​​⚡️Граєш в онлайн-гру — блокуєш сайти ворога: простий спосіб боротьби на цифровому фронті

Від початку російського вторгнення в Україну, львівські ІТ-спеціалісти створили онлайн-гру, завдяки якій можна долати ворога, навіть не виходячи з укриття. Головне мати пристрій з доступом до інтернету.

❓Що це за гра
Один гравець за одну годину гри надсилає близько 20 000 запитів для блокування сайтів, що обслуговують армію РФ. Кожна година гри вашого перебування на порталі наближає сайти РФ до блокування.

Долучитися до гри дуже просто:

✅ Зайдіть на сайт https://playforukraine.life/
❗️Якщо ви граєте з території України, обов’язково потрібно використовувати VPN. У інших країнах використання VPN не обов’язкове.

✅Виконуйте завдання, що вказані на сторінці.

✅ Навіть якщо ви лишите сторінку на своєму комп'ютері або смартфоні відкритою, вона автоматично продовжить перевантажувати сайти агресора.

❓Чи це безпечно
Так. Гра не шкодить браузеру. Вона лише генерує постійний торрент автоматичного трафіку для атак на таргетовані вебсторінки, що робить їх недоступними.

💪За час існування такої гри розробники вже залучили близько 180 тисяч користувачів з різних країн, які здійснили 288 млрд атак. Було атаковано близько 200 ворожих сайтів!

Поділися з друзями, нехай теж грають із користю.

Боронимо цифровий фронт 🇺🇦

Ну что, со штрафом в 30к фублей за это кто-то ещё не верит что это была ИПсО? Напомню, за "дискредитацию спецоперации" в мордоре дают 15 лет.

Полк "Азов" закликав виходити на вулиці, у якій країні або місті ви б не знаходились, з меседжем "Маріуполь — це Україна!"

"Зробіть так, щоб Маріуполь був на устах в усього світу! Щоб його не поховали під руїнами і не змирилися з його знищенням!", — передають військові

Повністю підтримуємо думку журналіста Сергія Сидоренка з «Європейської правди».


👉Відмова від НАТО - це червона лінія, яка має знімати "мораторій на критику" влади.

Якщо це ухвалять - це буде наша капітуляція, але повільна, відкладена.

Це - перехід України у зону впливу Росії. Рівно те, чого хотів Хйло. Це матиме наслідком руйнуванням реформ і неухвалення нових. А потім, з часом - і нове захоплення Росією.

А розповіді про ту саму "5 статтю НАТО" тобто гарантії колективного захисту, але без членства в Альянсі, а просто з боку США і ко - це білий шум без наслідків. Навіть якщо на папері це звучатиме красиво, то за деякий час виявиться, що ми маємо єдиного гаранта - Росію. Он зараз вона вже тренується бути у такій ролі, "закриваючи небо".

І ця спецоперація, яку ми бачимо зараз, мені геть не до вподоби.

1) Спершу створити наперед хибні очікування, що НАТО має воювати за нас у небі;
2) потім гучно обуритися, звинуватити НАТО в порушенні неясно чого;
3) потім на цій підставі почати просувати нарратив про "слабке НАТО", руйнуючи рекордно високу суспільну підтримку;
<<ми зараз тут>>
4) далі почати тестувати таку "переможну" домовленість;
5) і нарешті капітулювати, видавши капітуляцію за перемогу.

П.5 ще не стався.

Але закривати очі на те, що відбувається, я не хочу і не планую.

Сергій Сидоренко, редактор "Європейська правда"

​​🇺🇦💪Чому варіант без НАТО – не варіант (економічний вимір)

До війни НАТО для нас це був певного роду маркер цивілізаційного вибору. Як орієнтація на ЄС, тільки в площині безпеки. Вступ до НАТО сприймався як певного роду додаткова гарантія, що «запорєбрік» колись там в далекому майбутньому не буде нас чіпати. Відсутність НАТО аж ніяк не перешкоджала розвивати бізнес, будувати своє життя, інвестувати в Україну. Корупція, обтяжлива податкова система, проблема з верховенством права – це заважало. А відсутність військового захисту – ні. Українці радо інвестували зароблені кошти в нерухомість, підприємці розбудовували інфраструктуру, суспільство будувало плани на роки наперед.

24-го лютого, 2022-го року все змінилось.

Задайте собі питання, якщо завтра припиниться війна і мокші, зазнавши поразки, відкотяться на кордони 2014-го року:
Чи купили б ви квартиру в Києві?
Чи інвестували б ви у будівництво доріг?
Чи побудували б ви новий елеватор?
Чи будете Ви планувати майбутнє для своїх дітей в Україні?

Думаю, що на усі ці питання відповідь буде НІ. Бо «прилетіло в будинок» це вже не абстрактна фраза, а реальність. І ніхто не має бажання через рік-два втратити усе майно, надбане важкою працею. Бо гарно збудована дорога за півроку після підписання миру може перетворитись на «ландшафтний дизайн» із воронок. А планувати майбутнє своїх дітей в зоні, яка знову і знову може ставати зоною активних бойових дій, – це нонсенс навіть для людей не обізнаних у військовій справі.

Якщо не буде чіткої відповіді на безпекове питання – в Україну більше не прийдуть інвестиції (зарано рахуєте компенсації від Росії, пані та панове), а з країни безповоротно виїдуть мільйони людей. Мільйони, які поки що сподіваються повернутись назад у свої домівки.
Тому на сьогодні питання НАТО, це вже не питання престижу чи цивілізаційного вибору. Це питання виживання. Це питання повернення життя на землях, понівечених війною.
Дике Поле було диким протягом століть, бо на тих землях не можна було нічого збудувати і вести якесь осіле життя. Постійно приходили «ординці», вбивали і грабували. Якщо наше суспільство не зможе дійти згоди по безпековому питанню для України і ми будемо «домовлятись посередині» -- на південному сході (а то і на усій Україні) у нас знову буде Дике Поле.

Москві не потрібно буде нас перемагати і захоплювати. Просто існування загрози від «кочовиків» буде спустошувати наші землі і буде зводити нанівець будь-яке економічне життя в країні, а молодь з дітьми буде шукати захисту та безпеки деінде.
Тому, думай-ТЕ!

Автор: виконавчий директор CASE Україна | Ціна держави Дмитро Боярчук
👉Підписатися на Ціну держави

Накидайте будь ласка волонтерських організацій з пруфами роботи, бажано невеликі.
Відправлю всім потрохи грошей.