я мовчу про те, що потрібно спрогнозувати реакцію громадськості - ви можете чітко відповісти на те, як відреагують виборці в тих же Франції чи Британії? Чи підтримають вони відправку своїх військових?
Отож
Тепер про кількість миротворців, яка потрібна для того, щоб реально впливати на ситуацію. Зеленський каже 200 000 – і це звучить реалістично. Проте навіть 50 000 солдатів – це вже більше, ніж деякі європейські армії можуть виділити.
На мою думку, в найкращому випадку мова йде про не більше, ніж про 10 000–15 000 солдатів, які можуть займатися тренуванням українських військових, розмінуванням і підтримкою стратегічної інфраструктури.
І це за умови шо моксель погодиться. Москва вже кричить, що це “провокація”, “початок війни НАТО з росією”, “екзистенційна загроза” і т. д.
Але найцікавіше в цій шаховій партії позиція США. Трамп заявляє, що путін “погодився”. Але путін мовчить. Чому?
Кремль або справді розглядає можливість “замороження” війни, коли миротворці будуть просто інструментом контролю
Або це частина більшої гри - москва може використовувати цю ініціативу для торгу – наприклад, щоб отримати поступки щодо санкцій.
Або ж росія готується до нової фази війни і їй просто вигідно почекати, поки Європа витратить час і ресурси на новий проект, який може не відбутися.
Епілог. Якшо європейські країни справді хочуть допомогти Україні, вони повинні діяти не через ідею “миротворців після війни”, а через конкретні кроки:
Передача далекобійних ракет і ППО. Бо без ракет, здатних знищувати тилові бази ворога, будь-яка миротворча місія буде просто спостерігати за обстрілами українських міст.
Якщо йдеться про безпеку після війни, то головний гарант – НАТО.
Миротворча місія звучить красиво, але це або дипломатична гра, або блеф, або “тест на реакцію” москви - якшо Європа справді хоче гарантувати мир в Україні, то місія має початися не після війни, а під час війни – і через реальну військову допомогу.
Фактично ми сміливо говоримо про те, що навіть якшо ініціатива з миротворцями реально запуститься, вона буде обмеженою і більше символічною, ніж реальною, а рф буде використовувати її для пропаганди
Тому найкраща миротворча місія для Європи – це не спостерігачі з біноклями, а постачання зброї, яка дозволить Україні виграти війну. Вітаю в реальному світі
кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍385💯165🤔6❤4🖕3😁1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Вата, говно будешь?
😁444💩264🤡65🤮40💊19👍2🔥2🥰1😱1💯1
The Economist: Ukraine has so far fended off Donald Trump. But this is not accurate
I read the article in the British edition in full. I suggest you read it because it is written without emotion, without betrayals and victories
"The preliminary framework agreement is vague but softer than feared
After painful negotiations, Ukraine intends to conclude an agreement with the United States on joint development of mineral resources in the occupied country. Donald Trump and Volodymyr Zelenskyy, Ukraine's president, are expected to sign the document when they meet in Washington on 28 February and end a destructive war of words. Mr Trump will certainly declare this an American victory. What this means for Ukraine remains to be seen.
The agreement is only the first step. Many details remain to be worked out. But Ukraine appears to have softened Mr Trump's first brash demand for mining to something closer to a joint investment venture. This appears to be far less than the $500bn in "retribution" that Mr Trump has demanded for past military and financial assistance from America, which independent analysts estimate at around $120bn.
The draft text removes the most controversial American demands. In one place, the Ukrainians were apparently told they had "one hour to sign", while in another, they were given only six minutes. The latter text refers to the creation of a joint investment fund for Ukraine, which is to contribute half of the funds. The source of funding will be state projects in the fields of mining, oil, gas, marine terminals and ports. Importantly, this will not include ongoing operations, such as oil and gas production, which already make a significant contribution to Ukraine's budget.
Mr Trump's figure of $500 billion is not mentioned. And America's requirement for 100% ownership of the investment fund has been dropped. Instead, the ownership will be "proportional" to the amounts invested by each party, raising the prospect of continued US support. Also gone is a clause requiring Ukrainians to pay double the amount of any future aid to the fund; Mr Zelenskyy likened this to the debt of "ten generations of Ukrainians".
Much remains unclear, including the extent to which America will control the fund and how it will be managed. This is where controversy may arise. One clause states that America will control the "maximum amount" allowed by its own laws. However, this may contradict the clause that states proportionality.
This may be clarified in further negotiations, along with Mr Zelenskyy's initial demand in September for American security guarantees as a quid pro quo for providing his country's resources. So far, the agreement only mentions a vague promise to "protect mutual investments". But the preamble refers to a broader "architecture" of agreements and support for efforts to "obtain security assurances."
A well-informed government source said that Mr Zelenskyy does not intend to sign a general agreement without broader security guarantees. The initial framework document will not require parliamentary ratification, but a future full agreement will require such ratification.
Although the framework agreement is sketchy, Ukraine may feel that it has managed to avoid a fight without rules. Moreover, the true extent of its natural resource wealth is unknown. Modern technology has not yet been used to assess mineral deposits. Many are deep underground, or in concentrations that are too low to be profitable. And perhaps 40% of metal resources are located in Russian-occupied territory.
The framework agreement also does not contain details on processing and refining, which could add a significant amount of value.
However, by agreeing to something, Ukraine gave Mr Trump a result - and bought time. At a time when the country is in a shattered state, this is of great importance."
Remark. I offer a cliché-free response to the situation: the agreement between Ukraine and the United States is not just a piece of paper with clauses, it is a chess game where every move matters several steps forward.
