ПІДЗЕМНИЙ БУНКЕР НА ЗАДНЬОМУ ДВОРІ

Побоюючись загострення конфлікту між США та Росією, а також початку третьої світової війни, серед американців за останній рік набирають популярності підземні бункери, які встановлюють біля власних домівок.

За конструкцією ці бункери нагадують КВС-У, які використовують Збройні Сили України.

Аналогічний український КВС-У — це збірно-розбірний фортифікаційний об’єкт легкого типу багаторазового використання.

Споруда є пустотілим циліндром загальною вагою комплекту від 1300 кг і більше. За правильного встановлення КВС-У забезпечує захист від артилерійських снарядів калібром до 105 мм (з підривником на уповільнену дію), а також від снарядів калібром до 152 мм (з підривником на фугасну дію).

Усередині КВС-У облаштовуються дерев’яними ліжками на 6 чоловік, а піднімна підлога використовується для зберігання речей. У конструкції передбачено тамбур для амуніції та важливих речей, а для обігріву встановлюються пічки-буржуйки.

Зростання популярності підземних бункерів серед американців демонструє зростаючу тривожність щодо глобальної безпеки. Моделі, подібні до КВС-У, що використовуються військовими, стають основою для цивільних укриттів. Вони забезпечують надійний захист та автономність, роблячи їх актуальним рішенням для тих, хто бажає підвищити свою готовність до надзвичайних ситуацій.

На фото бійці інженерно-технічної роти ГІЗ встановлюють КВС-У в смузі відповідальності бригади. На останньому фото — цивільний бункер виробництва США.

#фортифікації #бункери #КВСУ

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook

ОКОП ЧИ ОКОПНІ ЛІНІЇ

Ці штучні підземні споруди були винайдені та активно використовувалися ще за часів Римської імперії і мали багато значень та способів застосування.

По-перше, вони зупиняли наступ кінноти.
По-друге, дозволяли особовому складу пересуватися непомітно.
По-третє, давали змогу накривати та маскувати окопи або траншеї, а також створювати тунелі, які простягалися далеко від укріплень. Це дозволяло непомітно з’являтися в тилу ворога під час облоги.

Окопи використовувалися в усіх війнах і конфліктах світу.
Сучасні окопні траншеї не надто відрізняються від тих, які будували під час Першої чи Другої світової війни. Основні відмінності полягають у використанні сучасних матеріалів і вищій швидкості будівництва цих підземних споруд.

Для побудови окопів використовують різноманітні матеріали:
• обрізні дошки для обшивки стін і підлоги,
• брус для укріплення стінок окопу і створення міцного каркасу,
• мішки з піском і землею для захисту від проникнення води і створення протиуламкового брустверу,
• металеве або дерев’яне перекриття.

Окопні лінії — це надзвичайно міцна оборонна фортифікація, яка захищає особовий склад від уламкових чи кульових уражень.
Правильне розташування окопної лінії, вогневих позицій, бліндажів та копанірів перетворює її на майже неприступну фортецю, але під землею.

#окоп #окопнілінії #траншея

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook

АНАЛІЗ МІНУВАННЯ ПЕРЕДОВИХ ПОЗИЦІЙ, 2025 р.

Навколо кожної позиції (окопу на відділення або спостережного пункту) повинно бути встановлено 250–300 мін. Поки на цьому ОВ або СП розпочнуться бої, є близько двох місяців для його облаштування. ОВ або СП, а також окопи поруч мають бути повністю заміновані. Це технологія, що використовувалася ще в 1943 році. На таких замінованих позиціях стабільно буде знищуватися 2–3 відділення російської піхоти. Проте цього не відбувається через брак мін та фахівців. Це необхідно масштабувати.

Усі зосередилися на FPV-дронах — це справді важливо, але не можна ігнорувати мінування лінії бойового зіткнення та автоматичне встановлення мінних полів за допомогою мінних загороджувачів.

У 1990-х роках Україна створила власний проєкт, який, на жаль, так і не був профінансований та не запущений у серійне виробництво: І-52 (мінний загороджувач) на базі МТ-ЛБу. Водночас наші партнери з Польщі, Німеччини та США виготовляють мінні загороджувачі, але кількість переданої інженерної техніки недостатня для покриття всіх потреб фронту.

Масштабна підготовка операторів дронів — це чудово, але необхідно так само масштабувати підготовку саперів для інженерних військ.

Російську піхоту неможливо зупинити лише дронами — це надто складно. У країні агресора проживає 140 мільйонів населення, і кожного місяця вони відправляють на війну приблизно 50 000 “добровольців-самогубців”. Їх можна знищувати, але вони все одно поступово займають певні ділянки на карті.

