«Больше или меньше любить нас будут после этого – это не тот фактор, который влияет на принятие решений Церкви. Решения, которые принимает Церковь, прежде всего направлены на жизнь внутри Нее, – отметил иерарх. – Собор нашел возможность так сформулировать свои решения, чтобы вся полнота Украинской Православной Церкви сохранилась в единстве. Внешние факторы при этом очень разные, и порой диаметрально противоположные, которые в одних регионах имеют одно влияние на Церковь, в других – другое».

Митрополит Климент подчеркнул, что принятые на Соборе решения не спровоцировали никого выйти из церковного лона, и, следовательно, оказаться в расколе и в сомнительном каноническом статусе. https://telegra.ph/Nikto-ne-mozhet-obvinit-UPC-v-raskole-mitropolit-Kliment-06-10

В Данії почала діяти парафія УПЦ

З благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія і на прохання наших співвітчизників в Данії була відкрита парафія Української Православної Церкви на честь Покрови Пресвятої Богородиці.

Перша Божественна літургія в новоутвореній громаді була звершена в День Святої Троїці, 12 червня 2022 року, в м. Хольстебро (півострів Ютландія), що на півночі Данії. Настоятелем громади призначений клірик Київської єпархії священник Євгеній Мартинюк.

Православні українці з великою радістю сприйняли відкриття громади УПЦ в цій країні. Зокрема, одна з прихожанок української православної громади Ярослава Іваніцька в коментарі центральному данському телеканалу DK, який висвітлював цю подію на телебаченні, сказала: «Ми неймовірно щасливі і пишаємося тим, що сьогодні відбулося! Відкриття Української Православної Церкви повинно було відбутися ще далеко до війни, але вона створюється зараз, за участі усіх нас і це те, чим ми можемо пишатися. Для нас дуже важливо, щоб наші діти знали традиції, які є у нас в Україні. До Данії зараз приїжджає багато біженців і їм також потрібна Українська Православна Церква в Данії, куди вони могли б прийти і помолитися за мир в Україні».

Слід зазначити, що українці в Ютландії проживають в різних містечках на великих відстанях один від одного і на регулярні богослужіння з’їжджаються в певне місце, яке є найближчим для всіх парафіян. Місце звершення богослужінь може змінюватися, а тому за інформацією про наступні богослужіння краще слідкувати по оголошеннях парафії в соцмережах, або дзвонити настоятелю священнику Євгенію Мартинюку (+45 22 53 61 20 – моб.).

Нагадаємо, що Помісний Собор УПЦ від 27.05.2022 в Постанові заявив про необхідність «і надалі розвивати місію за кордоном серед православних українців задля збереження ними своєї віри, культури, мови та православної ідентичності».

Детальніше на сайті: https://bit.ly/3NTPwiE

Священник УПЦ направлений для духовної опіки українськими біженцями в Хорватію

З благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія та за погодженням і з благословення Святійшого Патріарха Сербського Порфирія – Предстоятеля Сербської Православної Церкви, до канонічної юрисдикції якої належить Хорватія, в цю країну направлений клірик Київської єпархії УПЦ священник Андрій Іваненко для опікування біженцями з України.

Український священник регулярно служить в храмі св. Савви Сербського у Загребі, при сербській гімназії по вулиці Святого Духа, 122. Також священник духовно опікується біженцями по всій території Хорватії. Зокрема, 18 червня отець Андрій перебував в Славонії (регіон Хорватії) і служив літургію в місті Пакрац. 19 червня отець Андрій служив у Мединці, та мав зустрічі з біженцями в містечках Ліпік, Дарувар, Вишніці.

Контакти священника Андрія Іваненка:
+38 599 211 17 06
+38 599 861 24 71
+38 098 282 08 85
+38 093 306 74 34

https://sobor.com.ua/news/kaminnii-khrest - стаття, в якій показана невтішна статистика по великій кількості українців, які залишаться закордоном. Але є й інша сторона цієї ситуації: ці всі наші люди - поле для закордонної місії і служіння УПЦ.

«Без церкви тут немає смислу бути»

Відвідав сьогодні наших біженців в Ірландії в містах Корк і Йол. Це південь країни. В Корку в одному студентському гуртожитку живе близько 300 українців. Зайшов на територію, діти граються, бігають. Люди наші з радістю зустрічають священника. Одна жінка аж вибігла з помешкання: «Я Вас через вікно побачила. Дайте я до Вас хоч доторкнуся». Скучають люди. Живуть надією на завершення війни, на мир, на повернення додому. Хтось вже знайшов роботу, діти в школи пішли, і з вересня знову йдуть вже по-серйозному і, очевидно, на тривалий час. По-різному в людей складається.