👇👇👇
I read the article in the British edition in full. I suggest you read it because it is written without emotion, without betrayals and victories
"The preliminary framework agreement is vague but softer than feared
After painful negotiations, Ukraine intends to conclude an agreement with the United States on joint development of mineral resources in the occupied country. Donald Trump and Volodymyr Zelenskyy, Ukraine's president, are expected to sign the document when they meet in Washington on 28 February and end a destructive war of words. Mr Trump will certainly declare this an American victory. What this means for Ukraine remains to be seen.
The agreement is only the first step. Many details remain to be worked out. But Ukraine appears to have softened Mr Trump's first brash demand for mining to something closer to a joint investment venture. This appears to be far less than the $500bn in "retribution" that Mr Trump has demanded for past military and financial assistance from America, which independent analysts estimate at around $120bn.
The draft text removes the most controversial American demands. In one place, the Ukrainians were apparently told they had "one hour to sign", while in another, they were given only six minutes. The latter text refers to the creation of a joint investment fund for Ukraine, which is to contribute half of the funds. The source of funding will be state projects in the fields of mining, oil, gas, marine terminals and ports. Importantly, this will not include ongoing operations, such as oil and gas production, which already make a significant contribution to Ukraine's budget.
Mr Trump's figure of $500 billion is not mentioned. And America's requirement for 100% ownership of the investment fund has been dropped. Instead, the ownership will be "proportional" to the amounts invested by each party, raising the prospect of continued US support. Also gone is a clause requiring Ukrainians to pay double the amount of any future aid to the fund; Mr Zelenskyy likened this to the debt of "ten generations of Ukrainians".
Much remains unclear, including the extent to which America will control the fund and how it will be managed. This is where controversy may arise. One clause states that America will control the "maximum amount" allowed by its own laws. However, this may contradict the clause that states proportionality.
This may be clarified in further negotiations, along with Mr Zelenskyy's initial demand in September for American security guarantees as a quid pro quo for providing his country's resources. So far, the agreement only mentions a vague promise to "protect mutual investments". But the preamble refers to a broader "architecture" of agreements and support for efforts to "obtain security assurances."
A well-informed government source said that Mr Zelenskyy does not intend to sign a general agreement without broader security guarantees. The initial framework document will not require parliamentary ratification, but a future full agreement will require such ratification.
Although the framework agreement is sketchy, Ukraine may feel that it has managed to avoid a fight without rules. Moreover, the true extent of its natural resource wealth is unknown. Modern technology has not yet been used to assess mineral deposits. Many are deep underground, or in concentrations that are too low to be profitable. And perhaps 40% of metal resources are located in Russian-occupied territory.
The framework agreement also does not contain details on processing and refining, which could add a significant amount of value.
However, by agreeing to something, Ukraine gave Mr Trump a result - and bought time. At a time when the country is in a shattered state, this is of great importance."
Remark. I offer a cliché-free response to the situation: the agreement between Ukraine and the United States is not just a piece of paper with clauses, it is a chess game where every move matters several steps forward.
👇👇👇
❤60👍38💯5🥱2
Ukraine is not just bargaining - it is shaping a new balance of power. Zelenskyy is not trying to bargain with Trump for a little more - he is testing the extent to which the US is ready to guarantee Ukraine's security de facto, even if it is not yet spelled out in law.
This framework agreement (an agreement that defines the general terms of cooperation between the parties but does not contain specific details on individual supplies, works or services) is in fact a reconnaissance battle. If the Americans do not provide clear guarantees, Kyiv will look for alternative ways, including strengthening its military autonomy and working with other allies.
Trump is not a fool, even if he is talking outright wild. He is playing for himself.
It is more important for him to show the electorate that he is a "genius of deals" (hello, Art of the Deal) than to really understand the nuances of geopolitics. For him, Ukraine is a bargaining chip in a big game with China, Europe and global elites.
This means that Zelenskyy can use his ambitions to extract the most favourable terms, even if it is through a public auction.And most importantly: Ukraine offers Trump something he doesn't have: victory.
The American's position is shaky: the Republicans are divided, NATO is putting pressure, and Biden is playing on the image of a "defender of democracy". In order not to look weak, Trump needs a resounding victory, preferably without war and cost.
This is where the resource deal comes in. Ukraine gives Trump a "win" for domestic policy, but in return demands real security mechanisms, not a non-binding agreement of intent.
Minerals and rare earth metals are just a tool.
On the surface, what everyone sees and hears is about minerals, but in reality, Ukraine is "selling" access to its economy as a factor in influencing future US policy in the region.
If the US invests in Ukrainian resources, it automatically gets an incentive to protect them from Russian invasion. This is not just business, but a new form of diplomacy, where resources turn into geopolitical insurance
Ukraine is not in a hurry to sign because it gives room for manoeuvre. If the US leaks the negotiations, Kyiv will be able to say to the Europeans: "Ladies and gentlemen, the Americans have not given guarantees - you will have to step up your support." But if the treaty does go through, Ukraine will be able to push through additional conditions in its favour through legislative nuances (parliamentary ratification, for example).
Once again. This is not about minerals, money or banal "bargaining". This is a complex diplomatic chess game, where Ukraine is trying to integrate the US into its security system through economic commitments, and Trump is trying to squeeze the maximum out of it for his election campaign - a quick win
Let's see who will beat whom in the end - you and I have seats in the front row if anything
The end
P.s - if you want to help Ukraine's counter-propaganda - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Patreon
https://www.patreon.com/fashdonetsk
Btc -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
This framework agreement (an agreement that defines the general terms of cooperation between the parties but does not contain specific details on individual supplies, works or services) is in fact a reconnaissance battle. If the Americans do not provide clear guarantees, Kyiv will look for alternative ways, including strengthening its military autonomy and working with other allies.