Наразі для протипіхотного мінування часто використовують СВП (саморобні вибухові пристрої) або ПМД-6 (протипіхотну дерев’яну міну). Це 200 г тротилу, детонатор і дерев’яна коробка. Деякі сапери навчилися модернізувати ці міни підручними засобами.

Однак для стримування противника по всій лінії фронту потрібні масові й прості рішення комплексного характеру.

#мінування #ПМД6

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook

ГРАНАТИ З МІВІНОЮ

Соцмережами ширяться чутки про нібито браковані ручні осколкові гранати Ф-1, у яких замість звичного твердого тротилу — «мівіна». Ба більше, до них навіть не підходить стандартний радянський УЗРГМ (Уніфікований Запал Ручної Гранати Модернізований).

Насправді, на відео, яке ви могли бачити на інших каналах, показані цілком справні румунські гранати MAN-42. У них використовується порошковий тротил.

Запали для цих гранат мають бути іншими, оскільки в них використовується інша різьба.

А от куди поділися «рідні» запали і чому намагаються встановити УЗРГМ — це вже інше питання.

#ручнігранати #MAN42 #Ф1 #УЗРГМ

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook

ОТТАВСЬКА КОНВЕНЦІЯ — ГОЛОВНИЙ БІЛЬ КОЖНОГО УКРАЇНСЬКОГО САПЕРА

Що таке Оттавська конвенція? І чому проблеми, про які ми згадували у попередньому пості, пов’язані саме з нею? Це міжнародна угода про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін, а також про їхнє знищення (неофіційно — Оттавська конвенція).

Україна підписала цю угоду 24 лютого 1999 року в Нью-Йорку та ратифікувала її 27 грудня 2005 року, ставши державою-учасницею з 1 червня 2006 року. З цього моменту українські інженерні «саперні» підрозділи регулярно, під підпис, ознайомлюють із положеннями конвенції.

На час підписання угоди Україна володіла п’ятим за розміром арсеналом протипіхотних мін у світі (після Китаю, російської федерації, США та Пакистану). Але Оттавська конвенція також зобов’язує країни-учасниці знищувати наявні запаси протипіхотних мін. Уже 27 травня 2003 року на Донеччині, в рамках виконання домовленостей між Кабінетом Міністрів України та урядом Канади, було ліквідовано останню міну типу ПМН.

У 2015 році, під час російсько-української війни, посол ЄС в Україні Ян Томбінський заявив, що утилізація трьох мільйонів протипіхотних мін, яку фінансує ЄС, має завершитися до 2018 року. Станом на 2020 рік ліквідацію 3 млн протипіхотних мін завершено.

Справедливості заради варто зазначити, що конвенція не забороняє використання керованих протипіхотних мін. Основну проблему інженерних боєприпасів автори конвенції вбачають у їхній невибірковій дії: міні байдуже, хто її активує — цивільний, військовий чи навіть тварина. Якщо вибух ініціює військовослужбовець, який здатен відрізнити ворога від пенсіонерки, що зібралася до лісу по гриби, то така міна не становить небезпеки.

У світі, де добре вишколена контрактна армія воює проти терористів, можна дозволити собі гратися в гуманізм. Але ми живемо в іншій реальності — у світі великої позиційної війни, яка триває навіть після контрнаступу ЗСУ або окупантів. Це позиційна війна з ядерною державою, кордон з якою залишається відкритим і яку потрібно раз і назавжди закрити мінними полями.

Що стосується нашого ворога, то в нього немає жодних проблем із забороною застосування, накопичення запасів, виробництва чи передачі протипіхотних мін. Уряд московії не підписав Оттавську конвенцію, як і низка інших країн: Китай, США, Індія, Ізраїль, Північна та Південна Корея. Ворог активно використовує усі свої промислові й інженерно-військові ресурси на полі бою.

Тому Україні давно варто переглянути своє ставлення до цієї угоди. На третій рік повномасштабної війни настав час вийти з конвенції, щоб почати діяти виключно задля захисту національних інтересів, а не задовольняти очікування міжнародних організацій, що знаходяться на іншому континенті.

#протипіхотнемінування #оттавськаконвенція

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook

НАГОРОДЖЕННЯ

Перед строєм командир Групи інженерного забезпечення друг Тренер вручає шеврони бригади та батальйону, а також подяки від бригади й нагороди від Головнокомандувача Збройних Сил України — за вірність українській Nації, мужність і самовідданість під час виконання бойових і спеціальних завдань.

Ставай до строю з найкращими та будуй історію країни у Групі інженерного забезпечення!

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook