Повністю підтримуємо думку журналіста Сергія Сидоренка з «Європейської правди».


👉Відмова від НАТО - це червона лінія, яка має знімати "мораторій на критику" влади.

Якщо це ухвалять - це буде наша капітуляція, але повільна, відкладена.

Це - перехід України у зону впливу Росії. Рівно те, чого хотів Хйло. Це матиме наслідком руйнуванням реформ і неухвалення нових. А потім, з часом - і нове захоплення Росією.

А розповіді про ту саму "5 статтю НАТО" тобто гарантії колективного захисту, але без членства в Альянсі, а просто з боку США і ко - це білий шум без наслідків. Навіть якщо на папері це звучатиме красиво, то за деякий час виявиться, що ми маємо єдиного гаранта - Росію. Он зараз вона вже тренується бути у такій ролі, "закриваючи небо".

І ця спецоперація, яку ми бачимо зараз, мені геть не до вподоби.

1) Спершу створити наперед хибні очікування, що НАТО має воювати за нас у небі;
2) потім гучно обуритися, звинуватити НАТО в порушенні неясно чого;
3) потім на цій підставі почати просувати нарратив про "слабке НАТО", руйнуючи рекордно високу суспільну підтримку;
<<ми зараз тут>>
4) далі почати тестувати таку "переможну" домовленість;
5) і нарешті капітулювати, видавши капітуляцію за перемогу.

П.5 ще не стався.

Але закривати очі на те, що відбувається, я не хочу і не планую.

Сергій Сидоренко, редактор "Європейська правда"

​​🇺🇦💪Чому варіант без НАТО – не варіант (економічний вимір)

До війни НАТО для нас це був певного роду маркер цивілізаційного вибору. Як орієнтація на ЄС, тільки в площині безпеки. Вступ до НАТО сприймався як певного роду додаткова гарантія, що «запорєбрік» колись там в далекому майбутньому не буде нас чіпати. Відсутність НАТО аж ніяк не перешкоджала розвивати бізнес, будувати своє життя, інвестувати в Україну. Корупція, обтяжлива податкова система, проблема з верховенством права – це заважало. А відсутність військового захисту – ні. Українці радо інвестували зароблені кошти в нерухомість, підприємці розбудовували інфраструктуру, суспільство будувало плани на роки наперед.

24-го лютого, 2022-го року все змінилось.

Задайте собі питання, якщо завтра припиниться війна і мокші, зазнавши поразки, відкотяться на кордони 2014-го року:
Чи купили б ви квартиру в Києві?
Чи інвестували б ви у будівництво доріг?
Чи побудували б ви новий елеватор?
Чи будете Ви планувати майбутнє для своїх дітей в Україні?

Думаю, що на усі ці питання відповідь буде НІ. Бо «прилетіло в будинок» це вже не абстрактна фраза, а реальність. І ніхто не має бажання через рік-два втратити усе майно, надбане важкою працею. Бо гарно збудована дорога за півроку після підписання миру може перетворитись на «ландшафтний дизайн» із воронок. А планувати майбутнє своїх дітей в зоні, яка знову і знову може ставати зоною активних бойових дій, – це нонсенс навіть для людей не обізнаних у військовій справі.

Якщо не буде чіткої відповіді на безпекове питання – в Україну більше не прийдуть інвестиції (зарано рахуєте компенсації від Росії, пані та панове), а з країни безповоротно виїдуть мільйони людей. Мільйони, які поки що сподіваються повернутись назад у свої домівки.
Тому на сьогодні питання НАТО, це вже не питання престижу чи цивілізаційного вибору. Це питання виживання. Це питання повернення життя на землях, понівечених війною.
Дике Поле було диким протягом століть, бо на тих землях не можна було нічого збудувати і вести якесь осіле життя. Постійно приходили «ординці», вбивали і грабували. Якщо наше суспільство не зможе дійти згоди по безпековому питанню для України і ми будемо «домовлятись посередині» -- на південному сході (а то і на усій Україні) у нас знову буде Дике Поле.

Москві не потрібно буде нас перемагати і захоплювати. Просто існування загрози від «кочовиків» буде спустошувати наші землі і буде зводити нанівець будь-яке економічне життя в країні, а молодь з дітьми буде шукати захисту та безпеки деінде.
Тому, думай-ТЕ!

Автор: виконавчий директор CASE Україна | Ціна держави Дмитро Боярчук
👉Підписатися на Ціну держави

Накидайте будь ласка волонтерських організацій з пруфами роботи, бажано невеликі.
Відправлю всім потрохи грошей.

Так, доволі цікаво. Що окрім досвіду 8 років на фронті. Ми мали просто потужний інформаційний досвід природній, і ніяк не систематизований від центру, як це у русаків. І ось це весь досвід мочилова порохоботів проти зєлібоб і навпаки, вивалився на рашку. І стер їх інфопростір

В мире животных🤦‍♂️

KAPVEY

Животным из россии "привет"

Подписаться

Ось так виглядає справжня россія, та яку вони ховають за нашою історією. Тюрські та фіно-угорські племена.


Луганяса келунясь (територія де зараз пітер)

Шуди Мокшесь (територія де зараз москва)

Так би сьогодні виглядала і говорила вся московія, якби не вкрала нашу історію

В 1666 році було зведено збірник так званого "русского язика", написаний він на основі староболгарської мови з вмішанням діалектів тюрських (киргизських/казахських і тд) та слов'янських мов (в більшості нашої)

Вперше використовувати цю мову почали на початку XVIII ст. Так як мова була повністю штучною, приживалась вона важко, першу сотню років її носіями були так звані московські та пітерські еліти, народи за територією московії про "язик" дізнались вже наприкінці існування російської імперії. Нам українцям язик нав'язувати масовими заборонами та репресіями проти української мови (емський указ та інші)

Наймасовіші репресії проти української мови почались з приходом совка, ці 70 років стали найважчими для нашої мови.

Зараз українська мова успішно відроджується

Дикобраз піймав на свободу татарів. Класика)