Trump is not a fool, even if he is talking outright wild. He is playing for himself.
It is more important for him to show the electorate that he is a "genius of deals" (hello, Art of the Deal) than to really understand the nuances of geopolitics. For him, Ukraine is a bargaining chip in a big game with China, Europe and global elites.
This means that Zelenskyy can use his ambitions to extract the most favourable terms, even if it is through a public auction.And most importantly: Ukraine offers Trump something he doesn't have: victory.
The American's position is shaky: the Republicans are divided, NATO is putting pressure, and Biden is playing on the image of a "defender of democracy". In order not to look weak, Trump needs a resounding victory, preferably without war and cost.
This is where the resource deal comes in. Ukraine gives Trump a "win" for domestic policy, but in return demands real security mechanisms, not a non-binding agreement of intent.
Minerals and rare earth metals are just a tool.
On the surface, what everyone sees and hears is about minerals, but in reality, Ukraine is "selling" access to its economy as a factor in influencing future US policy in the region.
If the US invests in Ukrainian resources, it automatically gets an incentive to protect them from Russian invasion. This is not just business, but a new form of diplomacy, where resources turn into geopolitical insurance
Ukraine is not in a hurry to sign because it gives room for manoeuvre. If the US leaks the negotiations, Kyiv will be able to say to the Europeans: "Ladies and gentlemen, the Americans have not given guarantees - you will have to step up your support." But if the treaty does go through, Ukraine will be able to push through additional conditions in its favour through legislative nuances (parliamentary ratification, for example).
Once again. This is not about minerals, money or banal "bargaining". This is a complex diplomatic chess game, where Ukraine is trying to integrate the US into its security system through economic commitments, and Trump is trying to squeeze the maximum out of it for his election campaign - a quick win
Let's see who will beat whom in the end - you and I have seats in the front row if anything
The end
P.s - if you want to help Ukraine's counter-propaganda - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Patreon
https://www.patreon.com/fashdonetsk
Btc -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍105💯8❤4🥱1
The Economist: Україна поки що відбилася від Дональда Трампа. Але це не точно
Перечитав статтю в британському виданні повністю. Пропоную з нею ознайомитися, бо до написано все без емоцій, без зрад та перемог
«Попередня рамкова угода розпливчаста, але м'якша, ніж побоювалися
Після болісних переговорів Україна має намір укласти угоду з Америкою про спільну розробку корисних копалин в окупованій країні. Дональд Трамп і Володимир Зеленський, президент України, під час зустрічі у Вашингтоні 28 лютого мають підписати документ і припинити руйнівну словесну війну. Пан Трамп неодмінно оголосить це перемогою Америки. Що це означає для України, поки що неясно.
Угода - це лише перший крок. Багато деталей ще належить з'ясувати. Але Україна, схоже, пом'якшила першу нахабну вимогу пана Трампа щодо видобутку корисних копалин до чогось ближчого до спільного інвестиційного підприємства. Це виглядає набагато меншим, ніж 500 млрд доларів "відплати", яку вимагав Трамп за минулу військову та фінансову допомогу від Америки, і яку незалежні аналітики оцінюють приблизно в 120 млрд доларів.
У проекті тексту зняті найбільш суперечливі американські вимоги. В одному місці українцям, очевидно, сказали, що вони мають "годину на підписання", а в іншому - лише шість хвилин. В останньому тексті йдеться про створення спільного інвестиційного фонду для України, яка має внести половину коштів. Джерелом фінансування стануть державні проекти у сфері видобутку корисних копалин, нафти, газу, морських терміналів і портів. Важливо, що сюди не входитимуть поточні операції, такі як видобуток нафти і газу, які вже роблять значний внесок у бюджет України.
Цифра пана Трампа у 500 мільярдів доларів не згадується. І вимога Америки щодо 100% володіння інвестиційним фондом була знята. Натомість власність буде "пропорційною" до сум, інвестованих кожною стороною, що підвищує перспективу продовження американської підтримки. Зник також пункт, який вимагав від українців сплачувати до фонду подвійну суму будь-якої майбутньої допомоги; пан Зеленський порівняв це з боргом "десяти поколінь українців".
Багато що залишається неясним, зокрема те, якою мірою Америка контролюватиме фонд і як ним управлятимуть. Саме тут можуть виникнути протиріччя. В одному з пунктів йдеться про те, що Америка контролюватиме "максимальну кількість", дозволену її власними законами. Однак це може суперечити пункту, який вказує на пропорційність.
Це може бути з'ясовано під час подальших переговорів, разом із початковою вимогою пана Зеленського у вересні про американські гарантії безпеки як його послугу за надання ресурсів своєї країни. Поки що в угоді згадується лише розпливчаста обіцянка "захистити взаємні інвестиції". Але в преамбулі йдеться про ширшу "архітектуру" угод і підтримку зусиль, спрямованих на "отримання гарантій безпеки".
Добре поінформоване джерело в уряді повідомило, що пан Зеленський не має наміру підписувати загальну угоду без ширших гарантій безпеки. Початковий рамковий документ не потребуватиме ратифікації парламентом, але майбутня повна угода буде вимагати такої ратифікації.
