🔥«Готовий зробити все, щоб захистити своїх вождів-ґвалтівників»: акторка Адель Енель (Портрет дівчини у вогні) звинуватила Каннський кінофестиваль у захисті ґвалтівників

Адель Енель неодноразово критикувала французьку кіноіндустрію за слабку підтримку руху Me Too, а також розповіла, що сама зазнала насильства з боку режисера Крістофа Руджі, коли була підлітком.

Минулого тижня Адель повідомила, що покидає кіноіндустрію через її толерантність до сексуальних злочинів. Зокрема вона звинувачує Каннський кінофестиваль у толеруванні ґвалтівників, маючи на увазі режисера Романа Поланскі, актора Жерара Депардьє й кінопродюсера Домініка Бутонна.

Директор Каннського кінофестивалю Тьєррі Фремо відкинув заяви французької акторки Адель Енель про те, що це «фестиваль для ґвалтівників».
Тьєррі Фремо назвав коментарі Енель «радикальними» й «неправдивими».

«Вона так не думала, коли приїхала до Канн, якщо тільки не страждала від божевільного дисонансу, – сказав директор фестивалю. – Якби ви думали, що це фестиваль для ґвалтівників, ви не стояли б тут і не слухали мене, ви б не скаржилися, що не можете дістати квитки, щоб потрапити на покази».

📝🕺#думкивголос #профем
Якщо чоловік не мудак і каже адекватні речі про права жінок, які феміністки кажуть роками, то вуаля — він профемініст і просто сонечко

А потім це сонечко починає повчати як жінкам правильно боротися за їхні права і перекриває голоси феміністок, бо чоловічі думки в суспільстві досі сприймаються поважніше.

Я не проти того, щоб чоловіки не були мудаками, але я проти ідеї, що жінкам потрібно шукати підтримки чоловіків у боротьбі за свої права. Бо там де є «спільна боротьба», зʼявляється компроміс. А в боротьбі за себе, базові потреби і безпеку свого життя в патріархальному суспільстві компромісів бути не може.

Одним таким великим проявом компромісу став неопатріархат.

А ви що думаєте про роль профеміністів😼

💬🛂🚂 #жіночівагони #дискурс #зворотнійсексизм
«Жіночі вагони – дискримінація чоловіків»
Чоловіки, вважають, що таке рішення їх дискримінує – часто використовуються такі слова, як «сегрегація», «сексизм», «хейт чоловіків» тощо.

«Чогось мені здається, що це сексизм», «Ще в автобусах зробіть, щоби чоловіки сиділи тільки позаду автобуса», «Спочатку жінки хотіли так, як і в чоловіків, отримавши це, вони хочуть привілеїв. Але ж права мають бути рівні, нє? А окремі вагони – це ж уже обмеження за статевою ознакою».

Термін «зворотний сексизм» описують як дискримінацію чоловіків. Серед проявів цього явища найчастіше зазначають такі:
😖після розлучення суд частіше постановляє, що дитина буде проживати з матір’ю
😤татам менше довіряють дітей, вони викликають подив у громадських місцях, якщо поруч немає матері дитини
😠малий відсоток чоловіків у роботі з дітьми (садочки та школи)
🤔від чоловіків очікують, що вони будуть платити на побаченнях і забезпечувати жінку
😓чоловікам не можна показувати емоції, рівень самогубств серед чоловіків вищий

📝Нагадаю, що ніякого зворотнього сексизму не існує.

Це не дискримінація жінок проти чоловіків. Це наслідки патріархальної системи, яка створила ролі для кожної статі: жінка емоційна, доглядає за домом і має тісний зв’язок із дитиною, уміє доглядати за нею «від природи», а чоловік – сильний, витривалий, забезпечує сім’ю.

Така система дає чоловікам більше можливостей, тому вони вважалися (і досі вважаються) привілейованою групою. А група, яка не користується привілеями, не може дискримінувати ту групу, у якої вони є.

Чоловіки можуть відчути упередження до себе, але це не систематичне приниження й обмеження можливостей, яке для них створили жінки.

Саме жінки найчастіше страждають від сексуального насильства, а чоловіки частіше його вчиняють. Жінки оцінюють незнайомців як потенційних ґвалтівників не для того, щоб їх образити, а щоб оцінити ситуацію і якнайкраще вбезпечити себе.

Коли є стереотипи про те, що жінка не зможе, що їй не місце в певній галузі, що вона занадто емоційна, то це вже не рівна боротьба з чоловіком. На папері права рівні, а в реальності – ні. Гендерні квоти допомагають закривати цей розрив у реальних можливостях. Їх використовують доти, доки гендерні стереотипи не перестають впливати на те, як жінка обирає кар’єру, і кому надає перевагу роботодавець.

Наразі високий рівень насилля зберігається, досить часто випадки насильства відбуваються й у потягах. Купе – це замкнутий простір, де жінка перебуває у вразливому стані, коли переодягається або спить, і може відчувати небезпеку поряд із незнайомими чоловіками.

Запит на окремі жіночі купе це не привілеї. Це необхідність почуватися у безпеці.

🎮📊#дослідження #ігри #домагання
Дослідження: майже половина (49%) жінок стикалась з жорстоким поводженням або домаганнями під час гри чи онлайн-трансляції
«Але це продовжується, і продовжується до того моменту, поки вони не починають вас лаяти, а потім починають говорити образи, тому що вони не отримують від вас реакції, яку вони хочуть».

У Великій Британії жінки, які грають в онлайн-ігри, часто стикаються з сексуальним насильством та відчувають реальну загрозу через погрози, отримані на ігрових платформах.

Про це свідчать результати дослідження, проведеного Sky Broadband та професійною кіберспортивною британською компанією Guild Esports.

У дослідженні взяли участь 4000 британських гравчинь та гравців, майже половина (49%) жінок стикалась з жорстоким поводженням або домаганнями під час гри чи онлайн-трансляції, серед геймерок від 18 до 24 років цей показник зріс до 75%.

Понад третина (35%) респонденток розповіли, що отримували насильницькі повідомлення, у 80% випадків вони мали сексуальний характер.

Особисті погрози насильством на ігрових платформах отримували 40% респонденток, до того ж 27% хвилювалися, що після цього на них можуть напасти в реальному житті. Більш ніж половина (52%) жінок кажуть, що відчувають занепокоєння щодо свого психічного здоров’я.

Рівень домагань настільки високий, що 25% опитаних жінок зізналися, що відчувають депресію, а кожна десята геймерка (11%) має суїцидальні думки через насильство, з яким вона стикається під час гри. Попри це 25% жінок нікому не розказуватимуть про негативні коментарі, які вони отримують.

Водночас трохи більше ніж половина (51%) чоловіків розповіли, що були свідками переслідувань жінок-стримерів під час прямих трансляцій, а 66% чоловіків і жінок погоджуються, що жінки частіше стикаються з негативними коментарями під час гри.