Людям віруючим, церковним, важко без богослужінь. «Без церкви тут немає смислу бути», - ділиться своїми переживаннями і думками інша мама трьох чудових дітей. «Я не маю інакшої цілі, як регулярно ходити в храм, де б я не знаходилася. Так, як я звикла в Україні». Тому, люди радіють приїзду священника, люди хочуть своєї Церкви, до якої ходили вдома, в якій виросли, виховалися.

В суботу ввечері поспілкувався з людьми, одразу познайомився з декількома десятками українцями. Хор невеличкий хоч був одразу, (я знав про те, що деякі люди співають), але до нього додалася в процесі спілкування ще одна особа. Ще інша жінка читала в храмі в Україні, ось і читець готовий. Іншими словами, громада формується на ходу. Варто лише до людей піти, поспілкуватися, відкрити і розкрити їх. Там багато талантів.

Сьогодні в неділю відслужили літургію. Місцеві католики надали прихрамове приміщення. Дякуємо їм! Було близько 30 наших людей на Літургії. Всі біженці.

А тепер порада священникам: до людей треба йти, не чекати поки вони прийдуть до нас. До них треба підходити, вітатися, спілкуватися, не боятися їх). Вони самі нас бояться інколи, але коли священник до них сам заговорить (о, він ще й говорить!), то люди з радістю відкриваються. Значить, батюшка не такий вже й страшний).

В той же день поїхав в місто Йол. Там також багато наших людей. Мав гарне спілкування і молитву з частиною наших людей в цьому місті. День був прекрасний, наповнений прекрасним спілкуванням з прекрасними людьми.

Хочу подякувати тим декільком вірним нашої Церкви, з яких все почалося, тобто ради яких я й приїхав туди. Але насправді необхідність є набагато більшою. Люди чекають. Люди самі часто не усвідомлюють, що вони чекають Бога, Церкву, священника, молитву. Але коли хтось приходить від Нього, то люди розкриваються.

Суджу про це навіть по сьогоднішній сповіді. Були люди, які готувалися до сповіді, планували. І таких людей одразу видно. А були й такі, які наважилися підійти вже під час самого богослужіння, коли побачили інших, побули на службі, помолилися і таки наважилися підійти. Мені, як вже не молодому священику, це видно. І слава Богу!

Трагічна і сумна аналітика щодо оцінки варіантів розвитку війни, див.нижче

🔘🔏 Битва государств трансформируется в битву народов.

• В зависимости от разрушительности и глубины проникновения в социальное «тело» общества войны можно классифицировать на элитарные, межгосударственные и народные (национальные).

• Есть быстрые войны, когда общество не успевает осознать, что происходит. Бывают войны, которые ведутся государствами, но они не вызывают общесоциального ожесточения (война США во Вьетнаме или в Ираке, например).

• А есть войны экзистенциального и этноноцидного характера, когда идёт война не просто между государствами, а тотальная война между обществами и нациями. Подобно, Второй мировой войны (ставшей “Отечественной” для многих народов и наций в Европе), Балканских войн 90-хх годов прошлого века.

• Война в Украине затягивается, и мы, возможно, находимся на переходном этапе, от войны между государствами (“спецоперации”) к тотальной войне между народами (Отечественной войне).

• Война между РФ и Украиной - пассионарно-этническо-национально-украинской и пассионарно-русско-имперской частями общества постепенно все глубже и глубже проникает в ткани всего украинского и российского народа. В силу совершенных военных преступлений, больших жертв и ухудшения социальных условий жизни.

• Действительно эта война может трансформироваться в войну между обществами - в классическую войну между украинцами и русскими (в широком гражданском понимании этого слова). Такого типа войны, геноцидного характера уже были в украинской истории во времена Речи Посполитой и её войны с Московским царством.

• Это несёт угрозы более жестоких зачисток и уничтожения гражданского населения, более жестокими инструментами подавления языковой, культурной и религиозной самобытности проигравшего (кроме политического суверенитета).

• Война между государствами, трансформируясь в войну между нациями, в итоге приводит к тому, что нация победитель зачищает, уничижает, пытается стереть в пыль нацию побеждённого на захваченных территориях.

• Это огромная проблема, которая делает эту войну непросто очень длинной и очень кровавой, тотально разрушительной, но также делает её исторической, создаёт вражду между нациями на столетия.
Интернационализация войны только усиливает этот тренд.