Хоча рамкова угода є схематичною, Україна може відчути, що їй вдалося уникнути бою без правил. До того ж, справжні масштаби її багатства на природні ресурси невідомі. Сучасні технології ще не були використані для оцінки покладів корисних копалин. Багато з них знаходяться глибоко під землею, або в концентраціях, які занадто низькі, щоб бути прибутковими. І, можливо, 40% металевих ресурсів знаходяться на окупованій Росією території.
Рамкова угода також не містить деталей щодо переробки та рафінування, які могли б додати значну частину вартості.
Проте, погодившись на щось, Україна дала пану Трампу результат - і виграла час. В умовах, коли країна перебуває в розбитому стані, це має велике значення»
Ремарка. Пропоную на ситуацію без кліше: договір між Україною і США - це не просто папір із пунктами, це шахова партія, де кожен хід має значення на кілька кроків уперед.
👇👇👇
Перечитав статтю в британському виданні повністю. Пропоную з нею ознайомитися, бо до написано все без емоцій, без зрад та перемог
«Попередня рамкова угода розпливчаста, але м'якша, ніж побоювалися
Після болісних переговорів Україна має намір укласти угоду з Америкою про спільну розробку корисних копалин в окупованій країні. Дональд Трамп і Володимир Зеленський, президент України, під час зустрічі у Вашингтоні 28 лютого мають підписати документ і припинити руйнівну словесну війну. Пан Трамп неодмінно оголосить це перемогою Америки. Що це означає для України, поки що неясно.
Угода - це лише перший крок. Багато деталей ще належить з'ясувати. Але Україна, схоже, пом'якшила першу нахабну вимогу пана Трампа щодо видобутку корисних копалин до чогось ближчого до спільного інвестиційного підприємства. Це виглядає набагато меншим, ніж 500 млрд доларів "відплати", яку вимагав Трамп за минулу військову та фінансову допомогу від Америки, і яку незалежні аналітики оцінюють приблизно в 120 млрд доларів.
У проекті тексту зняті найбільш суперечливі американські вимоги. В одному місці українцям, очевидно, сказали, що вони мають "годину на підписання", а в іншому - лише шість хвилин. В останньому тексті йдеться про створення спільного інвестиційного фонду для України, яка має внести половину коштів. Джерелом фінансування стануть державні проекти у сфері видобутку корисних копалин, нафти, газу, морських терміналів і портів. Важливо, що сюди не входитимуть поточні операції, такі як видобуток нафти і газу, які вже роблять значний внесок у бюджет України.
Цифра пана Трампа у 500 мільярдів доларів не згадується. І вимога Америки щодо 100% володіння інвестиційним фондом була знята. Натомість власність буде "пропорційною" до сум, інвестованих кожною стороною, що підвищує перспективу продовження американської підтримки. Зник також пункт, який вимагав від українців сплачувати до фонду подвійну суму будь-якої майбутньої допомоги; пан Зеленський порівняв це з боргом "десяти поколінь українців".
Багато що залишається неясним, зокрема те, якою мірою Америка контролюватиме фонд і як ним управлятимуть. Саме тут можуть виникнути протиріччя. В одному з пунктів йдеться про те, що Америка контролюватиме "максимальну кількість", дозволену її власними законами. Однак це може суперечити пункту, який вказує на пропорційність.
Це може бути з'ясовано під час подальших переговорів, разом із початковою вимогою пана Зеленського у вересні про американські гарантії безпеки як його послугу за надання ресурсів своєї країни. Поки що в угоді згадується лише розпливчаста обіцянка "захистити взаємні інвестиції". Але в преамбулі йдеться про ширшу "архітектуру" угод і підтримку зусиль, спрямованих на "отримання гарантій безпеки".
Добре поінформоване джерело в уряді повідомило, що пан Зеленський не має наміру підписувати загальну угоду без ширших гарантій безпеки. Початковий рамковий документ не потребуватиме ратифікації парламентом, але майбутня повна угода буде вимагати такої ратифікації.
Хоча рамкова угода є схематичною, Україна може відчути, що їй вдалося уникнути бою без правил. До того ж, справжні масштаби її багатства на природні ресурси невідомі. Сучасні технології ще не були використані для оцінки покладів корисних копалин. Багато з них знаходяться глибоко під землею, або в концентраціях, які занадто низькі, щоб бути прибутковими. І, можливо, 40% металевих ресурсів знаходяться на окупованій Росією території.
Рамкова угода також не містить деталей щодо переробки та рафінування, які могли б додати значну частину вартості.
Проте, погодившись на щось, Україна дала пану Трампу результат - і виграла час. В умовах, коли країна перебуває в розбитому стані, це має велике значення»
Ремарка. Пропоную на ситуацію без кліше: договір між Україною і США - це не просто папір із пунктами, це шахова партія, де кожен хід має значення на кілька кроків уперед.
👇👇👇
👍210🤔45❤14💯7👏1🤡1
Україна не просто торгується - вона формує новий баланс сил. Зеленський не намагається виторгувати у Трампа трохи більше - він тестує, наскільки США готові гарантувати безпеку України де-факто, навіть якщо де-юре це поки що не прописано.
Ця рамкова угода (договір, який визначає загальні умови співпраці між сторонами, але не містить конкретних деталей щодо окремих постачань, робіт чи послуг) по факту є розвідкою боєм. Якщо американці не дадуть чітких гарантій, Київ буде шукати альтернативні шляхи, зокрема посилюючи свою військову автономію і роботу з іншими союзниками.
Трамп не дурень, хоч і несе відверту дичину. Він грає сам за себе
Йому важливіше показати електорату, що він "геній угод" (hello, Art of the Deal), ніж дійсно розібратися в нюансах геополітики. Україна для нього - розмінна монета у великій грі з Китаєм, Європою і глобальними елітами.
