Фашик Донецький

Такий формат дозволяє посередничати між польським атлантизмом, німецьким європеїзмом і французьким автономізмом, створюючи європейське лідерство, яке Німеччина, Польща і Швеція вже прийняли, перевищивши поріг НАТО у 2% ВВП на оборону.

Ядерне стримування: від національного до європейського парасольки

Документ містить найважливішу революцію: поширення французького ядерного стримування на європейських союзників. Після угоди з Великою Британією про співпрацю у сфері стримування та протидії гібридним атакам, таким як кібершпигунство та супутникові атаки, Франція відкриває «стратегічний діалог» для захисту своїх континентальних партнерів.

Цим розширенням керують три принципи: виключно президентське рішення Франції; збереження стратегічного характеру; європейська пропозиція не відбирає ресурси у національного стримування. Зміна парадигми від національного стримування до континентальної відповідальності, необхідна для забезпечення «полум'я свободи французького народу проти тиранії».

Італія отримує особливу згадку як «ключовий партнер» разом з Іспанією для контролю південного флангу та промислової співпраці через Leonardo. Незважаючи на те, що Рим не входить до «першого кола» трикутника Франція-Німеччина-Польща, він зберігає ключові ролі: контроль над Середземним морем, військово-морська та сухопутна співпраця, управління міграційними потоками. Італія слідує «подібним шляхом» із середньостроковою метою досягти 2% ВВП на оборону.

Трансформація пов'язана з величезними економічними викликами. З державним боргом, що вже становить 62 млрд євро, і дефіцитом, що наближається до європейського ліміту в 3%, прем'єр-міністр Франсуа Байру повинен буде поєднати військове розширення з обмеженнями державного бюджету. Макрон пообіцяв «знайти необхідні ресурси, зробивши ставку на економічне зростання», але виклик поєднання безпеки та економічної стабільності стає дедалі складнішим.

Французький план вимагає титанічних культурних змін: за п'ять років перетворити континент, звиклий до миру, на надійну військову потугу. Як заявив Макрон: «Ми повинні захищати не тільки нашу територію, але й нашу демократичну модель». Успіх визначить, чи буде Європа 2030 року головним героєм своєї долі чи глядачем рішень інших в дедалі небезпечнішому світі, де «закон сильнішого замінює норми міжнародного права»».

Ремарка або трохи про те шо за кадром.

Макрон оголошує тривогу не через москву. Франція інстинктивно відчуває відхід США з Європи. Не сьогодні, але до 2030 — так. І якщо Європа не побудує власний кістяк жорсткої сили, вона стане васалом якогось нового альянсу: або китайського, або американо-індійського.

Фраза «Nous devons penser à notre indépendance stratégique» в перекладі з геополітичної мови = Ми більше не довіряємо Байдену, Трампу чи будь-якому наступному президенту США

Париж офіційно відкриває можливість надати ядерне стримування іншим європейським країнам, але без контролю з їхнього боку. Це перша спроба інституціоналізувати європейський ядерний суверенітет, не даючи його Німеччині, яка не має зброї, Польщі, яка надто атлантистська, чи Італії, яка слабка політично

Франція не ділиться зброєю. Вона ділиться відповідальністю за стримування, залишаючи кнопку собі.

Revue Strategique будується на подвійній логіці: з одного боку — посилення НАТО, з іншого — європеїзація оборони

Хоча це виглядає як парадокс, проте реально це страх перед тим, що НАТО не встигне. В разі нападу росії на Схід Європи, Франція хоче бути готовою діяти сама, без американської бюрократії і консенсусу 32 країн.

Мобілізація 10 мільйонів молодих французів віком 13–25 років — доволі смілива заява. Хоч це і попередження лівим і поколінню TikTok про те, шо закінчилася епоха пацифізму, особисто я не бачу реальних можливостей у французької держави виховати психологічно готових до війни громадян, не чекаючи її. Бо це купа грошей в титанічна робота

👇👇

👍236💯46❤24😁5💩3🥱3

15.5K views18:35