Це означає, що Зеленський може використовувати його амбіції, щоб витягнути максимально вигідні умови, нехай навіть через публічний торг.
І найголовніше: Україна пропонує Трампу те, чого у нього немає - перемогу.
Позиція у американця хитка: республіканці розділені, НАТО тисне, Байден грає на образі "захисника демократії". Щоб не виглядати слабким, Трампу потрібна гучна перемога, бажано без війни і витрат.
Ось тут і виникає угода щодо ресурсів. Україна дає Трампу "win" для внутрішньої політики, але у відповідь вимагає реальні механізми безпеки, а не договір про наміри, який не обовʼязково виконувати
Мінерали, рідкоземельні метали - це лише інструмент.
На поверхні, те шо всі бачать і чують, йдеться про корисні копалини, але насправді Україна "продає" доступ до своєї економіки як фактор впливу на майбутню політику США в регіоні.
Якщо США вкладаються в українські ресурси, то автоматично отримують стимул захищати їх від вторгнення росії. Це не просто бізнес, а нова форма дипломатії, де ресурси перетворюються на геополітичну страховку
Україна не поспішає підписувати, бо це дає простір для маневру. Якщо США зливають переговори, Київ зможе сказати європейцям: "леді та джентльмени, американці не дали гарантій - вам доведеться самим посилювати підтримку". Але якщо договір таки відбудеться, Україна зможе через законодавчі нюанси (парламентську ратифікацію, наприклад) продавлювати додаткові умови на свою користь.
Ще раз. Мова не про мінерали, не про гроші і не про банальні "торги". Це складна дипломатична шахова партія, де Україна намагається вбудувати США у свою систему безпеки через економічні зобов'язання, а Трамп намагається вичавити з цього максимум для своєї передвиборчої кампанії - швидко перемогу
Подивимось, хто кого переграє у підсумку - місця в нас з вами в першому ряду якшо шо
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Ця рамкова угода (договір, який визначає загальні умови співпраці між сторонами, але не містить конкретних деталей щодо окремих постачань, робіт чи послуг) по факту є розвідкою боєм. Якщо американці не дадуть чітких гарантій, Київ буде шукати альтернативні шляхи, зокрема посилюючи свою військову автономію і роботу з іншими союзниками.
Трамп не дурень, хоч і несе відверту дичину. Він грає сам за себе
Йому важливіше показати електорату, що він "геній угод" (hello, Art of the Deal), ніж дійсно розібратися в нюансах геополітики. Україна для нього - розмінна монета у великій грі з Китаєм, Європою і глобальними елітами.
Це означає, що Зеленський може використовувати його амбіції, щоб витягнути максимально вигідні умови, нехай навіть через публічний торг.
І найголовніше: Україна пропонує Трампу те, чого у нього немає - перемогу.
Позиція у американця хитка: республіканці розділені, НАТО тисне, Байден грає на образі "захисника демократії". Щоб не виглядати слабким, Трампу потрібна гучна перемога, бажано без війни і витрат.
Ось тут і виникає угода щодо ресурсів. Україна дає Трампу "win" для внутрішньої політики, але у відповідь вимагає реальні механізми безпеки, а не договір про наміри, який не обовʼязково виконувати
Мінерали, рідкоземельні метали - це лише інструмент.
На поверхні, те шо всі бачать і чують, йдеться про корисні копалини, але насправді Україна "продає" доступ до своєї економіки як фактор впливу на майбутню політику США в регіоні.
Якщо США вкладаються в українські ресурси, то автоматично отримують стимул захищати їх від вторгнення росії. Це не просто бізнес, а нова форма дипломатії, де ресурси перетворюються на геополітичну страховку
Україна не поспішає підписувати, бо це дає простір для маневру. Якщо США зливають переговори, Київ зможе сказати європейцям: "леді та джентльмени, американці не дали гарантій - вам доведеться самим посилювати підтримку". Але якщо договір таки відбудеться, Україна зможе через законодавчі нюанси (парламентську ратифікацію, наприклад) продавлювати додаткові умови на свою користь.
Ще раз. Мова не про мінерали, не про гроші і не про банальні "торги". Це складна дипломатична шахова партія, де Україна намагається вбудувати США у свою систему безпеки через економічні зобов'язання, а Трамп намагається вичавити з цього максимум для своєї передвиборчої кампанії - швидко перемогу
Подивимось, хто кого переграє у підсумку - місця в нас з вами в першому ряду якшо шо
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍403🤔102❤20💯9🤡7🙏6🖕3🥱2🤩1🫡1
The "attempt" on Metropolitan Tikhon. Psyop rf parsing
The situation with the "assassination attempt" on Metropolitan Tikhon (Shevkunov), who is called "Putin's confessor", raises a lot of questions. Let's sort out all the possible scenarios, hidden meanings and real reasons for this throw-in from the Russian secret services
To do this, we need to ask questions
Why now? Strange "coincidence" with Zelensky's visit to the USA.
The story about the "terrorist attack" appeared exactly on the day when Zelensky is in Washington.
I remind you that US Vice-President Kamala Harris criticises Ukraine for "pressure on the UOC". This is too convenient a "coincidence" to be an accident.
For this is a classic information operation of the rf special services, aimed at discrediting Ukraine in front of its allies, in order to create the narrative: "Kiev is at war not only with Moscow, but also with Orthodoxy", "Zelensky is organising assassination attempts on priests", and so on
Chekists expect to effectively intimidate the parishioners of the Russian Church, caused criticism of Ukraine in the West among conservative women who are in favour of traditional values + give to the propaganda a new thesis that the war in Ukraine is due to "persecution of Orthodoxy" among others.
In a word, boring. All this is readable and predictable - even a plasterboarder understands what is going on.
Next. Who is Metropolitan Tikhon and why did he fall into disfavour?
Metropolitan Tikhon (Shevkunov) - not just a priest. He is one of the most influential religious figures in Russia. In the 2000s, he was called "Putin's confessor" - he mentored the Kremlin elites, was close to the siloviki, and supervised propaganda projects about "holy Russia".
But in 2022-2023, he disappeared from the public space. Why? He fell into disgrace. The Kremlin made a bet on Gundyaev (Kirill), and Tikhon was exiled to Crimea, far away from Muscovy.
And in general it looks like the metropolitan was used as a condom: thrown out, and then picked up when the time was right
Why the FSB version falls apart:
"GUR agents killed him" - zero evidence.
"They were preparing a terrorist attack in Moscow" - why not in Crimea, where Tikhon lives?
"They found an explosive device in the park" - where are the photos, videos, evidence?
"One of the detainees taught in a theological seminary" - looks cheap, like fabrication of a story about "planted saboteurs".
"A passport of a Ukrainian citizen" - after hundreds of such fakes from rf special services (Skripal, Ryazan sugar) it is ridiculous to believe in it.
In a word, the version about Ukraine's involvement is absolutely untenable. This is pure rubbish, which should divert attention and fit into the general line about "the decaying West, which is at war against Orthodoxy". Fucking bullshit, comrades of the Chekists, redo it
Now I suggest we look a little wider, at the real goals of this operation
It's not just a provocation - it's a battle for a new centre of power in Russia.
Once again, note the paradox: Metropolitan Tikhon was in disgrace for a long time, but suddenly they decided to bring him back into the information field.
This suggests that the Kremlin is preparing a new version of "spiritual Putinism" to replace the old rotten propaganda.
Putin is losing the war, the whole ideology of the "Russian world" is cracking at the seams. The authorities are urgently looking for a new meaning, a new legend that will be able to keep the society in submission. So they are testing the option of creating a new religious myth around russia.
I would not even be surprised if Tikhon is a candidate for the "new patriarch". Judge for yourself: Kirill (Gundyaev) is toxic - he has been in the system for too long, is dirty with money, kickbacks and is personally hated by many powerbrokers in russia
The Kremlin also has a problem: if the war is lost, it means that the "spiritual path of Russia" has also collapsed.
👇👇👇
The situation with the "assassination attempt" on Metropolitan Tikhon (Shevkunov), who is called "Putin's confessor", raises a lot of questions. Let's sort out all the possible scenarios, hidden meanings and real reasons for this throw-in from the Russian secret services
To do this, we need to ask questions
Why now? Strange "coincidence" with Zelensky's visit to the USA.
The story about the "terrorist attack" appeared exactly on the day when Zelensky is in Washington.
I remind you that US Vice-President Kamala Harris criticises Ukraine for "pressure on the UOC". This is too convenient a "coincidence" to be an accident.
For this is a classic information operation of the rf special services, aimed at discrediting Ukraine in front of its allies, in order to create the narrative: "Kiev is at war not only with Moscow, but also with Orthodoxy", "Zelensky is organising assassination attempts on priests", and so on
Chekists expect to effectively intimidate the parishioners of the Russian Church, caused criticism of Ukraine in the West among conservative women who are in favour of traditional values + give to the propaganda a new thesis that the war in Ukraine is due to "persecution of Orthodoxy" among others.
In a word, boring. All this is readable and predictable - even a plasterboarder understands what is going on.
Next. Who is Metropolitan Tikhon and why did he fall into disfavour?
Metropolitan Tikhon (Shevkunov) - not just a priest. He is one of the most influential religious figures in Russia. In the 2000s, he was called "Putin's confessor" - he mentored the Kremlin elites, was close to the siloviki, and supervised propaganda projects about "holy Russia".
But in 2022-2023, he disappeared from the public space. Why? He fell into disgrace. The Kremlin made a bet on Gundyaev (Kirill), and Tikhon was exiled to Crimea, far away from Muscovy.
And in general it looks like the metropolitan was used as a condom: thrown out, and then picked up when the time was right
Why the FSB version falls apart:
"GUR agents killed him" - zero evidence.
"They were preparing a terrorist attack in Moscow" - why not in Crimea, where Tikhon lives?
"They found an explosive device in the park" - where are the photos, videos, evidence?
"One of the detainees taught in a theological seminary" - looks cheap, like fabrication of a story about "planted saboteurs".
"A passport of a Ukrainian citizen" - after hundreds of such fakes from rf special services (Skripal, Ryazan sugar) it is ridiculous to believe in it.
In a word, the version about Ukraine's involvement is absolutely untenable. This is pure rubbish, which should divert attention and fit into the general line about "the decaying West, which is at war against Orthodoxy". Fucking bullshit, comrades of the Chekists, redo it
Now I suggest we look a little wider, at the real goals of this operation
It's not just a provocation - it's a battle for a new centre of power in Russia.
Once again, note the paradox: Metropolitan Tikhon was in disgrace for a long time, but suddenly they decided to bring him back into the information field.
This suggests that the Kremlin is preparing a new version of "spiritual Putinism" to replace the old rotten propaganda.
Putin is losing the war, the whole ideology of the "Russian world" is cracking at the seams. The authorities are urgently looking for a new meaning, a new legend that will be able to keep the society in submission. So they are testing the option of creating a new religious myth around russia.
I would not even be surprised if Tikhon is a candidate for the "new patriarch". Judge for yourself: Kirill (Gundyaev) is toxic - he has been in the system for too long, is dirty with money, kickbacks and is personally hated by many powerbrokers in russia
The Kremlin also has a problem: if the war is lost, it means that the "spiritual path of Russia" has also collapsed.
👇👇👇
👍98❤8💯4🥱1
Therefore, the Chekists offer a solution - a new spiritual leader is needed, who will be able to explain why Russia has not lost, but has been "reborn" into something "great.
The paradox is that Russia's security services are still in favour of the move with Tikhon:
If Metropolitan Tikhon survives the "terrorist attack," he is turned into a martyr, a new martyr of Orthodoxy;
If he is "assassinated by Ukrainians", then he is an enemy of Kiev and the West, which automatically makes him a "spiritual warrior";
Well, the next step is simple - they elevate him to the patriarchal level, putting him in opposition to Kirill.
The real plan of Russian special services is not just to discredit Ukraine, but to create a new Orthodox myth, which will become the basis for the "reset" of Russian ideology.
And yes, all this is reminiscent of 1937 - in the ussr in the 1930s the exact same destruction of old religious leaders and creation of new "correct" priests took place.
The rf special services are creating an image of the devil, the enemy - this is the GUR and Ukraine + eliminating out-of-control clerics + launching a new religious wave to rely on, as well...
And they also want to replace the old corrupt ROC with a more "pure" but even more militarised Orthodox cult.
So what happens next. The rf special services will try to make Ukraine look like an "enemy of Orthodoxy" and "infidels". The Chekists will also start to promote more actively the thesis that Kiev is "destroying the Russian faith" + they have already given the go-ahead for repression in Russia against dissenting priests.Metropolitan Tikhon himself may become a key figure in the new ideological war, an icon, a Russian pope. So if he starts to be actively promoted, it means that he is a figure of the future, and Kirill is used material.
The main question now is not who tried to kill Tikhon, but who will be the next "victim" for the Kremlin's new religious strategy.
Moral. Boring, citizens of the Chekists, boring.
The end
P.s - Want to help Ukraine's counter-propaganda? - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Patreon- https://www.patreon.com/fashdonetsk
Btc
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
The paradox is that Russia's security services are still in favour of the move with Tikhon:
If Metropolitan Tikhon survives the "terrorist attack," he is turned into a martyr, a new martyr of Orthodoxy;
If he is "assassinated by Ukrainians", then he is an enemy of Kiev and the West, which automatically makes him a "spiritual warrior";
Well, the next step is simple - they elevate him to the patriarchal level, putting him in opposition to Kirill.
The real plan of Russian special services is not just to discredit Ukraine, but to create a new Orthodox myth, which will become the basis for the "reset" of Russian ideology.
And yes, all this is reminiscent of 1937 - in the ussr in the 1930s the exact same destruction of old religious leaders and creation of new "correct" priests took place.
The rf special services are creating an image of the devil, the enemy - this is the GUR and Ukraine + eliminating out-of-control clerics + launching a new religious wave to rely on, as well...
And they also want to replace the old corrupt ROC with a more "pure" but even more militarised Orthodox cult.
So what happens next. The rf special services will try to make Ukraine look like an "enemy of Orthodoxy" and "infidels". The Chekists will also start to promote more actively the thesis that Kiev is "destroying the Russian faith" + they have already given the go-ahead for repression in Russia against dissenting priests.Metropolitan Tikhon himself may become a key figure in the new ideological war, an icon, a Russian pope. So if he starts to be actively promoted, it means that he is a figure of the future, and Kirill is used material.
The main question now is not who tried to kill Tikhon, but who will be the next "victim" for the Kremlin's new religious strategy.
Moral. Boring, citizens of the Chekists, boring.
The end
P.s - Want to help Ukraine's counter-propaganda? - 4441111068433840
PayPal- [email protected]
Patreon- https://www.patreon.com/fashdonetsk
Btc
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍106🤣6❤3🥱2
«Покушение» на митрополита Тихона. Разбор ипсо рф
Ситуация с «покушением» на митрополита Тихона (Шевкунова), которого называют «духовником путина», вызывает массу вопросов. Давайте разберем все возможные сценарии, скрытые смыслы и настоящие причины этого вброса от русских спецслужб
Для этого нужно задавать вопросы
Почему именно сейчас? Странное «совпадение» с визитом Зеленского в США.
История о «теракте» появилась именно в день, когда Зелененский находится в Вашингтоне.
Напоминаю, шо вице-президент США Камала Харрис критикует Украину за «давление на УПЦ». Слишком удобное «совпадение», чтобы быть случайностью.
Ибо это классическая информационная операция спецслужб рф, направленная на дискредитацию Украины перед союзниками, с целью создания нарративов: «Киев воюет не лише с москвой, но и с православием», «Зеленский организовывает покушения на священников» и т д
Чекисты ожидают эффектно запугать прихожан русской церкви, вызвали критику Украины на западе среди консерваторок, которые за традиционные ценности + дать роспропаганде новый тезис о том, шо война в Украине из-за «гонения на православие» в том числе
Одним словом, скучно. Все это читается и прогнозируемо - даже гипсокартонщик понимает шо к чему
Далее. Кто такой митрополит Тихон и почему он попал в немилость?
Митрополит Тихон (Шевкунов) — не просто священник. Это один из самых влиятельных религиозных фигур в рф. В 2000-х его называли «духовником путина» — он наставлял кремлевские элиты, был близок к силовикам, курировал пропагандистские проекты о «святой руси».
Но в 2022-2023 годах он пропал из публичного пространства. Почему? Он попал в опалу. Кремль сделал ставку на Гундяева (Кирилла), а Тихон был сослан в Крым, подальше от москви.
А вообще смахивает на то, что митрополита использовали как презерватив: выбросили, а после подняли, когда время пришло
Почему версия ФСБ разваливается:
«Завербовали агенты ГУР» — доказательств ноль.
«Готовили теракт в москве» — а почему не в Крыму, где Тихон живет?
«Нашли взрывное устройство в парке» — а где фото, видео, свидетельства?
«Один из задержанных преподавал в духовной семинарии» — выглядит дешево , как фабрикация истории о «засланных диверсантах».
«Паспорт гражданина Украины» — после сотен таких фальшивок от спецслужб рф (Скрипаль, Рязанский сахар) верить в это — смешно.
Одним словом , версия о причастности Украины абсолютно несостоятельна. Это чистый вброс, который должен отвлечь внимание и вписаться в общую линию о «загнивающем Западе, который воюет против православия». Хуйня полная, товарищи чекисты, переделывайте
Теперь предлагаю посмотреть чуть шире, о настоящих целя этой операции
Это не просто провокация — это битва за новый центр власти в россии
Еще раз обратите внимание на парадокс: митрополит Тихон долгое время был в опале, но его вдруг решили вернуть в информационное поле.
Это говорит о том, шо кремль готовит новую версию «духовного путинизма», которая должна заменить старую гнилую пропаганду
путин проигрывает войну, вся идеология «русского мира» трещит по швам. Власть срочно ищет новый смысл, новую легенду, которая сможет держать общество в покорности. Поэтому они тестируют вариант создания нового религиозного мифа вокруг россии.
Не удивлюсь даже, если Тихон — это кандидат на «нового патриарха». Судите сами: Кирилл (Гундяєв) токсичен - он слишком долго в системе, замазан деньгами, откатами и лично ненавистен многим силовикам в рф
👇👇👇
Ситуация с «покушением» на митрополита Тихона (Шевкунова), которого называют «духовником путина», вызывает массу вопросов. Давайте разберем все возможные сценарии, скрытые смыслы и настоящие причины этого вброса от русских спецслужб
Для этого нужно задавать вопросы
Почему именно сейчас? Странное «совпадение» с визитом Зеленского в США.
История о «теракте» появилась именно в день, когда Зелененский находится в Вашингтоне.
Напоминаю, шо вице-президент США Камала Харрис критикует Украину за «давление на УПЦ». Слишком удобное «совпадение», чтобы быть случайностью.
Ибо это классическая информационная операция спецслужб рф, направленная на дискредитацию Украины перед союзниками, с целью создания нарративов: «Киев воюет не лише с москвой, но и с православием», «Зеленский организовывает покушения на священников» и т д
Чекисты ожидают эффектно запугать прихожан русской церкви, вызвали критику Украины на западе среди консерваторок, которые за традиционные ценности + дать роспропаганде новый тезис о том, шо война в Украине из-за «гонения на православие» в том числе
Одним словом, скучно. Все это читается и прогнозируемо - даже гипсокартонщик понимает шо к чему
Далее. Кто такой митрополит Тихон и почему он попал в немилость?
Митрополит Тихон (Шевкунов) — не просто священник. Это один из самых влиятельных религиозных фигур в рф. В 2000-х его называли «духовником путина» — он наставлял кремлевские элиты, был близок к силовикам, курировал пропагандистские проекты о «святой руси».
Но в 2022-2023 годах он пропал из публичного пространства. Почему? Он попал в опалу. Кремль сделал ставку на Гундяева (Кирилла), а Тихон был сослан в Крым, подальше от москви.
А вообще смахивает на то, что митрополита использовали как презерватив: выбросили, а после подняли, когда время пришло
Почему версия ФСБ разваливается:
«Завербовали агенты ГУР» — доказательств ноль.
«Готовили теракт в москве» — а почему не в Крыму, где Тихон живет?
«Нашли взрывное устройство в парке» — а где фото, видео, свидетельства?
«Один из задержанных преподавал в духовной семинарии» — выглядит дешево , как фабрикация истории о «засланных диверсантах».
«Паспорт гражданина Украины» — после сотен таких фальшивок от спецслужб рф (Скрипаль, Рязанский сахар) верить в это — смешно.
Одним словом , версия о причастности Украины абсолютно несостоятельна. Это чистый вброс, который должен отвлечь внимание и вписаться в общую линию о «загнивающем Западе, который воюет против православия». Хуйня полная, товарищи чекисты, переделывайте
Теперь предлагаю посмотреть чуть шире, о настоящих целя этой операции
Это не просто провокация — это битва за новый центр власти в россии
Еще раз обратите внимание на парадокс: митрополит Тихон долгое время был в опале, но его вдруг решили вернуть в информационное поле.
Это говорит о том, шо кремль готовит новую версию «духовного путинизма», которая должна заменить старую гнилую пропаганду
путин проигрывает войну, вся идеология «русского мира» трещит по швам. Власть срочно ищет новый смысл, новую легенду, которая сможет держать общество в покорности. Поэтому они тестируют вариант создания нового религиозного мифа вокруг россии.
Не удивлюсь даже, если Тихон — это кандидат на «нового патриарха». Судите сами: Кирилл (Гундяєв) токсичен - он слишком долго в системе, замазан деньгами, откатами и лично ненавистен многим силовикам в рф
👇👇👇
💯215👍83❤11🤔5🥱3